Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

ЖОВТЕНЬ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

так прощаються в тиші раптовій у жовтні,

чиє серце ніколи не буде належати ластівці жодній,
чиє сіре обличчя над нами щодня нависає.
так не пишуться вірші – оті, що приходять навзаєм.

так згасають слова поміж небом і листям опалим, 
і темніють пророчі зірки, ніби чорні опали.
а за третім селом в очереті на хижім болоті 
палить вогнище той, що не сіє, не жне й не молотить.

той, чиї імена називають украй неохоче.
так відходять у вчора в обійми осінньої ночі.
так по ложці туману вичерпують із продірявлених су́ден. 
це сумне божевілля непрошене і неосудне.

ця межа пролягає у звуках, у літерах, в текстах.
як жовтнева хода – проминальна, прощальна, протестна.
як відлуння застільного співу чи злого камлання.
так прощаються тільки по-справжньому.
тільки востаннє. 

 
Докладніше

XVI

Фото Уляны Галич.

#міфологіяриб

XVI

мій бог живе в ріці – він приручає риб
говорить до води і живиться водою 
звикай що я завжди ітиму за тобою 
що мій тривожний дух зринає догори

що цей самотній світ – такий усе-осінній 
це жінка і вона з тобою до кінця 
не відпускай руки не відвертай лиця 
почуй її жагу в посмертнім голосінні

прости її любов – болючу і крихку
і голод і якусь безсилу недовіру 
ти мав її таку – беззбройну і покірну 
безумну і слабку – ти мав її таку

а все що поза тим – порожні абсолюти 
і рвані прапори й покинуті міста 
і доки не вона тобою не пуста 
ви не слова уже і звісно вже не люди

вас двоє і у цім щось трохи більше ніж 
химерна боротьба ворожих екзистенцій 
відчуй її у снах у квітах у мистецтві 
прийми її отак – тримай її міцніш

пройди її шляхи – знайди її у тиші 
вона це майже я а може навпаки 
не відвертай лиця не відпускай руки 
вона тобі про тебе ще й досі – досі пише

 
 
Докладніше

Котани, просвітіт темну бабу...

kz

Котани, просвітіт темну бабу, бо я ж кошатніца, в меню собак дупля не ріжу: собакам можна давати горохову кашу, чи це опастно?

Захарна підкармлює двох нещасних собачєнц - ротвейлера і двортер"єршу, собаки у вольєрі, на ніч їх випускають охороняти гаражі, сторожа й годують, але вони вічно голодні
Вопщим, таскаю їм всіляку нямку, від костомах до каш, задобрених курячим жиром. Іноді їм перепадає борсчь, картопелька, а сьогодні ось в кашу пішли залишки солянки

Один з сторожів (в анамнезі афіцер савєцкай армії на пєнциї, який всю жизнь протирав кальсони в штабі, якісь вєнзєля вимальовував на наказах та іноді був допущєн до святая святих - мойки генеральскої Волги) просицця на прокорм до Захарни, бгг))) жаліється, що його вдома так не кормлять. Позаздрив, паршивєц і кому? Собакам!

Докладніше

Обзор 31 жовтня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Працьовита країна перевела стрілки годинників і як обично невдоволено буркотить, бо всім же хочеться працювати, але до початку робочого дня треба чекати ще цілу годину. І шо тепер дєлать? Є різні варіанти чим себе зайнять, можна, например, почати нарешті зранку бігати. Та прийти на роботу в бадьорому настрої, заварити собі кавоньки чи чаю і подивитися, що там у світі коїться.

Найкмітливіші з вас мабуть помітили, що діда не було в ефірі вже більше тижня, тож і собитій різних накопилося чимало. Тому й обзор довгий, кому ліньки, можна й не читать. А хто взявся читати – я попередив. Втім, навіть у цьому довгому обзорі неможливо охопити усі резонансні події, тому дідові довелося обмежитися лише найбільш з моєї точки зору долгоіграющими. За якими можна буде стежити в їх розвитку. Ітак.

У світі, як бачимо, все як і в людей – молоді країни веселяться, сваряться, заводять знайомства і ходять на романтичні самміти, а старі держави поступово дряхліють, тупо уставившись на свої отретушірувані фотографії, занімаясь самообманом, які вони колись були сильні та красіві. Переубедить їх в обратном невозможно і ми це бачимо на примері одного з дідових любимчиків Вови Медінського. Которий нарисував дряхлєющій Росії прекрасну у своїй наївній глупості лубочну картину її історичного прошлого. Де вічно сварлива, не отягощонна нормами моралі і вздорна тітка, предстає цнотливою красавіцею в кокошніке. Теперішня Росія - то вже стара, дурна баберя, якій приятно воображать, що в молодості вона була очінь даже нічаво, та і щас єщо способна тряхнуть старіной і пустіться во всє тяжкіє. І призивно підморгує мимо проходящим солідним та багатим країнам. Со сторони це звісно виглядає дико, убого і просто жалко, як домагання старої потворної дурепи до чопорних ловеласів, розбалуваних увагою справжніх красунь.

Докладніше

Ні! Ні, цього не може бути...

kz

- Ні! Ні, цього не може бути… - шепотіла вона сама до себе, видивляючись у вікно життєдайне підтвердження абсурдності свого сну, - цього просто не може бути…
За вікном буяла квітнева весна, легенький вітерець ворушив віття квітучої груші і груша щедро осипала білими пелюстками землю, на якій зеленіла перша несмілива травичка.
- Насниться ж таке, - сказала вона сама до себе і вкотре повторила, - дурне спить, дурне сниться, куди ніч, туди й сон, одчіпись, цього просто не може бути… - вкотре повторила вона.

А сон був дивний, і такий чіткий та ясний, що просто не міг забутись. Наче вона отак стояла, вдивляючись у вікно в холодній морозній хаті, в якій довго не топилось, вдягнута в пальто і не дивлячись на це дуже замерзла, за вікном була морозна листопадова осінь. Груша, яка весною грала з вітерцем та щедро дарувала йому свої пелюстки стояла чорна та недобра і наче заклякла від горя, а під грушою було повно сірого неприбраного листя…
Ще тоді, уві сні вона подумала: а де батько? Чому в садку не прибрано? Батько, який так любив свій садок,оберігав, прививав та радів кожному яблучку та груші, наче малій дитині, де він?

Докладніше

Зафіксую просто для себе...

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Зафіксую просто для себе і для тих, кому цікава доля Одеси. Пояснювати, хто в хаті хазяїн? Хто смотрящій?

Вчора було дніще. Я маю на увазі нараду в ОДА щодо захвату аеродрому і муток із землею. І я остаточно переконалась, що української влади в Одесі немає. Зовсім. Всі лежать під Галантерником - всі абсолютно.
І мерзенна мразота Труханва буде розповідати військовим - "я дічь офіцера" і оце все. Чмошник, що служив у російській армії, стули свою пельку, мразі шматок.

І да, якщо хтось сподівався, що ситуативні вишиванки та інше - це не просто технології, то ось. Тому і не з*явиться тут реабілітайційний центр для бійців АТО, як в інших містах, де влада має хоч якийсь сором. А буде головлікар Пєтя Волков, який переробив палати шпиталю ВВВ у номери з блядями і всіх це влаштовуватиме.

Господи, коли ви всі повиздихаєте, щоб моє місто дихало спокійно? Будьте ви прокляті, мудаки і діти ваші також.

Докладніше

Випадково прочитав назву місяців по чешськи...

vc

Випадково прочитав назву місяців по чешськи. Зокрема, жовтень у них буде "рижень". Красиво... Бо рижень це не якийсь безспристрастний спектральний "жовтень", а щось душевно і жизнєнно тепле, наповнене особистими смислами, смаками та затишком. "Рижень" це - чай і кава, плед, улюблені в’язані носки хенд-мейд, запечений у печі гарбуз з медом, кошик опецькуватих білих грибів, рудий кіт (ледачий, теплий і м’який), грецький горіх в руці, вогнище, віскі на дні стакану...

Цікаво також, що квітень у чеській транскрипції зветься "дубень"... Це значно адекватніша назва для нашого східноєвропейського сурового клімату... Який там квітень у нашому квітні? Коли й цвіте щось о цій порі, то хіба шматок сиру в холодільнику, забутий десь у кутку від самого рижня...

У нас "дубень" більш як півроку... Ото вважай з рижня по дубень - один сплошний дубень... Дубень-дубень-дубень... І для деяких людей назва також годиться... Цілорічно... :-)

 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info