Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Доброго здоров"я, котани!

kz

Доброго здоров"я, котани!

Самого щасливого кота вам в стрічку!

А січас Захарна буде говорити з вами про сірйозні речі, всім ЗБАГОЙНА!!!

Нав"язливо рекомендую збільшити це фото на весь екран (воно валшебне не тільки тому, що його зарядила Захарна)

Ітак, перед монітором поставте банку з водою, покласти піроженки, шоколадки, зефірки, пічєньки, цукерочки і тортіки і чітко слідуйте інструкціям Захарни

Здєлали? Тепер, хай стоїть то всьо до обіда, заряжається. Перед обідом, не пізніше 12 годин і обов"язково на голодний шлунок, наливаєте воду в чайник і шляхом нескладних маніпуляцій, готуєте собі чай, або каву і ставите перед носом.
Сядьте, закиньте ногу на ногу і розслабтесь, а тепер повільно нюхайте піроженку, нюхнули? всьо, видихайте, тільки теж повільно, видихнули? а тепер так само повільно вдихайте аромат кави або чаю, процедуру повторити де-кілька разів і лишень після цього можна буде приступити до самої церемонії.
Тепер закривайте очі, кусайте піроженку і повільно починайте жувати, уявіть себе на березі моря, хвиля накатує одна на одну, сонечко ніжно пестить ваше обличчя, а теплий вітерець куйовдить ваше волосся... 
Тепер повільно сьорбайте каву/чай і жуйте то всьо разом з піроженкою, очі все ще закриті, і ви все ще на березі моря, хвилі накатують одна на одну, вітер ще ніжніше куйовдить ваші кучеряшки, а вдалині пропливає пароплав і бовваніє якась цятка... Ви розслаблені, повільно дожовуєте піроженку і допиваєте вашу каву/чай, з стану нірвани все ще не виходите і повільно жуючи розглядаєте цятку, цятка наближається, наближається, наближається і перетворюється в жирну чайку чи баклана, баклан стрімко підлітає, вириває з ваших рук залишки піроженки і летить геть! патамушо жрать нада меньше! скоро новий рік, а ваша дупа все ще жирна, праізвол!!! шо ви собі думаєте? Сіли тут, булки розслабили і жирієте?
Посміхнулись? От і правильно!

Гарного дня!!!

сіанс проводила псіхотерапеут 99 левела, докторесса околовсячеських ноук міжнародного класу з чорним поясом на талії та чокером на шиї, гуру бойового стьоба над раґулями всіх мастєй Задєріволк Клєопатра Захаровна)))

Фото Клєр Захаровны.
Докладніше

XVIII

Фото Уляны Галич.

#міфологіяриб

XVIII

коли я візьму свої весла й ласти,
і піду по уявній воді – за край,
милосердний рибалко, не дай упасти.
а якщо впаду – не карай.
бо вода в глибині – така причинна,
проникає під шкіру вибіленим іклом.
дивиться в мене безколірними очима,
ріже побитим склом.

в цій воді живуть фантомні рибини,
отруйні медузи і кашалоти.
скажи мені – щоб ми робили,
якби зуміли себе побороти?
якби ця вода потекла венами,
і в чарках наших плюскалася вода – 
чи вірила б я у твоє повернення?
чи пам’ятала б, як тане твоя хода?

чи ти говорив би зі мною крізь сни і відстані?
ось твої береги, ось невиплачені борги.
все що зостанеться, коли ми підемо звідси – 
недопалок моєї цигарки і відбиток твоєї ноги

 
 
 
 
Докладніше

Обзор 07 листопада 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Надворі вівторок, симпатична золота осінь. В Україні листопад, у Польщі - listopad в Білорусі – лістапад, а в РФ, ви не повірите – октябрь. Ілі ноябрь. Впрочем, вони в цьому не уверені.

Заблудшая в пространственно–временном контінууме РФ зараз сама не в состоянії понять не лише який місяць на календарі, але й який рік і куди все вообще движеться. Оно на днях Хуйла зводили в Манєж на виставку “Росія устремльонная в будуще”, котора єстєственно присвячена грядущому розвалу США. І там на картонних макетах убедітєльно доказується, що Каліфорнія обрете нєзавісімость у 2050 році, після чого гаплик прийде усій Америці і всьо такоє прочеє. Хуйло розглядало експозицію з пап’є-маше і радісно пускало слюні, правда йому постіснялися сообщити, шо взагалі-то мова йде про 1850 рік. Коли Каліфорнія стала штатом США, а в остальном все вірно – розвалиться. Тільки не США, а РФ, і не в 2050 році, а гораздо раньше.

На цій життєствердній ноті заваримо собі кави, або гарячого ароматного чаю, вгризнемо чогось смачного та вітаміносодєржащого і продовжимо спокійний огляд мірових собитій.

Докладніше

Монолог біля дзеркала

kz

- Ннда... ну і рожа... - сказала Захарна, розглядуючи себе в дзеркалі, вітягла двома пальцями шкіру на щоці, шкіра повисла пляцком, а потім нехотя зайняла своє попереднє місце.

- Клятий тургор! От раньше, - продовжила бесідувати з відображенням Захарна, - бувало і вип"єш, бувало і лишнього, всілякого бувало... зранку прокинесся і вже як квітка, свіженька, красіва, макіяж вапше ненужен, а тут... ех... чаю наніч поп"єш, а морда така, наче три дня протівогаз не знімала і три дня пацюків чавила... мордою... 
А очі? Ну це ж не очі, це прєдатєльскі сволочі - і Захарна пильно подивилась на відображення очей, - шо з вами то хоть трапилось, га? Якого єгіпецького оркестра ви такі червоні, наче з бодуняки? А мішки? Ви де вчора ввечері таскались? Нать Міхална, коли побачила вас в ліфті заподозрила неладне, ви де оце пили без організма? Мовчите? Паразіти прєдатєльскі, скіки я за вас вигрібатиму?
Бляха!!! ну якжиж страшно жить! Коли вже, якихось таблєток напридумують від старості, га? Чи прінтер який макіяжний? Зранку встав, морду Анжеліни Джолі распічатав, одів і на роботу пішов, красота!
Але нє... тоді, як буде прінтер для морди, то відразу почне ціницця єстєствєнна старость, морщинки всякі, губи нормальні... 
Інтірєсно, а як старітимуть ті, що вареників собі на пискові наквацяли? Матір рідна! Уроди Геловіна задавляця від заздрощів!

Докладніше

Так получилося, шо вчоний кіт народився і виріс...

murzik

#цинічніспогади

Так получилося, шо вчоний кіт народився і виріс у країні рад, брехні і непередбачуваного минулого.
З раннього дитинства, спочатку у садочку, згодом у школі, коту полоскали мозок дєдушкой лєніним, вєлікой октябрськой рєволюцієй, кодексом строітєля комунізьма та іншими міфами доби развітого сосіалізьма.
Вища школа примушувала конспектувати праці класиків марксізьму-ленінізьму, вивчати історію комуністичної партії, діалєктічєській матєріалізьм і марксістсько-лєнінську філософію ну звісно і царицю усіх цих псевдонаук - научний комунізьм. Державний іспит навіть здавав, ага. Дєлу лєніна вєрни, блядь.
Квінтесенцією вкраїнського погляду на увесь цей понурий шлак, вважаю старезний політічєський анєкдот часів колективізації.
- Діду, а увашому селі комуністи є?
- Тааа, кому їсти є, робити нема кому. 
Ця сама думка мене переслідує і сьогодні, коли я споглядаю у нашій вкраїнській владі нащадків тодішньої партноменклатури та представників пєрєдового отряда комуністічєськой партії - лєнінського камсамола. 
Понаїдали такі пики - хоч щурів бий, а до реформ, як до того комунізму. Хіба шо виздихають, тоді вже, мабуть, колись...

Докладніше

100

vc

СРСР розвалився звісно ж не через Горбачова, не через ЦРУ і не через світову нафтофу кризу. СРСР розвалився тому, що в нього ніхто не вірив. Через лицемірство і нещирість його громадян. Через радикальний розлом між реальністю та удаваністю

З найраннішого малечку всі, як мантри, повторювали комуністичні настанови, але ніхто в них ніколи не вірив. Вірили в анекдоти “про Брежнєва”
Формально всі беззавітно працювали на рідну країну, але насправді кожен думав, як би його що де вкрасти
Багатим було бути соромно, але кожен мріяв бути багатшим бодай за сусіда
Всі співали осанни "труду", але найбільше цінилася "халява"
Радянський народ мав усе необхідне, але баночку мерзотного зеленого горошку на новий год треба було дістати через знайомого "з бази"
Всі кляли все американське, але кожен хотів “Монтану” чи “Вранглєр”
До церкви було ходити стидно, тому хрестили дітей вночі
Наче б мали безплатну медицину та освіту, але без коробки канхвет, хабаря і бутилки коньяку не поступалося в інститут і не лікувалося і поліклініках
Найкраща якість була у радянських товарів, але насправді всі нормальні люди сахалися радянського як чорт ладану, бо його страшно було взяти в руки.

Жити в гімні і хвалити гімно, прагнучи бодай ковток амброзії – ось вся драма радянського суспільства

Нещирість у діях та помислах, лицемірство рано чи пізно звалять будь-яку формально найміцнішу систему. Це ж стосується і сучасної України

 

Докладніше

ніколи якось не звертав увагу...

maf

ніколи якось не звертав увагу на бумажку в маршрутці, де написано, хто може їздити без білєта
ну пенсіонери, інваліди, чорнобильці, убд це понятно
но там же ще ветерани по лінії міноборони, ветерани органів внутрєнніх дєл, ветерани-налоговіки, ветерани держслужби зв'язку
це оті шо не можуть заплатить за проїзд іменно
іноді заходе таке мурло і даже книжечку не показує, "удаставєрєніє" блядь у нього
а льготних місць в маршрутці два
ну правильно, чо ето пенсіонери тиняюцця без діла, пущай дома сидять
а вєтєрану треба срочно по важним ділам
п.с. список щитаю неповним ізза отсуцтвія в ньому ветеранів прокуратури

Докладніше

Десь якось я співчувала...

lp2

І багато хто з тих, хто мерз тими ночами, очікуючи потягів з нашими військовими теж співчував. Коли о четвертій ранку оркестр під колонки вибухав гімном України на честь героїв що поверталися - оточуючі вокзал будинки то там то сям вмикали світло на кухнях. Мені було їх відверто шкода. Півтори тижні непередбачуваних неспаних ночей. Ніхто не знав до останнього, коли Миронівка чи Знаменка пропустить тий літєрний потяг. 
А потім прийшов він. На четвертий чи п'ятий день (я загубилася в днях того тижня, чесно). Чувак що балакав російською по понятіям. Пальці в наколках. Брита голова. 
- Я аттуда, - махнув рукою на будинок навпроти вокзалу, - там малой мой, вон сматрі окна свєтяца. Я єво хатєл взять но мая сказала "Ти що здурів? Хай спить, йому рочку ще нема, куди його о дванадцятій тягти" ана ваша, украінка. Наша всмислє. А я думаю пускай щас сдєсь будєт, патом раскажу, как он іх встрєчал. Пускай как ані будєт. Я нє мєсний. С Павлаграда. Бил шахтьор, стал рєкєтьор. А патом Аксанка прієхала. І всьо, панімаєш. Ана - ангєл. Ана мнє сина раділа. Ана мєня сюда прівєзла. А я што? Гавно я. Но син у мєня будєт как ані" І він махнув рукою на хлопців у формі, що прийшли зустрічати побратимів. 
Я стільки людей тут на вокзалі побачила - книгу написати можна. Але більше тішить те, що вони є. Вони живі і справжні. Вони різні але світлі, як сонце.
"Вчіть українську!" не втрималась я від звиклого коментаря і вже очікувала "какаяразніца" але. "Сматрі малая, вот, тєлєфон рєпєтітара! Я нашол сразу, послє таво как Аксана раділа. А послє таво как пєрвий поєзд прієхал - сразу пазваніл. Малой должен панімать папу! І рєбят, каториє єво жопу в пампєрсє ахранялі. Я ж нє звєрь пазорний, штоб с синам на разних язиках гаваріть. О малая сматрі! Ідут наши! ДЯ-КУ-Є-МО! Памагай малая! Крічі, штоб маєво акцента нєбила слишна!"

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info