Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Хочу відповісти Богдан Грубич...

dl

Хочу відповісти Богдан Грубич на його, на жаль, закритий пост відносно того, що ситуація знову стала складною, і люди потребують гумор, а "Рєпка" мовчить.

За всіх казати не буду, скажу за себе...

У 2013-2014 все було очевидно і чорно-біло. Загальний внутрішній ворог - Янукович, загальний зовнішній ворог - Путін. І користь від памфлєтів про них відчувалася "шкірою".

Сьогодні все набагато сумніше, неоднозначніше. Ворогів стало так багато, що українці подробилися на частини, кидаючись на будь-яку альтернативну думку з агресією - наче від того залежить їхнє життя. Царат засів в голові, і кожному треба "лідер" чи "ім'я лідера", якого тільки внеси у владу - і "сдєлаєт нам красіво".

Одна половина аудиторії кривиться від згадки про "Рошен", інша - жаліється, що їм десь "дають по морді" за те, що не кривиться. Хтось печеться про сина Авакова, хтось біжить на майдан Саакашвілі, хтось складає легенди про безсмертного борця з олігархами Юлію Тимошенко... І вчепитися одне одному у горлянку - то національний спорт.

Докладніше

ЖОВТЕНЬ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

так прощаються в тиші раптовій у жовтні,

чиє серце ніколи не буде належати ластівці жодній,
чиє сіре обличчя над нами щодня нависає.
так не пишуться вірші – оті, що приходять навзаєм.

так згасають слова поміж небом і листям опалим, 
і темніють пророчі зірки, ніби чорні опали.
а за третім селом в очереті на хижім болоті 
палить вогнище той, що не сіє, не жне й не молотить.

той, чиї імена називають украй неохоче.
так відходять у вчора в обійми осінньої ночі.
так по ложці туману вичерпують із продірявлених су́ден. 
це сумне божевілля непрошене і неосудне.

ця межа пролягає у звуках, у літерах, в текстах.
як жовтнева хода – проминальна, прощальна, протестна.
як відлуння застільного співу чи злого камлання.
так прощаються тільки по-справжньому.
тільки востаннє. 

 
Докладніше

XVI

Фото Уляны Галич.

#міфологіяриб

XVI

мій бог живе в ріці – він приручає риб
говорить до води і живиться водою 
звикай що я завжди ітиму за тобою 
що мій тривожний дух зринає догори

що цей самотній світ – такий усе-осінній 
це жінка і вона з тобою до кінця 
не відпускай руки не відвертай лиця 
почуй її жагу в посмертнім голосінні

прости її любов – болючу і крихку
і голод і якусь безсилу недовіру 
ти мав її таку – беззбройну і покірну 
безумну і слабку – ти мав її таку

а все що поза тим – порожні абсолюти 
і рвані прапори й покинуті міста 
і доки не вона тобою не пуста 
ви не слова уже і звісно вже не люди

вас двоє і у цім щось трохи більше ніж 
химерна боротьба ворожих екзистенцій 
відчуй її у снах у квітах у мистецтві 
прийми її отак – тримай її міцніш

пройди її шляхи – знайди її у тиші 
вона це майже я а може навпаки 
не відвертай лиця не відпускай руки 
вона тобі про тебе ще й досі – досі пише

 
 
Докладніше

Котани, просвітіт темну бабу...

kz

Котани, просвітіт темну бабу, бо я ж кошатніца, в меню собак дупля не ріжу: собакам можна давати горохову кашу, чи це опастно?

Захарна підкармлює двох нещасних собачєнц - ротвейлера і двортер"єршу, собаки у вольєрі, на ніч їх випускають охороняти гаражі, сторожа й годують, але вони вічно голодні
Вопщим, таскаю їм всіляку нямку, від костомах до каш, задобрених курячим жиром. Іноді їм перепадає борсчь, картопелька, а сьогодні ось в кашу пішли залишки солянки

Один з сторожів (в анамнезі афіцер савєцкай армії на пєнциї, який всю жизнь протирав кальсони в штабі, якісь вєнзєля вимальовував на наказах та іноді був допущєн до святая святих - мойки генеральскої Волги) просицця на прокорм до Захарни, бгг))) жаліється, що його вдома так не кормлять. Позаздрив, паршивєц і кому? Собакам!

Докладніше

Обзор 31 жовтня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Працьовита країна перевела стрілки годинників і як обично невдоволено буркотить, бо всім же хочеться працювати, але до початку робочого дня треба чекати ще цілу годину. І шо тепер дєлать? Є різні варіанти чим себе зайнять, можна, например, почати нарешті зранку бігати. Та прийти на роботу в бадьорому настрої, заварити собі кавоньки чи чаю і подивитися, що там у світі коїться.

Найкмітливіші з вас мабуть помітили, що діда не було в ефірі вже більше тижня, тож і собитій різних накопилося чимало. Тому й обзор довгий, кому ліньки, можна й не читать. А хто взявся читати – я попередив. Втім, навіть у цьому довгому обзорі неможливо охопити усі резонансні події, тому дідові довелося обмежитися лише найбільш з моєї точки зору долгоіграющими. За якими можна буде стежити в їх розвитку. Ітак.

У світі, як бачимо, все як і в людей – молоді країни веселяться, сваряться, заводять знайомства і ходять на романтичні самміти, а старі держави поступово дряхліють, тупо уставившись на свої отретушірувані фотографії, занімаясь самообманом, які вони колись були сильні та красіві. Переубедить їх в обратном невозможно і ми це бачимо на примері одного з дідових любимчиків Вови Медінського. Которий нарисував дряхлєющій Росії прекрасну у своїй наївній глупості лубочну картину її історичного прошлого. Де вічно сварлива, не отягощонна нормами моралі і вздорна тітка, предстає цнотливою красавіцею в кокошніке. Теперішня Росія - то вже стара, дурна баберя, якій приятно воображать, що в молодості вона була очінь даже нічаво, та і щас єщо способна тряхнуть старіной і пустіться во всє тяжкіє. І призивно підморгує мимо проходящим солідним та багатим країнам. Со сторони це звісно виглядає дико, убого і просто жалко, як домагання старої потворної дурепи до чопорних ловеласів, розбалуваних увагою справжніх красунь.

Докладніше

Ні! Ні, цього не може бути...

kz

- Ні! Ні, цього не може бути… - шепотіла вона сама до себе, видивляючись у вікно життєдайне підтвердження абсурдності свого сну, - цього просто не може бути…
За вікном буяла квітнева весна, легенький вітерець ворушив віття квітучої груші і груша щедро осипала білими пелюстками землю, на якій зеленіла перша несмілива травичка.
- Насниться ж таке, - сказала вона сама до себе і вкотре повторила, - дурне спить, дурне сниться, куди ніч, туди й сон, одчіпись, цього просто не може бути… - вкотре повторила вона.

А сон був дивний, і такий чіткий та ясний, що просто не міг забутись. Наче вона отак стояла, вдивляючись у вікно в холодній морозній хаті, в якій довго не топилось, вдягнута в пальто і не дивлячись на це дуже замерзла, за вікном була морозна листопадова осінь. Груша, яка весною грала з вітерцем та щедро дарувала йому свої пелюстки стояла чорна та недобра і наче заклякла від горя, а під грушою було повно сірого неприбраного листя…
Ще тоді, уві сні вона подумала: а де батько? Чому в садку не прибрано? Батько, який так любив свій садок,оберігав, прививав та радів кожному яблучку та груші, наче малій дитині, де він?

Докладніше

Зафіксую просто для себе...

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Зафіксую просто для себе і для тих, кому цікава доля Одеси. Пояснювати, хто в хаті хазяїн? Хто смотрящій?

Вчора було дніще. Я маю на увазі нараду в ОДА щодо захвату аеродрому і муток із землею. І я остаточно переконалась, що української влади в Одесі немає. Зовсім. Всі лежать під Галантерником - всі абсолютно.
І мерзенна мразота Труханва буде розповідати військовим - "я дічь офіцера" і оце все. Чмошник, що служив у російській армії, стули свою пельку, мразі шматок.

І да, якщо хтось сподівався, що ситуативні вишиванки та інше - це не просто технології, то ось. Тому і не з*явиться тут реабілітайційний центр для бійців АТО, як в інших містах, де влада має хоч якийсь сором. А буде головлікар Пєтя Волков, який переробив палати шпиталю ВВВ у номери з блядями і всіх це влаштовуватиме.

Господи, коли ви всі повиздихаєте, щоб моє місто дихало спокійно? Будьте ви прокляті, мудаки і діти ваші також.

Докладніше

Випадково прочитав назву місяців по чешськи...

vc

Випадково прочитав назву місяців по чешськи. Зокрема, жовтень у них буде "рижень". Красиво... Бо рижень це не якийсь безспристрастний спектральний "жовтень", а щось душевно і жизнєнно тепле, наповнене особистими смислами, смаками та затишком. "Рижень" це - чай і кава, плед, улюблені в’язані носки хенд-мейд, запечений у печі гарбуз з медом, кошик опецькуватих білих грибів, рудий кіт (ледачий, теплий і м’який), грецький горіх в руці, вогнище, віскі на дні стакану...

Цікаво також, що квітень у чеській транскрипції зветься "дубень"... Це значно адекватніша назва для нашого східноєвропейського сурового клімату... Який там квітень у нашому квітні? Коли й цвіте щось о цій порі, то хіба шматок сиру в холодільнику, забутий десь у кутку від самого рижня...

У нас "дубень" більш як півроку... Ото вважай з рижня по дубень - один сплошний дубень... Дубень-дубень-дубень... І для деяких людей назва також годиться... Цілорічно... :-)

 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info