Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Обзор 13 грудня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Обзор подій я постараюся сьогодні ще написати, а зараз хотів би висловити свою вдячність усім, хто взяв участь в обговоренні вчорашнього посту – я знав, що дідові думки викличуть невдоволення багатьох, одразу назвав їх “в корнє неправильними” і свідомо готувався прийняти удари з усіх боків. Невдоволення, однак, проявила по суті лише одна сторона – симпатики Саакашвілі, навколо особи якого і розгорнулася головна дискусія.

Дивіться яка ситуація. Мова не про теперішній політичний момент. Зараз скоріш за все відгуде, країна піде на канікули і свято продовжиться уже в наступному році. Мова про більш далеку перспективу і про загальне ставлення до політиків. Серед яких чимало прекрасних людей, турботливих батьків, люблячих чоловіків, щирих патріотів і безпощадних врагов Хуйла. Але у всіх них є свої недоліки. Часом огидні. Люди взагалі не ідеальні і нікого з них не треба ідеалізовувати. Сакралізація політичного лідера – то удєл убогої Росії. Для України віра в доброго царя чи героя – протиприродна. Для України нормально поглядати на політиків нєсколько свисока. До цього треба звикнути усім, в першу чергу політикам. Бо чимало з них дивляться на Хуйла і втайнє мріють “Ех, нам би так...”. Їм так не буде. Бо є ми.

Щодо Саакашвілі – не приховую, що ставлюся до цього діяча доволі скептично, як, власне, практично до всіх наших політиків. Серед яких я не бачу жодного, кому би зі спокійним серцем міг довірити долю країни. Водночас, я далекий від думки, що всі симпатики Саакашвілі – то якась секта, яким потрібен месія. Бо серед них чимало критично мислячих, розумних людей, здатних цілком логічно обґрунтувати свою позицію – коментарі під учорашнім постом тому свідчення. Це не означає, що я з усім там сказаним згоден, це означає лише те, що на відміну від політиків ми уміємо спокійно один з одним розмовляти. Слухаємо і чуємо один одного. І тоді виявляєься, що особливих суперечностей між нами насправді то й немає.

Докладніше

Іду, бачу стоїть на порозі магазину...

tb1

Іду, бачу стоїть на порозі магазину мужчина навколішки, у тяжкій задумі. Руки склав докупи.
В всі так само йдуть, озираються.
- та, бля... Це не намаз, я плитку щитаю...
...
- була у невістки, повезла голубців, а то вона представляєш, його вчорашніми катлєтами нагодувала.
...
- Коля, з іменинами тебе. Ой, а шо? Та хто його пойме. Ну да ладно, з Андрієм тебе, всього харошого, Коля, хай ангел хранітєль тебе охраняє.

Колі і не Колі тоже, з Андрієм вас)))

Докладніше

Отак читаєш одкровення якогось...

kz

Отак читаєш одкровення якогось екса, пасічника наприклад, про то, шо тільки він в цій країні і розумний і красівий, всьо знав ще до мезозоя і на три прижка вперед і так і бачиш величезні, благаючі очі під дверима влади:
"Людоньки, впустіть, бо так їсти хочеться, що й переночувати ніде"
І таке невтомне, сука, ломиться і ломиться з якимось інтервалами, потім десь затихне біля вулика і знов ломиться, чим ближче до якихось виборів, то він все гучніше трипільськими глечиками тарабанить

Бездарно просрав країну, нєфік тепер в двері шкребтися з всілякими дібільними гаслами, геть нафталінова політота!

Докладніше

У школі бувало...

tb1

У школі бувало мені перепадали пісьма щастя. Там було про те що перепиши це пісьмо і одправ десятьом друззям і все в тебе буде харашо і пятьорка по фізиці.
Мені не хотілося переписувать, але хотілося пятьорку по фізиці, і іще одна пизда із паралельного класу сказала, шо одна дєвочка не переписала, не одправила і у неї заболіла мама. Тому я ще дуже не хотіла шоб боліла мама. І тому сідала і писала ті проклятущі пісьма. Якось одне таке пісьмо я загубила по дорозі зі школи, я вєчно щось губила по дорозі зі школи, тому фраза "а голову ти не загубила" була мені навіть рідною.
І от кожен раз як мама доставала носовичок, як фізичка Нінапетрівна ставила мені двойку, я думала шо все із-за того шо я загубила те довбане пісьмо. 
Школа осталася давно позаду, і от у свої 37 год я отримую у лічку "Йолки щастя", там просять це посланіє одправить 20 людям, бо не буде щастя і регулярного сексу. Тепер ці послання я гублю свідомо. І думаю якою ж дитиною треба буть у свої сорок років шоб розсилать людям оці йолки.
Ненада так, харашо? бо десь може розізлиться або розстроїться одна дєвочка, яка загубила пісьмо щастя по дорозі зі школи.
Голову б вона загубила)))

Докладніше

Запитання до залу напрімєр....

vovk

От ішов у нас на початку дев'яностих серіал. Про українців і сухий закон. Америка певно знімала. Там сім'я була, Нагірняки допустим, емігранти. На фермі в Манітобі пшеницю ростили.

І тут по сюжету бабахає сухий закон, нарід в Америці сумнішає і готовий пить хоть балтику дев'ять за дурні гроші. І тоді голова сім'ї, старий Олекса, рішає почати гнать самогон. Напочатку бізнес малий, продукції мало і її продають через дресирувальника бродячого американського цирку. Щовечора дресіровщик одправля старого мидведя Чарлі через кордон в Канаду, де хитрі Нагірняки обв'язують бурмила патронташами флящаків і посилають назад. За три місяці канал прослідковує місцевий шериф Боббі і пробує піймати ведмедя, але хитрий звір постійно його наябує. Тоді шериф йде на хитрість і прив'язує на звичному ведмежому маршруті канат. Побачивши прив'язану поміж дерев линву ведмідь звично вилізає на неї і ходить на задніх лапах. Шериф зманює волохатого паразіта кавалком цукру, видає м'ячик, відв'язує все бухло і запиха за ошийник записку з вимогою здатись. На другий день ведмідь приносить шерифу любовного листа од Олексиної внучки Василини. Шериф кидає поліцію, жениться на Василині і відкрива фабрику ялинкових іграшок. Іграшки проізводяться в Канаді, а перевозить через кордон їх сам шериф на чорному студебеккері. Усі кульки по вінця заповнені одмінним пшеничним віскі.

Докладніше

АРТА. Принт цілком...

podolaihama

АРТА. Принт цілком та повністю присвячений нашим вправним артилеристам та їхній влучній результативності! Дякуємо, шановні, за все!

http://semesyukshop.com/uk/sapanky/520--arta.html

Також тут не обійшлося без Пирятин Гурт та їхньої пісні "Арта". Альбом, до речі, насувається ахахах!

Отже добирайте, може кому на подарунок чи шо. Якість, осмисленість та довговічність гарантуємо.

http://semesyukshop.com/uk/sapanky/520--arta.html

Фото Semesyukshop - крамниця.
Фото Semesyukshop - крамниця.
Докладніше

Я готовий очолити уряд!...

vc

- "Я готовий очолити уряд!" – ні з того ні з сього заявив телевізор м’яким "кавказьким" акцентом...

Володимир Борисович Гройсман вздрогнув від несподіванки і повернувся до голубого екрана. Телевізор показував Саакашвілі...

- Ага, ото тільки тебе тут не хватало ше, - подумав Володимир Борисович сам до себе… - І чого вони всі лізуть і лізуть на моє? - Прямо як мухи на мед…

- І це ж він явно не сам догадався про уряд, це хтось підказав із наших, з своїх... - Або даже не просто підказав, а прямо вказав пальцем і направив... - Падлюки - подумав прем’єр...

- І чого отак сразу Уряд? – Очоль он Верховну Раду напрімєр! Або якусь область… - Прояви себе, так сказать, - докажи шо на шось способен…

- Область він уже очолював, - нагадав йому внутрішній голос опита і оперативної пам’яті… - І проявив себе там в полной мєрє...

- А тебе вобше ніхто не пита, так шо заткнись, - розізлився Володимир Борисович…

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info