Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Каже мені:

tb1

Каже мені:
- Мама, я тут подумала, я в садочку інший віршик розкажу. Бо той про віхолу скучний.
- А який же?
- Ну наприклад, "Будьте всі здорові, будьте всі красиві, бо прийде Дартер Вейдер і кашу усю зїсть".
- Доця це так талановито, що мабуть не треба виховательці розказувати.
- Я ще придумала. "Ой по стежці сніжком, Халк прийшов із мішком, він усім пороздавав..."
- Це ще краще. Але може про зайчика?
- Зайчик по стежці стрибав, в каналізацію упав, бо не можна на люк ставати, якщо хочеш дожить до свята.
- Може таки про віхолу?
- Ну ладно... про віхолу, але потім треба про Дартера Вейдера.

Боже, який талант, нікуди сховати, святі люди вихователі, шо не все мені розказують, шо вона їм там витворяє.

Докладніше

ХХІ

Фото Уляны Галич.

#міфологіяриб

ХХІ

римовані риби перетікають у сни води
святий Миколай вичісує срібло із бороди
поскрипують стиха санчата його в стодолі 
і навіть оця історія – не про нас 
вона про казкову тишу і вибрики злої долі

вона про вселенський гомін і білий шум
не вір ані слову із того що я пишу 
є тільки шматочок неба в тарілці зупи 
є ринва в якій позамерзали дощі 
зима капризує – у неї ріжуться зуби

зима ‒ це пора спогадів й одкровень
це чорна глибока кров яка струмує із вен 
а все що ти їй протиставиш – уривки джазу
декілька літніх фото і короткий роман
нам не збагнути внутрішню логіку цього часу

плямиста шкіра землі – найміцніша зі шкір 
жодному слову із того що я пишу – не вір
тим паче ніколи в житті не рахуй моїх літер 
хай риби мовчать і вода так само мовчить 
а рештки вчорашніх слів розносить північний вітер

 
 
Докладніше

Якби Сашкові батьки не були такими...

lp2

Якби Сашкові батьки не були такими, то не відомо чи познайомилася би я з ним взагалі.
Знаєте, оті жахливі історії про знайомих і пересічних, які дивляться на щойнонароджене дитя і кажуть "Лиши його в лікарні, ви ж мучитиметесь і хлопчик теж." 
Але Сашкові батьки все ж були іншими. І вони вірили. Вірили і боролись. Вкладали сили серце і душу, в свого хлопчика. Вони вірили, що любов може перемогти будь що. І любов таки перемогла. Сашко виріс.
Працює, заробляє, закохується і допомагає іншим. Його так виховали - з розумінням, що любов перемагає все. Ось же він є - живий приклад того, що потрібно вірити. І він достоту такий як інші, хіба трішечки затинається коли нервує. 
Біда прийшла звідки не чекали - маму забрав страшний і швидкий рак. Сашко змарнів і став ще більше затинатись, але з раком, та ще й таким агресивним, боротися беззмістовно. 
Аж ось тато, той рідний тато, який віддав частину серця своїй дитині, а іншу дружині - тато втрапив в лікарню. З серцем. З серцем, яким він так безоглядно ділився з усіма, хто цього потребував. Це величезне серце потребувало серйозної операції. Величезних грошей. 
Я ще не зустрічалась сьогодні з Сашком. І навіть не знаю чи зможу, чи вистачить в мене сили дивитися на нього і розуміти що він відчуває. Подруга сказала, що обличчя на ньому немає. Я знаю, що гроші він знайшов. Позичив. І знаю, що віддати 100000 - це практично щось нереальне для нього. І знаю, як він мучитиметься, якщо підведе людей, які йому ці гроші позичили. Але операція зроблена. Сашкова любов до батька зробила своє велике чудо.
Знаєте, я напишу тут номер Сашкової картки. Все його життя було доказом, що любов перемагає все. Потрібен ще один доказ. Один...Невеликий, але від всіх нас, від кожного... 
І любов знову переможе!

Карта Приват 4149625801110048 Чорний Олександр Васильович.

Докладніше

"У степу, в траві пахучій..."

lp2

Я вивчила байку Глібова. Вчора. Поки її вчив Дмитро. Якось так вийшло, що в мене був припадок перфекціонізму. Тобто дитина сумлінно прийшла, відтарабанила байку (там пам'ять залізобетонна в тій маленькій голівці) а мені здалося, що потрібно в декламацію додати виразу і життя. Додавали півтори години (вивчив хвилин за двадцять) Так додавали, що і я по ходу вивчила. І Данило. І Кіт би вивчив, якби не зачинився в спальні, ховаючись мого альтер еговського Станіславського, який півтори години нудів "Діма отут піднімаєш голос, "ЯК се лихо пережить?" і питальна інтонація. ЯК? розумієш? Давай спочатку!" Дмитро слухляно ЯКав, повторюючи в стопіісятий раз. Але внутрішній перфекціоніст Станіславський, що прокинувся у Діминої яжематєрі, не вгамовувася і вимагав саркастичного звучання "Опізнився, небораче" намахано радісного "все співав би і співав" і чіткого наголосу на "морозі" у фіналі. 
Сьогодні зранку послухавши байку ще раз, я зрозуміла, що якщо не заспокоюсь трохи, то Дмитра заберуть на конкурс читців-декламаторів. А він не любить конкурси, вони для нього нервові. Тому порадила відповідати, якщо спросять, але самому руку не піднімати. Оце тепер думаю, чи я вже припустилася помилки майже всіх батьків - самореалізація через дитину - чи це ще зворотній процес?

Докладніше

Жив-був собі обичьний...

kz

Жив-був собі обичьний рядовий український студент Паша.
Одного ранку проснувся Паша в себе в общєжитії, та як шворкне себе пяткою по лобі: як нудно я живу! а чи не прогулятись мені в кінці листопада центром Амстредама? Сказав і відразу здєлав, купив на стіпєндію білєт, заказав гостініцу і полетів насолодитись архітєктурними краєвидами амстердамщини, хулі, січас студєнти зовсім не ті, що були раніше, безвіз у нас,це вам не шо аби як!

Гуляв-гуляв бідний студент Паша центром Амстердама, а тут назустріч хрясь!!! Цілий генпрокурор і не який небудь екс, а самий настоящий український та діючий! Отак запроста, без охорони гуляє з амстердамським народом 
"Яка удача! - зрадів студент, - можна селфі? Бо хрєн повірять, що отак в саміському центрі Амстердама можна стріти цілого діючого генпрокурора
- Та запгоста! - сказав генпрокурор
Сказано-сдєлано, чпок!!! І відразу в інстаграмчік, бо студєнт ще той волоцюга, дуже полюбляє любуватись собою в інстаграмі
отак вони йшли, йшли вдвох тою амстердамщиною, обичьний рядовий студент та обичьний діючий генпрокурор і тут знову хрясь!!! Олігарх! і не хто небудь, якийсь завалящий олігархішка, а цілий Бєнцион! Уявляєте? без охорони, отак запроста чеше вулицями. Мабуть за хлібом вибіг 
"яка удача! - зрадів студент разом з генпгокугогом, - можна селфі? Бо хрєн повірять, що отак в саміському центрі Амстердама обичьному студенту та обичьному генпрокурору можна стріти цілого оліґарха без охорони
- Та нєхрєн дєлать! - сказав олігарх рядовому студенту і рядовому генпрокурору
Сказано-сдєлано, чпок!!! І відразу в інстаграмчік, бо студєнт ще той волоцюга, дуже полюбляє любуватись собою в інстаграмі
Може ота трійця ще кого зустріла, шворкаючись вуличками Амстердама, але студєнт більше нічого в інстаграм не вивішував

отака вам передріздвяна казочка, малята
Соупадєнійо? та фіг там, ви не повірите, але всьо совіршенно невимушено! 
Сльози розчулення так і капають з моїх очей...
Чи й собі в Амстердам гайнути? Може кого отак запроста зустріну, га?)))

Докладніше

Якось ото перекидаючи в голов...

murzik

#лінгвоцид

Якось ото перекидаючи в голові вкраїнські слова, вчоний кіт задумався над етимологією таких питомо вкраїнських дієслів, як гаятися і баритися.
Попорпавшись у етимологічних словниках, вияснив що гаяти можна не тільки час, гають і ворони, тобто каркають.
Тут на допомогу приходить топонім Гайворон, давніше - Грайворон. Шляхом логічних міркувань встановлюємо семантичний зв'язок між гай і грай, тобто первісна форма гаятися була граятися, і "негайно" тоді звучало як "неграйно", ггг.
Ну і звісно "зграяти час", тепер звучить цілком сучасно, геймери зрозуміють.
Дещо складніше виявилося з "баритися", вікісловник впевненно стверджує що корінь у цього дієслова відсутній.
Але ж це безсоромна брехня, є чудове вкраїнське слово барило (від латинського barilla), власне - бочка, бочівка або ж п'яний в переносному значенні.
П'я́ний як бари́ло — дуже сп'янілий.(фразеологізм)
Знов таки, шляхом логічних міркувань, встановлюємо семантичний зв'язок між баритися і барило. 
Бінго! Баритися - пиячити, бухати. 
Тепер новими фарбами заграли слова відомої вкраїнської пісні " Іди іди, мій синочку, іди не барися, за чотири неділеньки додому вернися".
Ну і нібито іншомовне слово бар (місце де наливають) не таке вже й іншомовне, як нам здавалося.
Незабаром(якщо не нап'юся), ще щось напишу, ггг.

Докладніше

КОМУ ВНИЗ в плеєрі нагадали

maf

КОМУ ВНИЗ в плеєрі нагадали:

Воскресни, мамо! І вернися
В світлицю-хату; опочий,
Бо ти аж надто вже втомилась,
Гріхи синовні несучи.
Спочивши, скорбная, скажи,
Прорци своїм лукавим чадам,
Що пропадуть вони, лихі,
Що їх безчестіє, і зрада,
І криводушіє огнем,
Кровавим, пламенним мечем
Нарізані на людських душах,
Що крикне кара невсипуща,
Що не спасе їх добрий цар,
Їх кроткий, п’яний господар,
Не дасть їм пить, не дасть їм їсти,
Не дасть коня вам охляп сісти
Та утікать; не втечете
І не сховаєтеся; всюди
Вас найде правда-мста; а люде
Підстережуть вас на тоте ж,
Уловлять і судить не будуть,
В кайдани туго окують,
В село на зрище приведуть,
І на хресті отім без ката
І без царя вас, біснуватих,
Розтнуть, розірвуть, розіпнуть,
І вашей кровію, собаки,
Собак напоять...

Докладніше

ЛІБРЕТТО

vc

Написав лібретто для всіх дитячих утрєнніків до Нового року та Різдва...

Хитрий і підступний апатрид Міхо хоче відібрати у святого Миколи торбу з подарунками для дітей і передати її якомусь втіленню Абсолютного Зла - персонажу на ім’я СеменСеменченко.

Але дітлахи, з допомогою звірят та святого Миколи, перемагають апатрида, беруть його на поруки і він стає хорошим. В кінці Міхо разом з усіма танцює зажигатєльний чардаш навколо ялинки і пригощає всіх чурчхелою, солодкими хачапурями та слабоалкогольним "Ркацителі"...

СеменаСеменченка жодного разу до кінця вистави так і не показують, бо нельзя такого дітям показувать... Він десь просто бурчить від злості в оркестровій ямі, а діти кидають туди порожні бутилки з під "Ркацителі"...

На тлі всього цього бардака оркестр Глена Міллєра тихо виконує увертюру з опери Лятошинського "Щорс"...

Завіса

Докладніше

Ну що, до свята готові?

kz

Глядіть не спаліцця, шановні, бо дітиськи січас допитливі та кмітливі страшне. Работать Святим Миколаєм це не тільки дуже почесно, але і опастно, тут треба мати спеціальну підготовку висококваліфікованого шпигуна 
Якщо ви сова, то вам мої поради майже не потрібні, ви льохко дочекаєтесь коли ці халамидники задрихнуть, прокрадетесь і запхаєте всьо під подушку, а от з жайворонками все набагато гірше, ці можуть провалити місію та задрихнути ще до того, як засне дітвора. Тому, ставимо будильничок на 00.00, бо оті кмітливі та допитливі просипаються, як нарошне після опівночі та починають шурувати під подушкою. Багато не кладіть, бо Захарна пам"ятає двох хлопчиків, які спєцом отак прокинулись і в темноті їли шоколадні цукерки та чистили мандарини, на ранок в їхніх ліжечках валялись одні обгортки та мандаринові шкірки, а самі хлопчики були по вуха в шоколаді, як і вся постіль, добре, що животи не заболіли. Прийшлось Захарні вдати на обличчі шалене блаженство від цієї події і видати халамидникам дублікати подарунків, бо самі розумієте, в такий день в дитсадочок без цукерок та мандарин краще не пхатись)))
Ваші дітки вже в курсі, хто кладе подарунки? Не ніяковійте, кладіть всеодно, навіть якщо ваш маленький зайчик вже виріс та перетворився на брутального вепра. 
Покладіть і старому зайцю щось солоденьке, бо він хоч і старий, але маленький зайчик в ньому живе все життя. 
Ну і відповідно старим зайцям та сама порада - порадуйте зайчиху-мать і тут Захарна знову дасть маленьку пораду: не пхайте шоколадок, бо нарветесь на гнів, не купуйте барахла, краще покладіть під подушку гроші, зайчиха зацінить ваш креатив, тільки не жлобіться

Вопщим, ненудної вам ночі і хай ваше казкове підподушшя буде набите щастям, з Святом!!!

Докладніше

Тобі не образливо?...

lp2

"Тобі не образливо?", - пролунав втомлений і могутній голос.
"Мені не звикати!", - сказав святий Миколай, сидячи десь біля Престолу.
"На тебе образились всі, хто не отримав, своїх жаданих подарунків"
"Хай дякують що різок жмуть під подушку не запхнув, я виконав бажання 95-ти відсотків білоцерківців, якщо вже бути відвертим, ось дивися Господи",- Миколай показав Господу ноутбук, в якому блимали декілька діаграм, - "бачиш, осьо червона, по зрізу останнього місяця? Ось чотири дні тому, майже 95 відсотків одночасно дивлячись на погоду роздратово кричали "хіба це зима? де сніг? як же я хочу справжню зиму!" Я ж не можу ігнорувати! Тим більше, що коштовні подарунки всі вже покупили, хто які хотів. Це логічно - виконати спільне бажання більшості. А щодо образ і закидів, то мені не звикати!"
"Зрозуміло", - відповів Господь, - "а що то за інші 5 відсотків?"
"Та як завжди: мерзлюки, ті хто наразі без свідомості і комунальники. Так що не переймайся, Господи. Правда ця діаграма йде до низу. Бо ж ти їх знаєш. Вони завжди бажають те що потім не цінують"
"Та певне що знаю, я їм он життя подарував, що вже цінніше, а однак претензії до мене мають! Люди, одним словом!"
Ех... Люди- люди...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info