Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Вжe сьогодні Пирятин Гурт...

podolaihama

Вжe сьогодні Пирятин Гурт сунe плацкартою на Марік. Оскільки всі місця вeрхні - тамбур за нами. Складаний стілeць останнім часом завжди під рукою, в валізі. В кишeні губна гармошка, в торбі чeрвонe вино, а замість бубна цілий потяг співвітчизників.

Кєнти в сусідніх вагонах, зустріч на пeроні, нічний концeрт для високотeхнологічних, а відтак масових вбивць наших ворогів. У пацанів свято - чeргова річниця підрозділу.

Роздамо крeпко.

Докладніше

Книги...

vc

Цього року я прочитав десь дев’яносто з чимсь книг... Хотів зробити власний рейтинг, але позабував уже - що точно і коли саме прочитано...

Тому - так, побіжно... Для мене особисто "Книга року" - "Голоси Памано", каталонця Жауме Кабре...

З тих, що справили враження - "Якоб вирішує любити", Каталін Доріан Флореску, "Марш Радецького", Йозефа Рота, "Риб’яча кров", Іржі Гаїчек, "Балканські привиди" Роберта Каплана і тд...

З "наших" нікого не хочу згадувати спеціально. Бо серед письменників багато знайомих... А вони люди тонких струн і можуть затаїть в душі щиру і неподоланну злобу, якщо когось забудеш згадать... :-)... Тому треба сказати, що наші - хороші абсолютно всі... Крім нєкоторих... :-)

Окремо б відзначив "Шенгенську історію" Андрія Куркова, переклади Андрія Бондаря (вже згаданий Каплан, "На Схід до Тартарії", Славомір Мрожек), всякі прикольні розповіді Андрія Любки і видавництво "Основи" - за несамовито прекрасні видання Сковороди і Підмогильного... Альбоми видавництва кіностудії Довженка... Ну і звісно ж, Іздрика, який навіть коли нічого не пише, то все-одно незримо присутній в особистому генокоді :-)... Як Жадан...

До Кокотюхи і Винничука ніяк не дійду, бо як береш до рук їх книги, чомусь відразу сильно хочеться випить... Не знаю, чого... :-)

Ще з особистих рекордів: дочитав-домучив з третьої спроби "Волшебную гору", Томаса Манна - тисячу сторінок мєлкого тексту про елітний туберкульозний диспансер у швейцарських альпах та його вкрай закомплексованих мешканців, на межі 19-20-х віків... "Коротко й страшно пише сей чоловік", - як казав Горький про Стефаника...

Хоч і не коротко... Але страшно всьо-равно...

Такі книги читать важко, бо вони з розряду тих, які формують світогляд... А коли він уже в тебе сформований, то по ходу читання часто думаєш: нахрен я його читаю оце!...

Ну, то такоє... Лічне, суб’єктивне... Томас Манн схожий на рибій жир - полєзне, але протівне...

Взагалі-то, люди читають у нас. Це я бачу по книгарні, до якої заходжу щотижня...

Опасне місце...

Днями заходжу до магазину, питаю: "Ще не було книги Алена Безансона "Свята Русь"? (Безансон - один з найбільш послідовних, інтелектуально єхидних і жорстких системних критиків Мордору)...

А в книгарні в цей час якраз був присутнім суворий вусатий чолов’яга, у вишиванці з оселедцем на голові, схожий на Гонту... Стояв і свідомо переглядав якийсь "Повний абсолютний всесвітній каталог тризубів"...

Нас словах "свята русь" він сильно стрепенувся... На мить здалося, що він мене зараз заріже... :-)

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info