Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Пам'ять - лишень тонкий стосик паперу...

vovk

Пам'ять - лишень тонкий стосик паперу. Пожовклі фотографії, вицвілі поштівки, поспішно написані телеграми. Часом це все, що лишається. Якщо не рахувати космосу і акордеона.

Дід Влодко любив космос, акордеон і руду Петронелю з Майзлів. Він рано лишився сам. Мама вмерла, а тато подався в поляки. Лишилась тільки баба Марта - висока, кощава, з вічною папіросою між губами. Баба щодень крутила машинку, обшиваючи військо і ближніх сусідів. Влодко ходив до школи, підробляв на залізничному двірці, читав Фламаріона і мріяв про космос.

Влада мінялась частіше за моду. Дідо починав вчитися в польскій школі, продовжив у німецькій, а атестат отримав уже при совітах. По школах лишилися різномовні табелі, спільна фотографія з під ратуші і пристрасть до філателії.

Марки мінялися з владою. Червлених орлів і Пілсудського міняв батько народів і дирижаблі з московської виставки, а пізніше листи замайоріли профілем Гітлера і окупаційними серіями з Коперніком. Влодко вивчився грати на акордеоні і виступав на весіллях. Космос був далеко, перші ракети тільки кувалися в уяві доктора фон Брауна. А марки були поруч. І у кожної була таємниця. Колір, історія, зубцівка, надпечатки, літографія і металографія, помилки і обмежені серії. Влодко балакав з старими філателістами, звіряв ціни і серії по каталогам, а невдовзі по школі пішов робити на залізниці і купив перший кабівський клясер.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info