Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

#враження

lp2

#враження
Він такий чистий, аж бринить і сяє. Як кришталь. Як квітка яскраво- сліпучо-жовтої кульбаби, що проросла між щілинами бетонних плит мегаполісу. Ні бруд, ні пилява, ні сірість не здатні навіть трішки приглушити оту чистоту і яскравість квітки, яка радіє сонцю попри все.
Дитяче, абсолютно світле обличчя. Чисті-пречисті очі. Ніби й не був він на тій війні.
Як? Як його оминуло те, що змінило навіть найкращих з нас? Те, що змусило наші душі вкритися тоненькою, але міцною скориною. Те, через що тверднуть навіть найбільші серця. 
Він на зустрічі 72-ї ходив у звичайному одязі і носив прапор України. Місцями почорнілий, місцями підписаний, місцями брудний "знаєте, скільки він пережив, цей прапор?" І не розумієш, чому цей школяр ходить з бойовим прапором. Навіть подумати не можеш, що він звідти, з пекла. 
Його підтролюють побратими і волонтери, а він посміхається. Посміхається так щиро, що душа стискається в крапку. Дитина. Невинна і чиста. Така чиста, що аж бринить. Дитина такої душі і серця, що ніякий бруд не може навіть на секунду зачепитися - все просто зіслизає з прозорої, сліпучої, кришталевої аури добра і чистоти.
"Дядя Юра, який же сьогодні прекрасний день! Найкращий день в житті! Полонені повернулися, ЗРП приїхали!" Сумніваючись своїм зашкарублим серцем думаєш "Та не може бути, що такі існують!" А тоді дивишся в очі і щиро звертаєшся до Господа "Дякую, що такі ще існують!"

 
 
 
Докладніше

Жінка викладає селфі з чоловіком

tb1

Обоє усміхнені, гарні, трішки втомлені, але світяться щастям. Це тепер її аватарка. Нічого дивного, у кого немає селфі зі своїм чоловіком?!
І тільки, якщо спуститися на кілька постів вниз, стає зрозуміло, що вони цього селфі чекали три роки. Сердилась, плакала, впадала в зневіру, раділа, втрачала надію, вчилася сподіватися заново, кричала і чекала.
За місяць до вчорашнього дня жодного посту про оце пекельне чекання. Боялася зурочити, чи що.
Довго вдивлялася... Хай їм буде світло надалі і завжди.

Докладніше

Несамовито вибачаюся, друзі...

did s

Несамовито вибачаюся, друзі, за тривалу мовчанку в ефірі, але перед Новим роком стільки всього треба встигнути, самі розумієте. Ну й у грудні люди традиційно згадують про дідові книги і що їх можна замовити з авторською присвятою. Це трохи додає нам роботи, але ми поспішаємо, щоб книги дісталися до своїх власників своєчасно. От на фейсбук часу в діда уже не вистачає.

Проте завтра обзор точно буде. Точно-точно 

Ну й мушу похвалитися – познайомився з дуже цікавою журналісткою,чарівною Тетяною Петренко, яка назадавала дідові всіляких хитрих запитань. Сподіваюся, відповідями своїми дід не дуже зганьбився перед молодою, начитаною, освіченою і культурною українською журналісткою.

Ось текст інтерв’ю. Якщо нема чого іншого зараз почитать, то можете проглянути  А як ні – то вибачте за нав’язливу увагу. Обзор – завтра (не забуть би...)

Дід Свирид – маска популярного блогера й автора п’ятитомного проекту «Історія України від діда Свирида», з якого дві книжки вже доступні для читачів. Ми поговорил...
BLOG.YAKABOO.UA
 
Докладніше

ХХІІІ

Фото Уляны Галич.

#міфологіяриб

ХХІІІ

ніякого ранкового тепла
ніякого рожевого зефіру 
і хто підкаже де шукати віру
яка ніколи тут і не жила

яка нікого не порятувала
між темними порогами пітьми
це перший сніг – і перший день зими 
холодний світ барвисті покривала

тонких матерій хибна новизна
містерія глибинного начала
мовчала довго – а якби й кричала
ти ж не почув не бачив не впізнав

твої рибини – щука сом і короп
твої живі – це свідчення про те
що на піску й камінні не росте 
ніяке зілля – навіть мандрагора

і тільки горобина при вікні 
і три сороки поряд на паркані 
були такі – щасливі й трохи п’яні
ти був такий безболісний мені

і все що проговорено збулося
а все що оминули – відійшло
заколишу в пелені тихе зло 
торкаючись крізь сон твого волосся

 
 
 
Докладніше

Ой щас розкажу історію...

lp2

Ой щас розкажу історію. Не мою. Але мені її розказала жінка, яку майже всі знайомі вважають цинічною і черствою. То той випадок, коли я, знаючи людину особисто не можу їі осуджувати. Бо розумію - людина пречудова! Я бачила, як вона щиро плакала, розповідаючи мені це. І знаю - більше ніхто й ніколи не побачить їі сліз, бо не можна, не можна бути слабкою... Заклюють...
- Був вихідний. Неочікуваний вихідний в день католицького Різдва. Мала (донька років двадцяти п'яти) позвала на закупи і прогулянку. Різдво ж... Свято... Дух добра.. Київ гуляв на повну. Купа людей всюди. Заповнені маркети, бутіки і кав'ярні. Я з донькою, бігаючи в пошуках розміру виснажилась до ціпки. Запропонувала поїсти в кав'ярні, що виходить на вулицю.
Поруч за столом сидів хлопчина чи то кавказець, чи то араб. З айфоном і макбуком на столі. Тицяв час від часу в клавіші. Раптом в кав'ярню заходить безхатько, в яскравому розумінні слова. Майже всі присутні скривилися і почали оглядуватись в пошуках охоронця. Мала аж напружилась. Я бачила що дістала гроші, щоб дати. А хлопчина відірвався від макбука. Посадив безхатька до себе за стіл. Замовив купу страв. І пригощав того безхатька. Накладував. Питав щось. Мала аж заціпеніла, типу хочу дати грошей а не можу. Кажу їй, давай я дам. Відмовилась. Підійшла. Дала. Обняла і щось прошепотіла. А я пішла до хлопця. Підійшла і кажу: скажи своєму татові і своїй мамі що звичайна українська жінка їм дякує, за те що виростили Людину!
І для когось свято, незвичне і чуже, стало святом...
Я плакала

 
 
 
Докладніше

З паном Oleksii Yaremenko мали ефірну бесіду

podolaihama

"У стрімі “Еволюця або смерть” звукорежисер, саундінженер, ТБ продакшн-менеджер Олексій Яременко. Людина, що дотична до фестивальних продакшенів, розповідає про звук як про роботу та про звук як життя. У подкасті про сценічний звук взагалі, і в Україні зокрема, чи є акустична освіта, чи лише спеціалізовані курси? Як визначити компетентність звукорежисера в країні, де немає професійних шкіл. Про музичні технології та взаємодію звукача і артиста, про музичний самвидав. Чи може один звукорежисер підзвучувати техно-вечірки та бароковий концерт?"

Тепер все це у новому подкасті. Долучайтеся, якщо цікавитеся внутрішньою кухнею саундпродакшена і звука взагалі.

У стрімі “Еволюції або смерті” звукорежисер, саундінженер, ТБ продакшн-менеджер Олексій Яременко.
OFR.FM
 
Докладніше

Якась тиха радість з вчорашнього дня...

kz

Якась тиха радість з вчорашнього дня переповнює душу, не хочеться нічого говорити, її хочеться закрити в собі, щоб ні краплі не розплескати та розбавити шаленим концентратом надії, який відстоювався всі роки війни і ти подумки несміливо проговорюєш бажане: може скоро кінець цій клятій війні? 
Ти вглядуєшся в лиця звільнених полонених і стараєшся зрозуміти бодай крихту з того, що вони пережили, і знову подумки запитуєш себе без відповіді: як, як ви там жили? Як цей час жили ваші рідні, друзі, знайомі? Як жили ваші діти? 
Там, в полоні ви теж весь цей час жили цими думками та надією на звільнення, яка була крихка, наче лід
Попри все - Ви вдома і Ви Герої, бо ви не зламались та не зрадили рідну землю, хай Вам допомагає Бог

 
 
Докладніше

ПРИЙОМ ТА ОБРОБКА НОВИХ ЗАМОВЛЕНЬ ПРИПИНЯЄТЬСЯ

podolaihama

Дорогі друзі, вороги, а також біологічні конкуренти! Semesyukshop - крамниця бажає вам веселих свят і повідомляє, що з сьогоднішнього дня прийом та обробка нових замовлень припиняється і поновиться 8 січня. Не вистачає технічних та логістичних потужностей. Все, що замовлено до цієї тривожної миті - в роботі і буде вчасно доставлено за адресами! Цьом!

Фото Івана Семесюка.
Докладніше

На моє переконання...

vc

На моє переконання, Людина Року - Ірина Геращенко (Iryna Gerashchenko), хто б там що не казав...

Звісно, до цього було залучено безліч людей, але саме Іра була головним "двигуном" і душею процесу звільнення заручників... Хоч і без берета, а просто в шапці... Яку вона вчора кидала вгору і кричала "Ура!"... Шапка - то важна вешч! :-)

Дякуємо, Іро!

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info