Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Олег Шинкаренко підняв питання...

podolaihama

Олег Шинкаренко підняв питання - хто у нас в сучукрліті взагалі є містиком?

Єдиний справжній містик в новочасній українській літeратурі - це я, рібята. "Пригоди павіана Томаса" - типова проповідь нeдуальності, і ця проповідь транслюється саме з містичного поля в щоденність, прямою наводкою. Але цього ніхто нe вдупляє, що само по собі дуже добрe.

В цій книзі підняті питання волі, свободи, свободи волі, буття буття і відзeркалeння буття від ніхуя. Також піднято питання безпосереднього контакту дзеркала з невиразним. Однак традиція, в мeжах якої я працював, у нас просто нe є відомою. Цe пряма філософія нeдуальності, котра не вкладається в наші макітри навіть якщо проповідувати її щодня усіма можливими способами. Фактично я накатав чергову скрижаль адвайти, і це абсолютно нікого не їбе. Думаю, зважаючи на невеличкий тираж, я написав цю історію для якоїсь однієї людини, цілком конкретної однак безіменної.

Хтось самотній, в Білій Церкві або в Умані, спіймав суттєве самадхі і Маха-Гонта посміхнувся йому в потилицю.

 
Докладніше

Якось до Києва занесло...

murzik

#цинічніоповідки

Якось до Києва занесло німецького бюргера по роботі. Ну шоби він не микався громадським транспортом, керівництво фірми виділило йому лічного шофера з авто.
Ото їде німець по Києву і бачить на перехресті Порш Каєн, а діло було тоді коли ці каєни тілько почали клепати. 
Німець: - Дас іст фантастіш!!! Я у себе у фатерлянді таку машину тіки на картинці бачив!
В цей момент праворуч і ліворуч в черзі на світлофор, зупиняються ще два ідентичних порша.
Німець: - Донерветтер!!! Хто ж у вас на цих машинах їздить?
Шофер, падає на умняк і без тіні посмішки каже.:
- Вобшето на поршах у нас шаройобляцця обичні безработні, а нормальні люди їздять на майбахах, чи там ролс- ройсах, наприклад.
- Ну а хто оті всі люди шо їздять на фольксах, шевролє і мерседесах? - не вгаває німець.
- Вопшето це біженці, яких не хоче приймати Євросоюз, ми й самі не знаємо шо з ними робить, але ж людям якось треба жить.
Після такого одкровення, німця окончатєльно занімило.
Невідомо чи він повернувся до фатерлянду, цілком можливо, що десь микається безробітним по київським вулицям на порш каєні.
Така бувальщина, парафіяни

Докладніше

Вибачте що не про політику

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

#test_drive

#дівчаче

Вибачте що не про політику.
Цей пост, можна вважати, на правах реклами. В дні, коли небо стискає тебе у своїх асфальтових долонях, дуже доречно буде згадати про подарунки. Тим більше, що скоро новий рік і все що з ним пов'язано.

Мене завжди відправляли у ступор питання - що тобі подарувати? Це такий собі іспит - а раптом ти забажаєш забагато? Подарунки то така кришталева штука, що до них треба ставитись з особливою обережністю і увагою. Саме увагою - до людини, якій даруєш, про яку знаєш чи здогадуєшся, що вона любить? Чому буде радіти? Як блищать її очі, коли ти попадаєш у яблучко?

Можна дарувати речі, а можна враження. Я раніше про таке чула, що десь є такі сервіси, які продають саме враження. І ось нещодавно, у мене була така можливість - спробувати на собі що це воно таке. Не скажу, що у мене багатий досвід тестування на собі подібних таких штук, але це було цікаво.
У мене, окрім того, була можливість самій обрати і протестити будь-яке враження і на цьому етапі я загубилась від тієї кількості варіантів. Камінг-аут - я мріяла обрати романтичну подорож, але поки що романтика мого життя спрямована зовсім в іншу точку на мапі. Стрибати з парашутом теж якось лячно, хоча, в деякі моменти, які я пережила останнім часом, воно може як раз було б ок - на контрасті відчути, що таке ріал круте піке. Думала про майстер-клас з живопису, це також класна терапія від стресу. Але безсоромно віддала перевагу кінестетичним відчуттям і зупинилась на массажах, тим більше, що мій хребет постійно потерпає ще з дитинства. І жодної хвилини не пошкодувала - і майстер, і сервіс, і увага персоналу, і місце - все було краще, ніж я уявляла.
Тому, якщо ви раптом ставите собі запитання, чим потішити близьку людину, зазирніть на bodo.ua. Вони працюють у різних регіонах України і мають локації для здійснення бажань отримати приємні враження у різних містах.

А взагалі - приємних вам подарунків, доречних, від серця, обраних саме для вас, з коханням, щиро, з радістю, вчасних і щирих.

Фото Олены Добровольськи.
 
Докладніше

Ідеш такій по місту туда-сюда...

md

Ідеш такій по місту туда-сюда і слухаєш, що люди балакають. Не очєнь разговори. Прямо так собі разговори. Носять ярко виражений потребітєльскій характер.
-... а на базарі брала по піісят.
- ...кума вчора взяла в АТБ дак вопше не очень.
- ... стільки оддать за той сраний бойлєр, шоп він назавтра згорів.
Друге діло наливайкі. Послєдній оплот странствующіх філософів. Пристаніщє інтілігєнтних мислітєлєй. Останні мєтафізикі чєловєчєства. 
Невнятного возраста мушчина у модному при сталіні піджачку з надривом каже своєму колєзі, який ще неопитний і з усіх сил старається не наблювать:
- Ти Гриша, якшо не розбіраєшся в мотівах Трампа, то і не учи тут мене.
Гриша мичить якісь пузирі. Відімо опонірує.
- Отож, - переможно каже піджак, - профан ти ще Гриша у міровой політіці.
Гриша валиться під стол явно в знак преклонєнія перед тонкою аналітикою політічєскіх інтріг товариша. Видно, що опостилу битовуху тут не обсуждають.

Докладніше

Коли випадає нагода допомагати людям...

dl

Коли випадає нагода допомагати людям, мене завжди гризе одне питання: чи заслужу тим самим після смерті бодай скупу сльозу, чи лишуся у пам'яті "лохом, каторого красіво развєлі"...

Колись людина, яка перевернула моє життя, зізналася:
"Коли помер мій батько, нам довелося благати перехожих з вулиці, аби хоч хтось поніс його домовину. Відтоді я маю мету прожити так, щоб моїм дітям не треба було просити чужих людей..."

Я зараз дивлюся, як його ламає життя. Життя взагалі безжально ламає тих, хто пробує грати Бога і виправляти понівечені долі. Лишаючи у роскоші, достатку і здоров'ї егоїстичних та цинічних вбивць.

І мільйони ридатимуть за Путіним. Та, впишучи його в підручники історії, як "собіратєля зємєль русскіх, коториє просралі потомкі", називатимуть на його честь дітей та вулиці...

А от чи хтось згадає колись про нас?..

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info