Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Ілюзії...

vc

Купив учора в винному магазіні чотири бутилки червоного, чотири білого і дві бутилки просекко...

Потім ще нашось потяг з полки маленьку баночку бджолиного пилку... Підсвідомо... Тіпа, щоб якось уравновєсіть вред алкоголя... Видно організм підказав. Пилок - то полєзна вешч... "Ведмедик" називається. Наш продукт, український...

Дуже малоймовірно, що той ведмедик справиться з ацетальдегідом та іншими продутками алкогольного розпаду, але хай хотя би попробує!

Вперед, ведмедик! Не підведи! :-)

Докладніше

[HELP] Доброго раночку, друзі...

podolaihama

Доброго раночку, друзі. Якщо ви нe знаєтe як встигнути зробити щe одну хорошу справу в 2017 році, можeтe сьогодні закинути Даші Кравчeнко на рахунок трохи гривeнь, якщо маєтe можливість. 2018 мусить стати роком іі остаточноі пeрeмоги над онкоболячкою. Вода камінь точить, алe в цьому випадку вода має бути вчасною, тобто дужe швидкою - хвороба нe чeкає, а вeсь наявний рeсурс, що у нeі є - цe ми, ви, вони.

Сьогодні о 13.00 в ефірі "Еволюція або Смерть"...

podolaihama

Сьогодні о 13.00 в ефірі "Еволюція або Смерть", і ми поговоримо про ватний Кієв, ватних і полуватних кієвлян. Звідки все це береться і куди дівається?

В програмі гість пан Дмитро Савченко, засновник видавництва Залізний Тато, один з авторів першої сучасної художньої книжки надрукованої українською латинкою, а також коріний киянин та спеціаліст по ватності нашого рідного міста.

Витоки ватного Києва, його історія в просторі і часі, ключові особи чорносотенних рухів початку 20 століття та їхні ментальні нащадки сьогодні. Поговоримо про різницю між ватностЯми - білогвардійською і андропівською, наприклад. Що таке корінні кияни і кієвлянє, та в чому між ними різниця. Про нову українськість Києва як потужний ренесанс, національний реванш, великий творчий і у той таки час системний процес.

Долучайтеся до відеостріму прямо на сторінці Old Fashioned Radio о 13.00. Посилання на стрім за 10 хв. до початку з'явиться і на моїй сторінці також.

Фото Івана Семесюка.
Докладніше

Столкновєніє цивілізацій...

vc

В Гуд-вайні діалог в ресторані... Двоє людей, імовірно - батько й син... Батько в чорному костюмі і уставший, п’є коньяк помірними жадними глотками. Син п’є воду і каву...

- А я сейчас делаю имбирный эль на новый год. Кидаешь тертый имбирь в бутылку, пару ложек тростникового сахара, заливаешь водой. Надо что б постоял три дня в теплом темном месте, потом процеживаешь, переливаешь в бутылку опять, пусть стоит еще сутки. Закрываешь плотно крышкой и еще на сутки в холодильник...
- И сколько в нем градусов?
- Та, нисколько! Он безалкогольный!
- И нахуй оно тебе надо? В чем смысл вообще?...

Докладніше

Їхала сьодні в метро... Багато...

tb1

В дитини прокинулась така фішка - двері в транспорт закриваються, у неі рот откриваєцця. 
І це безконєчний поток сознанія. Співала пісню про метро. "Їдуть люли в поїзді сумні і страшні". Я довго морозилась, типу це не моє отут оре. Але після кожного куплету вона кричала " мама, давай овації". Аплодували ми вдвох - я і пяний пасажир, який на питання Надії "Вот із йо нейм" сказав "ох да ніхєра ж сібє. Вітя. Я нейм Вітя. Єбать-капать." дитина перепитала - "мама, а дядя копає?".
На ескалаторі, вона почала орать " Матуся, ти в мене красива киця. Ти моя курочка. Ти иака гарна як конячка". Мужчина рядом пронікся, озирнувся глянуть шо там за мама-конячка, та як полетить навзнак, єлі зловили.
На лісному якась херня кинула нам петарду під ноги фразу "та шоб ти всрався", кричали дуетом. Продавці сусідніх яток її стоголосо підхопили.
А так нормально, скрізь уже пашить і даже тхне святом. 
- трусішкі с дєдом морозом, третьі в подарок. Лучшая акция на всьгм ринкє. Дєвушкі нє пєрєбіраєм, а набіраєм.
#запіскідомосідєльца
Докладніше

Абстрактні такі думки, абстрактного такого вечора

tb1

От якими такими філософськими чи психологічними категоріями пояснити людське бажання подзвонити іншій людині ввечері, пять раз сказать шо вона гамно, тоді ще пять раз сказать шо вона неправильно поняла, потом ще шось 10 хвилин казать, бо бухому чілавєку ж нада папіздєть.
А людина сидить два місяці не пивши, сидить і думає, да какого собственно хуя це проісходе? Да їбі ж його мать! Труситься руками жере заспокійливе і сотий раз переговорює в голові думки, які уже нікада не скаже.
Бухайте зранку! Дзвоніть попіздєть дньом! Шоб люди на тій стороні могли, додумать і досказать вам своє "пашовнахуй" вспокоїцця і спать по людськи лягти.
Пішла качать скіл своєврємєнного сброса дзвінків. Бо там похуй, а в мене нєрви не желєзні.
#сукападловротгамно

Докладніше

#враження

lp2

#враження
Він такий чистий, аж бринить і сяє. Як кришталь. Як квітка яскраво- сліпучо-жовтої кульбаби, що проросла між щілинами бетонних плит мегаполісу. Ні бруд, ні пилява, ні сірість не здатні навіть трішки приглушити оту чистоту і яскравість квітки, яка радіє сонцю попри все.
Дитяче, абсолютно світле обличчя. Чисті-пречисті очі. Ніби й не був він на тій війні.
Як? Як його оминуло те, що змінило навіть найкращих з нас? Те, що змусило наші душі вкритися тоненькою, але міцною скориною. Те, через що тверднуть навіть найбільші серця. 
Він на зустрічі 72-ї ходив у звичайному одязі і носив прапор України. Місцями почорнілий, місцями підписаний, місцями брудний "знаєте, скільки він пережив, цей прапор?" І не розумієш, чому цей школяр ходить з бойовим прапором. Навіть подумати не можеш, що він звідти, з пекла. 
Його підтролюють побратими і волонтери, а він посміхається. Посміхається так щиро, що душа стискається в крапку. Дитина. Невинна і чиста. Така чиста, що аж бринить. Дитина такої душі і серця, що ніякий бруд не може навіть на секунду зачепитися - все просто зіслизає з прозорої, сліпучої, кришталевої аури добра і чистоти.
"Дядя Юра, який же сьогодні прекрасний день! Найкращий день в житті! Полонені повернулися, ЗРП приїхали!" Сумніваючись своїм зашкарублим серцем думаєш "Та не може бути, що такі існують!" А тоді дивишся в очі і щиро звертаєшся до Господа "Дякую, що такі ще існують!"

 
 
 
Докладніше

Жінка викладає селфі з чоловіком

tb1

Обоє усміхнені, гарні, трішки втомлені, але світяться щастям. Це тепер її аватарка. Нічого дивного, у кого немає селфі зі своїм чоловіком?!
І тільки, якщо спуститися на кілька постів вниз, стає зрозуміло, що вони цього селфі чекали три роки. Сердилась, плакала, впадала в зневіру, раділа, втрачала надію, вчилася сподіватися заново, кричала і чекала.
За місяць до вчорашнього дня жодного посту про оце пекельне чекання. Боялася зурочити, чи що.
Довго вдивлялася... Хай їм буде світло надалі і завжди.

Докладніше

Несамовито вибачаюся, друзі...

did s

Несамовито вибачаюся, друзі, за тривалу мовчанку в ефірі, але перед Новим роком стільки всього треба встигнути, самі розумієте. Ну й у грудні люди традиційно згадують про дідові книги і що їх можна замовити з авторською присвятою. Це трохи додає нам роботи, але ми поспішаємо, щоб книги дісталися до своїх власників своєчасно. От на фейсбук часу в діда уже не вистачає.

Проте завтра обзор точно буде. Точно-точно 

Ну й мушу похвалитися – познайомився з дуже цікавою журналісткою,чарівною Тетяною Петренко, яка назадавала дідові всіляких хитрих запитань. Сподіваюся, відповідями своїми дід не дуже зганьбився перед молодою, начитаною, освіченою і культурною українською журналісткою.

Ось текст інтерв’ю. Якщо нема чого іншого зараз почитать, то можете проглянути  А як ні – то вибачте за нав’язливу увагу. Обзор – завтра (не забуть би...)

Дід Свирид – маска популярного блогера й автора п’ятитомного проекту «Історія України від діда Свирида», з якого дві книжки вже доступні для читачів. Ми поговорил...
BLOG.YAKABOO.UA
 
Докладніше

ХХІІІ

Фото Уляны Галич.

#міфологіяриб

ХХІІІ

ніякого ранкового тепла
ніякого рожевого зефіру 
і хто підкаже де шукати віру
яка ніколи тут і не жила

яка нікого не порятувала
між темними порогами пітьми
це перший сніг – і перший день зими 
холодний світ барвисті покривала

тонких матерій хибна новизна
містерія глибинного начала
мовчала довго – а якби й кричала
ти ж не почув не бачив не впізнав

твої рибини – щука сом і короп
твої живі – це свідчення про те
що на піску й камінні не росте 
ніяке зілля – навіть мандрагора

і тільки горобина при вікні 
і три сороки поряд на паркані 
були такі – щасливі й трохи п’яні
ти був такий безболісний мені

і все що проговорено збулося
а все що оминули – відійшло
заколишу в пелені тихе зло 
торкаючись крізь сон твого волосся

 
 
 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info