Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Ой щас розкажу історію...

lp2

Ой щас розкажу історію. Не мою. Але мені її розказала жінка, яку майже всі знайомі вважають цинічною і черствою. То той випадок, коли я, знаючи людину особисто не можу їі осуджувати. Бо розумію - людина пречудова! Я бачила, як вона щиро плакала, розповідаючи мені це. І знаю - більше ніхто й ніколи не побачить їі сліз, бо не можна, не можна бути слабкою... Заклюють...
- Був вихідний. Неочікуваний вихідний в день католицького Різдва. Мала (донька років двадцяти п'яти) позвала на закупи і прогулянку. Різдво ж... Свято... Дух добра.. Київ гуляв на повну. Купа людей всюди. Заповнені маркети, бутіки і кав'ярні. Я з донькою, бігаючи в пошуках розміру виснажилась до ціпки. Запропонувала поїсти в кав'ярні, що виходить на вулицю.
Поруч за столом сидів хлопчина чи то кавказець, чи то араб. З айфоном і макбуком на столі. Тицяв час від часу в клавіші. Раптом в кав'ярню заходить безхатько, в яскравому розумінні слова. Майже всі присутні скривилися і почали оглядуватись в пошуках охоронця. Мала аж напружилась. Я бачила що дістала гроші, щоб дати. А хлопчина відірвався від макбука. Посадив безхатька до себе за стіл. Замовив купу страв. І пригощав того безхатька. Накладував. Питав щось. Мала аж заціпеніла, типу хочу дати грошей а не можу. Кажу їй, давай я дам. Відмовилась. Підійшла. Дала. Обняла і щось прошепотіла. А я пішла до хлопця. Підійшла і кажу: скажи своєму татові і своїй мамі що звичайна українська жінка їм дякує, за те що виростили Людину!
І для когось свято, незвичне і чуже, стало святом...
Я плакала

 
 
 
Докладніше

З паном Oleksii Yaremenko мали ефірну бесіду

podolaihama

"У стрімі “Еволюця або смерть” звукорежисер, саундінженер, ТБ продакшн-менеджер Олексій Яременко. Людина, що дотична до фестивальних продакшенів, розповідає про звук як про роботу та про звук як життя. У подкасті про сценічний звук взагалі, і в Україні зокрема, чи є акустична освіта, чи лише спеціалізовані курси? Як визначити компетентність звукорежисера в країні, де немає професійних шкіл. Про музичні технології та взаємодію звукача і артиста, про музичний самвидав. Чи може один звукорежисер підзвучувати техно-вечірки та бароковий концерт?"

Тепер все це у новому подкасті. Долучайтеся, якщо цікавитеся внутрішньою кухнею саундпродакшена і звука взагалі.

У стрімі “Еволюції або смерті” звукорежисер, саундінженер, ТБ продакшн-менеджер Олексій Яременко.
OFR.FM
 
Докладніше

Якась тиха радість з вчорашнього дня...

kz

Якась тиха радість з вчорашнього дня переповнює душу, не хочеться нічого говорити, її хочеться закрити в собі, щоб ні краплі не розплескати та розбавити шаленим концентратом надії, який відстоювався всі роки війни і ти подумки несміливо проговорюєш бажане: може скоро кінець цій клятій війні? 
Ти вглядуєшся в лиця звільнених полонених і стараєшся зрозуміти бодай крихту з того, що вони пережили, і знову подумки запитуєш себе без відповіді: як, як ви там жили? Як цей час жили ваші рідні, друзі, знайомі? Як жили ваші діти? 
Там, в полоні ви теж весь цей час жили цими думками та надією на звільнення, яка була крихка, наче лід
Попри все - Ви вдома і Ви Герої, бо ви не зламались та не зрадили рідну землю, хай Вам допомагає Бог

 
 
Докладніше

ПРИЙОМ ТА ОБРОБКА НОВИХ ЗАМОВЛЕНЬ ПРИПИНЯЄТЬСЯ

podolaihama

Дорогі друзі, вороги, а також біологічні конкуренти! Semesyukshop - крамниця бажає вам веселих свят і повідомляє, що з сьогоднішнього дня прийом та обробка нових замовлень припиняється і поновиться 8 січня. Не вистачає технічних та логістичних потужностей. Все, що замовлено до цієї тривожної миті - в роботі і буде вчасно доставлено за адресами! Цьом!

Фото Івана Семесюка.
Докладніше

На моє переконання...

vc

На моє переконання, Людина Року - Ірина Геращенко (Iryna Gerashchenko), хто б там що не казав...

Звісно, до цього було залучено безліч людей, але саме Іра була головним "двигуном" і душею процесу звільнення заручників... Хоч і без берета, а просто в шапці... Яку вона вчора кидала вгору і кричала "Ура!"... Шапка - то важна вешч! :-)

Дякуємо, Іро!

Докладніше

Думаю, багато кого ввели в оману...

dl

Думаю, багато кого ввели в оману мої антипутінські твори відносно моєї ж громадянської позиції.

В Україні є багато процесів, які я не можу підтримувати. Через які, власне, і виїхав закордон. І, спілкуючись з іншими емігрантами, впевнююся, що вони теж розуміють усю безвихідь... Достатньо побудувати дуже прості моделі: що буде з українською медициною через 10-15 років, коли старі спеціалісти підуть на пенсію. Що буде з українською освітою, зважаючи, що у всіх знайомих мені випадків відбирали майбутніх викладачів зі студентів, що закінчили з посередніми оцінками, але виявляли неабияку гнучкість та лояльність до деканату.

Скільки точок неповернення уже пройдено?

Скільки років українські аналітики вираховують, як довго доведеться наздоганяти Польщу або прибалтику, не враховуючи, що країна досі рухається назад? У болото на букву "к", за згадку про котре тебе автоматично запишуть у шатуни і прихильники Саакашвілі. А також розкажуть почати із себе, боротися із "к" у собі...

Докладніше

Католицька кутя

vc

Празник назначили, а як його празнувать ніхто не навчив. Як хочеш – так і празнуй… Тому доводиться викручуватись якось самотужки…

Рецепта католицької куті нема даже в гуглі. Готував інтуїтивно, покладаючись на власне розуміння культури та менталітету народів західної літургії…

Католицька кутя: спагетті, руккола, базилік, сушені помідори, оливи, авокадо, каперси, пармезан, сіль-перець, бутилка просекко, бутилка Брунелло… Дещиця граппи... "На коня!", так би мовити... Чи - "On a horse!", як кажуть у Ватікані...

Аве Марія! Вроді нічо так вийшло…

З святом! 

Докладніше

Дєвушка с мєхом. Стоїть в черзі в "Львівських круасанах"

lp2

При чому хутро таке дивнувате: жовте, нерівне, довге з чорними кінчиками. На курточці хутро в вигляді жельотки, а на чоботах в вигляді халяв. З перетинками у вигляді ремінців. І на курточці теж ремінець такий же, але на чоботах чомусь по два на кожній халяві, мабуть, щоб не сповзали. На чоботах хутро дуже схоже на те що на курточці, але трохи як би ... устале чи що.. Сумне і невеселе, трішки брудне. А на курточці веселе і озорне - бодро стирчить і нахабно лізе і липне до перламутрового блиску на губах хазяйки. А ще у хазяйки цієї феєрії є сумочка. Сумочка типу скромна, бо сіра, але теж з хутром. Ну не так як курточка і чоботи, а скромно. З китичкою хутровою. Сірою. От як хвіст шиншилки тільки довгий. Як три шиншилячих хвоста. Вони скромно і на їхню думку благородно теліпаються на замочку сірої сумочки. А їхня хазяйка дуже феєрично, не знімаючи темних окулярів з кирпатого носа замовляє круасан. "Мнє вот етат, с вєршкамі і палуніцай" І це все під музичку "врємя і стєкло" "ти мєня нє троль" і в том же духє чотирі пісні.
Та да - "Львіські круасани" - тролінг зачотний, що сказать. Чуть не стошнило... Воно може по одному це і можна пережити, но всьо разом... Я розумію, що клієнта вигнать ви нікак, то хоч альбома "врємя і стєкло" у персоналу конфіскуйте...

Докладніше

Тут один френд поставив вчоному коту резонне запитання...

murzik

#цинічнийкоментар

Чи є якийсь сенс дискутувати з московитами?
Звісно, шо це діяльність дурнувата і не несе жодних позитивних наслідків.
Московит, зазвичай транслює у ефір свій збочений світогляд - таку собі суміш православного месіанства з великодержавним канібалізмом.
Ви можете або погоджуватися або заперечувати почуте.
В разі, якщо ви годитесь з постулатами московита, ви автоматично зараховуєтесь в категорію "харошева чілавєка", якщо ж ні - в категорію "плахова чілавєка".
Інших варіантів не існує, в принципі.
Тому, коли ви чуєте фразу: "нє важно на каком язикє, главноє чтоби чілавєк бил хароший", добре пам'ятайте, що таке "хароший чілавєк" для московита.
Нехайбудда любить вас усіх.

Докладніше

Пам'ять - лишень тонкий стосик паперу...

vovk

Пам'ять - лишень тонкий стосик паперу. Пожовклі фотографії, вицвілі поштівки, поспішно написані телеграми. Часом це все, що лишається. Якщо не рахувати космосу і акордеона.

Дід Влодко любив космос, акордеон і руду Петронелю з Майзлів. Він рано лишився сам. Мама вмерла, а тато подався в поляки. Лишилась тільки баба Марта - висока, кощава, з вічною папіросою між губами. Баба щодень крутила машинку, обшиваючи військо і ближніх сусідів. Влодко ходив до школи, підробляв на залізничному двірці, читав Фламаріона і мріяв про космос.

Влада мінялась частіше за моду. Дідо починав вчитися в польскій школі, продовжив у німецькій, а атестат отримав уже при совітах. По школах лишилися різномовні табелі, спільна фотографія з під ратуші і пристрасть до філателії.

Марки мінялися з владою. Червлених орлів і Пілсудського міняв батько народів і дирижаблі з московської виставки, а пізніше листи замайоріли профілем Гітлера і окупаційними серіями з Коперніком. Влодко вивчився грати на акордеоні і виступав на весіллях. Космос був далеко, перші ракети тільки кувалися в уяві доктора фон Брауна. А марки були поруч. І у кожної була таємниця. Колір, історія, зубцівка, надпечатки, літографія і металографія, помилки і обмежені серії. Влодко балакав з старими філателістами, звіряв ціни і серії по каталогам, а невдовзі по школі пішов робити на залізниці і купив перший кабівський клясер.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info