Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Ото я любітєль шари...

kz

І знаю, шо безкоштовний сир тільки в мишоловці, а всеодно, хоч на ФБ влізу, а раптом вломиться.
Вопщим залізла на якийсь сайт, де можна виграти валізу речей від вітчизняного виробника, а там всьо шо мені не нравиця - в червоному кольорі і валіза теж. Не люблю червоний, бентежить він мене... Не моє, карочь... Ну і разводняк для лоха - купити там шмоток не менше ніж на тисьчу. Вопшим мені не підійшло там всьо і червоний і тисяча)))

До чого це я? Тю... От скліроз паршивий

А, згадала! про виграші, кому вони дістаються.
Років -надцять тому розігрував один поважний банк, якого січас вже давно нема дві путівочки за кордон, у Париж кажися) Серед депозитчиків банку, ага)
Банківський планктон теж зашуршав під це діло, всі алчні хуткенько позабирали гроші з інших банків ( і попалились перед начальством кстаттє очінь густо, бо хрєн тобі добавки до оклада, в тебе ж є заощадження, вони там у сталіцах всі сплош і рядом уміщі недюжинні. Вопщим, тримати гроші в тому банку де працюєш було жутчайшим моветоном і злочином проти начальства. гг) і сів чекати результатів виграшу разом з депозитчиками

А виграв знаєте хто? Та-дам!!! Панфари, літаври і сопілка

Першу путівочку - столічьна мадама із правлєнія банка,
а другу - та-дам, тра-та-та-дадам!!!

Случяйна, адін случяй на хуліард лохів,
другу путівку виграла рідна дачюра ентай дами, тіпа клієнт банку.
Совпадєнійо? Канєшно совпадєнійо! І не сумнівайтесь)))
Отак і паєхалі до Парижу на халяву - мадам в соболях з правління і її рОдная дачюра, кравінушка єдінствєнна, не вилазящая вже тоді із норкошуб)

Вопщим, не вірте нікому, бо случиця з вами жирна наєбулька, рибки мої, а хто не слухатиме Захарну, то з тим вопше може случицця мега-наєбуліщє))) воно вам тре?

Докладніше

Забута кальянна у вогкому, старому підвалі...

dl

Повітря, просякнуте солодким димом, душило й шкрябало горло. В густому тумані постийно спливали бліді хворобливі лиця.
- Не бачиш, що зайнято?
- Ви замовляли столик?
- Може, вже досить штурхатись?..
Сердиті погляди з-під насуплених брів, бурі кола під виблискуючими очима...
- Перепрошую, - розгублено намагаюся посміхатися. - Але нічого не бачу в цій чортовій напівтемряві.
- Можна подумати, хтось тебе кликав сюды...
Скільки їх тут - десятки, чи навіть сотні? Загублених серед смогу, що зіштовхуються між собою, дратуючи одне одного, і блукають весь час у пошуку вільних місць.
- Не можна ось так огульно судити тих, хто невиліковно хворий життям.
Бородань прискіпливо роздивлявся мене крізь напівпримружені очі, напевно ховаючи напівпосмішку в напівгустій щетині.
- А вам, перепрошую, уже вдалося одужати? - кидаю сердиту репліку.
- Мені взагалі пощастило не захворіти, - одказав бородань, випускаючи з рота густий і кудлатий дим. - Незграбне тіло перетворює душу на егоїста, вимагаючи їжі, води, привертаючи зайву увагу, змушуючи витрачати усе життя на обслуговування себе... А егоїсти ніколи не будуть праведниками.
- То ви - праведник? - в'їдливо шкірюся.
- Далекий від ідеалу, проте маю більше шансів, ніж будь-хто інший, - підморгнув бородань. - Аби ще ото не вкурвлювало на вас дивитися... Якого, скажімо, біса тинятися у пітьмі? Чого вишукувати?
- Людина ж не може прожити без інших людей, - філософствую.

Докладніше

Думаю шо пора робить постійну...

tb1

Думаю шо пора робить постійну, щоденну рубрику "какого гуя".
Садочок. Дітей почали годувати херньою, тушонка із неопознаних рештків неопознаних тварин. Ну і решта такої хрені нездравої. Батьки почали задавати сакраментальне питання, " какого ж собственно гуя". Завєдующа рішила шо її хочуть уволіть/обідить/покарать/унізіть/ззісти (потрібне підібрать). 
Районо в срочном порядку внесло в перелік продуктів тушонку і натякає на її беззаперечну користь для молодого організмізма. Тушонку вписано бігом і від руки в перелік продуктів. 
На понеділок загальні збори, про які оголошено сьогодні. І перед тим повісили плакат на якому доблєсний Клічко купує дітям кампутіри і кроваті.
Ну ни йопересете. 
От як же задрали оці довбані совки і совочки, в яких основна посадова діяльність зводиться до прикриття сраки.
#клічкоувольтушонку

 
Докладніше

Полюбуйтесь...

kz

Полюбуйтесь, котоністр которфаційної котолітики коте Боніфацей наклав вето на перебування Захарни у ФБ!
(за володіння мишкою взагалі трапилась драчка і Захарна січас піде шукати для помастити Зелень Брільянтову)

Праізвол!!! Я буду жалуватись самому котоністру которфаційної котолітики!!! 
Договориця з ним не виходить, прийдеця сидіти на одноразових тимчасових дозволах, взяти ліцензію взагалі тухле діло.
Ща спробую підлизатись шматочком чікена.
Котоністр його дуже поважає.

А коли котоністр ляжуть спатки (шанси є, бо очиці повільно соловіють) на диванчик під одіялко - Захарна обов"язково вилізе на ФБ. Токо тіхо, цсссс!
За Захарною весь час стежать!

 

Докладніше

Була суботня звичайна днина...

adam

Була суботня звичайна днина, якесь свєто (вродє Василя хреститиля).
Афанасіч скомандував щи вдосвіта напуцувати мешти і зібратиси до базарю, бо вже тріло від мишей і щурів скінчилоси, а Трюфєль четвертий останнім часом фист почав гидуватиси ловити їх.
Заходячи у вже переповнену маршрутку до калинки, Афанасіч почув в спину «Мой, хлопче, подайси!» і вже психологічно начив готуватиси до «насолоди» від сьогоднішнього дня. Як не дивно, тимчасові попутники не сильно перейнялиси наявністю Трюфєля четвертого і не кричали, як зазвичай, «Чуєш, мо! Унди преш!?» і «Вийді полнастю за двєрь!».
В не фист файно пахнючій маршрутці було щий душно і від відсутності кисню, і Афанасіч і Трюфєль четвертий трохи задрімали. Розбудили їх йкіс крики на весь автобус:
- Водітел, остоновіте, ту на Міра віходя!
- За проїзд передаєм! Ще двоє з Кварцу не передали!!!
- Ти гониш! Мі уже прієхаю! Нам нє нада дальчє уїхать!
- Якщо ще двоє не передадуть за проїзд, висаджу з маршрутки всіх.

В цей момент йкас жінка позабальзаківского віку сказала своїй май молодшій спутниці:
- Пази за сумков, бо гроші витягнуть! По тілівізору показували, шо імєнно так всьо відбуваєси.
- Гіпєйгер з вами усіма! Майте фацу, агій! люди добрі, мені щи согодни кір ницу вікопати тра! Хто там не передав? – возмутивси чоловічок, явно з села, бо торба була повна ще до базарю.
- Кивайтеси трохи з тими грошима! – бабуська твердо пантрила свою і сусідску сумку і гнівно сопіла.
- Чі фачє, чоловічє? – возмутилиси два жителі буковинського євросоюзу - Чінче рубле ла барабане, спуні конкретіка!

Докладніше

Є в мене один знайомий, француз...

vc

Він будує якісь супер-гіпер сучасні сміттєпереробні станції. На мусорі - помєшаний. Знає про нього всю подноготну. Вік, стать, період распада, фізика-хімія, утилізація. Годинами може говорити про сміттєзвалища, як про винну дегустацію, або любовно розбирать якесь засушене гавно на окремі фракції і частини...

Було б добре його до Львова запросить... Це для нього, мабуть, як Мальдіви... All-inclusive...

Докладніше

Обзор 27 січня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Зранку мешканці сіл і приватного сектору міст бадьоро махали лопатами, розчищали сніг і щиро співчували жителям многоквартірних будинків. Які не знають, як прекрасєн зимовий світанок і наскільки корисні фізичні вправи на свіжому морозному повітрі. “Нещасні люди оті горожанє” – ось вам мнєніє здорових і бадьорих сільських дідів, які кожного ранку перекидують по пару тон снігу. А городські діди шо? Сидять ото по квартірах, бурчать і розвіяться виходять разве шо в аптєку. Вместо того, щоб зранку розчищить сніг, а вечором – на танці.

Шутки-шутками, але зима морозна, сніжна і дідусь щиро бажає всім тілесного і душевного здоров’я, смачної кави зранку і хорошого настрою. А тепер смотрім, що в нас у світі проісходить, бо кажуть, шо Хуйлуша уже весь в соплях і в губной помадє плачет в тєлєфонном автоматє. Та жде звонка від Трампа. Ну шо ж, нада буде послухать, об чом буде той разговор.

А перед тим разговором ефір полниться слухами, шо Трамп якоби намерен знімать якіто санкції з РФ . Но це наверняка ЦРУшний вброс, даби розслабить собесєдніка, подарить йому надєжду і показать морквину. Тим паче Трамп дето брякнув в тому дусі шо “договоримся – харашо, не договоримся – ну і хрен з ним.”

Накануні, правда, проізошло собитіє, які многі порівняли із історією утворення знаменитого дуету “Тетчер - Рейган”. Намекаючи, шо Рейгану ізначально СССР вообще-то був пофіг. Но появилася ота фурія Тетчер і пользуясь своїм гарним знанням англійської мови добряче накрутила Рональда. Аж той про “імперію зла” заговорив та начав дєйствувать. Тереза Мей, наскільки можна здогадуватися, англійською володіє тоже неплохо і зустрічаючись із Трампом в переводчиках не нуждалася. І шо вона йому розказувала догадаться также несложно. Во всяком случаї, в публічному виступі перед республіканським партактивом місіс Мей зазначила, шо “Запад має взаімодєйствувать із Росією...” (в цю мить Хуйло мав радісно заулибаться) “... но з позиції сили”, твердо завершила британський прем’єр, із задоволенням ловлячи на собі влюбльонні погляди американських ястребов. І злорадно представляючи, як Хуйло сразу снік і сдулся.

Докладніше

Я сьогодні неймовірно добра...

lp2

Просто джерело доброти.. Я вирішила, що всі вартують шансу... 
Шановні митці і мисткині, блогери і політики, співаки, письменники і інші опініонмейкери-патріоти, що послуговуються мордорською говіркою. Саме зараз у вас є шанс перейти на українську. Причому гідно, під овації і оплески, з шаленою підтримкою автохтонів. І навіть якщо ви весь цей час люто верещали щодо гвалтування вашої особистості насильницькою українізацією, жодна собака на вас не гавкне за цей перехід, а нормальні люди підтримають. Бо час зараз підходящий. Ви все одно це змушені будете зробити протягом пари років, процес невідворотно запущений. Але за пару років до вас поставляться як до комуняки, що попросився після декомунізації до "Правого сектору" і клеймо "пристосуванець" зіпсує вашу кар'єру, життя і призведе до запою чи еміграції в країну "бояришніка" якщо вона ще існуватиме. Тому думайте далекоглядно.
І не дякуйте мені, падаючи на коліна, не люблю я цього))))

Докладніше

Ми тут на жизнь жалуємся...

did s

Ми тут на жизнь жалуємся, а міжнародні котіровки України невпинно ростуть - за нас уже дають цілий Китай. 
Во всяком случаї “Файненшл таймс” пише об етом нє стісняясь.
Ще недавно за Україну давали лише якусь Сирію.
Оказалося дешево, рішили накинуть ще й Іран.
Тоже “малавата будєт”.
Тепер стоімость України равна сумарній стоімості Сирія + Іран + Китай.
Ростемо ж ми - гей! І це ще Хуйло з Трампом і торгуваться не начав.

Чи не пора Україні вступить з Китаєм у преступний сговор та начать уже продавать Росію. Не всю, канєшно. Сначала поділить між собою: їм Забайкалля, а нам - Кубань. Тут подтянеться Японія і потроху діло наладиться. Бурятію – монголам, Карелію – фінам, Калінінград німця... нє. По Калінінграду проведем тендер – може поляки чи литовці куплять. Шо ще? Ага. Ердогана можна заінтєресувать перспективою протекторату над Татарстаном, думаю согласиться.

Чи може всьо-таки заінтєресувать ідеєю розпродажу Росії не Китай, а Трампа? Чоловік він у цьому ділі опитний, знающий. Большинство йому в Конгресі буде обеспечено, многі захочуть поучаствувать фінансово. Та й Мексика, єслі ми переключим вніманіє Трампа на Росію, нам лише спасіба скаже. :)

І главне, нарешті вгамуються наші ЗМІ. Які з любої фігні, які публікують разні Темерки, устраюють на рівному місці істерики, псуючи небайдужим громадянам настрій. Нехай лучше ватніки псіхують та спати не можуть, чутко прислушуючись чи не купив його вместє з диваном якийсь узкоглазий китайський рабовладєлєц.

Докладніше

Сніговик

bg

#чтивонаніч

Велетенський, незграбний, товстий сніговик з довгою, гострою, помаранчевою морквиною замість носа стояв на дитячому майданчику і дивився на вікна квартир, що різнокольоровими прямокутниками світилися в темряві ночі. Цих вогників з часом ставало все менше і менше. Сніговик водив туди-сюди своїми маленькими, злими, чорними, блискучими оченятами і здавалося, що він щось вишукує. Морквина на морозі замерзла і перетворилася на таку собі кольорову бурульку. Його вираз обличчя, якщо то було обличчя, був таким, начебто цей сніговий монстр щось задумав. І задумав він явно недобре...

Зимова ніч була дуже холодною. Дув льодяний вітер, який мільйонами гострих голок пронизував на своєму шляху наскрізь усе живе і неживе. Але сніговик навіть не помічав цієї холоднечі. Він просто стояв і посміхався. Так, посміхався! Та то була така посмішка, від якої аж мороз пробігав попід шкірою.

Дмитрик і його молодша сестричка Міла мирно спали у своїй теплій, затишній кімнаті. Вони втомилися, бо на прогулянці аж до пізнього вечора ліпили зі снігу гігантського сніговика. Поза вікнами лютував холодний вітрище. Він час від часу здіймав справжню завірюху, завиваючи, наче дикий звір, ніби намагався цим когось залякати. Та діти не чули цього. Вікна з потрійним склопакетом надійно захищали їхню кімнату від зимової негоди.

Десь біля другої години ночі погода зовсім сказилася. Здійнялася справжня снігова буря. Вже на відстані кількох метрів нічого не було видно. Жовтуваті плями вуличних ліхтарів ледь пробивалися крізь білу снігову імлу. Дивно, але сніговик, який до цього стояв на дитячому майданчику, кудись зник. Але ж куди він міг зникнути?! Це ж звичайна снігова скульптура, а не живе створіння, у нього навіть ніг немає! Та ледве помітний слід, наче когось тягли по снігу, вів від дитячого майданчика прямісінько до третього під'їзду цегляної багатоповерхівки.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info