Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Я от розгубилася наче)))

tb1

Бо що говорити дорослим і дуже дорослим знаю, а от що говорити дітям?
Приходьте, буду читати те, що в книжці і щось новеньке, чесно відповідатиму на питання і обніматимусь, можна приносити і приводити дітей на обідній сон)))
МАРТ11
Сб 12:00 · Книгарня Є · Киев
Интересуются: 91 · Пойдут: 16
 
Докладніше

Трохи з запізненням...

dl

У 2015 я почав роботу над текстом про "безіменного майданівця", який був учасником подій на Інститутській. І розстріли побратимів настільки "врізалися" в його свідомість, що він буквально занурився у минуле, страждаючи від частих галюцинацій та, задаючи собі постійно одне і те ж питання - "невже вони усі померли дарма?" - вперто продовжував свій власний Майдан, не зважаючи, що Майдан уже закінчився.

Це історія про боротьбу маленької пересічної людини з великою пост-майданною системою, де в основі лежить конфлікт з місцевим чиновником, що має "потрібні зв'язки" у Києві. Там є і "продажні ЗМІ" (а я з досвіду знаю, що більшість місцевих ЗМІ є так чи інакше або продажними, або належать комусь з місцевих "політиків"). І кілька порядних чиновників. І жах безпомічі перед катком, що здатен розчавити будь-яку непублічну людину в лічені дні...

Я швидко заморозив роботу над текстом. Тому що у 2015, коли у людей лишався великий запас віри у те, що будуть реформи, буде деолігархізація, що держава щодня наближує перемогу, - цей текст був просто приречений на забуття і цькування.

Сьогодні, читаючи думки та висловлювання політиків та чиновників про блокаду, я розумію, що збулися мої найгірші передбачення.

Що втрати олігархів від Майдану компенсуватимуть за рахунок простих громадян;

Що система в черговий раз мімікрує і, незважаючи на війну, почне опікуватися виключно власними прибутками, надіючись "усе парєшать, як бізнесмен з бізнесменом";

Що людей у владі, зацікавлених у справжніх реформах, буде настільким мало, що система їх зламає / розчавить / видавить;

І тут би я хотів зупинитися і не продовжувати до логічного фіналу. Тому що він у будь-якому випадку виходить сумним. І замість озвучувати подальший розвиток подій, морально легше надіятися на чудо у вигляді непередбачуваного "людського фактору", який змінить запланований хід історії.

Але, гадаю, настав час повністю розморозити роботу над текстом. Не тільки тому, що ми сьогоднішні вже готові сприймати описаний розвиток подій - бо спостерігаємо їх щодня і на власні очі. Але й тому, що за смертями війни якось забулось питання - "хіба Небесна сотня загинула задарма?"

Вони мають снитися кожному, хто отримує хоч краплинку влади. Щоночі нагадувати: "ми віддали життя за Україну, а що, потворо, робиш для неї ти?"

Докладніше

#файнемістотернопіль #атебе

АТБ якесь таке АТБ.

Відкрились. Зайшла.
Червоно-біло-синя гамма налаштовувала початково, але іноді кажеш собі - будь толерантною, Уляно.
Емблема над входом нагадує логотип відомого прального порошку, але це вже зовсім до справи не має стосунку.
Внутрішнє наповнення дивує убогістю.
Три полиці, забиті пачками кам.яної солі. Солі, Карле, у страхолюдських паперових пачках "привіт_з_срср".
Під табличкою "тільки свіжі фрукти" - банани, почорнілі від сорому й ганьби.
І на завершення.
Персонал абсолютно російськомовний. Треба віддати належне, дівчинка на касі імітувала спроби розбавити свою російську кількома слівцями з державної.
Ну таке. Горе-горенько.
Лідер народної довіри, чи там як...

Фото Уляны Галич.

 

 

 

Докладніше

Був в Конотопі на Путєпроводі...

gorovyi

Був в Конотопі на Путєпроводі мужик рукастий Василь. Вмів і пічку скласти, і гаража звести. Но спеціалізувався в основном на банях. Ну і от один раз його циган з Загребелля наняв шоб він баню зробив. Василь там чимало працював, багато себе вклав, зробив як годиться. Но шо ближче до кінця то циган почав воду варить і зрештою не заплатив все шо обіцяв. Сплюнув Василь, мовляв шо ж тебе ірода взять, і пішов примовляючи шо більше і на поріг не пустить цигана. А вже після першої неділі прибіг той циган до Василя. І з дружиною і з дітьми. Каже шо в баню зайти не можна, шо як розпалиш то виє шось як дикий звір. Циганка плаче, діти теж, мовляв шо ти наробив? А Василь шо, маківку почухав і тіпа нічого не знаю і знать не хочу. Вопщім циган і інших майстрів звав, і попа якогось знайомого аж з Брянська привозив, гудить, виє баня і нічого не зробиш. Вопщім знов прийшов до Василя, каже заплачу скільки скажеш, не ламать же ж баню? Ну Василь гроші наперед взяв, потім пішов в баню шось там хвилин п'ять поколдував і все. Розпалили - не гуде. Циган хотів лаятися но його дружина вже не дозволила, побоялася шо знову гудітиме. А Василь опосля друзям розказував шо взяв три ракушки, шо донька з моря привезла і вмурував в комині в правильне місце. Ото вітер і завивав. А потім, як циган гроші віддав, замазав їх цементом та й усі діла.

Докладніше

Колічество ям на дорогах...

md

Колічество ям на дорогах прямо пропорційно єтажності хати начальника мєсного райавтодора. Круглі і неглибокі ямкі у асфальті указують на то, шо у зятя начальника райавтодора у райцентрі кафе "Стріла", а син встроєний у налогову акадємію в Ірпіні.
Єслі ями великі і неправильної форми, значить у мєсного начальника райавтодора тьоща держить у Києві салон красоти "Нєзабудка", а син "..при міністєрстві" (як гордо каже начальник райавтодора на п'янках з мєсною ілітою).
Обвал моста у Києві свідєтєльствує про ряд фактів, а саме, шо по-перше сім'я начальника "Кієвавтодора" крайнє культурна, а по-другє, шо дочка такі нарешті в Гарварді.
А вобщє, кієвлянам ще йому і спасіба нада сказать, бо якшо б дочка вибрала Сорбонну, то їздили б вони на Лівий берег паромом.

Докладніше

#щирезанепокоєння

murzik

За срачами з приводу залізничної блокади ОРДЛО, якось непомітно пройшла новина, шо директор УЗ пан Вацек Бальчун, зненацька загримів у відомчу лікарню з діагнозом гострий апендицит, акурат 21 лютого.

Вчоний кіт не хоче розводити тут зайву конспірологію але від хворого вже майже як тиждень немає жодної звістки.
Як він там бідолашний, чи вчасно перев'язують чи добре годують?

Фото Дениса Пашаніна.
Докладніше

Знаєте, за що я люблю весну?

lp2

За те, що вона приходить. Попри все. Невблаганно, незалежно від наших бажань, не звертаючи увагу ні на що. Вона приходить і змиває сіро-білий наліт з доріг і з душ. Вона світить яскравими променями крізь сталево-блакитні хмари і розтоплює кригу і серця. І ми, навіть не усвідомлюючи цього, підставляємо обличчя сонцю і починаємо глибше дихати. Ми розплющуємо наші очі ширше, виглядаючи перші квіти і зелені бруньки на деревах. Ми вдихаємо аромати черемші і пролісків і ніби якісь чари наповнюють нас по вінця. Це неймовірно - розуміти, що існує ось така надприродна сила, що змінює нас щороку. Відроджує. Пробуджує бажання жити.
І знаєте, ще існують такі люди. Люди, як весна. Вони теж приходять в наше життя і попри наші бажання спонукають нас змінюватись. Не тому, що це їхня мета. Тому що просто вони такі. Як весна. Я бережу пам'ять про кожного з них, як неймовірний скарб. Сподіваюся і у вас такі були. Сподіваюся і ви, хоч раз в своєму житті, були для когось весною. Люблю вас. Весна іде.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info