Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Завтра в мене відповідальний день

tb1

І ви не повірите, я страшенно хвилююся. Бо вперше буду відкривати себе дітям.
Так, у мене є досвід спілкування з дітворою, але це завжди особливо. Тому і хвилююся. Недавно у мене запитали, як я засинаю сама))) Дивно я засинаю. Я мрію, мрію за себе, за рідних, за близьких і за далеких і от в цих мріях засинаю, а потім мені видиться усю ніч чудо чудне))))
Приходьте, будемо ділитися секретами дивовижних снів.

 
Фото Видавництво Vivat.
Докладніше

колись психологи, психотерапевти...

tb1

колись психологи, психотерапевти і психіатри мають зібратися і відкрити новий чи старий чи хз там який Синдром Білого Пальта. Це коли хворий голосить - "Всі кругом підараси, один я стою тут в білом пальті і нюхаю фіалки".
Таким чином, душевні лікарі піднімуть собі добробут, бо кожні півтора в нашому суспільстві ретельно вичищають своє біле пальто шоб в самий неожиданний момент достать його і сказать "Ви всі тут підараси, а в мене бєлоє пальто". 
У мене кажецця тоже єсть біле пальто, а шо я не людина? Піду його пошукаю.
Просто пока од цього нема таблєток, памятайте, що коли ви затято срьотєсь в білому пальті воно може стати жовтим. Це така природа вєщєй.

Докладніше

Ще до Дня Шевченка

vc

Чому в Україні можливий Майдан, а в Росії - ні?

Бо у нас - Шевченко. Обидві революції спочатку починалися звідти! З парку Шевченка біля універа!

Бо людина йшла туди і згадувала: "Поховайте та вставайте! Кайдани порвіте!"... І в цьому стільки екпресії та Жизні, що навіть якийсь офісний бухгалтер Степан Миколайович, який прийшов в парк грать в шахмати і випить пива, - був готов знять нарукавники, поховать, вставать і рвать кайдани в хлам... Яких він даже ніколи в жизні не бачив...

А що в Росії? Мітинг біля пам’ятника Пушкіну?

І тоді підходиш до Кремля, сповнений праведного священного гніву, і сурово так кажеш: "Я вас люблю! Чего же более? Что я могу еще сказать?"

Докладніше

Позиціонування

vc

Іноді мені в "приват" пишуть: "Навіщо ото ви пишите про смішне, як горе кругом? Як вам не стидно?"...

Ну, гаразд! Давайте будемо писати про маленькі зарплати, нещасних стариків, голодне лихоліття і тд. І більше ні про шо...

Є історична повага до власної історії, власного народу, власних трагедій. Це - правильно! Але не можна жити тільки цим, і більше нічим!

Не можна безкінечно "празнувать" битву під Крутами і сподіватися на Успіх... Плач та стенання, на жаль, - наша національна музика під крещендо сліпого і обездоленого вкрай бандуриста...

Культивація болю, страждань та зневіри те ж саме й продукує, як на мене.

Пам’ятаймо й про Берестечко, і про Полтаву, окей...

Але не забувайте ще і про Жовті води, Конотоп, Корсунь!
Успіхи - більш важливі, ніж поразки!

..

Докладніше

Дивлюсь з етажів на чорного котика...

kz

Дивлюсь з етажів на чорного котика, який бігає по грядці колами, шкода що вираженія морди не видно, але очевидно, що організм котика бажає евакуювати зміст товстої кишки, але котика ще не сильно підперло, бо має час і натхнення крутитись між рядків з петрушкою і вушками проклюнувшихся тюльпанів
Кіт схожий на мінера, бо місця для копання ямки під це дєло йому з якихось міркувань не підходять, він відволікається на цвірінькіт синиць та горобців, задирає морду, а потім наче згадує про свою невиконану місію, чвалає до кущів смородини і там риє яму. Зрозумівши, що під кущем надто тісно, щоб його августєйша тушка влізла туди, кіт знову чкурнув на грядки, але земля на грядках забита, що асвальт і яма взагалі не копається.
Тут кіт помічає в кутку участка торічну купу піску і з насолодою, розпушивши хвостяку біжить туди і навіть там у м"якенькому пісочку не всі копані ямки проходять контроль. Кіт сяде, посидить і знову риє...

Весна томущо... І все живе генетично привчене жити в теплому кліматі, а людина так взагалі, бо поки лізла по драбині еволюції до розуму - потіряла шерсть і стала лисою, а тваринам еволюція передбачливо шубку залишила для холодів.

Бо зимою що? Прожогом вискочив з хати, наклав у кучугуру снігу в гіршому випадку і гайда назад, в кращому - десь в підвалі, або на горищі, а ще краще - вдома срати, під ліжком, але ще краще - під ванною, бо за ліжко дадуть лупняків по мохнатій хвостатій сраці та витовчуть мордою, а під ванною смердить і всьо, ніхто не дістане, як оце в мене в дитинстві була чорна кішечка.
Мама потім сапкою весною вигрібала всі зимові котячі гівняки з-під ванни і нам з кішечкою сильно повезло, що нас не було вдома, бо лупняків получили б обоє, а я ще й сапкою)))

Докладніше

Бєглий суддя-"банкір" Чаус…

vc

Бєглий суддя-"банкір" Чаус, затриманий у Молдові, попросив про політичний притулок.

І має шанс...

Бо обично нормальні, чесні, порядні судді хранять взятки в банках і в сейфах. В крайньому випадку, в шухлядах чи в коробках з під обуві, під кроваттю... А цей - в трьохлітровій банці...

В якомусь смислі, це визов сістємі і гражданський протест... Можуть признать "інакомислящим" дісідєнтом...

Або, больним на голову...

І то, і то - годиться!

Бунтарь хуєв...

Докладніше

Село і люди. Клад…

vc

Дід Борис сидів зранку на лавці і дивився вниз, в траву… По траві внизу ходили по своїм важним ділам жуки, мурав’я, пауки та інші дрібні обітателі обійстя…

Дід аналізірував свій нічний сон. Йому наснилося, що він копав город і знайшов цілий клад: ящик з золотом і всякими чудернацькими прикрасами.

- Було б харашо й справді клад найти, - подумав дід Борис… Він подивився на город і на лопату, що стояла поряд, обперта об грушу…

Копать дідові не хотілося… Дідові хотілося випить… Сильно! Так само як ото і вчора, або ще дужче…

Зробить це було непросто. Бо все, що можна було випить, окрім води, було поховано бабою за “сім’ю замками”… Таку політику дід не признавав, але бабу уважав і боявся.

З за забору прийшов сусід Тоха і мовчки сів на лавку поряд…

- Приснилося, що клад вирив, - сказав дід… Сиджу та думаю, щоб я з ним робив… Якби, допустім там на цілий мільйон було…

- “Дурень думкою багатіє” – мовчки подумав Тоха і почухався…

Тосі тоже хотілося випить не менше чим діду. Але в себе вдома він знаходився в аналогічних жостких условіях…

Вслух Тоха сказав: - “Всякого бува… Он у Придніпровському на тому тижні баба рила город, та вирила бомбу. Ще з войни, німецьку… Так воєнні приїхали, забрали ту бомбу, і сказали, що аби ще на пару сантиметрів вона її зачепила, то рознесло б півсела нахер”…

- Да, -сказав дід. - На все воля Божа… В такому краї живемо, що бомбу тут вирить значно легше, чим клад…

Сиділи далі. Мовчки. Зітхали…

Докладніше

з деяким подивом дізнався про...

murzik

Вчоний кіт, з деяким подивом дізнався про існування організації з вигадливою назвою Жіночий Консорціум України.

Як пишуть, самі консортки на своєму сайті, організація живе на гранти фонду демократичних ініціатив при ООН і займається розширенням представництва та створенням політичного жіночого лобі в Неньці.
А поміж тим усим, жіночки надсилають в Нацраду з ТБ та РМ свої рекомендації стосовно телепрограм СТБ, після чого вищеозначений канал попадає на штраф 1,6 млн.грн.
До речі сайт консорціуму має дві мовні версії українську та англійську.
Хвала жіноцтву, як той казав.

Докладніше

Кобзарська сотня

vovk

...це трапляється щороку. 9 березня. Рівно за годину до опівночі. Ви маєте звичку дивитись у вікно? не дивіться. Вас може побачити Кобзарська Сотня.

У всьому власне винен покійний археолог Опанас Дмитрович Чучка. Саме він розкопав знаменитий Чорний Кобзар Петлюри. І відшукав на полях дивні знаки нанесені трипільським тайнописом. Опанас Дмитрович десять років сушив голову над шифром, а далі розгадав його і відшукав Таємний Вірш Шевченка. Вірш був розділений на окремі слова і розкиданий по всім віршам збірки. А коли професор склав його докупи то одразу запостив на Учан і помер. І перші 99 юзерів, що його прочитали також померли. Так з'явилася Кобзарська Сотня.

Щороку, незадовго до опівночі Сотня вирушає шукати Чорний Кобзар.

Куди саме запропала містична книга не знає ніхто. Ходять чутки, що внуки професора розпродали всю професорську бібліотеку, а самі емігрували до Америки. Усі букіністи, що торгували професорські книги також давно мертві. Але книга досі не знайдена.

Тому щороку Сотня вирушає шукати книгу. І в першу чергу вона шукає її у блогерів.

Вони читають вас, шановні. Читають цілий рік, уважно і прискіпливо. Часу у них багато.

А 9 березня вони чекають ваших постів про Шевченка. І якщо ви не запостите про Кобзаря - вони подумають, що книга у вас.

Чуєте кроки за дверима? Вони йдуть по книгу.

Ще є час запостити.

Втім, може ви хочете в Кобзарську Сотню? В холодній землі завжди є вакансії. Ви ж хочете, зайчики?

Постіть поки не пізно.

Піду почитаю Кобзар.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info