Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Легенда про Святого Петрика

murzik

#цинічнаміфологія

Колись давно-давно тому, за царя Омелька, коли людей була жменька, в країні Гирляндія жив - був собі Петрик.
Не то шо би Петрик ріс якийсь розумний, але дуже сміливий і хитрий.
А ше жили в тій Гирляндії маленькі чарівні чоловічки.
Жили вони під землею і полюбляли лякати любителів посрати під кущами, їх так і називали - перелякони.
Подейкували старі люди, шо якшо кинути і влучити в перелякона шматком старого сала , то він сам з переляку всереться чимось дуже цінним. Або золотом, або удачею, або чарівним зіллям. А там де всиралися перелякони, зазвичай виростала чотирилисткова конюшина, яку непомірковані гирляндці полюбляли їсти на удачу.
Ото коли Петрик підріс так, шо вже міг пасти вівці на гирляндських полонинах, батько зібрав йому тайстру вкинув у неї шматок старого сала, кусень хліба та головку часнику.
Перехрестив його, та й відправив з віцями на полонину, ше й наказував:
- Ти ж гляди Петрику, сала не їж, то на переляконів!
- Як скажете тату - відказав Петрик, закинув тайстру на плечі та й почвалав в горби.
Ото йшов він йшов, аж втомився і захотів їсти. Присів собі під розлогим кущем глоду, витягнув з тайстри шматок старого сала та й заходився собі полуднувати, приказуючи на батька.
- Ет старий дурень, ніяких переляконів нема. Я оно всі кущі обісрав на обійсті, жоден не вискочив.
Отак нерозумно пашталакаючи, Петрик намагався вгризти кусень твердого, як підошва, сала. Сало не піддавалося, але Петрик був хлоп затятий і не здавався. Та так стиснув щелепи, шо аж жили на шиї набрякли. І з тої напруги, зненацька - як пердне! А з під землі, як вискочить зелений перелякон та як крикне:
- Агій бахуре шмаркатий, а шо ти тут під моїм кущем сереш?!!!
З того переляку Петрик метнув в перелякона кусень сала, а сам навтьоки - тільки п'ятами блиснув.
Ото біг він біг, аж йому серце мало горлом не вискокло, оглянувся - аж ніхто не женеться.
- Еге - міркує Петрик - а вівці а тайстра? Хочеш не хочеш а треба вертатися.

Докладніше

Всесвіт: Леся!

lp2

Всесвіт: Леся!
Леся: Я!
Всесвіт: Назначаю тебе отвєцтвєнной!
Леся: За що?
Всесвіт: За всьо!
Леся: Це як?
Всесвіт: Отак, ісполнять!
Леся: Ти куда?
Всесвіт: По ділам.
Леся: А як же я?
Всесвіт: Справисся, я в тебе вірю!
Леся: Я не вспіваю!
Всесвіт: *дето ідалєка з Мальдівів* ти должна, іначе накажу.
Леся: Я втомилась!
Всесвіт: *єхідно* ніхто не казав шо буде лєгко.
Леся: Та пашло воно все!
Докладніше

Дивився фільм про будуще

vc

Виступали різні експерти і зійшлися на тому, що будуще за будь-яких обставин буде круче і несподіваніше, ніж ми уявляємо в своїх найсміливіших фантазіях...

От з цим я категорично згоден. Коли я був малий, то насіння любив соняшникове. Але доставать його з шкарлупки ще не вмів. То баба мені його лузала (чистила) руками і давала по ложці. Це мені дуже нравилось...

Так ото аби мені тоді хто сказав, що через сорок год можна буде купить в магазані цілий кульок вже лущеного насіння, то я б ніколи не повірив, шо таке буде колись...

Докладніше

УЗБІЧЧЯ

Фото Уляны Галич.

#урбамістика

свіжоспеченим хлібом запахла Тролейбусна вулиця.

дві сороки на в'язі скрекочуть знайомий мотив.
це весна розтривожила приспане місто як вулик.
це дорога, якою ніхто, окрім нас, не ходив.

провінційне сум'яття апокрифів сенсу та сексу.
нас не знають, бо ми – не присутні по-справжньому тут.
я вступаю у цю потойбічну весну, наче в секту.
я не вірю в її безкорисливо щиру мету.

у садах розквітають підсніжники перші та крокуси.
навіть мох зеленішає – древній карбоновий мох.
це не відстань між нами – лише не озвучені кроки 
того, хто з висоти роздивляється пильно обох.

ось коріння історії. паростки альфи і зети.
це новини весни – це новий оприявнений час.
ми ще з’явимось завтра в таблоїдах і у газетах.
або навіть не ми – хтось віддалено схожий на нас.

ось блакитніє небо вгорі над старою смерекою.
це таке впізнавання потрібних облич та імен.
це умовна дорога між нами. з варягів у греки.
я стою на узбіччі, чекаючи твій мінівен.

 
 
Докладніше

Коли януковощ чує від Луценко...

Коли януковощ чує від Луценко про "заочне засудження",то мабуть згадує бородатий кавал " - Сема,ви знаєте коли вас нема, то про вас таке базікають!-Ой,я вас умоляю,коли мене нема то вони можуть мене навіть пиндити!
Думаю на заочних розстрілах та засудженнях і закінчаться всі "подвиги" Генерального... http://jjoriki.com/366-zaochne-zasudzhennia.html

Докладніше

Постблокадне

vc

Блокада ОРДЛО і припинення мародерської торгівлі з агресором це добре і правильно!

Але! На сьогодні Україна завозить з Росії різної продукції і товарів більш як на два з половиною мільярди долларів. А обсяг російських інвестицій в українську економіку складає більше як 10%. На третьому році війни! Це – стратегічна залежність і залежність вкрай погана.

При цьому, імпортується “шопопало”. Від московських “сніккерсів” до мінеральних добрив. Тим часом українські заводи, що випускають аналогічну продукцію, - стоять. Чому? – Та тому що, з тих же російських добрив український чиновник має, в середньому, 20 долларів відкату (з тони). Взаімовигодне сотруднічество, так сказать. З миру по нитці – українському чиновнику сто мільйонів під майбутній залог.

Український чиновник жваво наповнює російський бюджет, з якого формуються “гумконвої”, що йдуть на Донбас. Ще один обратний “відкат” виходить…

Україна голосно й демонстративно заборонила імпорт Кобзона та Кіркорова, але лишила азотні добрива і снікерси. Бо то не так замєтно і гешефт!

Майже сто років тому Микола Хвильовий мовив: “Геть від Москви!”. І це гасло лишається актуальним і нині. Воно має інтегральний характер. Геть! Без Кіркорова, без Кобзона, без міндобрив, без снікерсів…

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info