Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

У нас такий район...

tb1

Район семи вітрів, куди б ти не йшов - униз, вгору, у вуличку, поміж будинків, тобі завжди буде в пику дути потужний вітер.
Сьогодні йдемо всі набурмосені, мружимось від пилюки в пику, ухиляємось від ношених кульків і шматків бруду, у кожного свій пятничний йоханий бабай.
Раптом чую, якесь лопотіння, озираюся, а згори летить хлопець років 18. Розкинув руки, посмішка на все місто і летить. 
- ненармальний, - відскочила жіночка.
- наркоман, - вигукнув мужчина.
А я засміялася, це було дуже смішно.
І вони засміялися і люди навпроти почали посміхатися.
Як він летів... Ніби в нього і справді не банальні дві кінцівки, а аеличезні крила, він ними тримав баланс, набирав висоту, ловив потоки. Вже в самому низу підскочив обернувся і знову розправив крила.
Мужчина приклав долоню до лоба:
- дись як полетів, ніби ніколи й не падав.

Докладніше

Білоцерківська маршрутка. Ранок.

lp2

Сонні люди, на яких ще не встиг подіяти кофеїн, їдуть на роботу. Дітлахи зграйками в школу. Оленка почула противний звук вібрації мобільного. Ну звичайно думки були типу "Ну кому я з самого ранку знадобилася?" Взяла телефон. Дисплей темний. Знову вібрація. На сидінні поруч лежав і вібрував смарт. Новенький і недешевий. Оленка взяла його в руки. Замовк. 
- Пане водій. Тут хтось телефон загубив, - пішла вона по проходу до водія.
Народ заворушився, прокидаючись. Смарт знову завібрував.
- Давайте я відповім, може хтось близький, то скажемо де забрати - провів пальцем по дисплею сусід, чоловік середнього віку, - ало.
Зі смарту почувся голосний і невтішний дитячий плач. Мабуть власниця, опам'ятавшись, зателефонувала з телефону подруги.
- Не плач, тут твій телефон.... У маршрутці... Та не плач, підійди на зупинку, де ти виходила і забери у водія... Та не плач же.. - він поклав слухавку і передав телефон Оленці, - Візьміть, віддасте їй, то ж ви знайшли.
- Та нехай водій віддасть, - Оленка передала телефон водієві.
Маршрутка під'їхала до зупинки біля тринадцятої школи. Народ потроху просувався до дверей, а на зупинці, пропускаючи тих хто виходив, стояли три дівчинки, років дванадцяти. Одна гірко плакала, закривши обличчя долонями, а дві інші пильно вдивлялися в відкриті двері.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info