Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Є в мене приятелька...

lp2

Є в мене приятелька, Ілона. Зразок білоцерківського гламуру. Ногті, губи, цицьки, вії - збільшені. Мозок зменшений. При чому, якщо збільшувалось все свідомо, то зменшення відбулося по замовчуванню. З нею цікаво до сказу. Ну цікаво ж спілкуватися з інфузорією, що вміє розмовляти? )) 
Вона періодично телефонує, щоб розказати сенсацію, чи пожалітися на чергового "папіка". 
- Лесь ти вкурсі, що зараз пластику роблять на інтимних місцях??? 
- Чула. 
- Як думаєш? Варто мені зробити? 
- Твоє діло. 
- А може глянеш, щоб об'єктивно оцінити необхідність? 
- Ілона, блін, я ж не шарю в гламурі. 
- І то правда, але з Анжелікою не можу порадитись, бо вона ідею стирить. Блін.. 
Або.
- Леся він мудак. 
- Хто? 
- Янукович. 
- Я знаю, а от звідки в тебе ця свіжа думка? 
- Ти бачила його коханку. Жлобяра він, при таких бабках - така тьолка хєрова. 
Або з останнього. 
- Ну чого я така нещасна!!! *плаче*
Докладніше

Винесу з одного срача самоцитату

podolaihama

Про комунікацію у вітчизняних музикальних виданнях. Заради націоналістичного цькування, ясне діло.

Зауважу, шановні, одну річ, котру якось не всі помічають. Якість нашого російськомовного контенту, просто в силу специфічних мовних умов в яких він формується і народжується, переважно вкрай низька. Якщо говорити прямо - просто уйобіщна. Що витворяють у нас з російським синтаксисом, як прості спікери так і публіцисти, то це не налазить на голову. Тому тут постає питання якості взагалі, першочергово. Часто-густо, це взагалі-то досить-таки умовна російська, скоріше навіть дикунський діалект, але нам (тобто декому з присутніх) це неочевидно. І це само по собі прикольно. І якщо редакційна політика в цьому сенсі тяжіє до здорової культурної прагматики, то вона має формувати мовну якість, за умови, що видання не хоче виглядати як підтирачка для сраки якою навіть дупу не протреш, бо вона ще й віртуальна.

Якщо ж говорити стисло, це моя приватна думка, російська мова в українських виданнях уже зараз (ця мить таки настала) виглядає вкрай провінційно, але декому досі здається з точністю до навпаки, от і вся їхня мотивація.

Докладніше

Аркадій і Афанасій

vovk

Дракон Аркадій жив у квартирі номер 27.

Наживо Аркадія ніхто не бачив, бо був він кишеньковим, розміром з йоркширського тер'єра. Вдень Аркадій спав в коробці від черевиків, а увечері хазяйка Анжела пускала його політати.

Анжела була стриптизерка і хотіла дітей. Але діти не дружили з професією, тому прийшлося купити ігуану через інтернет. Продавець попутав лоти і дракон замовлений гонконзькою тріадою полетів до Харкова, а сам дилер - у місцеве водосховище.

Про існування Аркадія здогадувався тільки Афанасій. Йому часто втрапляла в око хижа стрімка тінь, що ширяла попри його власне вікно. Але Афанасій був кіт і гидував балакати з людьми. Іноді дракон особливо наглів, сідав на підвіконня, блимав на Афанасія жовтими зміїними очиськами і дряпав шибку. Афанасій торсав закриту кватирку, шипів і тужливо нявкав чим сильно хвилював Юхимівну. Юхимівна була відставна вчителька, ветеран праці і хазяйка Афанасія. А ще вона ненавиділа піаніста дядю Жору з будинку навпроти.

- Сексуальний маньяк він, Афоня - жалілася вона коту. - Знасилувати мене хоче, по глазам видно. Ти вже пильнуй, дорогенький.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info