Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

2го серпня я женивси…

adam

Як чюйствував, шо ніззя женитиси 12 квітня – навкруг одні пєвцьі в білих тапочках, кацманавти і сказочні тамади. Вот як би я зари святкував???
Поки ви обдумуєте цю сільнєйшу квінтесенцію, розкажу вам исторію про Єдинорожика і пральний порошок.

Щи давним давно, коли тролейбуси були маленькі, но сірамно красіві пошті як Антоніна Бабюк (привіт Чернівці: casual village), ріс собі маленький Єдинорожик. Ну поки ріс і був маленьким – всьо було спокійно.
Но в один момент Єдинорожик почав їсти пральний порошок. Спочатку звичайну галу, а потім перейшов на концентрований для кольорового прання. І після цего його рознесло і понесло. Любий новий віток по спіралі політичної муті не обходивси без кольорового висеру Єдинорожика. Звичайно, нічого поганого в цему не було – кождий сам собі дохтьор йким гівном гудуватиси.

І от, в одну чюдову днину пролунав гарячий голос з гір. І Єдинорожик не зміг стриматиси і повівси на голос. Правда, прийшлоси знову перейти на дішову галу і огірочки... і висери стали сірі і унилі. Но то таке – шо не зробиш раді концентрації…

Докладніше

Маман полюбляє мариновані грибочки...

kz

Маман полюбляє мариновані грибочки, ну а який святковий стіл без маринованих грибочків, га явасспрашую?
Але грибів давно не збирає і не маринує, по причині сильної віддаленості від місць зосередження грибів і віку, в грибах абсолютно не розбирається, але любить їх їсти і завжди вмудряєця на свята знайти якусь клуху-грибницю і в неї купити баночку якоби грибочків. Колись відкрили таку баночку, а там суцільний сморід, то відразу й на смітник викинули. Скільки її не чихвостила за такі продєлки - марно, віз і нині там)))

Вопщим, котани, єслі мене довго не видко на фб після Паски, то знайте, що гриби були несвіжі, гиги)))
Бо у нас з маман то генетичне - любов до маринованих грибочків

Докладніше

котБоніфацей на 3 році життя...

kz

котБоніфацей на 3 році життя і упорних дрєсіровок наканєцто дав лапу. Два роки випрашувать в кота лапу - це вам не шо аби як, тут залізне терпіння потрібне. Боніфаций давать лапу не бажав, мордєнь відвертав, ще й можна було схлопотать від нього або кігтями, або зубами
У Захарни опит! нонє покойний ангорський турок Сєня, усопший в аккурат на слідуючий день після мого юбілєя і не доживший малость до 20 людських років лапи роздавав дуже охоче, при чому навіть знав де ліва, а де права і ніколи не помилявся і страшно любив це дєло при гостях робити, бо ніхто не вірив, що кіт, як собака лапу дає. Знав команду: "Сєня, голос" і добре вивчив, що у мєрзкіх людішков саме смачне м"ясом називають. Вопшим це слово казать при ньому було ніззя, кіт з любого кутка з дзвінким "мррррррррр" летів на кухню, як куля і візьми де хош м"ясця, а котика не обманюй)))

А тут ще оказія трапилась, Боніфацей похоже Боніфациєм буть уже не хочуть, Тайсоном желают
Давєча домашнім про сусідського псо Тайсона розповідала, як він возмужал торсом, кітБоніфацей уважненько всьо вислухав і кожен раз м"явкав на слові "тайсон", потім повернув морду і довго з докором дивився мені в очі, а потім даже 3 раза і відізвався, а на Боніфація вапше, ну вот вапше ніяк, може навпаки десь в кутку затіхаритись, а ви хоч сказіцця шукаючи, ониє будуть за занавєсочькой тихенько корчіть чучало Мони Лізи
От як ви думаєте, котанчики, можна перезвати кота на 3 году котячого життя, чи не варто?
Бо покійний Сєня дуже комунікативний котик був і ким його тільки не обзивали і Сєня-Бєня, і Бєньчик і Бубєньчик і Бубон, а саме більше він любив, коли їхнє котєйшество Сємьон Сємьоничєм величали, або хриплим голосом "Сємьон засунь єй под рєбро"
На фото Сємьон Сємьонич акі пьос в образі кота, 2006 рік
в ошийнику і медальйоні, зробленому з 5 копійок
забула добавити, ворюга страшний, і коли Семен щось тирив з миски - медальйон прєдатєльськи дзинькав і здавав Семена з потрохами за що йому добряче діставалось)))

Фото Клєр Захаровны.
Докладніше

Про Юріка

murzik

Коли у сім'ї Гагаріних народився будущий космонавт, спочатку його хотіли назвати Алєгом, але прапрабабушка Аріна, яка ше помнила як перші Рюріковичі грабували Новгород Вєлікій настояла на тому, шоб його назвали Юріком в честь її дворідного дєдушки Юрія Долгорукого. Тім болєє, шо по легендам цей самий Долгорукій був нев'їбенним меліоратором, шо свого часу осушив величеньке болото- мокву( по нашому) і построїв на тому місці ніхуйовий караван-сарай з блек-джеком і курвами.
До 30 років Юра, як водицця у рузьге богатирів, лежав на печі, але заочно учився у школі ДОСААФ на льотчіка - дівєрсанта.
Коли йому стукнула тридцятка до нього прийшли три каліки перехожі- Корольов, Вернер фон Браун і Хрущов. І кажуть:
-Вставай Юрік рузьге космос боронити, прокляті піндоси оно уже спутніка запустили, ще трохи і обізяну на орбіту закинуть.
Почухав Юрік яйця, дістав з кармана удостовєрєніє льотчика і каже:
- Паєхалі!
Ну ото поїхали вони на космодором Байконур, сікрєтні німецькі інженєри заклепали там Юріка у залізну бочку і прикрутили її до ракети ФАУ-2, шо свого часу передбачливо спиздили у Гітлєра з Венемюнде.
А шоб Юріку в космосі не було скучно, дали з собою двох собачок Бєлку і Стрєлку.
Ото прилетів Юрік на місяць, аж дивицця посеред місяця стирчить височенька могила, а на ній пам'ятник Кобзарю і синьожовта фана. Під фаною сидить великий мурий кіт і безперевно цитує "Заповіта".
Бєлка і Стрєлка, як унюхали кота і гайда його дерти. А кіт даже не поворухнувся, тільки пустив з очей два зелених імпульси і собачок роздерло на молекули.
Пересрав тоді Юрік крепко, та так шо замалим не їбанувся.
Застрибнув у ракету і вйо на землю. Там він канєшно, всьо всьо описав у докладній у КГБ, як положено в трьох екземплярах і з підписом кров'ю.
Докладну ту канєшно засекретили, а Юріку дали 25 років ісправітєльних лагерів за порчу госімущєства, у вигляді ценних агентів Бєлки і Стрєлки.
А замість Юріка, по світу возили його брата блізнєца Алєга, з якого взяли підписку про нєразглашеніє. І якого потім спиздили інопланетяни на синьо-жовтій тарілці. Але то вже зовсім друга історія.
З днем космонавтики, парафіяни!

Фото Дениса Пашаніна.

 

 

 

 

 

 

Докладніше

Вчився в Конотопі в дванадцятій школі Льоша

gorovyi

З самого дєцтва хотів буть космонавтом. Всякі ракєти запускав і даже на турніку висів ввєрх ногами до нівісомості привикав. Одного разу він поїхав на Житомирщину в музей Корольова і шось там вийшло нехароше. Вроді він якусь гайку чи деталь від експонату супутника відкрутив і в портфель поклав чи шо. Вопщім його там дуже сварили прилюдно, а потім ще в школі на лінійці вивели і пісочили. Всі на нього накинулися тіпа отакий ти космонавт. Як тебе в космос коли ти там шось відкрутиш і всю станцію погубиш. Вопщім заклювали пацана. Тільки Анжела з "Б" класа не знущалася і навпаки захищала, казала шо кожен має право на помилку. Вопщім Льоша вивчився на Антонова в Києві тєхніком іспитатєльом в турбіні працює. Анжела десь в медицині, а сина, кстаті, Юркою назвали.

Докладніше

зрозуміло, що шоубізнес це бабло...

kz

зрозуміло, що шоубізнес це бабло, як і весь інший бізнес, зрозуміло що їм всім хочеться не тільки смачно кушкать бутербродік з ікоркой, жахнуть рюмашик хенессі і закинутись бойовими опіатами, це все зрозуміло
а тут війна стала на порозі і прийшлось умаятись в виборі з ким вони, з красівими чи з розумними
ось і ванятка скурвився, скільки Притула не старався йому відбілити
Багато хто перебуває в емоційному шоці, заспокойтесь, він і був таким, коричневе проступає завжди
після "пари нормальних" його творчість це суцільне попсове гімно з претензією на епатаж, в якому він нарешті правильно розчинився

дорн - викреслюю
ти не красівий і не розумний, ти нуль, коричневий нуль

вангую, що він ще потеліпається по інерції, але за якийсь час авансовану опцію таланту буде анульовано, RIP

пси: не варто писати Захарні, що таланту не було. Авторитетно стверджую, що був, а тепер весь вийшов, бо таланту потрібен стержень, там його нема, бо де сюрло стримить за вітром відкіля баблом подує, самі розумієте - ці поняття несумісні

Докладніше

Люблю коли повний Місяць...

Люблю коли повний Місяць, п*ятниця 13, Дні Гекати. Не знаю чому, але саме в ці дні особливо все вдається як ніколи. А інколи навіть буває кумедно.

В*їхала у цей будинок, де зараз живу, саме у п*ятницю 13 січня. Тоді були такі обставини, що і логіка, і фізика говорили про те, що це ніяк не можливо зробити. Але якось воно сталось і пізнім вечором ми з моєю колегою і її чоловіком пили щось алкогольне навіть, зі стаканів, які вони принесли мені на "входини". Серед коробок із взуттям, бо це єдине що я нажила. І з посуду у мене була тільки джезва для кави.

А вночі пішов дощ і під парадним сидів мій екс-бойфренд і телефоном просив спуститись і "вдарити його".

Я тоді так і не спустилась, хоча дуже хотілось. Зараз я думаю, що то було на краще. А вдарила його не я, життя без мене вправилось. І я завжди про це згадую, коли є бажання когось вдарити. Ще ніколи цей принцип мене не підводив.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info