Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Ми познайомилися з ним, ви не повірите...

gorovyi

Ми познайомилися з ним, ви не повірите, дитинство назад - десь шістнадцять років тому. В вже через якісь пів року я попросив його про послугу - заспівати "ні обіцянок ні пробачень" для дорогої мені людини.
- в мене літак в Канаду в цей день.
- Ну одну пісню.
- Ну ти реально розумієш шо це буде одна пісня?
- Так.
- Добре, я звякну.
Він вибіг з машини тримаючи свої диски.
- Пішли бігом.
За хвилину людина, якій він співав плакала від несподіванки і щастя.
Він заспівав три пісні... попри те, що поспішав. І побіг на літак.
Потім у нас було багато всього. Прохання не тикати мені про Помаранчеву, я маю шо відповісти... от тільки чи схочу.

А ще я я ніколи не забуду як він вітав свою турецьку фанатку по вайберу. Таких людей мало. Одиниці. Мені окрім нього стрівся ще Андрюха... Но Андрюхи нема, а Вітя є. В стб огидні купа людей стрибає на йооо рок-концерті в Атласі. Дякую, Віть. Ти дійсно Божа людина, як про тебе говорять ті, хто знає ближче.

Фото Ruslan Gorovyi.
Докладніше

Операція Гюльчатай або ж Бузіна патріот України

murzik

Вчоний кіт ото зненацька настромився на бравурний доклад Онтоши Гєращєнка по поводу спєцопєрації на сайті Міратворєц.
Не буду переказувати своїми словами цей мутний потік хворобливої свідомості, кому інтересно сходіть почитайте. Але пухнасту скатіну сильно зацікавив пасаж про невинно убієнного Алєся Бузіну, кремлядь пропагандона київського розливу.
І шо ми читаємо? Оказуєця Бузіна по версії Міратворца, був неїбацця яким патріотом но нємношко обдуреним рашен пропагандою.
Ніхуя собі сказав я собі.
Це мабуть все шо треба знати про Міратворєц загалом і Онтошу зокрема.

Фото Дениса Пашаніна.
Докладніше

Цим дописом я, жлоб, вишиватник...

podolaihama

Цим дописом я, жлоб, вишиватник і мережевий скандаліст, розпочинаю серію популяризаторських, майже рекламних постів про вітчизняних виробників, з котрими я мав справу і чиїми речами залюбки користуюся.

Днями, прямо на концерті Riffmaster, шляхом хитрих маніпуляцій я розжився новим ножем, а ножі я люблю, особливо прості і мужицькі такого собі універсально-лісового типу. Шо я скажу - вєщь мощнєйша. Коване вручну лезо, очевидна і висока культура виробництва, нічого зайвого - крепкий і різучій ломік, тяжкенький, дуже зручний на руку. Простий і по-хорошому архаїчний, все як я люблю.

Хто таке робе.

Ілля Вікторович Іванов, коваль, волонтер, один із засновників організації "Волонтери Полісся", з початку 14 року крепко допомагає українським військовим, іздить в АТО не з порожніми руками. Має відповідну нагороду.

KNIFE in MY LIFE - тут власне вони і є, за цим посиланням.

Крім того, ковальська ініціатива Козацький Хрест - теж справа його рук. Раджу ознайомитися, бо це всім нам на користь.

 

Докладніше

Пару місяців не сідала за руль

tb1

Ну воно так бува коли, коли обороти на холостом ходу плавають, коли стойка потекла, шрус опять же, і ще всякого по мєлочі.
Я перестала їй довірять.
А тут сіла сьогодні, запустила двигун і чуть не розплакалась. Такий кайф відчувати мотор, їхати, тертись в тягнучках, сваритися на дорожні служби, матюкати пішоходів. Мурчить в динаміках Ерік Клептон і я їду, кожним метром з під колес відчуваю насолоду.
Чуєш, Тьома, чи можна тоді було подумати, на парковці Ашану, що я перестану боятися це сіре чудовисько?
Чи могла я подумати, що любитиму усі ліві повороти?
Куда ти біжиш, довбана ідіотка через дві сплошні?! - кричу це закляття від пішоходів і посміхаюся.
Як же я скучила за дорогою і за чистим воркотінням двигуна...

Докладніше

Колись в Конотоп приїхав до батьків...

gorovyi

Колись в Конотоп приїхав до батьків на мір Ромка. Він сам давно вже в Києві жив, в банку чи шо працював, а то на Паску попровідать заявився. Приїхав на новій машині красівій. Вже не скажу якій бо давненько було, но гарна конєшно і цвєт красівий наче перламутр. Ну вопщім Ромка як положено празнував і в церкву там і бухав і по старим знакомим дівчатам швендяв, так батько в нього ключа забрав від машини шоб бува п'яний не сів. Ну прогриміли свята, відіспався Ромка, аж гульк, а ключи в машині лежять на сідушці, батько сідав роздивлявся, і блокіровка спрацювала, центральний замок. А другий ключ аж в Києві. Ромчик після свят то туго сображає, стоїть, повна торба пасок в руках мамка напекла, кліпає очима. Ну батько каже шо поробиш, будем виходить з біди з мінімальними втратами. Взяв монтіровку і обережно розбив бокову шибочку трикутник в задніх дверцятах і відкрив машину. Ну шо, заклеїли кулаком і скотчем, поїхав Ромка на Київ. А потім дзвонить батьку і розказує, шо треба два місяці таке скло ждать, бо воно само навряд чи по б'ється коли, хіба вже вся машина в хлам, тоже його не замовляють дилери. І коштує з пересилкою так як просто бокове. А на розборці таких нема бо машина нова. Вопщім їздив Ромка по факту пів року з кульком на модній машині і згадував як в Конотопі похрестосався.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info