Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Колись давно, десь в 2001...

gorovyi

Колись давно, десь в 2001 зустрічався з Володею Клічком на Повєрхності у Самойленка. Тоді ж там був Гендлін старший. Я записав пару слів Володіних для Служби Розшуку, попили чаю, поржали. Тоді Володя вже був чемпіоном, ввалив Крісу Бьорду за Віталіка, поставивши опонента на колінко в 9 і 11 раундах. Вся Україна гордилася ним, дівчата шо тільки не підсцикали так мліли. Тоді він був молодший за Джошуа. Попереду було ще багато перемог і поразок. І в розмові він був абсолютно нормальним чесним хлопцем, який любить бокс не за бабки, а за можливість реалізації себе як людини. Коли цього разу перед боєм він казав, шо гроші не головне, я йому вірю. Спортсмен, як і актор живе адреналіном глядачів. Так шо все норм. Я не думаю шо це фінал. Ми ще побачимо Володю в ринзі. А тим, хто швидко закохуються, а потім вмить розчаровується, коли кумир спіткнувся, хочеться сказать одне: "хто ви? Ідіть ви нахуй, ми вас не знаєм..." І да, ера Кличків в боксі вже зафіксована. При любих розкладах.
Докладніше

Щас дорогі діти буде про воздраст

tb1

От він починається не тада када ви йдете купувать крепку краску для сідих волос, а з першої думки "Навєрно простітутка", з першої фрази "Там які-то наркамани крашені стоять".
Сьогодні пізній вечір, повертаюсь додому з роботи, заїжжаю в двір паркуватись, а у нас спеціальний такий антіавтомобільний двір, є такий пятачок на якому стане семеро машин, але до того пятачка дві машини не розминуться і одна не розвернеться. І тут я така влітаю в двір красава, вапще, рулю і понімаю шо мордой в морду мені стоїть таксо, яке щас вапше-то виїжжать собралось, а поряд біля нього маладьож лобизається на прощання. Вона плаче - у нього підкочені штани і борода. Цілуються довго і затято. Хотіла вийти сказати вже "Ну рєбя, ну йо-маю ну дайте запаркувацця, потом уже налижетесь" і вже така до дверей полізла, а тоді думаю... "Йо-пере-сете! Може він щас до мами в переяслав їде, на два дня, і їй це пережить нада, попрощаться толково, а я як сука яка-то тут гаркаю своїм двигуном. Як старушенція така". Думаю і прям мислі лююця в такому старческому вібратто. Аж гидко стало, подумала трижди на себе "фу-фу-фу такой буть, тобі шо сто лєт, нетерплячка-ля, не мона потерпіть када молодьож прощається щас на всю жизнь? ", включила задню і поїхала з двору. А вони такі стоять і цілуються і не прекращають главне. Таксіст уже бампер одполірував.
Ну думаю, - не сто год мені ну хай уже пятдесят, але ж дуже вже додому хочеться. Моргнула таксіту дальньою, і стала "сукою старою". Ехххх, завтра піду уточню хто в домі простітутка.
А колись, проводила мужчину на 5 днів в дальнєзападний Київ і ридала ніби він на всю жизнь в Мельбурн поїздом уїзжає!

Докладніше

Куди зникають Капітани

vovk

Мало хто знає, що кожного Першотравня блогери збираються на Таємну Вечерю.

Вечеря трапляється в привокзальній харчевні якогось степового райцентру. Клишоногі столики та позичені в сусідній восьмилітці парти гнуться під горами польського сиру, іжачаться частоколами акційної ковбаси та парують казанами Блогірської Фронтової Каші ( рецепт - 1 частина перловки, 1 тушонки, заправити згущонкою та кетчупом Чумак, солити до смаку). У млявому сорокаватному світлі діловито сновигають Вони - Адмірали Вконтакта, Комендори Твіттера, Капітани Фейсбуку та Мічмани Ютубу. Ім'я їм - Легіон, а єдина світла пляма в цьому місці - барна стійка з продукцією місцевого лікьоро-водочного.

Ось пара бородатих чуваків жує одного снікерса на двох і клацає вусібіч смартфонами - це фудблогери, любіть їх. Ось навіжений очкарик з планшетом пристає до людей - це стрімер, бийте його в гризло. Ось вдітий з секонд-хенду дядечко з пузцем - це копіпастер. Заговоріть з ним і почуєте тридцять одеських анекдотів, два бояни з лепри і рекламу нового тарифу Київстар. А ось солідні мужчини в галстуках, з лупами і колориметрами. Не ходіть при них в сральню, бо це Експерти. Ті самі, що по кольору, смаку та запаху вашого стільця визначать цьогорічний врожай ріпаку в Малаві і пояснять як його сприятлива кон'юнктура на Тегеранській біржі повалить кривавий режим. І не чіпайте дівуль схожих на повій - насправді це інсайдери. І не шукайте тут політологів - їх на ніч не відпускають. А головне - пильнуйте за столами, хто найпожадливіше їсть. Голодних беруть на ставку і вам потім буде соромно, що ви віталися за руку.

Докладніше

Колись в Конотопі на перше травня...

gorovyi

Колись в Конотопі на перше травня йшла демонстрація. Десь в 87 році чи шо, бо після Чорнобиля вже, всі пугані були. І тут прямо на путєпровод приїхав чувак на вагоні метро. Казав шо з будущого. Розказував шо ковбаси по два двадцять вже не буде. І демонстрацій вже не буде, і вулиця Ворошилова буде Успенсько-Троїцька, а Україна буде незалежна і про Конотоп всі знатимуть бо в фейсбуці читатимуть. Но йому не повірили, схопили і відправили в дурдом в Ромни, а з кгб люди в піджаках сказали шо то такий смішний вагон ні з якого не з метро, а його тіпа в трампарку мастєра для демонстрації з трамваю зробили.
А самі забрали вагон і в москві по його подобію зробили для метро такі самі. І з тих часів не пОймеш де з будущого вагони в метро, а де старі. А чувака з дурдома інопланєтяни вкрали. Прямо на жовтневі того ж року. А все шо він розказував то збулося. Ви ж читаєте!

Докладніше

Дебати (п'єса на одну дію)

murzik

#цинічнідіалоги

Дебати (п'єса на одну дію)

Народ:-Зрада...тьху...влада! Де реформи?
Влада:- Шас осьо потерпіть трішки і будуть вам реформи.
Народ:- Та скільки вже можна терпіть, га?
Влада:- Ну ми ж стараємось.
Народ:- Ага, бачимо - як на кишеню свою стараєтесь.
Влада:- А дивіться оно безвіз прийняли, чим вам не реформа?
Народ:- Та заїбали ви вже тою своєю цяцькою, де реформи блядь?
Влада:- Ну шас осьо піднатужимся і посадимо одного корупціонєра...може...якшо прокуратура збере докази...якшо суд не випустить...
Народ: - Та харош уже нас найобувать, скільки ж можна?
Влада:- Ваша думка дуже важлива для нас!
Народ: - Ми думаємо, шо ви нас найобуєте!
Влада: - Ми знаємо шо ви думаєте, шо ми вас найобуємо.
Народ: - Звиняйте тут помилочка вийшла - ми не то шо би думаємо, а точно знаємо, шо ви нас найобуєте!
Влада:- А ми знаємо, шо ви знаєте, шо ми вас найобуємо!
Народ:- І шо тепер?
Влада:- А нічого, вам же нравицця.
Народ невдоволено гуде.
Завіса.

 

Докладніше

КУДИСЬ

Фото Уляны Галич.

#урбамістика

КУДИСЬ

з поетами важко.
вони крадуть одне у одного рими й ритми.
ворогують поміж собою, неначе англи і брити.
зачинають баталії, влаштовують слеми.
якщо немає про що писати, – пишуть на вічні теми.

поети – безумці особливого типу.
мліють за класикою, але не цураються речитативу.
ховають слова в кишенях, ніби каміння за пазухою.
і нікому – до пори – їх не показують.

поети – це вам не якісь там прозаїки.
це ніби світло, що поміж пальцями прослизає.
трохи метафор, трохи наративних малюнків.
це коли галявиною біжить малюк і
регоче, збиває капчиками росу із трави й кульбаби.
поети – це ті, кого світ до кінця не звабив.

а може, все це ілюзії і поети – прості як дерева.
а їхня історія така ж прекрасна, як і даремна.
вони ховаються, емігрують, а іноді – помирають.
і потрапляють кудись – можливо, до раю.

Докладніше

Вже сьогодні 2 травня

Для Одеси ця дата змінила хід історії та поставила людський фактор над всіма планами, розрахунками, пропагандою, зрадою, зливом, грішми, зброєю і чисельним ресурсом.
Це день, коли багатомісячний страх перед завтрашнім днем та темрявою перетворився на гнів та відвагу пересічних відчайдух.
Це був справжній бій і в цьому бою перемогла Україна.
Світла пам'ять загиблим за нашу державу. Слава героям, що врятували Одесу.

P.S. шановні силовики, коли ви там всі остаточно визначитесь на чиєму ви боці, вам буде значно простіше. Немає ніяких "активістів куликового поля". Є вороги Української державності і суверенітету. От хай вони і сидять по домівках, а краще взагалі запорєбріком.

Докладніше

Гройсман еволюція...

murzik

#цинічніцитати

Гройсман еволюція або як блокада ОРДЛО спричинила небувалий економічний підйом Неньки України.

Збитки України від блокування поставок вугілля з ОРДЛО складуть 3,5 млрд доларів і приведуть до скорочення майже 75 тисяч робочих місць.(с) Гройсман. березень 2017р.

"За даними Держстату, середня зарплата штатного працівника в Україні у березні 2017-го становила 6 752 грн. Це вдвічі більше за мінімальну зарплату і на 8,7% більше за показник лютого"
"Таке зростання цілком відповідає росту промислового виробництва, яке в березні зросло на понад 8%. В цілому маємо зростання доходів українців на понад 37%. Враховуючи, що показник інфляції за цей період становив біля 15%, можемо сміливо говорити, що зростання зарплат нарешті випереджає ріст цін"(с) Гройсман. травень 2017

Котові кажецця, шо котрийсь з цих гройсманів пиздить..

Докладніше

Жили в Конотопі на путєпроводі в два брати...

gorovyi

Жили в Конотопі на путєпроводі в два брати - Віталік і Валєрчик. Двійнята но не схожі вопщє. Віталік маленький такий, худющій як держак від деркача, чорнявий, а Валєра той здоровий, рудий в ластовинні і волосся таке як проволока густе і кучеряве. З них даже сміялися тіпа які з вас брати ви як наче з інших планет. Но брати дружні були, не зважали на то всьо глузування.
Вопщім виросли вони, вже поженилися і дружини їхні теж весь час сміялися по дружньому, тіпа ну які ж ви брати?
Потім діти в них народилися, і теж сміялися шо вони такі самі близнюки як Шварценнегер і Де Віто.
Вже пізніше як мама Віталіка і Валєрчика була вже зовсім стара і слабка і помирала, то позвала їх і розказала, шо коли народжувала в залізничному роддомі то поруч теж одна рожала. Родила і написала відмову. А хлопчика приносили годувать бо молока в неї було багато, то так вона двох і годувала, свого й чужого. А потім прийшов головний лікар і запропонував забрать їй і другого, тіпа зроблю документи шо народила двох. І ото вона забрала.
Брати сиділи розкривши роти слухали, були такі вражені шо навіть не спитали кого саме всиновила, а хто рідний. Так вона й померла, забравши тайну з собою. Но брати подумали і вирішили нікому з рідні нічого не казать. Нашо воно ото всім, брати й брати.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info