Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

По весні всім хочеться літати

tb1

А це ж іще зі школи всі знають, що для того щоб полетіти треба інстинкт самозбереження якось так атрофірувать, шоб він відпав як рудимент. І тоді окрилені весною люди сідають вночі на велік без катафотів і проблискового їдуть в крайній лівій і розвертаються через дві суцільні.
Весна розганяє збурену кров холодними ранками і теплими вечорами, шарашить антеріальний тиск і якась Маріанна Гавриловна думає, "та не полізу я в то прокляте подзємєлля" і летить через швидкісні 6 смуг і отбойнік в усьому своєму традиційному вбранні - з ціпком і тачанкою.
Або от підлітки спішать жити на межі, стоять на тротуарі в позиції на страт, увага, руш і ждуть коли ти газку піддаси, щоб стрибнути прямо під колеса.
Мами спянілі від безсоння і свого і дитячого, тягнуть комплекс життів, говорячи по телефону, вдивляючись куди завгодно тільки не в потенційну небезпеку. 
А ще автомобілісти, які забувають шо в них засіб транспортний, а не легкомоторне і летюче.
Будьмо уважні, прийшла весна пора польотів)))

Докладніше

Дуже бісить одна фігня...

Дуже бісить одна фігня, що притаманна нашій спільноті - це у разі зашквару протиставляти ще більший зашквар і таким чином нівелювати зашквар - вибачте за тавтологію.

На зашкварні фото одного з очільників одеської поліції з 2 травня 2014 року написати про те, що то все погані правосєкі розхитують Одесу і когось сильно тошнить. Навіть одразу видно кого саме тошнить.

У Боровика, який жодного разу з тих пір, як його винесли у буквальному сенсі, не з*явився на сесію і його депутатський мандат завис у повітрі, забрали громадянство. Востаннє там Сашу потріпали мудаки і він дуже образився. Передайте хтось Саші, що в Україні ця норма десь мабуть навіть прописана у таємному примірнику корпоративної культури ВР. Хай би брав майстер-класи як кошмарити сесії розкладачками у квіточках. І якщо вже хочеш бути депутатом в Україні, мусиш мати поставлений удар. 
Але одразу згадали що у Труханова при цьому з громадянством також трабли. Та вже давно трабли, рівно рік тому СБУ задовольнилася довідкою, виданою Труханову консульством РФ, що він не є громадянином цієї країни, а інформація про його декілька паспортів -то все брєд "кучкі шизофрєніков". Погаласували і все. До нового зашквару, якому буде що протиставити.

Так і живемо. Лупаємо зашквари зашкварами.

Докладніше

Не знаю як у кого, а у мене...

podolaihama

Не знаю як у кого, а у мене в стрічці знову буяє тема переводу українського письма на латинку.

Безвідносно суті самої теми, вона є показовою в сенсі невміння чути одне одного.

Наскільки я розумію, всі хто топить за впровадження латинки, по дефолту не проти існування кирилиці в просторі і часі в принципі, як от я, наприклад. Просто пропонують паралельний проект для полегшення комунікації з європейськими слов'янами і заради багатьох інших плюшек, перераховувати які не буду. Для функціонування в якихось конкретних окремих сферах, а далі вже як еволюційні коні винесуть.

У той таки час прихильники залізобетонного панування кирилиці чомусь за замовченням сприймають введення латинки як тотальну насильницьку диверсію зі спалюванням усіх до одного примірників Острозької Біблії на площах ім. Томаса де Торквемади, нищенням набутків, тисячолітніх досягнень, освіти, самобутності, історичної перспективи і так далі.

Еееее ... якого хія? Чому не може існувати окрема традиція української латинки, сама по собі?

Відповідь необов'язкова. Нєт і всьо.

Докладніше

Коли болить горло і...

tb1

Коли болить горло і багато говорити не можеш, то раптом тобі є дуже багато шо сказати цьому світу.
Я от все думала чо в нас у підїзді ніхто обпісяний не спить, а тіки шо поняла. Стоять під домом толпа молодих і с утна омолодівшихся. Іде сусідка з двома мопсиками, мопсики в неї полохливі страшне і сама вона тендітна блондиночка. І от вона підходе і голосом директора школи як мінімум.
- маладиє люді, о чом у вас здєсь тусовка? Мнє кажется вам не хватаєт здєсь компаньйонов із поліциі, могу позвать. 
І шо ті такі, "ой ізвінітє, ми ушлі".
І всьо, і це вони ще " родіну-мать" з третього етажа не бачили. Після зустрічі з нею пішли б вони усі з енурезом і прадавніми жувачками віддертими з асфальту.

Докладніше

#неробітьтак #невірюочамсвоїм

Подибуючи в стрічці дедалі частіші згадки про перехід на латиницю як важливий крок у націотворенні й відмежуванні від, кожного разу відчуваю дикий жах і паніку.

Перехід на латиницю для людей технічних спеціальностей чи взагалі далеких від інтелектуальної праці - можливо й не виглядає катастрофічно.
Однак для гуманітарія, робота котрого постійно пов'язана із текстом... Не кажучи вже про художню літературу, котра навряд чи готова до такого виклику. Тим паче, поезія. LOL, люди, схаменіться!)) 
Яка не є, кирилиця фонетично, сенсово й навіть візуально на сьогоднішній день оптимально співвідноситься з культуротворчим текстовим сегментом.
Відмежування від, безумовно, потрібне - але навряд чи підміна автентичного гібридним цьому аж надто сприятиме.
ПиСи.
Не кажучи вже про те, що тексти української фонетки, зображені за допомогою латинських символів - це дещо на кшталт криптограми, трохи гротескне й до певної міри абсурдне.
І так - завжди ненавиділа СМС-ки, написані латиницею - читаючи їх, так і відчуваєш, як пухне мозок і починають сльозитися очі))).

Докладніше

Путівник по падьших женьшінах окраїни славної Шипинецкої землі. (18+)

adam

Ця вповідка устаріла років так на десіть-двінаціть, но але то таке – може хтос згадає і поностальгірує… раза зо два.

Ітак. В ті далекі і дикі часи, коли всяких контактів і фийсбуків не було, Пиріжкова лиш начила жарити сосіски в кісті, а по Хмельницького ще їздили москвічі красіві пошті як Тоня Бабюк, окраїна славної Шипинецкої землі вже тоді славиласи епідерсією базарників і всіляких ділків, йким після четвертої години пополудни дуже гостро стояло питання проведення нескучьного досугу. 
Для цього звичайно існувала ціла мережа падьших женьшін. Падьші були різними по статусу, ціні і навід чють-чють відрізнялиси по розміру срачини. В місті існувала чітка ієрархія епідерсності, відповідно і кожна категорія падьших мала своїх клієнтів. Про декілька точок і піде мова далі.

Одна з небагатьох точок, йка вродє зберегласи і до нині була біля південних воріт Черновіц – в районі заводу кварц стояв собі мотель, а біля него стояли собі падьші фєтіци з так називаєм мєй-ефектом. Даний ефект заключавси в спеціфічній говірці і оплатов в долярах, но луччє в леях. Нічим особєнним вони не вирізнялиси, но свого клієнта на хачінчі мали і мають всігда.

Докладніше

Що мене дивує в українцях...

vc

Що мене дивує в українцях, то це якась неумєстна і несподівана сентиментальність. "Бузок Ц В І Т Е!!!!!"... Аааааааааааааа!!! Ура! Всі в ботсад!"

Ну і хай собі цвіте, хуй с ним. Він кожен год цвіте. По всьому світу цвіте, там навіть не помічає ніхто...

З таким оргазмом до цвіту дерев, окрім нас, ставляться лише японці, по-моєму. Ну, вони хотя би в туристичних цілях, а ми чого?

Все воно цвіте колись. І бузок, і картопля... Ковбаса тоже цвіте, якщо забудь надовго. Даже пряники цвітуть... :-)

Докладніше

Ще мені дуже нравиться в'їдлива іронія...

podolaihama

Ще мені дуже нравиться в'їдлива іронія про китайські єрогліфи в контексті латинського срачіка. Неймовірно, але здається, що кожен такий іроніст думає, що це свіжак і він перший здогадався пизданути про єрогліфи. Ще неймовірніше, що це навіть вважається могутнім аргументом на рівні смертельної під'йобки.

А, забув додати - мені подобається Театр на Подолі, і я, дивним чином, киянин.

Пукан відкрийся!

 
Докладніше

В мене, як і в кожного з вас...

gorovyi

В мене, як і в кожного з вас, є кілька людей в світі, кому я віддаю себе доостанку. Не ефемерне "я за тебе в вогонь, або я з тебе порву", не колись і геройські, а щодня і тихою сапою. Поцілунком, обіймами, дзвінком, смскою. 
Без цих людей я був би не повний. Жив би звісно, куди діватися, однак як картинка, з якої випав пазлик - понять шо воно зображено можна, а гармонії вже немає. Йшов оце вулицею. Краса. Сонечко, цвітіння, пташки. І згадував всіх своїх. Справжніх своїх, по крові чи по духу, но головне своїх.

Бережіть тих, хто дає можливість відчувати повноту буття. Щодня, тихою сапою. Поцілунком, обіймами, дзвінком, смскою.

Фото Ruslan Gorovyi.
 
 
Докладніше

#кінопост

Фото Уляны Галич.

Давно збиралася переглянути цю стрічку - насамперед, із цікавості - та все чомусь не могла до неї дістатись. І ось, нарешті, дісталась.

"Іван Сила" - фільм, заснований на реальних подіях. Тобто протитипи героїв - принаймні, якоїсь частини із них, жили, діяли й впливали на формування майбутнього, котре врешті стало нашим теперішнім.
Декілька слів про стрічку. Стосовно жанру, її можна назвати спортивною драмою. Я не велика прихильниця цього напрямку - але окремі витвори кінематографу гідні уваги поза жанровою приналежністю.
Що я можу сказати про "Івана Силу"? Попри певну медитативність і лінійність сюжету, цей фільм дивитись НЕ СОРОМНО. І рекомендувати його друзям - не соромно. Це те кіно, яке можна назвати українським, не ховаючи голову в пісок, і не посипаючи її попелом.
На відміну від деяких інших проектв, котрі й називати фільмами якось не хочеться. Думаю, всі, хто цікавиться сучасним кіномистецтвом, без зусиль зрозуміють, про що я.
ПиСи.
"Іван Сила" - українське кіно, а тому так дивно... Так дивно бачити усіх цих акторів, українських акторів, ролі которих озвучені українською - а подеколи французькою та англійською мовами - й усвідомлювати, що це класні, хороші актори, якзі за збігом трагічних обставин кращі роки своїх мистецьких кар'єр змушені були віддати російським серіалам.
І так - деякі з них просто не заслуговують на прощення і розуміння. Як от, наприклад, заслужена роксоляна Сумська, яку я органічно терпіти не можу. Гламур і русифікація поглинули талант цієї жінки. 
Але не сумніваюсь, що ця панянка зловить новий вітер і обере правильний фаватер.
А загалом - хороший, міцний фільм. Трохи нагадав мені "Нокдаун" з Рассселом Кроу.
Тільки герою Рассела не доводилось щодня робити цивілізаційний вибір, і відстоювати його в бою.
Хоча... він боровся за добробут своєї родини, й власну гідність і свободу. А хіба це не одне і те ж?

 
 
 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info