Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Пару днів назад моєму щастю не було меж...

kz

Стояла на балконі, наблюдала і тихо радувалась тому, що моє улюблене сусідське слоненятко зверху, начіпивши на кіски яскравих прикрас з жучків-хробачків та пістрявого рюкзачка свалювало на місячишку в табір.

Щоб ви не подумали, що слоненятко справді схоже на слона, ні, це тендітне дівчатко і я взагалі дивуюсь, як цих 30 кеге ваги може видавати такий грюкіт, пересувати щодня шафи і столи пів-ночі

Нє, я слоненятко очінь люблю, не подумайте казна що, просто у нас із слоненятком біоритми не співпадають, я жайворонок, а слоненятко сова, може ліхко кушпелицця до 2 ночі, шо табун слоняр, ліхко...

- нарешті, нарешті я висплюсь, - щасливо бурмотіла я з-під фіраночки, змахувала скупу сльозицю із зморшкуватої щоки і махала уявним зарюмсаним носовичком - прасчяй, сланьонак, надіюсь ти в таборі трохи отжересся, трохи виростеш і до тебе прилетить трохи клепки, шо ти сланьонак-дівчинка, а не хлопчисько-слонисько...

Смєркалось... тоїсть зовсім не смєркалось, був глупий опідень...
... і радість моя була короткочасна.
Не встигла я переформатувати свої біоритми з кажана на жайворонка, як слоньонка депортірували з табору.
Слоньонок чвалав похнюплений, розпатланий, брудний та з порваним портфеликом

Докладніше

Я очень люблю философскую литературу...

vc

- Я очень люблю философскую литературу, казала мені одна дєвушка... Легковажна як літо...
- Яку саме?
- Ну, разную... Особенно, Сократа...

Враховуючи той достовірний і прикрий факт, що Сократ за все своє життя не написав жодної букви, та й саме його існування під певним вопросом... то дєвушці неабияк повезло... Або найшла бібліотеку Ярослава Мудрого... Десь в погребі...

- Я тоже Сократа, уважаю, - кажу, - але тільки одну книжку читав його...

- Какую?

- "Молода гвардія"... В перекладі Філарета і Подерв’янського... Видавництво "Веселка"...

- А она про что?

- Про кошового Олєга... Царь такий був... І козак... Від собственого коня погиб, по служебній халатності... Еротіка короче...

- Прикольно... Я еще не читала эту...

Та прочитаєш ше, встигнеш... Всьому своє врем’я...

Докладніше

#святкове

murzik

Оскільки сьогодні День Конституції, вчоний кіт нявкне два слова на цю тему.
Наша Конституція як символ народовладдя та запорука суверенітету це все достойно поваги та святкування, але мене у цьому основному законі, вже більше двадцяти років муляє один абзац чисто колоніального змісту статті десятої.
"В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України."(с)
Я абсолютно свідомий того факту, що станом на 1996 рік, цього компромісу неможливо було уникнути, з огляду на позірно дружні стосунки з заклятими братами.
Але ж це жодним чином не відображає реалій нинішнього дня. Третій рік триває неоголошена війна, а міністерство освіти та науки, вкупі з парапатріотами, переймається правами рускоязичного псевдонетносу, бо так у Конституції записано.
А що ж робить наш гарант ?
А наш гарант, замість того щоби усунути цей ганебний пункт з основного закону, чим остаточно розірвати пуповину з московською імперією, намагається зібрати конституційну більшість у верховнім шапіто, задля ще більш ганебного поневолення українців, прописавши в Конституції особливий статус ОРДЛО, чим фактично позбавить Україну унітарності.
Нема що святкувати, як той казав.

 

 

Докладніше

Література...

vc

Мене трохи лякають люди, які хваляться тут на ФБ, що у віці 35-45 років читають Бальзака... Або Анну Карєніну, наприклад...

Я, звичайно, діко ізвіняюсь, але - що ж ви читали тоді аж до цього часу? - "В країні сонячних зайчиків"? "Пригоди кота Чорнолапенка"?

Читати в бальзаківському віці Бальзака - то дурний тон. Якщо ви досьогодні його не прочитали, то хай уже й лежить собі. Нічого з ним не станеться... Тим більше з Анною Карєніною...

Книги - це як одяг... Диряві леггінси, і леопардові лосіни мусять бути поношені до тридцяти років... В цю ж епоху мають бути прочитані Кортасар, Генрі Міллєр і Керуак. Всьо! Це аксіома...

Я особисто зараз читаю всяких маловідомих балканців... Їржі Гаїчек, Углєш Шайтінац, Срджан Срдич...

Прелєсть цієї літератури в тому, що її можна з будь-якого місця почать і на будь-якому місці покинуть... Без всякого жалю і відчуття втрати...

- "Чому вчить нас ця книга, діти?" - питала колись у нас перша вчителька Марія Михайлівна...

- Ця книга, Марія Михайлівна, - не вчить нас абсолютно нічому! І в цьому її головна цінність...

Або ще люблю всіляких тібетських лам та йогів... Тут інші зваби. Я б так сказав: "Ніхрена не понятно, але все ясно"... Ці книги можна читать навіть задом наперед або догори ногами. Не влія вообше ні на шо...

Докладніше

Навіть не очікувала, що серед вас...

kz

Навіть не очікувала, що серед вас так багато поціновувачів "Справжніх монстрів"
Ну ладно Захарна, одним воком втикала іноді, що дивляться зайчата. Втикала нє болєє в картінку, сюжетну лінію ващє не просікала по причині жутчайшої зайнятості і завжди возмущалась невідомо кому: дожилися... ми в дитинстві колобками і Телесиками захоплювались, принцесами і тридев"ятими царствами, а це покоління пепсі що запам"ятає? Сміттюхів з каналізації?
Не можу ніяк вкласти в голову цей парадокс, але на Сміттюхах і не тільки, туди були домішані Скруджі, Ніндзі Черепашки, чіпідейли, русалоньки, долматинці і ще багато чого - отлічьні зайчати взошлі.

Парадокс? Не думаю)))

Докладніше

У мене періодично бувають такі випадки...

У мене періодично бувають такі випадки, коли мої фейсбучні друзі витягають на світ Божий скріни з камінг аутами якихось "хароших рускіх" (ОМГ!). Ну як камінг аутами, це зазвичай пости з відкладеними у часі вибухами консерв. Наприклад - українци нє пішітє на українском (а нахуй йти не намагались?)

І ось елементарна цікавість тягне тебе піти і почитати коментарі. А там 28 спільних друзів. Причому пристойні ж люди, йоханийбабай. А ти така ні в зуб ногою - з яких нєдр оця вся маячня лізе, а головне навіщо.

Мої особисті експерименти на цю тему закінчилися навесні 2014 року. Була у мене в друзях одна тьолочка постбальзаківського віку. Московська поетеса. Ну оце все - лобзай мене своєй лобзой і таке інше. Під час Майдану вона писала патетичні коментарі на тему того, як вони там всі за нас переживають. А потім хуяк - і анексія. І всьо. Переживання як рукою зняло. Почалися набіги з лінками в зубах про "польский віночок", бандеровци, фашисти і повний набір. Я людина нетерпляча і швиденько послала нахуй і поетесу, і її екзистенціальних недойобаних подружок.

Чого і вам бажаю. Адже рано чи пізно вони все одно луснуть лайном, а ви в цей час стоятимете поруч.

Докладніше

Вчора ввечері кажу Котові

lp2

- Завтра омріяний вихідний, сьогодні будемо до пізна фільми дивитись, чудова нагода і спати можна скільки хочеш.
Я, щоб ви розуміли, кіно дивлюся по темам. То про зомбі мені замандьориться - дивлюся три-чотири фільми. То комедії пародійні. Вчора моєю темою були альтернативна реальність і альтернативне майбутнє. До другої встигли два фільми глянути "Гаттака" бомбезне кіно, тримало в напрузі, гарно зняте, режисер молодчага. "Хмарний атлас" - актори вау і сюжет захопливий. Спокійно заснула з впевненістю, що на завтра спатиму до десятої мінімум.
Сьома тридцять - дзвінок, Дмитрик.
- Мама, я завтра вже приїду!
Вичавила з себе спросоння "круто, чекаю, цьом" і виключилась з телефоном в руці. Сьома сорок п'ять, дзвінок, мама.
- А ти що ще спиш, в тебе вихідний чи шо? Ну то спи.
Роздратовано рохнувши в слухавку "угум" закрила очі, ще не втрачаючи надії заснути знову. Восьма нуль нуль. Дзвінок. Братік. Бодрий.
- Мала привіт! З Днем конституції! Альо, чуєш? Зі святом, кажу.
- Зі святом блін!
- Ти що ще спиш?
- Ні, блін, не сплю вже давно!
- То спи!
- Можна, так?
- Чо ти псіхуєш? Тю, я її зі святом вітаю, а вона псіхує! Пока.
Хотіла одна кобіта виспатись, точно знала що може, бо завтра вихідний. Зараз осьо! Ласкаво просимо до альтернативного майбутнього!
 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info