Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Були недавно на йога-ретріті в Туреччині

vc

З Konstantin Ronin і Nata Gerasimechko на лодці... Заходим в якусь бухту, під українським флагом, а там російська лодка стоїть... 1:1. І пасажири її на причалі сидять... Нас побачили - всередину зайшли, музику включили... Тут через півчаса ще одна "паркується" лодка... Український флаг! 2:1... Руські сусіди двері закрили, пішли всередину ше глибше десь... Ще через півчаса припливає здоровенний катамаран під жовтоблакитним прапором... Якоря кинув... І звідти такий діалог: Вася, ти ножа не бачив мого? - Та візьми мій осьо... 3:1... І музику виключили...

Докладніше

Є один малопомітний, але безумовний наслідок Другого Майдану

vc

Я це визначив з приватного спілкування з деякими знаковими політиками.

А саме! Політики почали бояться виборця. Так і кажуть: вряд-лі за нас проголосують (грусно кажуть так, і злобно :-) )

Всі бояться виборів і один одного. Кожен кожного тими виборами залякує... Але реально бояться саме людей (виборців)...

Ото така прикрість неприятна...

- Да кажу, вряд лі проголосують... А може даже поб’ють... Виборці -то вредна популяція. І неблагодарна... Краще з ними не зв’язуваться :-)

Докладніше

До речі, продається нахабний текстильний козел зі старих запасів

podolaihama

Цілковитий хендмейд - нитка-голка, льняне полотно на підрамнику, готове до інтер'єрного споживання. 30х30 см.

Зараз в роботі, тим часом, дві нові вишиті істоти. Дай бог скоро закінчу.

З приводу козла, шановні, пишіть в приват. Побазарім ггг.

Фото Івана Семесюка.

 

Докладніше

Нічого дивного, але єдина хороша група...

podolaihama

Нічого дивного, але єдина хороша група на сьогоднішньому Айріш Бразерс двіжі приїхала з міста Калуш. Всі інші (крім чуваків з Ялти) - гівно, вяла піся і русскій рок, тіки замаскований якоби під айріш.

А Калуш, як видно, місто справжніх харизматів. Тупо вибух на сцені. Молодці.

Тупо вогонь, зараз все згорить, клянуся. Пиздець ахуєнно.

Ударнік вкрай енергійний і с поніманієм.

Jean R Marina (фронтмен) - ти молодець шо капець.

І це не зважаючи на дуже хуйовий звук в Бочці на Подолі сьогодні.

Добре, коли хуйовий звук не заважає колективу роздати гівна.

 

Докладніше

Криза вітчизняного футболкобудування...

podolaihama

Криза вітчизняного футболкобудування закінчилася випуском жіночої моделі з зображенням рогатого лося в спортивному костюмі.

Купувати зовсім не обов'язково, достатньо просто придбати за гроші ахахахах!! Кожній пані по лосю, стати в чергу попросю.

Якісний фотопринт з вишитого вручну (мною безпосередньо) оригіналу.

http://semesyukshop.com/…/81-nashogo-cvitu-po-vsomu-svitu-.…

Semesyukshop - крамниця С міру по ніткє - голий весь в нітках!

Фото Івана Семесюка.

 

Докладніше

Якби мені...

tb1

Якби мені таланту й красоти,
То стала б я як Юрій Строкань.
Якби мені, напамять всі вірші,
То стала б я як Юра Строкань.
Якби мені гітару й про любов.
То я б була, як Юра Строкань.
Якби мені хоч шось так написать,
Як пише Юра Строкань.
Буду завжди, ти так і знай,
Вєчно твоя, Юра Строкань.
Юро, з Днем народження, хай тобі пишеться легко й невимушено. Рости нам здоровий! Будь красівий! І харошої тобі пам'яті)))

А хто ще тут не захлинається восторгом від Юриної творчості?

 
 
Докладніше

А ще от в хазяйстві, дві корови...

tb1

А ще от в хазяйстві, дві корови, і їх в одну мить аппаратом подоїли і всьо. І вода у корів своя, душ даже, теплий, холодний і контрастний. Не здивуюсь якшо даже єсть гель для душа "для рябих корів з кюензімами для шовковистості хвоста".
А ще в хаті є вайфай, і тобі скажуть, "іди на лавочку, я щас вікно відкрию шоб харашо ловило".
І пока от десь там у великому місті люди копилять губу і кажуть "напаркавалісь как сєлюкі".
Село начхало на тих людей і модернізувалося. Само. Трохи недолуго, як могло як вміло, йому ніхто не помагав, не вчив і не підказував.
А це от обичний двір обичного села)))
Так і бачу як тітка кричить, " ти б Іване, в Лубни мотнувся, в мене макарони кончились, тіки пива не пий, бо опять свого ридвана на сусідську картоплю посадиш"
А Іван їй, "От вінта Галько, забери драбину. Я полетів".
І вже сам собі, " і чоб я ото не пив, я шо больний?".
Фото Татуси Бо.
 
 
Докладніше

Та шож такоє, на очі стабільно попадаються...

kz

Та шож такоє, на очі стабільно попадаються тужливі пости про тимчасово усопших коте, які вирішили пробігтись по райдузі

Ви в курсі, що коти не вмирають? вони просто тимчасово відсутні, щоб увійти знову в ваше серце кошенятком

Коли в Захарни котик побіг на райдугу, вона два місяця доривала на шматки своє раняне серце по стариганю Стєпашці. 
Прожив Стєпашо майже 14 років, що є своєрідним рекордом, бо ветлікарі казали, що з таким хребтом та хвостом йому жити від сили років 4, бо Стєпаша народився відбраковкою породи (шотландський екзот) Навіть страшно було подумати, що б з ним сталось

Вопщим, Захарна рвала серце в клапті, як вміла: замостила Стєпашу на робочий стіл (до речі, він все ще на робочому столі, ага), в телефон, роздрукувала фотку в рамочку...

і сницця мені сон:
лежить Стєпашка на стільчику, скрутився калачиком та такий мокрий, аж викручуй, а потім підіймає мордаху до мене і з таким докором дивиться та раптом промовля:

Докладніше

Сотні років українці обпікаються...

lp2

Сотні років українці обпікаються на своїй улюбленій забаві "сотворення кумира". Чи то мазохізм чи то вільне трактування заповіді? Таке враження, що пересічна спільнота просинається зранку, окидує поглядом навколишнє і навмання тикаючи пальцем в першу ліпшу людину каже "ось цього сьогодні любимо" потім, не питаючи згоди, а інколи навіть насильно, витягує на п'єдестал бідаку і дружно співа діфірамби. До обіду навіть виправдовує відверті трабли, перфектно пояснюючи все якоюсь базовою необхідністю або прихованими продуманими мотивами. Після обіду це все набридає, людям і вони перестають виправдовувати трабли, потім починають тролити кожен крок, а ввечері дружно зі свистом та несхвальними вигуками, стягують вранішнього кумира, луплячи палицями і кидаючи в нього гнилими помідорами. Мов "звільняй курво місце, нам зранку на нього нового кумира тре ставити, а ти тут розсівся наче вдома"
А зранку по новому колу.
Якби цю всю енергію та правильно.. Заставити б тих хто є робити роботу і не тре їх любити, навіщо любити скажімо мітлу чи пательню? Тре щоб мітла мела, а пательня смажила - то їх фунція. Але ж ні... Нам тре любити, а потім ненавидіти, що не виправдали наших очікувань. Ось так і живемо - витягуючи на п'єдестали пательні а потім псіхуючи, що вони ніц мести не вміють, а ми ж так розраховували...
Докладніше

Зашкал всякої милоти і милості

tb1

Утята.
Світ може конати від розчуленності над маленькими кошенятами, чи вайлуватими цуценятами, але це поки не побаче маленьких утят.
Поміж жовтунами затесався чорненький шипунець (індиутка). Вони гріються під спеціальною лампою і от коли всі жовтенькі повмощуються оце от чорняве приходить, схиливши голівку набік вичисляє серединку і прямо туди отак своїм чорнявим гузном і вклинюється. Йому дуже треба бути там де найтепліше, найсмачніше, я не дай боже прицьомкувати до якогось іншого утяти оце стає і так голосить, так вишамкує своє індиутяче возмущеніє, шо його витримати не можна. 
А ще от, коли народилася Надійка, ми з чоловіком одночасно відчули потребу щось укоренить. Це мабуть і був той синдорм українства описаний у Довженка і в його бабі, "шоб усе росло і проізростало". Ми посадили абрикосу. Довго вибирали сорт, вткнули на весні, кутали в заморозки і всячески берегли.
Зараз прийшла і не впізнала - абрикоса надєжди вимахала така нівроку, обросла на всі боки гілками, і обчіплялася плодами, першими плодами.
Ця абрикоса була першим деревом, яке Надя поливала, удобрювала, вчилася захищати і кричала індикам " тусь ідси, це моє деревце". А тепер уже можна сховатися в його тіні.
Сьогодні прокинулась від того що наш півень перемагав у пісенному конкурсі сусідського немелодійного горлопана, а в кімнаті так пахло "павоніями" шо аж в роті солодко було.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info