Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Пафосний пост

vc

https://www.youtube.com/watch?v=vV9QT2EkJ2s

Люблю Київ... І люблю ходить по Києву... Особливо влітку...

В скверах і парках сидять скучні і даже пузаті іноді люди... В футболках і кросовках... В босоножках і шортах... Різні. Непричесані, лисуваті і зачосані... Розхристані... Валайкуваті і стройні... Тверезі і трохи випивши

Вони п’ють пиво і воду... Їдять якісь біляші, або бутерброди з сиром... Балакають поміж собою. Українською або російською... Чи мовчать просто... Набирають смс-ки комусь і усміхаються самі собі... Позіхають і потягуються...

Лєнь і сієста надворі... Літо і дерева... Каштани... Коти ліниво сплять в клумбах...

Я тоді представляю і згадую, що майже всі ці абсолютно різні люди (а може й не ці, але такі самі) якийсь час тому, зовсім недавно, були в лижних шоломах, в касках і з дерев’яними щитами... Рука в руку... Лікоть до ліктя.. Плече до плеча... Під кулями снайперів і шумовими гранатами, під водомьотами в двадцятиградусний мороз... І ні кроку назад... З ранку до ночі... Майже всю зиму... В руках у кожного - бутилка з керосіном, палиці, прапори... Бабушки з банками огірків і каструлями домашнього борщу... Польові медсестри, які вобще не понятно звідки взялися... І зморений невиспаний піп якоїсь конфесії... З червоними очима від ночі і диму, і з цигаркою... Сидів на напізвгорілій шині на розі Інститутської та Хрещатику, курив... - На все воля Божа, Отче!... - І Наша тоже!

Докладніше

Жизнєнне...

vc

Стоїмо з Дариною (дочкою), в селі, перед материним гробом (моя мати -Катерина Андріївна, а Даринина - баба Катя)...

Каже Дарина мені тихо: Баба Катя - точно як баба Таня! А я на кого похожа? Так і не знаю точно...

- Не важно то, дочко, - кажу... - Зрештою, в труні ми всі як баба Тетяна колись будемо...

Да, в мене екзистенціальний підход до виховання дітей... По Камю... Я даже педуніверситет закончив якось нашось... Не помню, по якій спеціальності...

Життя, все-одно має тривати, Друзі... Хоч з нами, хоч без нас... Принаймні до якогось історичного чи геологічного часу...

О’м!

:-)

Докладніше

Дядя Гриша...

vc

Рідний батьків брат (старший), дядько Грицько, був тіп трохи странний... Відлюдькуватий і інтровертний, м’ягко говоря... Пошти Герасім... Все життя прожив сам, холостяком... Він був інженером в Черкасах...

Знімав комнату у якоїсь сумашедшої баби, у якої жило вдома приблизно п’ятдесят котів на повному довольствії... З меблів у них в хаті був тільки ковьор і самогонний апарат... Ну і коти

Я дядька любив. Він приїжджав раз в год, зімою, і привозив велику торбу мандарин... Дядя Гриша пахнув новим годом і йолкою...

Ше дядько любив випить... Він випивав бутилку самогонки з утра, дивився у вікно на сніг, і казав "Ех!"... Більше ніяких лишніх інших слів від нього ніхто ніколи не чув...

Потом уже, значно пізніше, йому відрізали ногу в больниці...

- Як же ти тепер, Гриша, без ноги оце? - бідкалася мати, коли провідувала дядька в обласному центрі...

- Та хрен з нею... - Чи й не потєря, - легковажно і зверхньо казав дядько...

А в 1941-му році дядька Грицька забрали німці в Германію...

В 1945-му закінчилася війна... Всі, хто там був, поверталися додому, до села... Везли цілі купи всякого трофейного імпорту... - Даже гармошки, - казала баба Манька...

Від дядька Грицька не було ні слуху ні духу...

Докладніше

Таке враження, що в якості дороговказу...

did s

Таке враження, що в якості дороговказу і руководства к дєйствію мірова закуліса решітєльно взяла курс “Історії України від діда Свирида”. Вибачте за цю безсоромну саморекламу, але сьогодні, фактично в ознаменуваніє першого місяця виходу в світ другого тому “Історії”, мсьє Макрон сумлінно, майже слово в слово, розказав журналістам про Анну Ярославну так, як це написано і у діда. І шо воно дальше буде?.. Я ж там і про розорення Москви Тохтамишем написав...

Жарти-жартами, а операція “Автограф-2” продовжується, дід уверенно наближається до фінішної прямої. На сьогоднішній день підписані книги, які замовлялися 26, 27, 28, 29, 30, 31 травня, та 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 і майже повністю 14 червня. Залишилося ще трохи більше трьох сотень замовлень, а це вже пиль для матросов ☺ Ще два-три дні сумлінної роботи і всі автографи будуть допідписані. Самочуствіє в діда, як десь на 39-му кілометрі марафону, коли до фінішу бігти лишається якісь 3-4 км, сили заощаджено і перед фінішем можна буде навіть ускоритися. В будь-якому разі, якщо не трапиться ніякого форс-мажору, до кінця червня усі замовлені з автографом книги потраплять до рук своїх читачів. Читайте на здоров’я.

Докладніше

Обзор 26 червня 2017

did s

Доброго здоров'я, друзі! Понеділок надворі, саме час випить смачної кави і сфокусірувать свій вніматєльний взгляд на роботі. На роботі взгляд чогось фокусіруваться не хоче, взгляду приємніше розглядати в фейсбуці разні фотки, особенно чомусь фотки українських дівчат сезону літа 2017-го. Красіві ж які, зараза... Впрочім, як і всігда. Далі в стрічці проскакують фотки українських дядьків на рибалці, на дачі, на курорті, но віздє чомусь із чарками в руках. Іноді з бокалами. Потом ідуть фотки мокрих, як обісцяних Хуйла з комнатною собачкою Дімоном Медведєвим, дальше Трампа... стоп. Отут остановимся поподробнєє, бо це вже сфера інтєресов сільської аналітіки началася. Ітак.

Хуйло, як ізвесно, всіх переіграв, всіх победив, усім уже встиг своїми победами похвалитися і над цими непреложними постулатами кремльовської пропаганди не сміється тільки лінивий. Не до сміху лише Дональду Фредовичу, которому смертельно надоїло огризатися, оправдовуватися і доказувати, шо в гробу він того Хуйла бачив у белих тапках. Но общественне мнєніє у США вошло во вкус і всячеськи донімає свого презідєнта, троллячи його невдобними вопросами і азартно науськуючи на Хуйла.

Робиться це мастєрськи і з розмахом, у священній справі науськіванія на Хуйла об’єдналася вся бодра часть американського імперіалізму, разом із пресою, разведорганами, сенаторами, конгресменами і активістами общественних організацій по захисту прав животних.

Докладніше

Нелагідна українізація

murzik

#цікавідосліди

Ходили ото з Лесюньою на день молоді у центрі Білої Церкви.
Ну шо вам сказати, хоча день і видався спекотний, але людей була тьма. Ото ходили, витрішки купували аж поки нас не замучила спрага. Випили по пиву у магазіні з кондішином і так нам зразу стало харашо...
Аж виходимо з магазіну, а там поруч сцена і якийсь притрушений діджей начинає завивать: между намі льод, мєжду намі дажді... ей нарот я вас нє слишу, громчє!
Чим зненацька, начина нам псувать кислотно-лужний баланс. Але остаточно кота висадила фраза: "да какая разніца на каком язикє - ви мєня всьо равно услишитє".
І тут котика накрило, як той казав, і почався перфоменс "доїбися до діджея".
Не полінувався, пішов до сцени і доїбався, кажу йому - як тобі нема разніци - балакай українською, а мені є різниця.
А воно таке, хоч і на понтах, відразу перейшло на українську і пиздить у мікрофона - мене не всі почули.
Кажу:- Дай мені мікрофона то і мене почують.
Воно ж думало, шо я дурна скатіна, ггг, і дало мікрофона.
Ну я і повторив усім, шо йому казав на вушко, так би мовити. Якийсь юний глист з числа фанатів оного діджея, попитався мене підйобувати, кричучи -голосніше, нічого не чути.
Кажу до глиста: - Ти кого оце зараз намагаєшся тролити? - заткнувся.
-А ти діджею раз тобі нема різниці, говори українською, а я буду уважно слухати.
На чім і попрощався. Підходжу до Лесюні, а вона рже шо коняка, каже - Ну ти і всмалив!
- Абись знав падлюка зденаціоналізована!
До речі діджею сильно помогло, так защебетав солов'їною, аж згадав шо він родом з Тернопільщини, але живучи в БЦ нахапався місцевого суржику, так получилося.
Але ми вже собі пішли і далі не слухали у нас були пильні справи.
Нє, поліцію ніхто не викликав, спасибі державі, як той казав.

 

Докладніше

Чи вірю я в те, що ті, до кого завтра...

Чи вірю я в те, що ті, до кого завтра вийдуть активні мешканці Одеси, схаменуться і припинять винищувати місто? Припинять реванш? Ні, не вірю. Але йти все одно треба, щоб жодна з тих тварюк не почувалася розслаблено.
Чи вірю я в те, що у цього дна є дно? Не вірю.

Моя бідна Одесо, для тебе настали темні часи і навіть палаючі мікадо на пляжах не затьмарюють плями на сонці.
Владні мудаки, ви або качаєте навмисне, аби спричинити вибух, або просто не розумієте що граєтесь з вогнем, або у вас дуже коротка пам*ять.

Вогонь в цьому місті це вкрай небезбечна штука. Місто випалює все, що заважає йому дихати. 
Завтра, в понеділок, о 15.00 під будівлею ОДА, проспект Шевченка.
Приходьте.

Докладніше

В світі нині набирає сили "флексітеріанство"...

vc

Від англійського flexible (гнучкий, гибкий)...

Що означає? - Означає, що я, вообше-то, вегетаріанець по жизні і убєждєніям. Але не простий, а гибкий... Тобто, за необхідності, по принуждєнію, або й просто так - можу ззісти рибину, курячу ногу або даже цілий шмат м’яса з свинюки... З кров’янкою... Гибкий же, хулі мені...

Дуже удобна вешч, должен вам сказать... Особливо в українських умовах...

Работає це так... Тіпа, я-то конєшно, хотів би зараз ззісти пучок брокколі, звареної на пару, з сіменами льна, салат з юного шпинату ... А також випить сельдерейний фреш...

Але в холодільнику, як на зло, тільки восімсот грам докторської ковбаси, шпроти і бутилка водки...

Слава богу, що я флексітеріанець якраз... Я коли хочу їсти та випить, то такий гібкий іногда, шо капєц

:)

Докладніше

Баба і война

vc

Баба Тетяна (материна мати) не любила войну і німців. 

Були, звісно, й такі в селі люди, що німців любили (як, наприклад, дід Кавраєць, поліцай). А баба – ні…

По-перше, німці в 1943-му, ні з того ні з сього спалили бабину хату…
По-друге, німці хотіли вбить діда. А баба діда любила. (- хоть і не було за шо, - як потом сама баба й казала)…
А по-третє, німці забрали в Германію дочку і сина. Кроме того, забрали свиню… Потім прийшли красні, та ше забрали й корову… Ну то вже інша історія…

Дід Андрій якимсь чудом вибрався із окруженія в 41-му під Києвом… Та не знав, шо йому дальше робить, то пішов додому. Як собака… Ховався в очереті, в березі. Баба йому носила туди їсти… Потом німці очерет підпалили, то дід утік дальше на фронт…

Баба прожила дев’яносто год і рішила, шо пора вже вмирать… Бо всі навколо вже давно померли, і їй було невдобно перед людьми…

Докладніше

І знову ж таки, шановні...

podolaihama

І знову ж таки, шановні, продається порося, а точніше сказати принтована пляжна торба з поросям. Проста і надійна, прикрашена смислами і життєвим досвідом. В таку торбу влазить або кілька пляшок холодного вина, або кілька кілограм черешні, або ж ноутбук. Врешті, її можна просто вдягти на голову і заснути в кущах.

Вернувсь додому п'яний - вкусило порося. Ціна інциденту усього лише 169 гривень за цим посиланням.

http://semesyukshop.com/uk/torby/497-vkusilo-porosya.html

А мій світоглядний магазинчик у фб ось - Semesyukshop - крамниця

Фото Івана Семесюка.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info