Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

От люблю я Польщу...

podolaihama

От люблю я Польщу. І поляки мені подобаються, і польська кухня, і польський гумор. Все подобається. Такою могла би бути Україна якби не більшовизм.

Виявляється я ще й непогано по-польськи шпрехаю, на диво. Але не вистачає практики і словникового запасу. Люблін, тим часом, справив хороше враження. А в Хелмі дороги такі ж розйобані як, переважно, у нас. Хоча варшавка від Києва до кордону вся хороша, їхати можна швидко і комфортно.

Завтра відкриття моєї виставки (насправді аж двух моїх виставок), а зараз монтаж і пиво.

Окремим бонусом відсутність російської мови, але то мій приватний невроз.

Докладніше

Сусідка у мене була, Степанида Яківна...

vovk

Сусідка у мене була, Степанида Яківна, учителька відставна. Пішла вона, значить, якось на базар і найшла інопланетянина. У нас тоді якраз біля города генерал Кузьмук учєнія ПВО проводив, так тарілку і збили случайно. І ось іде пані Стефа за бульбою і кефіром, аж бачить - карлик сидить. Сизий весь від холоду, з великою головою, плаче і слова всякі непонятні говорить. Ну там гіперперехід, квазар, нібіру і мундирні очколупи. Пожаліла пані вчителька нещасного ксеноморфа, подумалашо рибьонок-олігофрен мамкою питущою кинутий. Загорнула його в куртку свою та й додому повела.

А поки йшла то рішила хлопчика горопашного всиновить. Бо дітей у неї не було, муж в Афгані уночі так усьо простудив шо тільки гранчак на столі стояв. Та й вмер Назар Петрович уже п'ять год назад, царство йому небесне. "А як виросте - думала пані Стефа - то до Васіліча в бурсу віддам. Хай на слєсаря його вивчить, чи хоть на трудовика. Жениться Івасик то мій на хорошій простій дівчині, внуки заведе. Буде хоть кому стакан води подати".

Привела вона Івасика свого додому, помила, накормила і в костюмчик матроський вбрала, той самий шо на утрєнік колись сусідському Васі пошила, а він і не забрав. Та й пішла сусідкам хвалитися, шо синочка має.

Аж тут нагодився до під'їзду маньяк сексуальний Артьом. Побачив як хлопчик з вікна загляда, до дверей підійшов, постукав і каже:

Докладніше

Обзор 04 липня 2017

did s

Невозможно без умілєнія наблюдати з яким тщанієм і прілєжанієм готовиться Хуйло до самої доленостної встречі своєї жізні – до встречі з Дональдом Фредовичем Трампом у Гамбурзі. Перезревші нєвести так не готуються до первой встречі з загранишним женихом, як Владімір Владімович, которий перепортив уже пачку паперу, придумуючи Трампу текст привітання з нагоди дня незалежності США. Бо нада, шоб привітання звучало і чемно, і покорно, і з визовом, і неприступно, і не без нєкоторого соблазнітєльного кокетства.

Пока Хуйло упражняється в епістолярном жанре і бореться з пасивними дієприкметниками, ми спокойно заварюємо собі каву, або чай, а чи – гулять так гулять – миємо миску черешень, та вмощуємося собі зручненько. Послєдні дні кремльовські пропагандони накидали в ефір купу разної чепухи про скоре якоби вінчання Хуйла із Трампом, треба дать тій пурзі должну сільську оцінку.

Від зустрічі у Гамбурзі, по мнєнію ошалєвшей від неудач на лічном фронтє московської нєвести, многоє має залежати. Це по суті послєдній шанс удачно вийти замуж і установити з багатим американським парубком прочні сімейні узи. Отсюда і показний флірт з китайським ловеласом, з яким Хуйло демонстративно прогулюється під ручку і стежить, щоб фотографії їхньої прогулянки обізатєльно попали на глаза Трампу. Ревность має возбудити Дональда Фредовича, до якого снєдаєме істомою Хуйло спочатку проявить внєшню прохладцу. Но потом, коли обуреваємий жагою соітія Трамп заключить Хуйла в свої об'ятія, московський шалун попручається трохи, даже вдарить приставучого американця веєром по ліцу. Но не сильно. І в ітоге, трохи посопротівлявшись, віддасться. Все як в дешевих телесеріалах, которих Владімір Владімірович надивився довгими безсонними ночами після косметичних операцій по подтяжке дряблих старчеських щік.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info