Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Нинішньому поколінню не так просто пояснити, що таке Совєцький Союз...

vc

Я пояснюю на такому прикладі. Друга половина 80-х років. Кіровський проспект. Москва...

Черга - чоловік десь тисячу. За чим? - Хрен його зна! Став в чергу тоже на всякий случай...

Черга формувала окрему соціальну касту. Черга була справжньою "ячейкою общества". Черга творила свою споживацьку релігію і омріяну міфологію.

- Туфли дают, "Саламандра", - каже одна
- Та не туфли, женщина, а кофе бразильский, - возражає інша
- Какое кофе? - возмущається мужик... - Дрель только-что мужик нес, ГэДээРовская...

І так ті всі люди й стояли в сотнях і тисячах черг по всій одній шостій часті мірової суші... Не знаючи, що воно там дають... - Ну, видно, шось хороше... Або кохве, або дрєль, чорти його батька зна шо... Нада брать, короче! Інтрига була, тайна, ігра...

Окрім того, черги були такі довгі, що коли товар закінчувався, то ця прикра новина до кінця черги доходила не відразу. А тому люди ще хвилин двадцять стояли "ні за чим", просто так... Вони стояли, щоб "шось" купить, але "шось" вже кончилась...

PS. Да, кстаті, - "давали" тоді на Кіровському книжку "Ваша собака"... По дві штуки в руки... Я тоже взяв дві нашось... (десь і досі валяються, кажись)... На мені книжки якраз і закончились. Дві останні... Повезло!!! Хвіст черги потроху розходився. Разочарований і без понятія про те, чого їм так і не досталося сьогодні...

За чимсь стояли, та чогось не хватило...

:-)

Докладніше

Добрющого всім здоров"я, котани!

kz

Від п"ятниці нікуди не дітись і вона вже тут, тому позбуваємось непозбувної бентеги і готуємось до вихідних, бо серпень скоро всьо, піздєц літу, Захарна вас попередила)))

Це був грубий заскарузлий гумор від Захарни, бо ви ж в курсі, Захарна майстерно володіє будь яким щаблем запроста, а зараз, мої пуфистіки, перейдемо до примітивної п"ятничної лірики, бо сама п"ятниця кагбе натякає на простоту сприйняття життя в цьому бурхливому морі патологічної абстракції та іншої пістрявої срані, тому шануймось як ніколи.

Ну і власне вашій увазі віршек до світлини, який склався за 5 секунд, бо ви ж знову в курсі, Захарна довго не впріває над текстами, що прилетіло, то й виклала)

Ти казала у п"ятницю
Разом підемо до киці,
Я прийшов тебе нема,
Вибираю кавуна))) Муррр

гарного дня та ладу в справах

 
Докладніше

Детективна історія

lp2

Якось у мене пропали сережки. Не дорогі, срібні. Вони лежали в гарній скринці на поличці. Я точно пам'ятала, що вчора ввечері вони були. Я їх показувала гостям, що зібралися в нас з приводу дня народження Данила. Потім звикла вечірка, діти бігають, дорослі вечеряють. А зранку - нема! Мать божилась, що не переставляла, п'ятирічний Данило сказав, що не чіпав, та і дістати випадково не міг, високо. Трирічний Дмитрик заважав шукати і думати, бо бігав з дохлим жуком-оленем і морочив всім голову "ма диви, жюк люлі-люлі буде спать" Думати про те, що хтось з гостей вкрав гарненьку біжутерію я навіть не хотіла. Трохи пізніше мамина нокіа абсолютно випадково впала в купу гранпилу. Вона мені дала ту нокіу-цеглину, щоб я її почистила. У батька була окрема шухлядка для всяких чоловічих прибамбасів і я полізла в неї за маленькою викруткою. А там сережки! Сказати що я здивувалась - нічого не сказати. Аж тут я почула на вулиці "ба, диви, жюк люлі-люлі" "Дімочка не мішай"
Виявляється, Дмитро хотів покласти жука спати, побачив коробочку, взяв табуретку, дістав, залізячча, яке там було, помірковано поклав в шухляду де лежить інше залізячча, а коробочку пристосував під ліжко. І як не намагалося дитя всім показати того приспаного жука - дорослі ігнорували. 
Після тої історії я завжди пильно реагую на кожне "мамо, дивись!" бо отой літачок може елементарно виявитись загубленим ідентифікаційним, а нову ревлоновську помаду можна знайти у вігвамі з стільця і простирадла, в якості індіанської фарби для нанесення бойового розкрасу.)))

Докладніше

Ми не готові жертвувати...

lp2

Ми не готові жертвувати, в більшості своїй. Не готові. І то нормально, коли людина не хоче втрачати щось дороге їй чи когось дорогого. Але ми, в більшості своїй, не хочемо жертвувати таким ілюзорним, дрібним і непотрібним насправді явищем, як особистий комфорт. Не той комфорт, коли, як навіжений, обираєш матрац, на якому зручно спати переглядаючи їх сотні. Не той комфорт який виникає, коли коли ти сидиш посеред будинку, з любов'ю обставленого красивими речами. А того комфорту що "а мені так зручно!" 
Нам зручно викинути папірчик деінде, не тримаючи його в руці, щоб донести до найближчого смітника, хоч це свинство.
Нам зручно розмовляти російською, коли наша рідна мова зникає під тиском агресора.
Нам зручно пройти повз лежачого на землі, ми ще й заспокоюємо себе "та він п'яний"
Нам зручно проїхати через дві суцільних, бо немає нікого поруч.
Нам зручно не звернути уваги на жіночий плач з вікна.
Нам зручно тицьнути хабар "щоб пришвидшити"
Цих ілюзорних зручностей тисячі, але з них складаємось ми з вами і наш світ. І ми дивуємось і обурюємось тим що відбувається навколо. Життям нашим. Забуваючи, що колись поставили хрестик в бюлетені навпроти прізвища, яке просто було нам більш відомим ніж інші. Не було нам часу переглядати і цікавитись тими хто в тому бюлетені. Так же зручніше. Обурюємось роздовбаними дорогами, забуваючи, що їздили двадцятитонною машиною завантаженою на сорок тон, бо нам так зручно. Дивуємось срачам посеред міста, спостерігаючи за папірцем, що несе вітер по головній вулиці, не думаючи про те, що то можливо той самий папірець, який ми не донесли до смітника і викинули в кущі.
Не готові ми жертвувати отим самим ницим, безглуздим і найогиднішим комфортом коли "а мені так зручно"

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info