Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Дійсно, про інституційну Анжелу Анатолівну...

podolaihama

Дійсно, про інституційну Анжелу Анатолівну є смисл винести окремим шматком, бо питання нагальне.

З однією пані обговорювали старий-добрий вкраїнський мем "Спасибі державі, що не наїбнулась!". Шуткі жартами, але в ньому ховається багато правди життя і чимало актуальної об'єктивності. Шкода, що мало хто це розуміє і мало хто цінує метафізичну кучмівську Анжелу Анатолівну з третього віконця, котра не зважаючі на всі потрясіння вперто ставить мокру печатку на нікому непотрібний папірець. У той час як за всіма розкладами у віконці мав би сидіти довольний расовий московит і видавати талони на пайок для найбільш лояльних з нас малоросів - сірники, мило, синтетичну шапку-вушанку раз на два роки і дуст від вошей раз на квАртал.

Ненависть до держави взагалі - це я зрозуміти можу, бо останніх пару сот років держава у нас була чужинською, такою, що вироблялася не нами і працювала не в наших інтерсах. Але рібята, може час попуститися в цьому стихійному анархізмі? Бо у віконці сидітиме уважний московит, таке ж уже було. Шо шо, а вкраїнський волелюбний анархізм московити люблять. Він такий прикольний. А державність, хай і до крайності хуйову, чомусь не дуже. Цікаво чому?

Все, піду собі нахуй, а ви живть сто год щасливі.

Докладніше

Чому українці голосують на виборах за кого попало?

vc

Брак "тяглої" політичної культури (не лише у виборців, а також і в кандидатів) - це зрозуміло, бо звідки їй взятися...

Але головне - це патерналістська психологія! Очікування несподіваної, раптової манни небесної безпосередньо від "виробника"...

Інакше кажучи, електоральний вибір схожий на надсвідому суб’єктивну мотивацію при читанні листа, який вам надіспамився з сонячної Нігерії... І в якому повідомляється, що несподівано врізав дуба на банановій плантації якийсь ваш далекий троюрідний внучатий прадід, але случайно перед самим вмиранням заповідав вам дев’ятсот трільйонів долярів (прописано жирними цифрами для певності: $900 000 000 000 000...)

І ти такий, конєшно, понімаєш, що це тупе і примітивне афро-наібалово... І тобі чудово відомо, що всі попередні покоління твоїх предків з часів мезозою вище Лубен нікуди не ходили... Але все-одно, десь на задвірках хромосомної наївності: "А вдруг? Мало лі..." :-)

Докладніше

Саакашвілі

vc

Історія з екс-президентом Грузії має кілька пластів та нашарувань...

По-перше, я вірю в "грузинські реформи", бо я їх бачив на власні очі. І це справді реформи! І це справді та нова Грузія, яку створив саме Саакашвілі... Звісно, з жертвами та необхідними "витратами виробництва". Це очевидно.

По-друге, також цілком очевидно, що в Україні в нього "шото пошло не так", не вийшло, м’ягко кажучи... Через цілий ряд об’єктивних та суб’єктивних причин.

По-третє, історія з позбавленням його українського громадянства відверто підла, а з точки зору політичної доцільності - абсолютно ідіотська...

По-четверте, - віра в геній Саакашвілі в українських умовах, це те ж саме, що віра індійської аудиторії в якусь місцеву зірку Боллівуду... За те, що той в "останньому кіні", розірвав надвоє параход руками, ковтнув кулю, випущену по ньому з автомата і мізинцем проткнув наскрізь главного злодєя... І ще й танцював ловко...

Де-то-так...

Докладніше

Вуйко Іван був добряга, сантехнік і єбанько...

vovk

З нерухомого майна була в нього квартира на поверсі і деу ланос. З рухомого - дворняга Шарік. Шарік був волоцюга, посмітюх і ше більший єбанько ніж хазяїн.

А ше у вуйка Йвана була жона. Жону звали Сніжана Вікторівна. Сніжана Вікторівна трудилася в бухгалтерії, відпочивала на городі і любила серйозних мужчин. тому на третьому році подружнього життя переїхала до Миколи Баняка. Микола був мордатий, лисий і тримав кантор на міському ринку. По собі Сніжана лишила вазонок з бегонією, целофан від парника і змішані спогади.

А рік назад у Шаріка завелись блохи.

Блохи марширували колонами, строїли високовчені цивілізації в районі псячого хвоста і жерли собаку шо виголоджені корейці. Шарік терся об одвірки, качався підлгогою і скакав по дивану як поц на резинці. Дітні сусіди лютували, пенсіонер Макарич стукав шваброю в підлогу, а бабці на лавці пліткували про підпільну порностудію. На третій день Йван не витримав, поїхав у ветаптеку і купив мазь. Мазь була дорога, тягуча і пахла дустом.

Докладніше

#підслухано_в_Білій

lp2

- Не чіпай мене!
- Я ж не чіпаю, я хотів впевнитись що ти жива.
- Дурне пояснення, я ж розмовляю.
- Та он телевізор теж балакає. А ти... Ти щось таке сказала, що в голову не вкладується. Ніби й не ти. Хіба не знаєш про Мазепу? Що не було гетьмана гарнішого на вроду і розумнішого на інтелект, в Україні.
- Він зрадник! Зрадник був! Я знаю! Він зрадив всіх своїх союзників!!! Я вчила!
- Де ти вчилася, дурочка? 
- В "поплавського"
- А кажеш, що жива, бувай, нічого в нас не вийде...
На алеї біля "лайку" на лавку присіли двоє молодих людей. Я була навпроти. Підслухала. Засмутилась що дурню дівчина говорить, пораділа, що історію обговорювали. Дуже зраділа, що хлопець встав і пішов)))

Докладніше

Культуральний звіт. (напивсь)

podolaihama

Був на концерті Дахибрахи. Все прекрасно, реально ахуєть, не доїбешся. Шоу класне. Однак під час перегляду дійства в мені остаточно оформилося розуміння укрсучарту та його внутрішнього облаштування. Тотальне торжество театральної форми над змістом - це якщо коротко. Це при тому, що я є прибічником якраз ідеї первинності саме форми в мистецтві, а аж ніяк не змісту.

І тут мова не про тексти, ясне діло, а саме про смисли які продукує музика як мова. Хай незрозуміла. Хай складна. Часом, навіть коли ти не розумієш про що йдеться, ти чуєш - це якась мова і це якесь повідомлення, сигнал про щось. Інфа.

Тут же я мови як такої не відчув, і не лише зараз, в цьому конкретному концерті, але й взагалі. Неймовірно талановита, суперякісна і творчо вистраждана але нудотіна. При тому вона там де теба, цілком собі наче як качає. Бо класні талановиті музиканти, профі пиздець які. Буду досліджувати, адже це стосується багатьох формації.

Але думаю, що я просто довбойоб, тому і не вдупляю. Приймаю.

Докладніше

Література!!!

vc

У світі є різні книги. Одну ти читаєш за вечір, а потім забуваєш навіки і ніколи до неї не повертаєшся, не згадуєш, не пам’ятаєш…

А бувають інші книги. Які чіпляють і всмоктують. Які хочеться читати розважливо, вдумливо і неквапливо… Щоб не так швидко закінчилась… Щоб сюжет за часом, темпом та відчуттями співпадав з твоїм власним ментальним ритмом… Ці книги ти “проживаєш”, а не просто прочитуєш…

До таких безперечно належить “Марш Радецького” Йозефа Рота… Книга про занепад та загибель Австро-Угорської імперії на тлі історії однієї родини – родини Троттів…

(Передовсім, дякую Andriy Lyubka за рекомендацію. Переклад українською (видавництво “Абабагаламага”) - просто геніальний)…

І от коли книга закінчується, а ти без підготовки, ще не виринувши з того читального потойбіччя (бо живеш ще там, у австро-угорських історичних ландшафтах початку минулого століття), заходиш в інтернет, на “Українську правду”, то першу мить дуже дивуєшся, що в стрічці новин жодного слова ані про початок Першої світової, ані про смерть Франца Йосифа… Не встигли, чи що?

Тільки щось про те, що в Лещенка весілля… - Який Лещенко? Яке весілля? – Цісар помер!!! 

Докладніше

Дійсно, про інституційну Анжелу Анатолівн...

podolaihama

Дійсно, про інституційну Анжелу Анатолівну є смисл винести окремим шматком, бо питання нагальне.

З однією пані обговорювали старий-добрий вкраїнський мем "Спасибі державі, що не наїбнулась!". Шуткі жартами, але в ньому ховається багато правди життя і чимало актуальної об'єктивності. Шкода, що мало хто це розуміє і мало хто цінує метафізичну кучмівську Анжелу Анатолівну з третього віконця, котра не зважаючі на всі потрясіння вперто ставить мокру печатку на нікому непотрібний папірець. У той час як за всіма розкладами у віконці мав би сидіти довольний расовий московит і видавати талони на пайок для найбільш лояльних з нас малоросів - сірники, мило, синтетичну шапку-вушанку раз на два роки і дуст від вошей раз на квАртал.

Ненависть до держави взагалі - це я зрозуміти можу, бо останніх пару сот років держава у нас була чужинською, такою, що вироблялася не нами і працювала не в наших інтерсах. Але рібята, може час попуститися в цьому стихійному анархізмі? Бо у віконці сидітиме уважний московит, таке ж уже було. Шо шо, а вкраїнський волелюбний анархізм московити люблять. Він такий прикольний. А державність, хай і до крайності хуйову, чомусь не дуже. Цікаво чому?

Все, піду собі нахуй, а ви живть сто год щасливі.

Докладніше

Чому українці голосують на виборах за кого попало?

vc

Брак "тяглої" політичної культури (не лише у виборців, а також і в кандидатів) - це зрозуміло, бо звідки їй взятися...

Але головне - це патерналістська психологія! Очікування несподіваної, раптової манни небесної безпосередньо від "виробника"...

Інакше кажучи, електоральний вибір схожий на надсвідому суб’єктивну мотивацію при читанні листа, який вам надіспамився з сонячної Нігерії... І в якому повідомляється, що несподівано врізав дуба на банановій плантації якийсь ваш далекий троюрідний внучатий прадід, але случайно перед самим вмиранням заповідав вам дев’ятсот трільйонів євро (прописано жирними цифрами для певності: $900 000 000 000 000...)

І ти такий, конєшно, понімаєш, що це тупа і примітивна найобка... І тобі чудово відомо, що всі покоління твоїх предків з часів мезозою вище Лубен нікуди не ходили... Але все-одно, десь на задвірках хромосомної наївності: "А вдруг? Мало лі..." :-)

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info