Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Нагадаю собі і всім охочим киянам про завтра

podolaihama

23 вересня (в суботу) Sweet Lane запрошує на свій концерт.

"Sweet Lane – музичний DIY проект двох музикантів - Artem Maliuha(гітара, саунд-продюсинг) та Svetlana Maliuha (вокал) - від ідеї до релізу створений власноруч. В арсеналі колективу повноформатний альбом "Satellite", який було презентовано влітку 2017 року, а також роки музичної співпраці в різножанрових проектах.

На вас очікує цікаве переплетіння жанрів easy listening, інді, акустика, блюз, кантрі, мінімалізму, витончена мелодійність та чуттєва і особиста лірика."

Додам від себе одну суто прагматичну деталь. В закладі Rebra & Kotlety, де й відбудеться цей ліричний і напрочуд приємний двіжняк, готують такі смачні котлети по-київськи, при тому сортів з двадцять різних, що можна досягти гастрономічного просвітлення. І широкий вибір пив, як той казав.

Піду. Івент в першому коменті. Мням!

Фото Івана Семесюка.
 
 
Докладніше

Вперше в житті спробую себе у якості сценічного ведучого...

podolaihama

Вперше в житті спробую себе у якості сценічного ведучого цілого музичного фестивалю. (До речі не самотужки, а разом з пані Діана Тяско).

Голосіївська Криївка 2017, 30 вересня - 1 жовтня.

Також мені доведеться підвищити градус демократичності в нічній програмі криївки - літературний психоз Пригоди павіана Томаса, з читанням і обмірковуванням філософічної складової моїх пригодницьких книжок "Еволюція або Смерть" та "Фаршрутка" виданих видавництвом Люта Справа

З приводу нічної програми процитую криївчан - "Особам без почуття гумору вхід заборонений категорично! Під загрозою розстрілу і фігурних триндюлєй".

Від себе додам - якщо ви патентований сакралопітек, то наврядчи отримаєте від нашого нічного літературного експерименту задоволення.

Фото Івана Семесюка.
Докладніше

А ось так на спроби...

podolaihama

А ось так на спроби працювати з історичними фіно-угорськими ідентичностями русскіх реагує московська держава. Підгорає.

"Сайт "MERJAMAA - Мерянское наследие России" был заблокирован одним из российских провайдеров по решению органов государственной власти. Об этом 18 апреля "НацАкценту" рассказал администратор сайта Андрей Малышев.

Таким образом, как написано на сайте провайдера, "в соответствии с действующим законодательством ограничен доступ к информации, запрещенной к распространению по решению суда или уполномоченного государственного органа". Точная причина блокировки сайта пока не выяснена. Сайт остается доступным только через прокси-сервер.

Сайт был посвящен истории и наследию мерян.
По сообщению пользователей сайт о коренных русских, их истории и этнографии блокируют МТС, Билайн и Мегафон."

Тобто чєксти та опрічнікі сприймають це як справжню загрозу для себе. Поучітєльно.

Докладніше

Зараз хороший час...

podolaihama

Зараз хороший час для поверхневих і слабо освічених людей, чим я вкотре й користуюся. Отже, чергова спроба розкласти про те, в чому я нічого не розумію.

Мене дещо дивує зверхнє ставлення багатьох вкраїнців до того, що можна загально окреслити як фіно-угорскість. Як в контексті історичного минулого, так і в контексті сьогодення. Звідки взагалі сочиться ідея, що бути фіно-угром, це шото хуйове? Здається, не нам, панове, розвішувати ярлики хуйовості чи нехуйовості на етнічні формації.

Фіно-угорскість - це насправді могутній, глибинний, цікавий і майже смертельно придушений Москвою пласт російської ідентичності.

Дуже зрідка він виривається у них назовні, хоч якось артикулюється, мало хто з ними взагалі працює. Все це схоже на якусь сліпу пляму, бо явище наче є, але його спеціально, я би навіть сказав професійно не помічають, адже тут засіла кощеєва смерть московитського панславізму.

Я, наприклад, з великим інтересом слідкую за тихою роботою російських етнофутурологів, котрі потихеньку почали витягати все це явище "за ушко, да на солнышко".

Порятунок їхньої цивілізації (здається) в цілковитій реконструкції ідентичності з нуля, як на мене, а відтак в цьому й наш з вами, дорогі вкраїнці, порятунок від насильно ослов'яненого монстра, котрого плющить саме через те, що його етнічний інстинкт не співпадає з його ж базовим і при цьому цілком штучним міфом.

Йому хуйово, його ковбасить, і суїцидність є фундаментом його самосприйняття. Він дойобується до всіх і кожного зі своїми ядерними арсеналами не тому, що хоче всіх угандоніть, а тому, що хоче щоби хтось нарешті угандоніл його, і припинив ці муки цивілізаційного франкенштейна, котрого, між іншим, зліпили німці у співавторстві з вкраїнцями.

Він потребує уколу милосердя, але нормально, по-людськи, сказати цього не може бо не має на те розробленого понятійного апарату. Він може лише прогарчати страшне ЫЫЫЫЫ!!! тяжкохворого. Тому вимахує мілітарним дрючком, чим й сигналізує - вбийте мене, пажалуйста, мені дуже хуйово.

Гадаю, його таки почують.

Докладніше

В мене мала сестра...

lp2

В мене мала сестра - майстер раптових підкидань розриву мізків.
Наприклад може раптом зателефонувати "Лесь ну пішли на діскач" десь о десятій, і коли ти вже думаєш "а я значить ще нічо, весела, якщо молодь зі мною хоче туснячити" виявляється, що всім іншим вона просто вже телефонувала і їй відмовили. Або наприклад телефонує "Я зі своїм полаялась і прийду до тебе ночувати, бо сама спати боюся" і ти перекладаєш малих, прасуєш постіль і лізеш в нетрі шафи за подушкою, але мала не приходить. І ти дзвониш сама їй, вже нервуючись, а вона сонна каже "Та я зі своїм помирилась, ми вже спимо" 
Але почуття гумору у малої непогане, хоч і специфічне. Я думаю що це життя її таке, що інакшого почуття гумору вона мати і не могла. 
Якось в юності було в неї "кохання всього життя" Ну вона принаймні так вважала і дорікати їй в цьому не можна, бо серед нас з вами мало є таких, котрі не мали "кохання всього життя" негодящого, безтолкового і безперспективного. Менш з тим вона з ним зустрічалась, потім сварилась, потім знов сходилась і коли мої нерви вже мало не лопали, як струни від тих гойдалок, подружка малої, років на дев'ять від неї старша - віртуозно підхопила того хлопа десь в черговому польоті від малої. Мало того - оженила на собі ще й народила дитину. З одного боку я зітхнула з полегшенням, кінець нервам. А от з другого - трохи здивувалась. Бо ця подружка і від мене на рік старша і дружила з малою, а значить знає хлопа, як облупленого. І питання, до розумної нібито, жінки "Свєта, тобі шо блядь повилазило?" крутилося в мене на язиці, але залишилось не сказаним. Кінець кінцем мала вийшла заміж і вони навіть дружили сім'ями - дебілізм по моєму рідкісний, але мало лі..
Опускаючи сімейні перепитії обидвох пар (це було неймовірно весело і намахано водночас) всі порозлучались. Але Свєта з ексом малої фіктивно, а мала з мужом по справжньому. Ще за якийсь час вони всі між собою розісрались (що і варто було очікувати) 
А оце вчора мала телефонує "Хоч прікол розкажу?" Розуміючи що знаходжусь за п'ятсот кілометрів від неї і мені не загрожує ніякий раптовий перфоменс, я сміливо кажу "Валяй!"
- Ти ж знаєш, що у Свєти є старша дочка від першого шлюбу?
- Ну?
- Вгадай з ким вона зустрічається!
Тут я починаю розуміти, що має бути якась звязка, але відразу не можу второпати яка. Згодом до мене доходить, що єдиний кандидат про якого може казати мала отак, без прєдварітєльних ласк, це - бувший муж малої.
- Та ну!!!!
- Так!!! Малий проговорився. Як ти думаєш, це в них щось сімейне?
- Я думаю, чи є в нєї ще родичі жіночої статі, якщо ти свого нинішнього внєзапно кинеш..
- Ага, сестра ще є.
- Ну тоді я за Назара спокійна, єслі раптом ти його пошлеш. За твоїх всіх бувших переживати не варто, вони пристроєні виявляється по замовчуванню, на випадок самотності після тебе.
Нє ну от буває ж таке га? Куди тій Санті-Барбарі... Біла Церква круче в стопіцот разів.

Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (VIII)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (VIII)

єдвабна вода забирає і спогади, й морок,
коли я іду навпрошки по коліна у ній. 
шукаючи тишу, пантруючи подих чи порух, 
чи голос колишній, відбитий у срібній луні.

це чиста ілюзія – третіх отут не буває.
це линва семантик – слова, наче тлусті лини. 
і ти їх тримаєш. о, як же ти міцно тримаєш! 
немає нічого, немає жалю і вини.

а є тільки вина – гіркі перестиглі нектари. 
є жовтого безміру кимось зурочена яв. 
є небо і хмари, неначе кошлаті отари, 
та їх до кошари зганяю сьогодні не я.

і, звісно ж, не я із тобою танцюю на схилі 
скелястої кручі, що пнеться кудись у бистрінь. 
це вітер співає на ідиші чи суахілі, 
й, зірвавши загату, довкіл розливається Стрий.

 
 
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (VII)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (VII)

прямісінько під моїм вікном росте горобина.
і можливо саме тому, наперекір усім,
коли у найглибшу ніч я запливаю рибиною -
зло нізащо не може впіймати мене у сіть.

бо ж не дурно, згідно з кельтськими мітами,
горобина - потужний символ і талісман.
дослухаючись до голосів, я пробую зрозуміти,
про що вони гомонять крізь темряву і туман.

ці голоси особливо чутні в звуках прибою,
коли на берег викидає остови затонулих човнів.
і я розумію, що завше тужитиму за тобою.
однаково - чи ти пам'ятаєш мене, чи ні.

я буду пірнати вглиб і ловити відблиски на поверхні,
неначе мала рибина у горобину ніч.
без віри у силу любові й у можливість повернень
не вижити поміж полярних течій і протиріч.

тому нехай достигають скоріше червоні грона.
нехай дзвенять голоси і відьми оголошують зліт.
ось пливе володарка риб, на її голові - корона.
вона дозволяє моєму добру розчинитися 
у твоєму злі.

 
 
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (VI)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (VI)

на дні Маріанського жолоба, де не бував ніхто із живих, 
глибоководні риби плавають із саморобними ліхтарями.
коли здається, що останній звук на планеті затих – 
сила звукових коливань міцнішає і вдаряє

прямісінько в голову – точніше, в мозковий центр.
у який-небудь гіпофіз чи гіпоталамус.
з рибами – набагато простіше. 
вони дозволяють уникнути драматичних сцен,
полюбити вбогих і безталанних.

наблизитись до ватерлінії, осягнути гештальт.
це – наче пишеш в нотатнику, і за тим – стираєш.
це відкрити в собі Америку 
і додати до неї п’ятдесят перший штат,
змирившись з усіма її божевільними і з тиранами.

це якась така гранична, межова простота.
декілька римованих слів на серветці з італійського ресторану. 
літературна алюзія. гіпнотичний стан.
або навіть ілюзія цього стану.

тільки з музикою – усе інакше, вона – вимогливий комісар.
в неї чіткі критерії й категоричні імперативи. 
її чули Шевченко й Моцарт, Пліній і Сартр.
за великим рахунком, вони були побратимами.

тож усі ці таємні риби, усі ці віщі слова – 
певні спроби наближення, інтеграція у взаємну осінь. 
у мене був друг, що десяток разів тонув, 
та кожного разу – випливав. 
а от на одинадцятий це йому не вдалося.

Докладніше

Любим ми найти якусь хуйню потикану...

tb1

Любим ми найти якусь хуйню потикану околовладну і стібацця з неї. Мемасікі, анєкдоти, ахаха, бггг, лол, всьо такоє.
А у тієї хуйні імунітет на наш стьоб і мемасікі, слово сарказм вони і вовсє читають як сраказм. І їм пох шо ми тут арьом. Вони так опа - і совєтнік/депутат/замміністра/оппозіціонний політік і т.д. і пока ми втираєм сльози після їхнього очередного висеру. Вони роблять свою чорну справу.
Отак яркій прімєр Ківа. Мабуть нема полтавської людини, яка б не знала пару їбаністічєскіх історій з цим обдолбишем в главній ролі і шо? Думаєте йому від цього дето неудобно. І між іншим внє нашого мемасістіческого кола він даже нєсколько уважаємий чувак.
Або от любимий персонаж мого стьобу - Ірмократ. Хто не орав з ірмократа?! Та всі орали з ірмократа, і шо? У тьолки сторінка тіпа Вакарчукової - "ірму крат в президенти" чи шось таке. І до ірмократилась вона до того шо їй злочинців на поруки оддають. І ліпить вона з тих злочинців тепер героїв. І ми знову ржем, а люди такі "от яка хароша героїческа женщина" і всьо заїбісь. Щотчик на елєкторат щолкає бистренько. І я не здивуюсь як в наступному скликанні ради, буде сидіть і ця мастєріца каклєт.
Звичайно, сміх продовжує життя, формує гарні зморщечки коло очей, але іногда, пока ми ржом, зло їбе добро. 
Спасіба. Досвідання. Редакція #ПВА уходе в отпуск по состоянію псіхіческого здоровля.

 
Докладніше

Вдячності пост

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Спочатку була ця божевільна ідея - вломитись у приватні повідомлення до Андрій Альохін із запитанням чи приїде він на самих невигідних умовах до Одеси і чи не виступить він перед одеситами, чиї лайки я постійно бачу під його текстами.

І він, уявляєте, погодився. Без умов і райдерів. Я навіть відзняла промо-відео, на яке збудилась вата, але воно було того варте.
Я ні на мить не мала сумніву у тому, що всі, хто прийдуть, будуть зачаровані ним, його енергетикою, його талантом не тільки написати текст, а і вжитись в образ, перетворити виступ на перфоманс, від якого неможливо відірватись.
Ти не уявляєш, яка я вдячна тобі, що ти приїхав, що погодився, що виступив в нашому Underpub, як ти правильно сказав, намоленому і атмосферному місці, що віддав частину серця - я це точно знаю.
Яка я вдячна всім, хто прийшов, а дехто приїхав здалеку і підтримав нас і мене особисто. Ви просто залюбили мене, люди, подарувавши стільки світлих емоцій і подарунків. Ну, логічно, що майже всі подарунки були смачні, щоб бейба не голодувала. І один гарнесенький, красно-чорний, все як я люблю.
Я, нажаль, поки що не отримала фото з нашої зустрічі. Тому буде ось ця фотка.

Фото Олены Добровольськи.
 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info