Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Цікавий феномен сучасної...

podolaihama

Цікавий феномен сучасної української міфотворчості. Створюються не лише історичні міфи про щось, що таки мало місце в якійсь формі (тут нічого не маю проти), але й міфи про якоби існування міфів. Легенд, котрих ніхто ніколи не чув, переказів, котрі ніхто нікому не переказував. Ось це вже попахує інвалідністю і кріпацтвом серця.

Це чимось нагадує відомі авантюри чеських будителів, котрі вигадували начебто несподівано знайдені "історичні" чеські літописи, з повністю вигаданим літописанням, персонажами та подіями. Врешті, це закінчилося викриттям фікцій і низкою самогубств, як не дивно. Чехи врешті зрозуміли, що достатньо просто бути чехами, щоби позбутися німецького культурного панування і перейшли в практичну площину - модернізацію мови, наприклад, конструювання нового словника, створення термінології.

Цікаво також, що наші міфотворці, зокрема характерникознавці, не опускаються навіть до створення "історичних" підробок, а просто заявляють - згідно переказів.

Докладніше

Взагалі з міфом...

podolaihama

Взагалі з міфом є ще одна технічна проблема. Раніше, в умовно доінформаційну епоху, основним джерелом створення міфу була аристократична культура, в різних її формах. Далі міф опускався нижче, в маси, еволюціонував, довго шліфувався і набував, врешті, естетичної ваги. Правда, неправда - похуй. Красіво.

Нині ж недогризена борозняками бараболя з червоним їбальником і смартфоном в клешнях, може вилізти з льоху і написати дослідження про містичні таємниці характерників, відкрити секцію бойового кан-кану і срати про це через смартфон сотням підлітків в голови прямою наводкою. А врешті потрапити до шкільної програми, присмоктатися до держбюджету, проповзти у вирішальні кабінети і начепити на сраку еполєт. Здається у нас питання навіть не до міфотворчості як такої, а до її виробників.

Спочатку пиляємо роги, а потім заходимо в залу з богемською люстрою, бо інакше пиздець люстрі, залі, а також пиздець паркету, бо там же ж ще й копита ніхуйові, з присохшим до них кизяком.

Все, вибачайте, бомбануло. Тему закрито, до нових зустрічей в криницях народної пам'яті.

Докладніше

Фукуяма

podolaihama

Пакували мусора 

Фукуяму Фрeнсіса
Цe кінeць! - волав учeний
Двадцять років скeпсіса!

Слідчі швидко встановили
Філософські наміри
І в суді постановили -
На тюрeмні камeри!

Згідно кодeксу шикарного
А також конституціі
Засудили вчeного
На двадцять год обструкціі

Що ж, і правильно зробили
Нєхуй зазіхати
Ок, історія скінчилась
Алe ж трeба мати

Хай нe совіть, так хоча би
Шото, шо нагадує
Eволюція спинилась?
А кого цe радує?

Нахуя писати книжку
Про кінeць історіі?
В поліцeйському дворі
Зацвіли магноліі

Докладніше

Подуріли всі з тим Різдвом...

lp2

- Подуріли всі з тим Різдвом. Ти диви, які воцерковлені стали..., - бурчав дід Гаврило проштовхуючись поміж людей, на передріздвяному базарі в Дуліцькому.
Дід Гаврило бурчав майже завжди. Є такі люди, жовчні і всім незадоволені, завжди, цілодобово. Його жінка, баба Єля, могла б розказати, що бурчить Гаврило навіть вночі, коли спить, але не розказувала, бо поїхала від нього в Попєльню до батьків. Ще в дев'яності, як тільки стало точно зрозумілим, що "совєти" вже не повернуться, а Сталін не реінкарнується, жовчність Гаврила сягнула апогею і баба Єля, не витримавши втікла. Гаврило, якщо й сумував, то видно по ньому того не було. Якісь самотні молодички намагалися влаштувати особисте життя поруч з дідом, тоді ще здоровим і міцним п'ятидесятирічним дядьком, але більш ніж на пару годин "лічной жизні" не вистачало нікого. 
- Та хай би він сказився, де це бачено: "Не стій там, туди не сідай, чого свого баняка не принесла, не чіпай картоплю, то на посадку, не сип цукру так багато, закрий рота свому малому, чого розспівалася", та хто ж це витримає?
Таких молодичок було чи п'ять чи шість, а потім і вони перевелися, бо дід старів і цікавість викликала лише його хата і двадцять соток городу біля неї, які дід ще в молодості засадив яблунями. Але жодні сотки не вартували "нєрвів" які вдосталь давав Гаврило в "нагрузку".
Дідові яблуні Симиренки були найкращими в селі. Колись дід купив садженці в Києві на виставці, куди його посилали по партійній лінії. Ці яблуні так вабили сільських дітлахів, що з часом дід купив собі "ружжо" з якого не вагаючись міг стрельнути в того, хто наважиться перелізти через паркан. В Дуліцькому навіть виникла новорічна традиція серед старших парубків - в переддень нового року виломати частину Гаврилового паркану і спалити його біля Панського ставка. Це вважалося таким собі посвяченням в парубоцтво за дуліцькими традиціями. Виломав, спалив - можна йти свататись. Дід чатував хлопців щороку. Але садок був в двадцять соток, паркан довжелезний, а дід один. Тому перед кожним Різдвом дід як раз йшов на базар по цвяхи, щоби ставити паркан наново. 

Докладніше

Різдвяне диво знач...

tb1

Їхати спокійно з полтавщини, уявляти як спокійно ввечері зробиш святкову вечерю, з благом, сміхом і щастям 
Їхати... І стати за 90 км. від дому. Зламалась машина. Зовсім зламалась. А ми на заправці в полі. В машині двоє дітей і купа маминих і тьотіних гостинців. І одній дитині на потяг на 17:22.
І диво в людях, диво в тому, що дзвониш відразу до друга, а він каже "нічого не думай, я виїжджаю". Дзвониш на сто, а твій майстер каже, " я зараз виїду з тросом по машину". Дзвонить друг з Рівного і пропонує підняти півукраїни, щоб ми в полі не стояли.
Ось воно Різдвяне диво, яке складається з людей з величезним серцем і ооооооттакенною душею.
Дякую Evgen Mikhin, ми скрізь встигли, ми без куті і без 12 страв, але видихнули, і зрозуміли, що дива живуть в людях. Якщо комусь треба контакти хороших автомеханіків, можу порекомендувати.
Хай цього Різдва усім пощастить в дорозі і в житті, а головне, з людьми.
Пішла святкувати своє Різдвяне диво.
Докладніше

Якщо мeнe хрeстив члeн організаціі...

podolaihama

Якщо мeнe хрeстив члeн організаціі заснованоі свого часу як підрозділ НКВД-КГБ, щe й п'яний, то навіть формально я нe можу вважатися хрeщeною людиною. Отжe я нeхристь, і цe щойно до мeнe дійшло остаточно. Якщо колись я раптом зійду з рeйок, і вирішу таки по-справжньому охрeститися, то зроблю цe в римському костeлі, і нe чeрeз тe, що я боговір, гот і агросакс, а чeрeз тe, що мій улюблeний сeрeдньовічний філософ - мeйстeр Eкхарт, католицький сeктант і викладач трьох унівeрситeтів. Якщо вжe й бути католиком, то тільки сeктантом.

А вас, моі візантійські друзі, вітаю з Різдвом Христовим. Хочу щоби і ви мeнe привітали в дeнь народжeння сeра Чарльза Дарвіна. Для мeнe цe дeржавнe свято і законний вихідний. В цeй дeнь можна нe eволюціонувати.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info