Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Владімір Владімірович дивився...

dl

Владімір Владімірович дивився по тєлєвізору форум в Давосі і прєзірав учасників.
- Раби, подстілки, грязь Москви, - розфиркався, ледь побачивши українську делегацію. - Їздять по Європам в поісках дєнєг... Чим моє бабло не понравилось?
- Так ви же не прєдлагали, Владімір Владімірович, - напомнив Пєсков. - Сразу хєрачить сунулись, мол, нахрєна платить, когда можно поімєть. Лучше погляньте, шо у газєтах пишуть: "по сравнєнію з Сталіним, нинішній черезчур мягкотєл". Ілі вот: "Крим без єдіного вистрєла - це не прєдмєт для гордості, а позор сюсюканія й слюнтяйства російськой армії".
- Ідіоти, - обіженно пробурчав Путін. - Шо оні понімають в многоходовочках?
- Вопрос не в многоходовочках, а в том, шо люди давно не кушали крові, поетому ізголодались, - напомнив Пєсков. - Вторая Чеченская вон аж коли була.
- А как же Алєппо? - сердито уточнив Путін. - Зря я його бомбив, чи шо?
- Гдє то Алєппо, - махнув рукою Пєсков. - Кров оттуда приходила несвіжа і спорчена от жари. Нужно хєрачить когось побліже. Вот, посмотрітє рейтінг Владіміра Вольфовіча - он всіх наситить кров'ю пообіщав.
- Вискочка й популіст...
Путін розстроєнно уставився в тєлєвізор.
- Шо робити з українською коррупцією? - воспрошали з екрана якогось робота.
- Ми не можемо запустити отвєт в ефір, в ньом слішком много мата, - шопотом пожалувався оператор машини ведущему.
- Ну тогда просто молчі, - цикнув на нього тот.
- Но голод, Владімір Владімірович, пустими словами не вилічиш, - вздохнув Пєсков. - Нужно буде таки шото рішать...
- Пойми, не могу сєйчас укропов хєрачить, - взорвався Путін. - Трамп, скотіна, держить за жабри санкціями...
- Тут такоє... - знизав плечима Пєсков. - Лібо ми непонятно як заллємо Росію свєжей і вкусной кров'ю, лібо нашої вип'ють, злетівши з катушек з голоду. Трєтьєго не дано...

Докладніше

Нарешті вибрався у кіно...

dl

Нарешті вибрався у кіно, на "Темні часи". Лізти із відлюдькуватої берлоги в люди було ліниво і некомфортно, через запізнення автобусу довелося брати таксі...

Власне, для мене завжди було загадкою, як звичайна людина може стати титаном в буремний час. Це те щось, чого я не бачив на власні очі - тільки в кінохроніці, на фотографіях та у скупих цитатах.

Проблема - і найбільша трагедія - в тому, що в буремні часи людина залишається людиною. Нема ніяких титанів, тільки злісна посмішка часу й відсутність вибору. І у цій відсутності вибору крокуєш вперед наосліп, розраховуючи хіба що на милосердя долі...

Саме те, що ми маємо в час сьогоднішньої війни. Балансуємо від страху до впевненості, що "на горі" десь є вже договорняки і принаймні далі не сунуться... Чорт, хотілося би бодай краєчком ока зазирнути за завісу часу і побачити, чим закінчиться... Щоб робити правильний вибір сьогодні, аби не захлинутися в спекуляціях, пропаганді та відвертій брехні...

Але такого привілею не існує. І усі довготривалі плани, надбання, надії на майбутнє дітей... Усе це може бути знищено в одну мить...

Черчіль в фільмі - сама звичайна людина. Ексцентрична, нестримана, та надміру вразлива... Людина з вибором між смертю або смертю, з різницею цифр. Людина, яку не хочеться мати поруч - та без якої не обійтися у скрутний час...

Але звичайна людина.

Така самісінька, як і усі ми.

Мабуть, я не там шукаю титанів... То є люди із металевим серцем й гранітним мозком, здатним тільки до нищення, - не любові чи співчуття... Люди, такі як Сталін, Путін чи Гітлер. Яких відригує час від часу природа, як девіації. Чия вроджена здатність викликати до себе повагу через тваринний страх дозволяє їм володіти народами, легким порухом пальця посилаючи їх на смерть.

Докладніше

Спомнив

md

В середині дівяностих в любому українському селі майже всі владєлі японськими боєвими іскуствами. Масово причом. Лічно в нашому селі страшно любили карате. Каратістов було повно. Мастєров культурного махача було як собак. Зрілі алкаголікі традіціонно дємонстріровали ушу. Відімо внаслідок його приятної плавності. Всі культурні слої села твьордо знали вождєлєнне слово "Шаолінь" і при необходімості могли вправно вимахувать палками. Локальні бійки носили благородний і драматіческій характер. На діскотєці в конкурірующему селі можна було с льогкостью нарваться на слєгка пяного адепта капоейри. Бокс і борьба презірались, як нєчто бездуховноє. Самим популярним усним преданієм був сказ про Бруслі, якого нібито вбив якийсь чувак тайним ударом за карточниє долгі, чи шось таке.

Докладніше

Сьогодні день такий як крем брюлє...

kz

Сьогодні день такий як крем брюлє, із запахом ванілі, білосніжний...
Сніжок так ніжно трюхика з небесних перин, сонечко пробивається з-за хмар, а дерева!
Дерева ніби з казки, під ногами легенько рипить сніжок, морозець ледь помітний, кругом все біло та чисто, аж око ріже, а десь вдалині ледь чутно цвірінчать синички...
А сніжинки? Який ювелір їх так філігранно виточив? Куди тим діамантам! Кожна неповторна в своїй формі і довершена, як взірець, переливаючись на сонці міріадами мерехтливих промінців. Так і чіпляють око милуватись ними та всім цим ніжно-білим бентежним спокоєм зимового розмаїття
Ну як, як це все може не захоплювати? Це ніжне морозне повітря, перенасичене киснем, якого можна вдосталь напитись навіть в місті, а цей ритмічний рип під ногами? Слухав би і слухав... Яка краса, яка безмежна зимова казка

------------------
Стояла Захарна отак на ґанку й поволі замилувалась

- Та ну тебе в сраку! - вигукнула Захаровна, - мене не доймеш таким, я всеодно літо люблю, понятно?!!! і нєфік тут переді мною трюхикать, рипіти, лагідно пощіпувати та милувати око - і незграбно, великими кроками почвалала геть...

В - вірна!

Фото Клєр Захаровны.
Докладніше

Настя, Дмитро і Данило розфігачили диван

lp2

Хазяйський. Що вони з ним робили хто зна, але старались дуже. Цілеспрямовані мої дітки, яких не зупиняє жодна перешкода. Той що - що метал товстелезний, той що - що диван двоспальний і величезний. Ні, не ввідступати і не здаватись. Вони це змогли! Зробили на найвищому рівні! Хазяйка побачила, охнула, схопилась за серце і тремтячим голосом повідомила, що його поремонтують але лише за наш рахунок (домовленість просто була, що всі поломки в хаті за їхній) бо ж це не випадковість.
Звичайно не випадковість, тю. Це була планомірна операція з застосуванням якихось надтехнологій і непрораховуємої логіки. Бо випадково Кіт на складений падав, своєю вагою в понад сотню кіль і випадково синців собі наставив, а дивану було фіолетово. А от три дрібні худющі вар'яти, що мають вигадливі мізки, шкідливі ручки і вільний час - то не випадковість. Хапатимусь за серце я коли мені ціну озвучать. Але де їх спати класти? Мо на підлогу, щоб провчити? Але підлога теж не викликає довіри, боюсь тре буде і за її ремонт платити. І за ремонт підполу. І фундаменту. Відправлю до баби. Бо там ще купа неламаного блін!

Докладніше

пів дня чекаю звісточку від одної мавпи...

kz

написала у всі дири - мавпа мовчить, хоч би грюкнула, що її сьогодня не буде
Бачу, що в мережі була, повідомлення читала і ні муму

ну нічо, нічо!

А Захарна ж сучка мстітєльна, її хлібом не корми, дай помстіть, отак би їла мстила, спала мстила, а потом ще б нарошно від когось склєрозом заразилась, щоб помститись, забути і знову помститись)))
Вопщим і не уговарюйте мене вести себе по-людськи, завтра по-любасу роль мавпи моя, хай дзвонить, хоч всерецця, трубку не візьму

І вопше, на мене де-коли така врєдность напада, вот хочеться врєднічати і врєднічати, хай знають, як їм мотузки вити з Захарни, в якої чесноти, аж через край випадають, так їх багацько, хіхі)))
заїздили вщент своєю необов"язковістю, а якщо простіше, то заколєбали, блять

* взяла клатчік, закинула боа на на спину, голосно грюкнула дверима та гордо вийшла в хурделицю*

Докладніше

Обзор 26 січня 2018

did s

Доброго здоров’я, друзі! Сидите ви ото собі в теплих офісах і не в курсі, як це прекрасно їздити по командіровках, та ставити на зимовому повітрі, посеред поля широкого на машину запаску замість пробитого колеса. А потім довго й весело сміятись, обнаруживши, шо й запаска теж давно спущена. Да, українські дороги прекрасні. Особливо взимку і особливо вночі. І люди в нас прекрасні, зокрема шиномонтажники. Таким образом, пока дід гріється в шиномонтажній каптьорці, запрошую послєдувать моєму примеру по часті гарячого чаю, бажано з медом та лимоном. І пока в діда є трохи часу, окинемо поглядом досвідчених мистецтвознавців проісходящі на світовій сцені події, бо актори там стараються і дуже обіжаються, що ми не обращаємо на них ніякого вніманія. Ітак.

Головна сценічна арена цього тижня знаходиться посеред швейцарських Альп, куди в Давос з’їхалися чи не всі головні політичні актори першого ряду, зокрема Крістін Лагард в ролі Крістін Лагард та Рекс Тіллерсон в ролі Рекса Тіллерсона. Який приїхав туди замість президента США, роль якого виконує ізвесний шоумен Дональд Фредович Трамп. Бо президенти США в Давос принципово не літають, у всякому случаї Обама туди не їздив жодного разу. Тому й Трамп накануні форуму байдуже заявив, шо от нема йому чого робити, лише ото через океан мотатися, у нього і вдома справ по горло. Після чого рішуче всівся в самальот та полетів у Давос, довівши таким чином свою високу акторську майстерність, уміння тримати інтригу й приймати парадоксальні творчі рішення.

Докладніше

Розказував сьогодні колезі...

dl

Розказував сьогодні колезі, як воно - належати до української меншини в Україні. Ну це коли на прохання звертатися українською чуєш "какая разніца", що плавно переходить у "мовай бидла общаться не буду з принципа". А за нормальною україномовною книжкою треба їхати аж у Київ в "Книгарню Є", бо місцеві "дома кніг" закидані оккультизмом, Донцовою і культом вєлікой пабєди. Не знаю, як воно зараз, бо було трохи не до книжок після початку війни... Але колега у відповідь розповідав, що в Польщі теж був період, коли окупанти (чи то німці, чи то австрійці) забороняли вивчати польську мову. І єдина різниця, яку ми змогли знайти у подіях минулого - це сталінський голокост.

Нині Росія булькає з приводу якогось фільма про смерть Йосифа. Обов'язково відшукаю час його подивитися, кращої рекомендації не знайти  Відкотилися хутко від засудження сталінізму до страху перед тираном - живим та мертвим. Десь на рівні генетики після Магнітского, Нємцова і Політковської вимальовується знак тотожності між старим й молодим мурлом.

І вже образа Сталіна "обробляється", наче образа Путіна. А кримнаш посів місце поруч із побєдой дєдов...

Й питання уже не в тому, наскільки глибока прірва, куди потенційно може відкинутись хомо сапієнс з важким отруєнням мозку від несвіжих чужих побєд.

Питання в тому, який відсоток населення планети людина з накопиченими шарами етики, релігії та моралі готова в принципі принести в жертву заради комфорту власних уявних страхів.

Докладніше

П’ятничне...

vc

Читаю про французького художника Тулуз-Лотрека...

Постімпресіоніст і чєловєк трагічеської судьби, графського рода...

Але в даному контексті він цікавий мені тим, що якось придумав спеціальний коктейль "Землетрус": 100 грам коньяку на 100 грамів абсенту... Вкусне щось, мабуть, должно получиться... І ситне...

Ще у Франції є коктейль TGV (за назвою швидкісного поїзда). Розшифровується так: T - текіла, G - джин, V - водка... Пропорції - довільні, на свій вкус...

Я гадаю, що ці два рецепта повною мірою спростовують історичний анекдот, видуманий англійцями в епоху Столітньої війни про жадібність французів. Це не жадібність, а раціональність, мудрість і економія! Фактично кроме цих двох напитків вам більше нічого не понадобиться...

...Випив TGV на аперитив, потім "Землетрусом" шліфонувся "на коня", і пішов собі... Вірніше, - приліг... Бо далеко, мабуть, не зайдеш... Та й кінь не захоче вже йти нікуди...

Помер Тулуз-Лотрек у віці 37-и років... Але не від коктейля, а від сіфілісу і обичного алкоголізма. Так що пару порцій "землетрусу" здоровій людині не повредить, думаю...

Докладніше

Колись, в прадавні часи пльоночних фотоапаратів...

tb1

Колись, в прадавні часи пльоночних фотоапаратів, було модно робить фотосесії такі со смислом, з якимсь крайнім поетізмом, намьоками на лічну драму і трагізм. От ч/б дєвочка сидить на даху 9-поверхівки, ноги звісила. А ось красотка така петляє між третьою і четвертою смугами на трасі, а ось красівий парень сів замислився над судьбінушкою на залізничній колії. 
Колись ми ходили подружку фоткать на залізничну колію. Так там ішла ціла банда. Чотири чоловіки стояли на шухері, бо злі путєйци як узнають шо ми там шаройобимся, то мигом примчать із своїми ломами і такої красоти нам вломлять, шо більш ніяких фоток не схочецця.
І шо саме інтересне, я в тому й справді бачила поетізм... Ну правда, іноді я бачила похмілля наше, як от на фотці над пропастю в Криму де моя подружка стояла голой груддю проти вітру, просто ми у 8 ранку прийшли з діскотєки, і коли йшли на пляж, то забули часть купальніка)))
А щас оце пройшли года і шо? Дивлюся фотки, а там дєвочка така гарна іде посеред дороги і я думаю, "ну куди ти ото виперлось, га? Чи нема де тобі ото полазить? а як щас камаз вискоче із-за поворота?". Або от красуня сіла в білому платті на рейки залізничні, в далині потяг видніється, і в мене в голові дві думки - 1 - вона ніколи не відстірає плаття від того мастила шо на рейках, і 2 - куди летітимуть її рештки після зіткнення з потягом....
Возраст - це всякий хріновий опит, який унічтожив оцю трагіческі-поетіческу романтіку.

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info