Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Ех шо ви знаєте за глубінне познаніє сібя...

tb1

Вчора в метро стріла двох штрішочків, балакали таким отважним і прекрасним донбасійським суржем (не питайте, як я його навчилась вирізняти). Один такий сивий і неголений, а другий лисий і масний.
Вчепилася в їхню розмову і так і плутала за ними як зачарована.
- Я отето, Валік, нікада нє панімал як це у людєй када депрессія. А потом вот када уєхал в Кієв, пообщался с умнимі людьмі, начал познавать сєбя, стіхі вот начал пісать і всьо, накрило мєня, Валік. Сіжу за станком і понімаю всю тщетность мого битія. У тєбя такоє било?
Валік:
- Та я хер єго знаєт. я обично када кроєт бухаю, а потом бухаю, а потом трошкі нє бухаю.
- Ну а я вот так сєбє чуть руку не отрєзал. Смотрю і понімаю, шо щас отрєжет, а в головє стіх і мисль, "да і хуй с нєй", друган воврємя оттащіл.
- Ну ти дайш. 
- Ага я потом поєхал к другу на дачу, а там вєздє орєхі, прєдставляєш, орєхі как мусор, всє ходят, а оні под ногамі трєщат. І всє п'ют, а я нє могу. Мнє тяжело. Я там целий блокнот напісал. даже про Наташку, помніш Наташку?
Валік:
- Сука.
- Сагласєн, но какой стіх получілся...
- Ти ето токо нікому стіхі нє показуй. А то рєшат шо ти больной...
Далі їм було на Пушкінську, а мені на Хрещатик... А жаль.

Докладніше

Часом висока політика сповнена...

vc

Часом висока політика сповнена всіляких шаманських ритуалів, мета яких полягає "ні в чому"...

От пишуть (в даному випадку про Путіна, але це стосується всесвітньої практики): "З огляду на авіакатастрофу, президент відклав свій візит до Сочі"...

От, якого хера він його відклав той візит? Шоб шо?
Полізе шукать чорні ящики? Розгрібатиме уламки літака?

Абсолютно несусвітня дурість...

Було б ще понятно, аби повідомлялося: "З огляду на авіакатастрофу, президент вирішив більше ніколи не літати, ну його нахер"... Або - "з огляду на повінь, в такій-то області, президент купив дощовик і лодку"...

А так, вобше не понятно...

Докладніше

ЛЕОПАРДИ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

ЛЕОПАРДИ

олов’яна ріка – крига така крихка
а на правому березі леопарди в чагарниках 
як великі коти зачаїлись і стиха муркочуть 
і зима не зима і весна ще не 
вітер хмари кудлаті небом кудись жене 
а куди – цього я знати не хочу

тільки світ для всіх – тихо тане сніг 
забагато слів – забагато снів 
подивись навколо – повсюди знаки і віхи 
скрізь зоставлені мітки минущих днів – 
наче символи втраченої утіхи

наче доля сидить навпомацки й дивиться у вікно 
наварила борщу нап’яла леопардове кімоно
вишиває по білому чекає на принца 
і усі слова – то лише канва 
світ поділений навпіл перемножується на два 
а усе що у залишку – зайві принципи

і усьому час і немає нас
або ми – це маленькі синиці в позичених гніздах 
і – зненацька – в міському парку ростуть гриби 
березневі провісники невиплаканої журби 
це коли ніколи не рано
аби не було запізно

 
 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info