Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Ті самі гості в ту саму хату, як той казав

murzik

#цікавідосліди

Отож поговоримо про суржик - вухоріз, звідки він береться і чому ріже вухо.
Частенько доводиться чути від русскоязичних громадян фрази на кшталт " вот била в сєлє/на курорте/на базаре (потрібне підкреслити) так там все гаварят на ужаснам суржикє". 
Воно то так, але трошечки не так. Що ж власне відбувається?
А відбувається наступне приїздить/ приходить городська фіфа в ареал перебування носіїв української і зазвичай з порогу заявляє наступне- "я па украінскі нє умєю", що для пересічного носія української мови тотожне " мая твая нє панімай". Ось і починає згадувати вкраїнець усі російські слова і якось ліпити їх у фрази, щоби подолати уявний лінгвістичний бар'єр, бо ми ж народ широкий і гостинний, як той казав.
Так власне і народжується сумнозвісний "ужасний суржик", який постійно чують русскоязичні громадяни.
Насправді, для того аби почути живу розмовну мову, досить звернутися літературною українською. Зазвичай, достаньо три-чотири фрази, щоб тебе не ідентифікували як лінгвоінваліда і не намагалися балакати по-городському.
Усе доволі просто.
Звісно, шо це не стосується графоманських вправ блогірів у інтернеті.
Нехайбудда любить вас усіх.

Докладніше

Життя в Катерини було коротке...

lp2

Життя в Катерини було коротке але насичене. З заводу вона потрапила в магазин. Якщо точніше, то в комору магазину. Бо Катерина була не просто Катериною а ще й лялькою з довгим волоссям і ошатній сукенці. І тітки в білих фартухах називали Катерину не інакше ніж "дєфіцит" З Катериною в коморі була Оленка. Оленку називали "страшний дєфіцит" бо плаття було бальне, волосся біле, а очі закривалися. У Катерини ж очі були завжди розплющені, волосся русяве а плаття типу "морячка".
Катерина в коморі пробула недовго, туди зайшла жіночка до якої тітки зверталися "завмаг продуктового". Вона подивилася на Катерину, потім на Оленку і спитала "скільки?" Тітки прошепотіли їй щось на вухо і вона поцокавши язиком показала на Катерину. Потім витягла з сумки величенький пакунок і сказавши незрозуміле "московська, висший сорт" і простягла руки до Катерини. Катерину завернули в коричневий папір і віддали жіночці, що засунула її у величезну сумку, де нав'язливо пахло ковбасою і парфумами "Ж'Озе" За півгодини Катерина знову побачила світло і дві пари дитячих оченят. Одні захоплені дівчачі, а одні хлопчачі, які дивилися на Катерину презирливо, а на дівчинку з заздрістю.
- Це тобі, Лесю. Її звати Катерина, бережи її. Вона "дефіцит. - сказала жінка дівчинці. 
Та кивнула схопила Катерину і довго-довго розглядала її в ліжечку. Потім поставила на сервант у великій кімнаті і пішла спати.
Наступного ранку Катерина побачила як жінка одяглась і кудись пішла, потім симпатичний чоловік зайшов у кімнату з дівчинкою.
- Тобі подобається твоя лялька Лесю?
- Так дуже. А мені можна її завжди брати?
- Звичайно, тільки не зламай.

Докладніше

Одного чудового дня Петрик...

kz

Одного чудового дня Петрик пішов прогулятись до лісу, і під кущем знайшов маленького беззахисного їжачка, який лежав, згорнувшись в листочках і дрижав.
Петрик недовго думав, взяв їжачка та й поніс його до дому.

Мати звісно відсварила маленького Петруся, але дозволила сину прихистити маленького беззахисного їжачка. 
Через пару днів їжачок в турботливих руках Петрика почав пити молочко та смішно тупотіти ночами в кухні, а вдень спати калачиком на старій петриковій кофтиночці.

Їжачок ріс та креп з кожним днем і одного разу Петрикова матуся, спостерігаючи, як Петрик ніжно піклується про свого улюбленця сказала Петрику:
- Петрусику, синку, а давай візьмемо їжачка на дачу, там він ще більше окрепне, весело бігаючи між деревами на травичці.

Петрик з радістю погодився, бо на дачі в нього було ще й багато друзів, які прибігли подивитись на Петрикового їжачка.
Їжачку теж на дачі дуже подобалось, він весело бігав за метеликами по зеленій травичці, смішно плямкав суницями і дуже полюбив купатись в мисці з дощовою водою.

Докладніше

Місія Гоголя…

vc

Гоголь народився 1 квітня… Ну, а коли ж йому ще родиться, як не цього по-гоголівськи містерійного, оманливого, “диканьківського” дня…

Гоголь був тіп странний, загадочний і хитрий. Безнаказанно стібався з Росії і мав царську ласку… Пушкіна, наприклад, за його писанину відправили в ссилку, а Гоголю імператор за “Ревізора” дав тисячу рублів… І це при тому, що “Ревізор”, на відміну від злобно-безобідної лірики Пушкіна – абсолютно системний інтегральний пасквіль на адресу Московщини…

Гоголь викладав в університеті історію Азії (Сходу), жодного разу в Азії не бувавши і не маючи на те жодних наукових підстав (Костомарову, наприклад, було в цій посаді відмовлено). Жив роками в Італії і отримував від російських імператорів стабільні “гранти” на свої к’янті й спагетті…

Докладніше

Десять років тому я їхала...

lp2

Десять років тому я їхала до мами на роботу стримуючи посмішку.
Мама була і є відмінним об'єктом для першоквітневих жартів, бо почуття гумору в неї на планці "трішки нижче від 0" тато сорок років жартує з неї і всі сорок років вдало. Починаючи від анонімного дзвінка на роботу "це водоканал, у вас трубу в підвалі прорвало і затоплено секретний бункер під вашим підвалом, а це державна зрада намінуточку" (глибоко совковий час). І закінчуючи недавнім "Оля тільки шо по телевізору сказали, що всі субсидії тре вернути, а за кожне порося заплатити податку по дві тисячі гривень" 
В першому випадку магазин був закритий і весь персонал з водіями включно шукав порив на трубах у підвалі. Майже весь день. А в другому лише неймовірна сила дядька Володі зупинила маму від того щоб ні в чому не винні паці були зарізані прямо на місці. 
Я надихнувшись татовим прикладом, їхала жартувати над людиною, що все сприймає серйозно.
- Мам, є розмова, - сказала я тримаючи на руках дев'ятимісячного Данила, який кожну хвилину мовчання сприймав, як прожиту намарно (справді він до року був верескливим і неспокійним і це була справжня мука для мами, яка вважала що дитина кричить лише тому, що голодає)
- Ти його погодувала?, - спитала відразу мама, - мабуть погано, бо що він весь час ниє? Тобі, Лесю не можна мати дітей, ти їх толком не годуєш!
- Так от я про це ж. Коротше я вагітна. - я намагалася не сміятися.

Докладніше

Прийшла додому з презентації...

tb1

Прийшла додому з презентації книжки "Антологія #ЯкЗдрасті", видихнула, заспокоїлась і зрозуміла, що мушу вам про це сказати...
Для мене особисто неймовірно велика честь виходити перед вами, говорити з вами, обіймати вас, впізнавати і лишати спогади собі від зустрічей з вами. Хай вибачать мене зараз усі інші артисти світу, але я таки це скажу, от ні в кого в світі немає такої публіки як у нас. 
Перед вами не треба виступати, з вами можна говорити, як з подругами на кухні, іноді пошепки, але на весь зал. Перед вами можна відкривати страшенні таємниці і всякі свої секрети. Та з вами взагалі можна йти в развєдку куди завгодно!
Я в захваті від вас, і від того чоловіка, який так щиро реготав під час виступу Ruslan Gorovyi, і від "живої вчительки початкових класів", яка ледь не плакала під виступи Olga Dubchak, а ніжна тоненька дівчинка, мама чотирьох діток, яка до сліз сміялася від віршів Liudmyla Gorova, і весела компанія, яка підспівувала Євген Манженко, і серйозна жінка в глибині залу... дякую вам, що ви таки потайки посміхнулися, а справжня делегація з Одеси, а Свєта, яка так бігла до нас, що руку зламала (Світланко, хай гоїться швидше і не болить), а родина Синиць і Джмелів, ви там зважайте, але ви стали мені родичами)). Та про кожного з вас можна писати окремі історії.
І Василь Кучернюк, ти там помни, що сьогодні ти теж був з нами, хоч твоє Чікаго дуже таки далеко.
Вважаю, що мені повезло з усіх сторін. З одного боку в мене побратими і посестри якздрастівські неймовірні, з іншого боку люди, з якими можна на будь-яких майданчиках вести щиру розмову і отримувати такий заряд любові.
І Lilya Lylyk, дякую за подарунок, дякую, що надихаєш, хай життя тебе завжди радує пригодами, обнімаю тебе. 
Сьогодні я засну з усвідомленням, що я таки дуже щаслива і везуча, на хороших людей!

 
Докладніше

Разом з Yevgeniya Ustinova якогось...

podolaihama

Разом з Yevgeniya Ustinova якогось хія вирішили зацінити свіжий кліп Океана Ельзи на нову пісню "Без тебе". Дуже заінтригувала назва твору, канєшно. Ми навіть допили залишки Фінляндії з холодильника, така то була інтрига.

Саме так я назвав би пісню - "Без тебе" - якби хотів тонко і постмодерно пожартувати над сценічною риганиною про кохання. Виявилося, що абсолютно не знаючи наперед тексту ми затягнули "бееез тееебе" в тому місці, де ідейно має починатися спів.... і блять попали тупо в унісон з Репостиславом.

Я таки голосуватиму за Вакарчука на президентських виборах. Він класний чувак, але гружоний новими треками Caterpillar з протікшим гальмом бажано вчасно зупиняти, якщо він несеться по крутому схилу. Хай править в нашій землі, яко Єльський князь, бо велика вона і обільна, але замінована Савченкою люстра сесійної зали не дає нам зосередитися на інституційних реформах. І чудь рибоглазая танковим клином підпирає. І батон подорожчав. І яйця.

Головне, що він зможе звертатися з полум'яними гуманітарними промовами безпосередньо сам до себе, як до владного мужа! А можливо навіть розбанить мене у твіттері.

Докладніше

Йога в понеділок зранку...

vc

Йога в понеділок зранку усуває всякі нагальні життєві проблеми...

По дорозі на йогу можна думать про різні важні і невідкладні речі: "Коли ж воно та весна вже-треба купить паску-де б його пообідать-треба вже ставить літню резину"...

А на йозі в понеділок, як правило, практикуються багатократні і благочестиві присідання в різних геометричних ракурсах...

І після 112-го присідання ти вже не думаєш про паску й про літню резину, а думаєш тільки: їдріть твою мать... ))

Докладніше

Опача! Завтра, у вівторок...

podolaihama

Опача! Завтра, у вівторок, програма Еволюція або Смерть вилазить зі своєї сплячки.

17.00 - долучайтеся до стріму на сторінці Old Fashioned Radio, адже гостем ефіру буде локомотив та святий дух айріш-банди O'Hamsters - пан Anton Skvortsov.

Бульдозер келтик-панку, хранитель цілої субкультури, продуктивний музикант і до біса харизматична особа. Поговоримо про все, що пов'язано з життям-буттям ірландствующих в Україні.

І тут же ж оновлення. Не менш могутня постать і почесний член банди - Denys Zhukowsky - теж завітає до нас на склянку віскаря. Нічосі.

Проведемо паралелі, поставимо запитання, зробимо висновки, дійдемо згоди!

Вівторок, 17.00, стрім на сторінці OFR (або на моїй, де за 10 хвилин до початку з'явиться посилання).

Фото Івана Семесюка.
Докладніше

Бляха, як хочеться вареного яйця... капєц!!!

kz

Яйцяаааааааааааааааа!!!
Яй - ця, яй-ця!!!
Яй-цяааа!!!
Шайбу, шайбу!!!
ой, шо це я, тьху, зовсім потірялась, а, я ж про яйця починала

Ага, 
отак розрізати його навпіл гострим ножиком, посолити, хроніком помастити, заплющити очі і нямммм, ням, нямммм!!!

Мняса?
Нє, не хочеться, від слова зовсім.
Навіть шашлика.
Прям сижу і уважаю себе за це. Сильно уважаю.

А от салка на Великдень захом"ячу, з проріззю та на чорному хлібчику, мммммм
Бляха, хочу сала!!!

Нє, в мене січас істєріка случицця от чесно. А коли Захарна в стадії перманентної істерики вона може писати очінь смішні речі. Ндааа... а може і не писати...

Еххх, сумно...
отак і пройшла моя істєріка не почавшись)))

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info