Колись в Конотопі в одній школі...

gorovyi

Колись в Конотопі в одній школі, номер не скажу бо ще проклянуть, вчився Ромка. Давно, саме совок розвалювався.
Розумний пацан був, і шо характерно дотошний. Єслі за шо вже візьметься то всігда до ума доведе. І взявся він за англійську. Всмислі за вчительку. Сказав їй перямо шо з неї така англічанка як з ігвна пуля. А вона взяла й обідилася. Причому крепко. Так крепко, шо шо він не розказував, шо не вчив, ставила йому двійки. І от вийшло шо він вісім класів закінчує, по всіх предметах чотири-пять, а по англійській неатестація. Вже й директор намагався помирити учня й вчительку, но вона вперлась та й сам Ромка теж став в позу, тіпа вона спеціально валить бо тупа і нічого не знає. Дєло даже дійшо до горісполкому, пішла шуміха. Вопщім рядили і так і так, директор відправив Ромчика в іншу школу шоб перевірили знання. Там вчителька перевірила, сказала шу знання хароші, даже очінь, но ставить тройку бо іначе її колеги заклюють за не солідарність. Директор зрадів, видав Ромчику диплом за вісім класів зі словами йди вчися назад не візьму. Ну Ромчик пішов, поступив у технікум. Відучився, потім ще й в інституті. Щас десь працює аж в Америці в сіліконовій вроді долині. А бач чуть все життя пацану не зарубала та мєгєра.

 
 
Докладніше

Жив колись в Конотопі на міру...

gorovyi

Жив колись в Конотопі на міру в домі де ото магазін Рубін Тарас. Ну звичайний ніби юнак такий, хіба шо і взимку і влітку в футболці ходив, не мерз. Бува ото зима, люди на зупинці стоять дрижаки ловлять, а він кудись чимчикує в самій футболці, спортивках і кедах шо аж дивитися холодно. Ну мало лі дивних людей, деякі батьки даже дітей ним лякали, тіпа не будеш слухатися то станеш як отой дядя, шо даже куртки немає. Аж раптом Тарас кудись зник. Толік з мєнтовки казав шо посадили, бо ніби насправді він коноплі курив і тому не мерз бо в нього в голові оті протони чи як їх там вже полопалися і він холоду не відчував. А вже як літо пройшло і зима даже то приїхала Кірка крива в якої баба десь на Житомирщині в селі нлухому і розказує шо бачила Тараса. Приходив в село с магазин босий і такий бородатий богообразний як Ісус. Сіль купляв. Шо він тіпа в лісі там аж під Білоруссю побудував чи то хату, чи ти церкву і сонцю поклоняєтьця. І дєвочка з ним така сама боса, вроді як дружина но не розписані. Вже даже з нового каналу приїжджяли знімать про риз передачу. І конєшно тоді всім стидно стало шо зробили з людини наркомана.

 
Докладніше

Жив у Конотопі Льончик...

gorovyi

Жив у Конотопі Льончик. З самого дитинства був такий метикуватий Но нещасливий. Вєчно шось вимучував, хотів зекономити, а воно не виходило, вєчно виходило ще дорожче ніж у всіх. То побачить, шо коли цілу коробку черевиків купить, шість розмірів, то одна пара на двадцять процентів вийде дешевше. Купить, думає тіпа продам комусь і зароблю, а потім ті черевики лежять роками. То шукав собі на машину диски, побачив шо дешево аж десь у Воронежі, домовився, а потім з пересилкою вийшло по ціні космос та ще й один диск тріснутий.
Ну ото раз на тряпошному, шо ото на виїзді як в бік Вирівки, фірмачі відкрили оптовий секонд-хенд. Тіпа беріть тюками, а вже шо там буде ніхто не знає, лотерея. Льончик спочатку боявся, бо ж мало лі там шо? А тоді побачив шо й Галька купчиха брала то всіх своїх шістьох дітей красіво повдівала, тоді Свирид шо на Воронцова магазін тримав теж взяв то казав шо там даже нове з етікєтками буває. Вопщім рішився Льончик, приїхав туда, а там як на зло з цього дня ціну на тюк підняли. І майже вдвічі. Кажуть інфляція. І він баче шо з Козацького бариги гребуть в Іфу майже цілий кузов натовкли. Він тик-мик, грошей не вистачає, баче дівчина якась на Жигулях з причепом стоїть зажурена курить. Попросив запальничку, розговорилися, каже шо оце приїхала аж з Кролевця і теж не вистачає грошей на тюк. Вопщєм рішили взять один на двох і поділить. Ледь у бариг останній вирвали. Винесли, розрізали кріплення пластикові а там ґвалт, фактично одні дитячі колготи та ще й діряві. Сидять обоє і майже плачуть так розстроїлися, а бариги з Козацького шо на грузовіку ще й ржуть. Ох як кинувся на них Льончик, хотів колеса попрорізать, єлі втекли. А та дівчина як побачила те, так в нього і влюбилася. І досі разом, вже ціла мережа секонд-хендів і в Кролевці і даже в Шостці. Шоправда обидва невезучі, вєчно в них якісь негаразди, но в кого їх нема?

Докладніше

Жив в Конотопі на Посьолку Петро...

gorovyi

Жив в Конотопі на Посьолку Петро. Прапорщік на пенсії. Суворий, нікого не любив, дитині канфети не дасть отакий. І якось знайшов на конєчній трамваю тройки цуценя. Маленька ще сліпа сучечка пищала в кущах, ну він чогось і забрав, даже не схоже на нього. Виросла вона. Ну як виросла? Фактично й не виросла, бо якась помєсь пікінеса і ще чогось дрібного, но зато гавкуча як дзвіночок. Ну Петро як людина воєнна і привчена до порядку, назвав її Ліда і посадив її на цепку. Причому таку, в пів пальця затовшки, шо колись овчарку припинав. Вопщім жила та Ліда, тягала цепку і так накачалася, шо в руки як візьмеш то прям камінець. І якшо з цепки вдруг зривалася то перестрибувала півтораметровий забор до кобелів на гульки. Ну жила вона собі нормально аж поки якось йому від одної партії не дали під вибори курчат. Ну викохав він тих пєрнатих, як підросли то в двір пустив. Ну та Лідаа вроді не реагувала на них, а то він пішов в магазін, вернувся дивиться, а вона п'ять штук вже подушила і рядочком виклала. Ех як захопив Петро ту Ліду! Схопив за цепку в як вдарить собачкою об грушу! Вона тіко кавкнула. Лежить, не рухається, очки закотила. Тут Петро аж почорнів, дума вбив зпересердя. За неї в машину і в ветеринарку на Путєпровод. Вопщім відхаючили Ліду, купа грошей пішла, вся пенсія і ще позичав. Петро пороздавав тих клятих курчат а Ліду доки відходила і з ложки годував і в туалет на руках носив. 
І вже тоді вона довго жила в нього а він всігда казав шо тіпа через дурну голову золота Ліда вийшла, як породиста по грошах.

Докладніше

Жив колись в Конотопі на міру Сергій...

gorovyi

Жив колись в Конотопі на міру Сергій. З самої юності любив мандрувати. Ото наплічник, спальник і гайда. Всю Україну обкатав, а потім і за кордон почав. Зразу де ближче, ну Польща там, Німеччина, а потім і далі, Іспанія, Португалія, Англія і за океан перебрався.
І от була в нього фішка. Сімейні труси які він колись ще на початку нульових купив в Конотопі на базарі. Саме кудись збирався їхать на тиждень і не вистачало однієї пари шоб вже не думать в мандрівці про спіднє. Ну і там бабця на вході торгувала самошитими парашутами то він і купив якісь ситцеві в квіточки дрібні. І ото раз він ті труси взяв в поїздку, другий, а потім вже постійно брав і фоткався в них. То біля Ніагари, то на горі Монсерат. Даже в Парижі біля Лувра сфоткався. Вопщім з кожної поїздки була фотка з цими трусами. І от раз повертався він з Аргентини. Причому якимись кругалями з двома пересадками. І як вже в Бориспіль прилетів то виявилося, шо десь загубили його багаж. Ох як же ж він розперживався за свій рюкзак. Аж з лиця зійшов. Дєвочка шо в аеропорту заяву про втрату багажу приймала давай його заспокоювать, а він прям ні в какую. Вона його питає шо там цінного шоб зрозуміти яку суму написать на оцінку шоб єслі не найдуть так відшкодувать, а він чуть не в плач, каже шо труси там цінні в нього, як талісман. Вона спочатку думала шо він жартує, но бачить ні, прямо істерика в нього. Ну зрештою написав він заяву вона взяла телефон і пообіцяла шо особисто подзвонить як знайдуть рюкзак. І шо ви думаєте? Найшли таки через три дні. Та дєвочка подзвонила і Сергій рвонув в Бориспіль, забирать. Вона його зустріла хоч і не її зміна була, пішли разом забирать і попросила показать ті труси шо він так розстроївся. Вопщім слово за слово і в них закрутилося. Зараз десь в Борисполі живуть. Бачив недавно фотку з Індії. Вдвох на пляжі і він в тих трусах ситцевих.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info