Жив у Конотопі в Порту Саня...

gorovyi

Жив у Конотопі в Порту Саня. Шебуршний хлопець, веселий. А бабуся в нього жила в Красному як на Батурин їхать. От поїхав раз він на вихідні помогти шось мама послала до неї, а ввечері вирішив на дискотеку в клуб піти. Аж гля нема чистої футболки, ту в якій приїхав то бабуня випрала і мокра, а в старих лахміттях шо раніше на тряпки попривозили не підеш же? Ну шо робить? Почистив джинси, кросівки взув. Надягнув піджак джинсовий на голе тіло і пішов. Ну в клубі як всігда, три дівки поставили сумочки на підлогу і біля них танцюють ліниво, ніби нехотя. Пацани всі стоять стіни підпирають і тіки як скорпіонс ставлять то з грацією трактора підвалюють до дівчат з питанняме тіпа шо, падруга, на мєдляк пашлі?
І тут Саня. Яркий, вмазаний трохи бо до сусіда шо самогон гнав на первак забіг, в піджаку на голе тіло. Вибіг на танцпол і як гаркне тому шо дискотеку крутив мол Шуру давай! Атшумєлі, давай, лєтніє дажді! І пошов виписувать. Дівчата оживилися, попами завертіли, хіхікають. Пацани біля стін напряглися трохи но не особо, бо Саня в селі ніби свій. Вопщім натанцювався Саня, і піджака даже скидав і над головою вертів і між ногами затискав як майкла джексона показував. А потім з самою красівою з трьох з Танькою пішов і шось за клубом зажималися даже. Вопщім відпочив добре. 
Ну повернувся в Конотоп а мамка його як наступної суботи була у баби то повернулася й розказує шо вся молодьож ходить шось в піджаках джинсових на голе тіло. Всі хлопці. Даже на тракторному стані і в магазин тоже. Дивна, каже, в вас молодих мода. Непонятна.

Докладніше

Жив в Конотопі на Зеленчаку...

gorovyi

Жив в Конотопі на Зеленчаку Льоня. З самого дитинства любив техніку і всякі шутіхі. То карбід взривав, то салют саморобний робив. Вопщім одарьонна дитина. Ну шо, підріс, пішов в армію. Де служив точно не скажу но тоже шось було з вибухівкою связано. Дембельнувся, тик-мик роботи нема ніякої. Куди не піде візує глухо. Хіба в торговлю но з Льоні такий продавець шо аж смішно. Вопщім скрутно було. І вирішив він поїхати в Київ в міліцію поступать. 
 Прийшов до начальника по кадрам так і так каже, хочу в вас работать. Ну начальник питає, а шо вмієш, мол? Льоня каже вмію міни ставить і розряжать. Начальник покрутив головою, тіпа нашо нам такі спеціалісти? Ну нє то нє, Льоня тоді дістав з сумки якусь фігню з дротами, годинником, запалом. Все блимає, кнопочки якісь горять, і бабах цю штуку на сейф на магніті присобачив. Начальник онімів, а Льоня пішов на вихід. Вопщім догнали його, зняв він ту фігню, виявилося муляж. Но його таки взяли в вибухотехнічну службу, а щас ніби аж десь в охороні Президента працює, но чи правда не скажу.
#КонотопЗемляЛегенд

Докладніше

Колись в Конотоп приїхав до батьків...

gorovyi

Колись в Конотоп приїхав до батьків на мір Ромка. Він сам давно вже в Києві жив, в банку чи шо працював, а то на Паску попровідать заявився. Приїхав на новій машині красівій. Вже не скажу якій бо давненько було, но гарна конєшно і цвєт красівий наче перламутр. Ну вопщім Ромка як положено празнував і в церкву там і бухав і по старим знакомим дівчатам швендяв, так батько в нього ключа забрав від машини шоб бува п'яний не сів. Ну прогриміли свята, відіспався Ромка, аж гульк, а ключи в машині лежять на сідушці, батько сідав роздивлявся, і блокіровка спрацювала, центральний замок. А другий ключ аж в Києві. Ромчик після свят то туго сображає, стоїть, повна торба пасок в руках мамка напекла, кліпає очима. Ну батько каже шо поробиш, будем виходить з біди з мінімальними втратами. Взяв монтіровку і обережно розбив бокову шибочку трикутник в задніх дверцятах і відкрив машину. Ну шо, заклеїли кулаком і скотчем, поїхав Ромка на Київ. А потім дзвонить батьку і розказує, шо треба два місяці таке скло ждать, бо воно само навряд чи по б'ється коли, хіба вже вся машина в хлам, тоже його не замовляють дилери. І коштує з пересилкою так як просто бокове. А на розборці таких нема бо машина нова. Вопщім їздив Ромка по факту пів року з кульком на модній машині і згадував як в Конотопі похрестосався.

Докладніше

Служив у Конотопі в кінці дев'яностих...

gorovyi

Служив у Конотопі в кінці дев'яностих в пожарці Міша. Був командиром виїзду. Ну а шо в Конотопі за робота в пожарці? Фактично ніякої. Днями ото сиди й куняй, хіба колеса на цистерні побілиш чи фасад підметеш. Ну харашо в Міши була чорна двадцять четверта Волга шо він в директора автобусного парку викупив. То він їй ото двигун крутив та електрику. Нє, ну конєшно коли не дай бо пожар то хоч звільняйся, рукава старі, газони теж єлі крекчуть, но то ж рєдкость шоб добре шось горіло. А жив Міша вопщє поруч, біля спортивного, тож навіть обідать додому ходив. Прямо в бойовці, мало лі шо? І от раз пішов додому, а там його сусідка перейняла, каже Міша, таке в нас горе, дід помер на Загебеллі, то ми тут гроб купили, а ти відвези своєю Волгою. Міша вроді ж на роботі, но сусідка, як відмовиш? Примотали гроба на верхній багажник, і тільки з двора виїхав чує від пожарки лемент, сирена. Ворота на фасаді відчинилися, виїхала цистерна, пацани його застрибнули і водій газу. Оце да, виклик, а його немає! Міша педальку в підлогу і за ними. Вопщім цистерна в порт погнала. Ну Міша за нею. На конєчній тройки вона за універмаг, в ті пятіетажки шо над болотом. І він туда. Зупинився, бачить відділення пішло в під'їзд в розвідку, дима ніби не видно. Він кинув Волгу серед двору і за ними. Вопщєм в під'їзді шось один чувак соплі з дротів кинув повз щиток і десь замкнуло. Бахнуло, завоняло, то люди пожарку визвали. Но не горіло далі слава богу. Пожежники повиходили з під'їзду й ржуть. Міша вийшов, бачить народ біля його чорної волги з горбом на даху зібрався. Баби хрестятьця, діти визирають. Міша вопщім підійшов, малих розігнав, тіпа шо вирячилися? Сів в машину, за цистерною виїхав і попер на Загребелля гроб відвозить. А в порту ще довго гомоніли шо пожежники тепер на пожар сразу з гробами приїжджяють. А Мішу після того в пожарці стали називать Чорний Ворон.

Докладніше

Жив в Конотопі на Вокзалі Яшка малий

gorovyi

Жив з мамкою біля тридцять шостого садочка в часному домі. Бешкетник був рєдкосний, в голові вітер. Всі знали, якшо десь на кутку хто шо вчудить, то це точно він. Якось на паску послала мати Яшку в церкву паски посвятить. Це в дев'яностих було, коли тільки після совка люди почали в церкву знов ходить. Ну пішов Яшка, а церква аж на путєпроводі була, та шо з обичної хати перероблена. Ну пішов ше вночі і нема й нема. Мамка вже почала хвилюватися, аж іде Яшка вулицею, пре якісь дві корзини, ще й торба на плечі. Мати назустріч, дивиться, а там скрізь крашенки. І у кошиках, і в торбі і в пелені в футболці зав'язані. Десь штук Мо двісті не менше крашанок. Зайшли в хату мати до Яшки тіпа звідкіля? Виграв, сміється той. В битки грав. Ну крашанки дійсно всі трошки потовчені, та ж дуже багато. Вопщім зізнався Яшка, показав яйце-битку. З дерева зроблене і пофарбоване просто як ото цибулею. Яшка ним з хлопцями грав, а в кишені тримав справжнє так само покрашене. Якшо хтось починав підозрювати то непомітно виймав те і давав обережно розглядати. Ох і давала мати Яшці прочухрана на Паску.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info