Жив у Конотопі в палістіні Міша...

gorovyi

І був у нього син Славік. Міша той юморний, а Славік вопщє без почуття гумору, вроді природа відпочила на синові. Ото хто анекдот розкаже, а Славік дивиться як баран на церкву. Но як підріс то навчився рота кривить тіпа сміється, бо ж стидно шо виділяється. І от один раз, це в кінці дев'яностих, з чотирнадцятої квартири Роберт Семенович виїжджяв на пмж в Ізраїль і продав Міші телевізор. Хароший, великий, важкий правда як холодильник, Но зато діагональ пісят один стогерцовий і екран вже плаский, не загнутий. Ну заперли вдвох покупку на третій поверх, все працює, красота. Єдине шо десь Роберт Семенович пульт не знайшов, Мо спакували з барахлом, непонятно. Но тєлік все одно дешево вийшов то Міша вже не ругався. І от якось Міша зранку зі спальні прийшов в залу подивитися новості, а Славік спить ще. Включив тєлік тихенько, настроїв плюси тільки сів на кресло, аж тєлік раз і на ут-1 переключився. Ну Міша встав, крекче, пішов і знов на плюси. Дивиться шо норм, Мазур розказує політіку партії, він знов сів в крісло. Тєлік знов клац, тепер вже на новий канал. Міша знов встав перемикнув. Сів, а тєлік знов клац на ут. Міша як підхопиться і до Славка. Валує, тіпа ти шо, ото з батька знущаєшся, де пульт від тєліка сховав? А той прокинувся, очима кліпає, не розуміє шо сталося. А Міша валує, одіяло стягує! Ґвалт, лемент. І тут в кімнату заглядає Люба, Мішина дружина. Мовчки йде до крісла, виймає з під накидки дистанційку і кидає на ліжко, мол ввечері Роберта мала занесла, знайшла. 
Міша цей случай потім всім розказував, казав шо подумав шо в Славка почуття гумора вдруг прокинулосяі він з дистанційкою бавився, но бач ні.

 
Докладніше

Колись в Конотопі ще в совку...

gorovyi

Колись в Конотопі ще в совку вчився в третій школі Руслан. Товстенький, пухкий, шо всі однолітки дражнили жирний, жирний поїзд пасажирний. І от раз десь класі в четвертому повели весь клас в порту в лісопітомник на зарницю. Ну всі діти там на скорость палатки складали, а Руслана ніхто в команду не взяв бо товстий і він ходив тинявся між сосни. І бачить пташеня випало, чи шпак чи шось не пОймеш шо, невеличке. Ну Руслан подивився, гнізда немає ніде і нумо підкидать пташеня вгору, мо улетить. Но куди там, воно весь час падає і пищіть. Вопщім кидав він те пташеня доки фізрук не побачив і не забрав напівмертве та десь в гніздо посадив. А потім як вернулися з зарніци то фізик, який теж ходив на зарніцу наглядать за дітьми і брав фотоапарат, надрукував фотку де пташеня ніби з рук Руслана злітає. І така хароша фотка шо її в домі піонерів на Міру повісили. Всі однокласнікі заздрили і пацани хотіли Руслана набить, но побоялися бо здоровий же ж і товстий. Но коли фізик відправив фотку і її в піонерській правді на останній сторінці надрукували, то весь клас до кінця навчального року з Русланом не здоровався. А вже після канікул Руслан трохи схуд і всі забули

 
Докладніше

Жив у конотопі на семи вітрах Андруша

gorovyi

Здоровий бугай, моцний. І дуже рибалка справний. Но забобонний. Як на рибалку збирається то не дай бо сусідці з пустим відром зустрітися чи кицику чорному. Ну й вопще даже такі мєлочі як з якої ноги встав, хто зустрівся дорогою до річки тоже важливі були в нього. І от раз він з хлопцями сіли в Ланос і помчали. Субота, рано, траса чиста. А Андруша як ото відчує, шо вода вже поруч, так вже газує як німий. І тут гаішник, чорти його в таку рань підкинули. Ну і спиняє. І главно спиня в той момент коли швидкість не висока була, бо саме переїзд був і поворот за ним крутий. Андруша спинився, а сам аж зелений від злості. Сидить, в кермо вчепився. Той міліцанєр підходить і тіпа такий, драстє, перевіряю, чи бува не п'яні, бо празнік в п'ятницю був. Ех, Андруша як зірветься на гаішника. Валує, шо ти, тіпа, чорт мене спинив без причини, а тепер клювать не буде, вся рибалка котові в сраку. І валує, аж піна летить. Мєнт той аж закляк, а потім дістає з кармана десятку, дає Андруші і каже, мол пробач, друже, сам рибак, понімаю шо до чого, но я фартовий, бери десятку на щастя і їдь, клюватиме я тобі кажу. Андруша взяв десятку, міліціонер під козирок і поїхали далі. Приїхали і до вечора не клювало вопще. Андруша психував, а потім розвів костьор, спалив ту даішникову десятку, розтоптав попіл і якійсь заговір прошепотів. І зразу кльов пішов, даже коропа на дев'ять кіл витягнув.

 
Докладніше

Жила в Конотопі Антоніна...

gorovyi

Жила в Конотопі Антоніна. І ото як народилася в третій день літа так все життя на її день народження був дощ. Як пороблено. Ще в дитинстві знала, шо хоч і сонце і тепло, а на вулиці празнувать не вийде, полюбе буде дощ. Скільки ще разів по молодості до заміжжя перевіряла шо може співпадіння, а нє. Зранку сонце, краса, ні хмарки, а вийшли в пітомнік чи на болоті в Порту сіли - на тобі, лови дощару. Діти повиростали вже як то теж знали, шо на мамину днюху завжди мокро буде. І главно непонятні причини аномалії. Ну зрештою забили на ті літні пікнікі і весь час всі вітали Тоню вдома. І щоразу дивилися на зливу за вікном. Вже як традиція. Так от якшо раньше всі просто сміялися то тепер вже чекали і ставки робили о котрій вперіщіть. І ото онук один Тонін як підріс то вирішив дізнатися шо ж це за напасть така. Сидів в інтернетах, читав, а потім приходить і каже, мол баба Тоня, все ясно чого в вас такий сюрреалізм щороку. В цей день Кафка помер. І зразу ливонуло, шо характєрно.

 
Докладніше

Жив у Конотопі на Посьолку...

gorovyi

Жив у Конотопі на Посьолку в часному будинку Саша. І дуже він любив кораблі. Як в Києві ото буває, зайде ото в магазін на Чорновола де модельки всякі і стоїть втикає на паруснік, який аж сорок тисяч гривень коштує. І от раз виходить якось Саша з магазіна, баче сидить кошеня, сіре таке, замурзане і плаче. Ну забрав, кинув у рюкзак, привіз в електричці додому. Ну кошак виріс крупним, красівим, почав ходить по сусідським хатам до кицьок, а паралельно й собакам давав по мордам. Бачить Саня шо таке діло шо ще чи травонуть чи приб'ють кицика, і рішив піти до вниеринара шоб кастрірувать. Прийшов на Путєпровод, а ветеринарша толкова і каже шо нашо ти ото такого харошого менйкуна чікать рішили? В нього якшо хароше кошеня то по триста євро продать можна. Карочє Саня за кота й ходу. Береже, з хати не випускає. Знайшов вже трьох кішок, пов'язав, і планує за рік вже той парусник модельку купить.

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info