Звоню їй

tb1

- Мама прівєт.
- я не можу балакать, я в засаді 
І відбилася. І я стою отак посеред Києва, як... Як вроді в мене мать в засаді.
Наглюка отака. Я нєрвнічаю знач, А вона по засадам розсижує вобще уже. По яким таким засадам, кого вона там висиджує?! Га?!
Нєрвнічаю така, бігаю.
Передзвонює.
- прівєт. Ти представляєш?!
І така дзвінка висока театральна пауза.
- Ти представляєш, доця?! Він у мене 4 гарбуза поцупив. Да-да іменно оті шо ви так бережно з картоплі зносили. Взяв скотина і вкрав. Я ж думаю, та шо ж таке, та де ж гарбузик дівся, такий білобокий тут лежав, а тут уже нема. Думаю, може з головою вже шо случилося. А воно гля і червоного нема, а тоді дай думаю пощитаю та назначу. І шо?! Шо питаєцця?! Білого великого хоп і як не лежав. Ну всьо, це ж не возрастне, і не болезнь, це вже факти. Звузила круг подозріваємих до одного. Сусід. Петрович. Дивлюся пішов по-під лісом. Ну і я в пшінку. Сижу. Дождалася, іде з возиком. Остановився і не озирнувся даже. Пішов і мацає моі гарбузи. Представляєш? А я кажу йому із пшінки, " чув, ти той з права побільше бери". І шо, пішов і взяв, до возика ледь допер, лантухом вкрив і такий іти давай із місця злочину. І я така йому кажу, вийшла і кажу, " хуйло, ти петрович, на тебе даже матюків не придумали" .
- а він шо?
- Та нічо. Казав шо не хотів воно само і то не він. Хуйло, шо тут доця скажеш. А ти чо звонила? Шось важне?
- нє, мама, по ходу у мене питання по придбанню курточки для тебе ваще фігня. Тобі не курточка, тобі маскхалат нада. Поіду завтра в магазін все для охоти і рибалки.
- тіки марку не бери.
От шо воно за женщина мене родила?!
Докладніше

Мать моя звоне...

tb1

- шо лежиш?
-та лежу, не стоять же ж.
- А чо лежать ото?
- Мама я два тижні без відпочинку пропрацювала і захворіла, мама, я полежу, харашо?
- Ой не начинай. Граф приходив, просив грошей. А я кажу "даватіль поламався", А він каже що я бидло. І отак сказав і хода, сцикло отаке. Я б якби догнала то так би його дрюком відбидлувала.
- мама, ну що за жажда пріключеній. Не звязуйся раді Бога з ним, воно больне.
- Таня, я його болезнь знаю аби спать жерти, горілку пити. Короче поставила дрюка і буду ждать, він мені ще попадеться.
- мама, ну що ти його бить будеш?
-ну бить не бить, А уважать заставлю.
Отак живе мать із дрюком біля воріт і вимогою уваженія. Читає "газету по- українськи" і каже " так безграмотно пишуть, що аж очки потіють, як кац....пи. творог, ти бачила, творог, взяли і отак буквами творог написали, А це ж не інтернет твій дурацький, це ж газета хіба так можна на бомазі, творог, як кац...и"
Прийшлось матєрі розказувать про жизнь, а вона раптом тихо так каже, як із засади, "Ну всьо пока, мені треба..." І вже з кармана її чубю, "А драстуй, саша".... І звук ціпуряки об асфальт. Не повезло Саші сьодня як і газеті. Ну в самом дєлі...
Докладніше

От шо ви знаєте про екологію, дєтки?!

tb1

А я вам щас розкажу.
Марина моя, імя незмінне і незамінне, Мари, якшо ти мене читаєш зі своїх Черкас, то прасті, но це важно було сохранить історичну достовірність.
Так от Марина моя подружка, видатний еколог, шоб ви понімали, всякі оті кіоти, то якась хуйня помазана протів Марини, потому шо Марина отак одним взагалі понижувала викиди і вкиди.
Якось ми жили на квартірі у своєї подружки Юльки, Юлька прасті, видатної тоже екологині, на Зигіна, у Полтаві. Шоб ви понімали, то екологіческий пуп вселєнної, то просто зачинатель екоруху отой район, ми якось там по пиво пішли в 2 часа ночі, ото нам там розказали про чорні дирки і виброси в атмосферу...
Так от.
Зигіна, весна, цвіте бузок і зацвітають мислі. Наш балкон виходить у двір, з сусідніх балконів курять китайці праворуч, араби ліворуч.
- Стоматпрівєт, - кричить тим арабам Марина зигінського Полтавського ранку.
- єфлпоіоірштаиолт, - чемно отвічають їй китайці.
Курим знач. Викидаєм СО в атмосферочку.
А балкони знач наші виходять у двір, в той самий двір шо й кілька генделів. В генделях у тих дуже екологічні хазяї, забули влаштувати туалет, тому вельмишановна публіка поправши честь і совість мчить до нас попід балкони.

Докладніше

#‎МатьМоя‬

tb1

Додатковий дзвінок.
- Таня, а холодець???
- Шо холодець, - перелякано каже Таня і перебирає всі свої перепаскуджені іспорчені, незварені холодці у голові.
- Холодець ти варитимеш?
- Мама, от шоб тобі всігда харашо було. Не буду я бадлятися з тим холодцем.
- От вєчно все в тебе не як у людей. Паска і холодцю не буде. Хоть каклєт нажарь.
- Мама я тебе прошу!
- шо?
- Мам, от тобі шо так треба мені мозок холодцями винести?
- Нічо я не виносила...
- Воно само?
- Ну шо ти як маленька. От люди прийдуть а в тебе нічого на стіл поставить.
- Мама, ніхто не прийде, на стіл буде що.
- Боже-боже, бадилля опять якогось натовчеш?
- Мама, надобраніч, хай тобі хороше сниться.
- Ага, шо тобі важко холодцю наварить?

Піздєц.
Ой.
Конєц.
Пі-пі-пі-пі-пі

Докладніше

‪#‎МатьМоя‬

tb1

- І шо ото в книжці так і написано, шо то ти?

- Ну да, маленькими буквами і незамєтно.
- Шо от прямо так і написано, "Тетяна"... А фамілію яку?
- Мою.
- Та я вже запуталась, твою це Ромину, чи твою?
- Мою - це Ромину.
- Ага - це шоб ніхто не узнав шо то ти.
- Та ні, ну так шоб культурно, мама ну шо ти начинаєш?!
- Тю, а шо таке?! Так ти ото прямо оте страшне шо ти привозила мені ото і перекладала?
- Угу.
- І люди його напічатали?
- Угу.
- Боже-боже, дитино, воно ж страшне.
- А шо ж поробиш, як життя таке.
- Та таке ж, і шо люди ото тепер знач читатимуть те, шо ти наперекладала?

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info