Колись у мене був дім.

Колись у мене був дім.
В ньому були жовті штори в смужечку, які я ненавиділа, диван з такою колючою оббивкою, що не вистачало покривал, аби помякшити його колючість, стіл бився кутками, книжок задофіга, вони випадали із шафи, припадали пилом. На батареях прикіпали чудним візерунком гардини. А по кутках жили привиди хороших і поганих спогадів. 

Докладніше

Якщо чесно

Якщо чесно, мені чомусь відверто образливо і боляче.
Може тому що той свій блог я починала як певний душевний затишок, для своїх для хороших, для тих кого люблю. Я викладала туди кумедні фото своєї Надії, писала історії про сни і про какашки, ділилася своїми, не вигаданими пережитими спогадами.

Докладніше

Колись я підпрацьовувала тамадою.

Колись я підпрацьовувала тамадою. 
Ну так, мені хотілось грошей, а ума більш ні на шо як ото язиком молоть, та писанину писать не хватало. Тому пішла тамадувати.
В мене були різні весілля, однажди я ховалася під столом наречених, бо за третім столом музиканти случайно грали туш і розбудили нівєсту, і началась піздєлка. Там бились всі, весільний тато із баяністом Вадіком, вчитель математики з весільною мамою, мама женіха полоскала повариху в виварці з кампотом, і тільки я з директором школи, тримались за один мікрофон і сиділи під столом. Потім всі мирилися і повариха случайно трахнула завклуба, за шо завклубова жінка обідилась і подарила міньєта свідєтєлю, а свідєтєль розказав завклубу, а завклуб сказав "пиздло ти, Андрюша, вона таке не робе бо брезгліва". Потім нас із музикантами проважали всим селом і просили остаться ще на пару днів, я після того заїкалась, прокидалася ночами і внєзапно плакала.

Докладніше

Надєжда

Друзі, ви знаєте шо в мене єсть Надєжда.
Настояща, на двох швидкопопих ногах, з двома шкодливими рученятами, з блакитними оченятами і вообще.
Надєжді 3. І вона класно запам'ятовує і сприймає англійську мову. Словниковий запас у неї більший ніж у нєкоторих в 35 год. Наприклад вона знає англійською кольори і відтінки, називає всіх тварин ферми і зоопарку, рахує до 25, знає техніку і останнє здивування, знає навіть назви місяців.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info