Коньячочек, або гикавка як способ передвіженія

Було це дуже давно.

Так давно, шо я тоді ще влюблялась в мальчіків по цвєту волос і опрєдєляющім фактором було його уміння іграть на гітарі.

І от в ту пору желєзобетонной печінки і яркіх пріключеній, якось пішли ми на дєнь рождєнія до подружки. Ми тоді думать могли погано, тому в подарок понесли їй книжку Селінджера (а шо такоє?) і бутилку коньяка три звізди Десна.

Докладніше

Антологія будуна. Пільмєні

Моєму ученіку і даже соратніку Женьці посвящаїться))) Я знаю шо ти мене читаєш. Надіюсь жизнь у тебе весела і щаслива. Але це ще не значить шо Женька герой цієї історії ілі даже персонаж. Женька тут може даже ні прі чом, а може і прі чом, а може він просто рядом проходив, хто зна, мене там он вобще не було)))

Для того шоб прийшов будун своєй страшной сєрой поступю із страшними запахами, не обізатільно пить водку, жерти черпаками вино чи херачить пиво літрами. Достаточно зустріть харошу компанію, яка каже кодову фразу "Ви такі прікольні, пішли з нами". Воно б канєшно юним дамам насторожиться, взмахнуть рєсніцами і заорать дурним голосом "Да как ви смєєтє? Да я вам шо?". Але істінні лєді так не поступають, істінні лєді сначала оценюють в скільки прийомів мона отправить приглашающіх в нокаут, потом прощитують маршрут і точки отступа і кажуть "Та ми не пєм"....

Докладніше

Мій перший опит

От ви як думаєте, нашо вам подруги дєцтва?

Мо для того шоб помнили і вам нагадували як ви заблювали школьний автобус в першому класі?

А може для того, шоб держать за руки першу любов в садіку, пока ви його цілувати будете?

А може для того, щоб брати вину за розбите в підїзді скло на себе?

А може?

Та хто зна на шо вони нужні ті подруги з котрими ви сиділи на сусідніх горшках, але як же з ними тіки харашо.

Докладніше

Радіація

Ми були студенти. І нам було на все похуй. Главне шоб по культурології двойку не поставили, хотя і на те тоже похуй, до опредєльонного момента.

Можу предположить, шо більшість студентів всі роки навчаня перебуває в такій от стадії дзенпохуїзма. 

Но однажди нас таки поколєбало...

Ми курили на вікні 4 поверху. Ноги наші бовталися за вікном, і ми кожен думали про те, яка ж ця жизнь не справєдліва, но нам всьо равно похуй. В нас перебували величні енергії, вони насичували нас миром і любовю, хоча курили ми всього ліш козирний Бонд. У нас був почті шо дзен. Тихо капала вода на кухні, громко їблись біліотєкарі етажом више. У художніків грав БГ. Все це в купі і давало такий устойчівий дзен...

Аж тут яяяяяк йобне!

В одну мить всі вийшли із дзена, і побігли под кровать. Пару секунд спустя всі почали бігать, і ми теж бігали. Хтось казав "отето йобнуло не па дєцкі", ктось кричав "Ми всі умрьом", танцори питали "Так шо на ансамбль не йти?". І при цьому всі бігали, бігали даже обкурені хоровики, коли ми їх питали чо вони бігають ті відповідали "Чш, шоб не спалицця". 

Пока ми всі весело і озабочено бігали довгим общаговским коридором. Хтось приніс благую вєсть - "В пригороді, в селі газопровод йобнув".

Наша фантазія рисувала апокаліпсіс і разні сценарії мучітєльной смерті. Хтось уже даже пробував писать заповіта, "прошу оддать мою тумбочку...". Потому шо людям з развітой фантазієй ніззя давать обривочні свєдєнія. До вечора коли ми вже змирились із неізбєжним в общагу прикотилися перші подробності - йобнуло сильно, птіци горєлі на лєту, в селухі поблизості вікна повилітали, там ад ваще, всіх убило, кроваві мальчіки, пожарніки ушли на больнічний, будуть гасить танками". До утра канєшно ми не спали - пили успокоїтєльне од подпольщіка Клена в гомеопатіческіх дозах, і дуже надіялись, шо завтра отмінять пари. Бо яка б хуйня і катастрофа у світі не случалась, студєнту главне, шоб работала лавка в Клена, і шоб пари отмінили.

Пари не отмінили. Ми йшли всі сосредоточені на занятія, і дивилися в небо, там летіли вертольоти, тушить локальний ад. Ми даже представляли вже як городом ідуть танки, і дехто даже казав шо лічно чув і почті бачив як танки йшли по центру. Хотя якого хєра їм робить крюк через город, ніхто не понімав.

Шоб снять істєрію адміністрація таки скоротила пари. І то даже на скорочених ми обсуждали, шо йобнуло, чого йобнуло, які послєдствія. 

Може б і пройшов цей епізод мимо. Може б і не відклався він в моїй памяті, якби не один важний момент. 

У нас починалася репетиція, репетирували ми яку-то дитячу казочку з дебільним вінігрєтом героїв, де вінні пух влюбляється в осла із бременських музикантів, стандартне творчество студентів на досугє. І тут до нас зайшла викладачка. В неї був такий вид, шо мона було подумать шо брєжнєв воскрес, кого-то репресірував, опять спиздив золотий запас і снова умєр.

- Всьо, тщєтно в етом мірє! - сказала вона, і зробила таку паузу, за яку мона було бухнуть і протрезвіть, МХАТовську кароче паузу. Але ми мовчки дивилися і ждали вишшей мудрості. Коли Станіславський начав апплодірувать з того світу, вона продовжила:

- Кагда случілся взрив, пакалєбалась твєрдь, - тут уже завідував Островський, - зємля тронулась. - драматізм наростав, слабонєрвні плакали, - І в ето врємя обнажилісь урановиє пласти, на которих ми живьом, ані ізлучают радіацию. Ми єйо нє чувствуєм, но она єсть і разєдаєт нам кожу і кості, - Хічкок пішов застрелився нахуй од своєї бездарності, - здєсь фон, віздє фон, всьо фаніт... вот фон і вот фон, - тикала вона пальцями в портрети якихось діячів. - но ми можем еще спастісь. Чєрнобильци гаварілі, что радіация нє прістайот єслі випіть столовую ложку водкі із трємя каплямі йода. І так трижди на дєнь. Ну всьо работайтє дєті! 

І пішла.

Яка нахуй робота, таваріщі, після такого рассказа уже фізично ніззя було казать "Я Вінні пух, слігка пріпух", тємболєє бадьорим і веселим голосом. Ми вирішили йти по лікарство. Але нам невірилось в цілющі властивості водяри, тому ми вирішили піти прямо до Клена по самогон. Сначала купили чекуню, чверточку. Ну це ж всьотакі лікарство, хто ж лікарство літрами бере?!

Взяли ложку і йод і міряли гомеопатичні дози. Особо нєрвітєльні даже рисували йодові сєточки на інтімних містах.

Коли кончилась чвертка каждому попало по дві ложки, але репетиція всьо равно не получалась. Ми рішили не вийобувацця і від гомеопатії перейти до терапії. Хтось приніс сало і варення вішньове, хтось сирої капусти, хтось стакан і пару чашок, а ми знову сходили до Клена. Клен подивився на нас подозрітєльно "Нам на лічєніє", проторохтіли ми. Клена це не убідило, но лікарства він нам видав. 

Сначала ми продовжували капать йод в стакан і не казали тости. Потом уже розмішали прямо в баночці слоїк і почали толкать рєчі. Рекли ми шото пафосне, за здоровя, протів пожаров, за пацифізм... Хтось уже співав Цоя, хтось читав постапокаліптичну лірику Цвітаєвой. Піздєц назрівав.

Все б і закончилось локальним шабашем, обичної групи де нема жодного хлопця. Якби не Галя. З нами була Галя, скромна, стіснітєльна і вразлива дівчинка. Вона чогось рішила шо нада взять ще. Шо нада продолжать ліченіє, шо од терапії пора притсупать до реанімації ваще-та. Тому мовчечки взяла пусту баночку і пішла до Клена. Але вернулась.

- Тавшсшвсня, он ікі-та піздавт вшсшвсш, я гру, дай ічіца, а он гріт "Шо-шо", вшсвшвсш. Дурачок ккйта. Я іму інтлгнто повтрю, "дай ічіца. во днгі" А он гріт "пшла вон мллєтка кончная". Вот как пржить ето оскрблєніє?"

Ми пішли з Гальой вмєстє. Вийшов Клен побачив шо рядом с Гальой хто-то стоїть ровно і не дивиться в потолок і в пол одноврємєнно:

-Шо? - лаконічно уточняв розмір продажі Клен.

- Взд уран, пнміш, вздєєєєє, вапщіі-іііік уран. Он фніт, фон фон фон. - Тикала Галя, в двері Кленових сусідів. - нда піць вдку і жрать іод, ілі нааброт? Таня, скжи. І вот нам нада ічіца. По-ня-л?

Галя страдала, жестікулярувала, виражада мімікой все непроізносіме. Клен канєшно ніхуя не поняв із сказаного Гальою, але баночку налив і даже здачу дав.

Наступного дня з нас виходив уран... мєстє із водкой, мінєралочкой, салом і вішньовим варенням. А над нами стояла замдірєктора по воспєтчасті.

- Хто заставив художніків рисувать на фасаді двєрь в ад?

- Хто запускав самольотіки із конспектів по режисурі?

- Дєвочки, послєдній раз питаю, хто із вас організував маніфест под двором у дірєктора в час ночі???

- Хто написав на зданії горсовєта "Тут уран всім пі..."? Я вас питаю!!!!

Всі мовчали, потому шо був закон "Єслі я цього не помню, то ніхєра подобного і не було. А все шо кажуть злі язики, лож, піздьож і гнусна провокація".

 

Докладніше

Ларіса або хуйові огірки

От будун сам по собі буває обичний, а буває і отягощонний... Часто він отягощається стрьомними поступками, і не менш стрьомними доказатєльствами. Слава Богу, шо весь мій всплєск познанія науки будуна проходив ще поза епохою того гадського Ютюба.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info