МІФОЛОГІЯ РИБ (V)

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (V)

гострим краєм крила краяти горизонт.
губити пір'я, пробувати себе в польоті.
ніби нема на світі ніяких бід і гризот,
окрім нашого літа, відкладеного на потім.

крім невикопаної картоплі чи пустого гнізда.
глянь – тужавіють китиці винограду.
коли сонце заходить – сходить вечірня звізда.
ми про неї читали, пригадуєш?

на сторінках книги – з якої хтось говорив.
там було про любов і про погану спадковість,
про ячмінну хлібину й декілька риб,
і про те, що початок всього – у слові.

ми ловили це слово у срібну верш – 
слово-рибу в лагуні, у вигаданій нами водоймі.
тож, коли ти летітимеш поверх мостів і веж,
нехай воно світиться у твоєму домі.

як священна лампада чи старий ліхтар.
ми – столітні кити. ми – досвідчені пелікани. 
краєм крила можна доторкнутись до хмар.
дотягнутись до неба – хвостом або плавниками.

 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (IV)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (IV)

…а зараз буде не про запахи й кольори
не про хвилі ріки не про її сталеве осердя
ті що йшли отут і вірили у безсмертя 
стали згортками берестяної кори

стали просто тінями відгомоном сюжету
невідомі їхні докириличні письмена 
навіть осінь про них забула давно – вона 
у новому сезоні носить амарант і мадженту

її вина такі солодкі а провини - такі гіркі
опадає листя з каштанів зріють горіхи
а рибини що визирають з-під небесної стріхи
в цьому часі робляться добрі та говіркі

тож усе що лишається - гріти худі ключиці
мандрувати чужими містами крізь дощ і дим
усвідомивши раптом - ніхто не помре молодим
крім кількох поетів і судочинців

у лісочку збирати опеньки та маслюки
виривати сторінки з календаря й рахувати днини
це велика історія однієї малої людини
як стрімка течія однієї старої ріки

 
 
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (ІІІ)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (ІІІ)

між сумними деревами і риб’ячими хвостами
між трикутними текстами і ритмами дабл-степу
йти наосліп іти неначе востаннє 
влаштувати римські канікули – хоча й без тебе

римувати рюмсати – переховуватись у трюмі
пропливти усі дистанції – вірити в чудо-кисень 
ці порожні слова – такі неприкаяно-юні 
ненаписані

це вода навколо і третій день – без води і їжі 
сіль в очах сіль скрипить на зубах і шкірі 
це моє межиріччя (міжводдя) – у ньому усі промі́жні 
кліматично помірні

це порожні зали очікувань зневоднені злітні смуги
це блукати поверхнею слухати голос моря
косяки оселедців ідуть а за ними – отари білуги 
на небесних полях вони будуть пастися поряд

тож лови оцю рибу – як ловив метеликів у долоні
випроваджуй із хати тіні – хоча б у сіни 
міжсезонні ночі – по-осінньому довгі й холодні 
але трохи пахнуть іще озоном і свіжим сіном

 
 
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (ІІ)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (ІІ)

на початку вересня осінь така тендітна
носить джинси подерті й сукні кольору хакі 
роздаровує іграшки та цукерки сусідським дітям 
а самотніми вечорами вештається по хаті

підгодовує рибок в акваріумі – простеньких гупі
і одну особливо цінну – вуалехвосту 
осінь всі свої давні речі тримає вкупі 
і листи до колишніх запечатує жовтим воском

надсилає їх разом із пернатими поштарями 
а рибини за склом уважно стежать за нею
ці осінні листи – декларації і програми 
це сумні артефакти – експонати її музею

це стихія тотожна внутрішньому згасанню 
обираючи осінь не бійся її зустріти 
попри те що рибки в акваріумі - одні й ті самі
їм напевно сниться ріка не схожа на інші ріки

 
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ

рибини моєї любові запливають у темні нори
в затонулі човни у прибережні кореневища 
рибини такі мовчазні і мовчання їхнє мінорне 
але внутрішній передзвін у них досі не вичах

їхня синя луска пам’ятає безліч історій 
це історії про старих моряків і юних русалок
про походеньки наліво і походи хрестові 
про усіх кого давно вже не стало

про вчорашнє минуле і завтрашнє сьогодення 
про личинки в намулі та водяні лілеї 
ці рибини знають майже усе але їм не відомо де я 
коли ніч наповзає на галицькі галілеї

коли темрява треться до ніг як бездомна кішка 
і крізь товщу води прозирає місячне срібло
напівсонна ріка така розлога й розкішна 
їй від нас нічогісінько не потрібно

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info