МІФОЛОГІЯ РИБ (ІІ)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (ІІ)

на початку вересня осінь така тендітна
носить джинси подерті й сукні кольору хакі 
роздаровує іграшки та цукерки сусідським дітям 
а самотніми вечорами вештається по хаті

підгодовує рибок в акваріумі – простеньких гупі
і одну особливо цінну – вуалехвосту 
осінь всі свої давні речі тримає вкупі 
і листи до колишніх запечатує жовтим воском

надсилає їх разом із пернатими поштарями 
а рибини за склом уважно стежать за нею
ці осінні листи – декларації і програми 
це сумні артефакти – експонати її музею

це стихія тотожна внутрішньому згасанню 
обираючи осінь не бійся її зустріти 
попри те що рибки в акваріумі - одні й ті самі
їм напевно сниться ріка не схожа на інші ріки

 
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ

рибини моєї любові запливають у темні нори
в затонулі човни у прибережні кореневища 
рибини такі мовчазні і мовчання їхнє мінорне 
але внутрішній передзвін у них досі не вичах

їхня синя луска пам’ятає безліч історій 
це історії про старих моряків і юних русалок
про походеньки наліво і походи хрестові 
про усіх кого давно вже не стало

про вчорашнє минуле і завтрашнє сьогодення 
про личинки в намулі та водяні лілеї 
ці рибини знають майже усе але їм не відомо де я 
коли ніч наповзає на галицькі галілеї

коли темрява треться до ніг як бездомна кішка 
і крізь товщу води прозирає місячне срібло
напівсонна ріка така розлога й розкішна 
їй від нас нічогісінько не потрібно

 
Докладніше

ДЕРЕВО

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

ДЕРЕВО

танути як тане простір у твоєму вікні
бути тоншою за проміння навзаході 
це палітра осені але проглядається в ній 
перша передзимова заповідь

бути яблуком чи сойкою поміж гілля́ 
бути музикою – ось цього хочеться найбільше 
попри всі стигмати котрі болять 
попри всі ненаписані вірші

танцювати зайчиком на поверхні калюж
голосом глибоким прозрівати підшкірно 
квапити цей вересень – чимскоріш чимдуж 
залишатися вірною

Докладніше

ПОЛЮБИ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

ПОЛЮБИ

полюби оце місто – сіре, дощове,
з його самотніми привидами і кладовищами.
з наївною вірою у те, що воно – живе,
що за ним наглядають десь вище.

полюби – за голубів на Театральній площі і котів, 
розжирілих на об’їдках з м’ясних крамничок. 
за троянди у палісадниках і аличу на куті. 
полюби за усе очевидне і таємниче.

за австрійську цеглу, за граніт і бетон. 
за стежки у хащах і порожні будинки.
полюби його так, як ніколи не любив ніхто.
за те, що воно буває таким ласкавим і диким.

за те, що у нього повертаєшся голіруч.
перетинаєш периметри – три рази по тричі. 
перепливаєш Серет, переходиш за Збруч, 
і опиняєшся в умовному межиріччі.

полюби оце місто – відверто непоказне,
пострадянське, вбоге, майже ніяке. 
полюби у ньому мене. полюби мене.
дякую.

 
 
 
Докладніше

ОЛЬГА

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

ОЛЬГА

характер війни визначає її мета
сьогодні палиш древлянські села а завтра уже – свята 
сьогодні тобі немає чого сказати а завтра – є
хто вірує в перемогу той завжди виграє

хто носить з собою зброю – чує гомін ріки
добро існує і в нього широкі плечі й міцні кулаки
воно спокійне й замислене наче буддійський чернець 
якому відомо – це іще не кінець

тополі хитаються понад шляхом – з вітром у такт 
уся їхня армія – чотири танки і старенький літак 
але вони не здаються – не чекають підмоги зі сторони
життя – це велика правда колиски й труни

життя – це безліч історій грандіозних і незначних
це коли пробуєш запам’ятати кожного з них 
їхні обличчя руки їх позивні 
на цьому ж місці у цей же час 
зустрінемось по війні

 
 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info