ОЗИРНИСЯ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

ОЗИРНИСЯ

тріпочуть на вітрі темні знамена
чорна кров на землі а земля червона
їхніми криками така безіменна 
стишена похоронними дзвонами

бринить у повітрі відголосок молитви
свічка на вікні догорає жовтим 
піт освячено сльози пролито 
безхлібний вересень голодний жовтень

сонце яскравішає пополу́дні
небо не втримує нас і відпускає
вулиці якісь незвично тихі й безлюдні
пси голодні і неприкаяні

…а вона була кмітливою та веселою 
а її брат крав колоски в колгоспі 
хижа тінь простує твоїми селами 
озирнися Господи

 
 
Докладніше

ХУАНХЕ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

запах тривожного листя і промерзлих ікон

чорні ворони вилущують останні горіхи
п’яні червоні герані посміхаються з чужих підвіконь
це листопад у якому нам судилось згоріти

це не любов по правді – а щось лихе 
щось у чому для нас немає потреби 
ніби жовта вода фантомної ріки Хуанхе 
її понтонні мости і зірвані греблі

її південні міста і її північні міста
її бойові кораблі та рибальські шхуни 
ця географія так само умовна як і проста
це історія перестарілих і юних

коли відчиняєш двері – а за ними пітьма
вдивляєшся в неї і починаєш розрізняти відтінки 
коли нікого нема довкола – бо нас нема 
навіть наполовину – навіть настільки

це мовчазна мелодія мегабайти дощу
котловани залиті водою мікрорайони 
це листопад про який ти майже нічого не чув 
чужі червоні герані п’яні ворони

 
 
 
Докладніше

ГОЛОСОК

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

ГОЛОСОК

коли є вода – і ріка тече
і береги не розходяться стрімголов 
межи усіх світів 
межи усіх речей 
найголовнішою річчю стає любов

найважливішою поміж і над 
пам’ятай про це
пам’ятай
коли голі дерева шикуються 
на осінній парад 
і качині зграї відлітають у рай

коли світло падає навскоси 
і з північного боку іде зима
нічого кращого за це не проси
нічого більшого за це ти не мав

і по суті усе довкола – таке живе 
поміж пальцями час неначе пісок 
не бійся прислухатися і почути як позове 
когось нетутешнього 
з-за обрію тонкий голосок

Докладніше

ПУСТЕЛЯ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

коли все погано – іди і читай Шопенгауера 

цей жовтень оговтався і переріс в листопад 
ця ніжна пустеля з її полинами й агавами 
потроху прямує в тобі на спад

це дикий рельєф де живуть таргани і лисиці 
і декілька грифів у небі тривожно ячать 
це безум який найбезумнішим з нас не присниться 
тонкий кругообіг небесних свічад

напруга і музика відчай і чай із сиропом 
в тотальному мороці гасне малий каганець 
ти був на горі ти збирався послухати проповідь
і вірив що це не кінець

а річка тече – безіменна така й безбережна 
знайди в собі човен – сідай і щодуху пливи 
любов – це антонім до спокою та обережності 
це те що належить живим

Докладніше

ЖОВТЕНЬ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

так прощаються в тиші раптовій у жовтні,

чиє серце ніколи не буде належати ластівці жодній,
чиє сіре обличчя над нами щодня нависає.
так не пишуться вірші – оті, що приходять навзаєм.

так згасають слова поміж небом і листям опалим, 
і темніють пророчі зірки, ніби чорні опали.
а за третім селом в очереті на хижім болоті 
палить вогнище той, що не сіє, не жне й не молотить.

той, чиї імена називають украй неохоче.
так відходять у вчора в обійми осінньої ночі.
так по ложці туману вичерпують із продірявлених су́ден. 
це сумне божевілля непрошене і неосудне.

ця межа пролягає у звуках, у літерах, в текстах.
як жовтнева хода – проминальна, прощальна, протестна.
як відлуння застільного співу чи злого камлання.
так прощаються тільки по-справжньому.
тільки востаннє. 

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info