ЛІТО

Фото Уляны Галич.

#урбамістика

липень до пальців липне, наче солодкий інжир.
дівчинка в жовтій сукенці вулицею біжить.
мамо, цей світ навколо не може бути чужим!
мамо, я бачу янголів поміж хмарами!
та не питай про їхній вигляд чи імена.
цих абсолютних істот не втримує твердь земна.
наша сусідка вчора вилетіла з вікна –
теж, безумовно, чимось небесним марила.

ніби можливо раптом злетіти ввись.
річко моя, вгамуйся. рибко моя, ловись.
все що минає зараз – повторюється колись.
так і стається, так і повинно статися.
час у долоні бога – чайка з одним крилом.
бути добром – напевно, не значить не бути злом.
це перелом історії, вічності перелом.
це лабіринт суворої псевдо-статики.

отже, цей липень, вулиця, це дівча.
дзенькіт розбитих шибок – невдалий політ м'яча.
і уже неважливо, хто усе це почав.
так чи інакше, у підсумку маємо літо.
дещиця божевілля, крапля сердечних мук
шум автотраси, дзижчання сердитих мух
липи цвітуть духм'яні-духм'яні – тому
кожне порожнє слово приречене тут зітліти.

кожної другої літери падає хибна тінь,
і залишається тільки вірити тій,
що не злякалась неба, зосталася на висоті.
гра без відомих правил, команда без капітана.
ритми вриваються в тишу нічних оаз.
це не пустеля – просто усе на раз
стало таким прозорим. тисни мерщій на газ.
дівчинка в жовтому посеред вулиці тихо тане.

Докладніше

НЕ МОВЧИ

#урбамістика

якомога частіше називай її на ім'я.
сила промовленого – магія особливого штибу.
серед її тотемів – сова й черепаха, горлиця і змія.
говори із нею ніжно, але поштиво.

розповідай про те, що літо – навкіл.
про сонце, яке сідає над пшеничною нивою.
про масонську змову, про дім і стіл.
про те, що вважаєш її красивою.

про добрих людей і злих сусідів, про цілий світ.
про лободу на городі й геополітику.
розкажи їй, що іноді читаєш її твітти,
і що відтепер вона тобі не болітиме.

розкажи їй правду – неодмінно гірку.
критикуй її музику, її примхливу вдачу.
пожалійся, що трохи самотній, що не заходить кум.
а на вихідні повези її на дідівську дачу.

Докладніше

НАВЗДОГІН

Фото Уляны Галич.

#урбамістика

навздогін за тобою ітимуть дощі,

затираючи слід, що уже відболів.
ці осінні шляхи – на Чортків чи Борщів,
як асфальтова стрічка у косах землі.

як на золоті часу туманний покров.
яблуневі сади пахнуть сидром і сном.
це святиться вода, обернувшись на кров.
це твоє воскресіння з моїх хромосом.

це жорстокі реалії вічної гри.
діти знають про смерть, але вперто мовчать.
я пишу на сувоях старої кори,
на прозорих листках, на поверхні свічад.

я пишу про любові гіркий післясмак,
про одне із імен твого втілення тут.
доки сіється з неба римований мак 
і вростає корінням у цю пустоту.

доки пізньої музики ритми і звук,
прорізаючи простір, вивершують час.
у куточку кімнати маленький павук,
ніби древній господар, чатує на нас.

і уже не важливо, кому і коли 
обіцяли, трималися, вірили у…
ця химерна вода має колір смоли.
ця ріка ще не знає, що я допливу.

доки небо тривожить сакральна глибінь,
їжу братимуть з рук вересневі коти.
я прийду наче дощ – навздогін у тобі,
щоб нікуди із тебе уже не піти.

Докладніше

АЛЕ

Фото Уляны Галич.

#урбамістика

АЛЕ

чоловік у квітчастій сорочці від Теда Бейкера – 
він приходить нечутно й до ранку боронить сни 
і насправді нікому зі сторонніх не поясниш 
що весна – це порожні кишені та залізничні рейки

що весна – це холодні ночі й виміряні перевали 
обсервація темряви обожнення таїни 
коли можеш спинити усе це – тоді спини 
доки вас із ним поіменно не викрили й не назвали

доки він повертається – витончений невловимий 
не кажи йому про любов – взагалі ні про що не кажи 
його руки пахнуть деревом і ожинами 
простягни йому кухлик води – нехай він їх вимиє

Докладніше

ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

Фото Уляны Галич.

ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

чистий четвер. заклопотані чоловіки
на газонах перед будинками тріпають килимки.
і ти мимоволі думаєш: мені б одного з таких…
але тобі, дитинко, випала інша карта.
небо таке прозоре, аж видно молочний шлях,
і розпашілі янголи мостяться по краях.
стелять картаті коци, щось попивають із фляг – 
перший весняний пікнік влаштовує божа варта.

а унизу блукають розкошлані сни дерев. 
юна хоробра зелень потроху своє бере. 
це увертюра творення – це, наче космос, древ- 
ня історія з наперед призначеним хепі-ендом. 
ось є земля – а точніше, жменя землі.
щодо світла, воно не піддається аналізу взагалі.
і на тлі усіх цих дилем люди такі малі,
а світ навколо – наче пружина заведена.

світ – мандрівний торговець, висохлий кочівник.
смалить глиняну люльку, смолить свої човни.
може видатись – йому немає діла до цієї весни.
але насправді все набагато складніше.
та розбивати скрижалі, розплутувати клубки 
треба сміливо – в чотири наші руки. 
ти можеш бути собою, або не бути ніким. 
чистий четвер. повітря чисте і ніжне.

 
 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info