АЛЕ

Фото Уляны Галич.

#урбамістика

АЛЕ

чоловік у квітчастій сорочці від Теда Бейкера – 
він приходить нечутно й до ранку боронить сни 
і насправді нікому зі сторонніх не поясниш 
що весна – це порожні кишені та залізничні рейки

що весна – це холодні ночі й виміряні перевали 
обсервація темряви обожнення таїни 
коли можеш спинити усе це – тоді спини 
доки вас із ним поіменно не викрили й не назвали

доки він повертається – витончений невловимий 
не кажи йому про любов – взагалі ні про що не кажи 
його руки пахнуть деревом і ожинами 
простягни йому кухлик води – нехай він їх вимиє

Докладніше

ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

Фото Уляны Галич.

ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

чистий четвер. заклопотані чоловіки
на газонах перед будинками тріпають килимки.
і ти мимоволі думаєш: мені б одного з таких…
але тобі, дитинко, випала інша карта.
небо таке прозоре, аж видно молочний шлях,
і розпашілі янголи мостяться по краях.
стелять картаті коци, щось попивають із фляг – 
перший весняний пікнік влаштовує божа варта.

а унизу блукають розкошлані сни дерев. 
юна хоробра зелень потроху своє бере. 
це увертюра творення – це, наче космос, древ- 
ня історія з наперед призначеним хепі-ендом. 
ось є земля – а точніше, жменя землі.
щодо світла, воно не піддається аналізу взагалі.
і на тлі усіх цих дилем люди такі малі,
а світ навколо – наче пружина заведена.

світ – мандрівний торговець, висохлий кочівник.
смалить глиняну люльку, смолить свої човни.
може видатись – йому немає діла до цієї весни.
але насправді все набагато складніше.
та розбивати скрижалі, розплутувати клубки 
треба сміливо – в чотири наші руки. 
ти можеш бути собою, або не бути ніким. 
чистий четвер. повітря чисте і ніжне.

 
 
Докладніше

ГОЛОС

#урбамістика

ГОЛОС

коли підросте покоління дітей-індиго 
коли у саду розцвітуть гладіолуси
я не щезну назовсім – як не дивно 
я стану голосом 
котрий лунатиме на короткій радіохвилі 
наче трава пробиватиметься крізь бруківку 
ось іде весна – у славі й силі 
таємні символи викарбувані на руків’ї 
її магічного леза яким вона вирізає написи 
«оля+вася» на корі тополь і каштанів 
ніхто не врятується від цієї на́пасті 
коли мене вже не стане

Докладніше

ДВЕРІ

Фото Уляны Галич.

#урбамістика

ДВЕРІ

лискучі бруньки на каштанах набрали ваги
і теплого соку з коріння – підземної сили.
весна повернулася вкотре, хоч ми не просили.
але пережити її нам іще до снаги.

ми ще молоді. ми, здебільшого, їй суголосні.
матерія часу – правічний освячений рух.
заплуталась сонячна бджілка у срібнім волоссі.
впіймай і не випусти, – чуєш, не випусти з рук.

хай небо впирається в труби, в оголені крони.
воронячі гнізда бадьоро кошлатять вітри.
я знаю: над нами є той, хто ці двері відкрив,
і їх від лихого щодня стереже і боронить.

тому не лякайся. втамуй у собі ці скрижалі.
нічні голоси, що звучать як задавнений щем.
коли я впаду на цю землю весняним дощем,
вона розговіється щедро і житиме далі.

коли забринять у тобі чи то нерви, чи струни,
і музика з кінчиків пальців увись потече,
усі партитури читатиму через плече,
а вранці на шкірі твоїй малюватиму руни.\

Докладніше

ЛІЛІТ

#урбамістика

ЛІЛІТ

бувають такі жінки – тонкі й співучі, ніби струна.
ось ви сидите у тісній компанії, випиваєте – і тут заходить вона.
така уся на підборах, у довгій сукні з відкритою спиною.
її не злякаєш нічим, її просто так не спиниш.

її прихід припиняє брудні плітки й масні анекдоти,
і кожен думає – от би її… а доти 
варто слухати голос, варто іти на ці оманливі звуки.
шия. родимка на плечі. руки.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info