З приводу останнього ексодусу беркутні в хуйлостан

murzik

#цинічнідумки

Ні для кого не секрет, що одразу після розстрілів на Майдані і втечі Бандюковича, в період короткого безвладдя певна частина преторіанців злочинного режиму, за сприяння окремих нардепів здриснула в хуйлостан. Де вони були прийняті як герої та обсипані милостями тамтешнього царя. 

Ті хто не захотіли, чи не змогли втекти, з тих чи інших причин, були прийняті на службу в МВС та відправлені в АТО, шоби так би мовити, іскупіть кров'ю. Щоправда деякі, такі як Голубан не могли певний час визначитися на чиїй вони стороні воюють.
Але є одне але, якась невелика кількість беркутушок , включно з командиром чорної роти Садовніком, все таки була заарештована і проти них були відкриті провадження.
За три роки безрезультатної судової тяганини, фактично усі підозрювані опинилися на свободі і за сприяння влади отримали можливість втекти від переслідування.
Що ж власне відбувається?
А відбувається таке: екс беркути не тільки отримали нову назву і кришу від міністра Авакова, але й на ділі довели свою прєданность дєлу мєнтовської контрреволюції.
Тому то й лізуть зі шкіри Аваков і Геращенко, відмазуючи усіх цих Гоначрєнків, Голубанів та їм подібних. Бо посадити хоча б одного з них, це означає створити небезпечний прецедент втрати довіри до діючого режиму вірних його псів. А на шо здатні зрадники мєнти ми вже бачили в Криму та Луганді. 
Не люблю таке писати, але скорше за все, при діючому президенті, жоден злочинець у синіх погонах так і не буде покараний. Бо це для нього смерті подібно. Він же не хоче залишитися з народом, сам на сам, без обов'язкової мєнтовської прокладки.
Будьмо уважні.

Докладніше

уважно дивився останньо стріми...

murzik

#цинічнідумки

Вчоний кіт ото уважно дивився останньо стріми з Білорусі та Хуйлостану.
Так шо я вам хочу сказати: хоча пухнаста скатіна і не вважає себе, бозна яким ікспердом з національно-визвольних революцій а тим паче знавцем рузьге лібералізму, все таки докине свої два крейцари в скарбничку мордокнижної мудрості.
Перше, що впадає в око на цих акціях громадянської непокори, це практично повна відсутність прапорів, не кажучи вже про палаючі шини, та майже повна німота протестуючих, окрім звісно розрізнених криків розпачу жертв поліцейського свавілля.
Нє, вчоний кіт звичайно бачив стрім з Менська де купка "даромоїдів" скандувала ганьба - ганьба, але це скорше маленьке виключення з загального правила.
Шо цікаво, безладні хаотичні рухи та понурі пики протестувальників, не тільки не викликають співчуття, але й породжують сумніви у доцільності таких протестів.
Це вже подібне не на випускання пари народного невдоволення, а скорше на загінку безсловесної худоби в стійло.
Понуре і безнадійне видовище, як той казав.
Ну і підсумовуючи усе вище сказане; 26 років української хаотичної демократії в порівнянні з автократичною стабільністю сусідніх уламків сирисири, дали несподіваний результат. За звітний період ми настільки розійшлися у своєму світогляді з ментальними братами соціалістичного бараку, шо українці тепер дивляться на сусідів, як на маленьке пиво: - Ну хто так протестує, га?
Нехайбудда любить вас усіх.

 

 

Докладніше

Ну от врешті сталося те що гадалося

murzik

Поки ідейні патріоти морозили собі сраки на рейках "дорогі жизні" особенного лугандона, замовники цього дійства тупо їх кинули під жорна мєнтовської машини.

Навіть маючи в наявності вогнепальну зброю, (от просто інтересно, нахуя її було туди везти, горобців лякать?) блокувальники не спромоглися вчинити мєнтам жодного опору.
Мабуть командірів не було, скажете ви. Та да, так інтересно получилося, шо всі командіри на момент антидиверсійної операції мали якісь нагальні справи десь поза межами зони АТО.
Ну може по большому приперло - буває, всі ми люди, нє?
А ось тепер командіри взялися за свою улюблену справу: скликати майдан, бо шо ж, бо як же, революційний запал треба демонструвать, хоча свою сраку підставляти якось не тойво.
Хоча, як вчить нас власний історичний досвід: не так важливо хто саме покликав на майдан, важливий результат.
Будьмо уважні.

Докладніше

останньо подибую в стрічці крики...

murzik

Вчоний кіт останньо подибує в стрічці крики розпачу "за дєржаву обідно".

Ну там сєпаратістів саджають не в турму а в крісла начальників, люстрацію перетворили на профанацію, реформи для проформи, менські договорняки і таке всяке різне страшне, сумне і політичне.
Вкотре повторюся, але на скромну думку вчоного кота, на нинішній день ніякої української (за змістом, не формою) держави не існує. В наявності дещо модифікована колоніальна адміністрація пізньої УРСР, яка з перемінним успіхом намагається імітувати українську державність, а насправді бореться за реставрацію системи.
Якщо розглядати поточну ситуацію саме під таким кутом зору, то левова частка претензій до держави відпадає сама по собі.
Неможливо вимагати від неіснуючої держави, державницьких підходів.
Власне вашингтонський та брюссельский обкоми це вже усвідомили, хоча і з деяким запізненням, Петро Солодкоголосий добряче їм пополоскав мізки.
Єдине що надихає це величезний потенціал самоорганізації українців, все в наших руках, як той казав.
Будьмо уважні.

Докладніше

#цинічнаісторія

murzik

Вчоний кіт ото почитує розмаїту міфотворчість, щодо дати створення УПА і не може не нявкнути з цього приводу.

Якщо спиратися виключно на історичні джерела, вперше назва Українська Повстанча Армія, згадується в контексті створення УПА "Поліська Січ" під проводом Тараса Бульби -Боровця. Сталося це в серпні 1941 року в місті Олевськ.
Згодом, в наслідок тривалого конфлікту ОУН(М) з ОУН(Б), що тривав з листопада 1942 року до червня 1943 року і закінчився перемогою бандерівців, підрозділи ОУН(б) на правах переможців присвоюють собі назву УПА. Натомість, Бульба-Боровець, щоби відмежуватися від бандерівської УПА, 20 липня 1943 року переіменовує свої підрозділи УПА в УНРА (українська народна революційна армія).
Отака сумна історія парафіяни. Але ви святкуйте, не зважайте на такі дрібниці.
Нехайбудда любить вас усіх.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info