Рєпкаабошонеясно

#цинічнідумки

Вчонй кіт ото прочитав, шо зненацька виперли з Неньки кремлядь-пропагандіста Шувалова. При чому все це зробили буденно, без софітів і телекамер. Прийшли такі до хати і кажуть: - збирай манатки і їхай нахуй на родіну.
А він шо? - а він нічо, головою в одвірок не бився, слину не пускав, пресуху не скликав, зібрав чумайдан і тихенько з'їбався. Короче, весь празник людям спортив.
Віддавна пишу, шо треба ту всю шушеру московитську, шо обсіла наші ЗМІ, гнати в шию з Неньки.
Але ж робіть то, якось весело, з вогником, а то як не хунта чесне слово. Якісь скучні бюрократи вопшем.
Понудив, спасибі державі, як той казав.

Фдендоциди, бани незгодних, епічні срачі присвячені правам сексменшин. Мордокнижка раптом перетворилася на такий собі "соціалістичний рай", де двоє стучать на третього, шоб утопити четвертого.

Більшовицьке гасло "хто не знами той проти нас" знову актуалізувалося у всій своїй похмурій красі.
Лідєри общєствєнного мнєнія вже захлинаються власною брехнею, в спробах виправдати брехню тих, на користь кого вони брешуть.
Влада активно просуває реставрацію попереднього режиму та готує глобальну здачу національного суверенітету на догоду великим геополітичним гравцям. 
Людей активно годують ліберальними цінностями, забираючи при цьому можливість заробити на хліб.
Реформи звелися до підняття цін та тарифів на все, окрім хіба шо повітря.
Війна щодень забирає життя патріотів, під блюзнірські завивання розмаїтих колаборантів, "ми усталі ат вайни". 
Що буде, поки що неясно але довго це тривати не може.
Будьмо уважні.

Вчоний кіт ото подивився, з яким охуєнним напором і швидкістю був телепортований в кріселко генпрокурора Юра Луценко і дещо поняв про нашого сонцесяйного гаранта.

Може ж блядь, коли захоче.
Віднині всі розмови про брак повноважень, опір системи, нерішучість, відсутність політичної волі, рівно як і казочки про харошого царя і злих бояр, прирівнюються до галімого піздєжа і караються посиланням автора нахуй.
Нехайбудда любить вас усіх.

Багіня вчора питали вчоного кота, коли вже нарешті закінчиться московитсько-українська війна?

Вчоний кіт, як завжди, намалював глобальну картину, чуть не від сотворення світу, тобто від витоків конфлікту. 
Оскільки тема цікава та актуальна, то розкажу ще й вам.
Московити воюють з українцями вже понад 350 років, відколи Богдан Хмельницький, доволі необачно, уклав угоду з московським царем Олексієм Михайловичем.
Війна на різних етапах історії проходила через різні фази, починаючи від війни за території та ресурси, закінчуючи війною культур та етносів.
Війна, власне ніколи не припинялася, регулярно переходячи з холодної фази в гарячу.
Були звісно і коротенькі періоди перемир'я, які наступали після відкритих конфліктів але в сухому залишку вони приводили до ще більшого розпалювання конфлікту, бо давали змогу українцям частково відновитися, як в демографічному так і в культурному плані.

Вчоний кіт ото почитує різноманітні думки, щодо невизначеності нашої держави в питаннях свободи совісті, чи то пак релігії.

За формально декларованої в Конституції, відділеної від церкви держави, найвищі достойники перманентно роблять реверанси в бік християнських конфесій того чи іншого патріархату.
Так от для того, шоб осягнути першопричини треба трошки заглибитись в історію релігійних війн.
Починаючи з початку ХV і до кінця XVI сторіччя, внаслідок кризи католицизму, в Європі перманентно точилися реформаторські релігійні війни починаючи від Гуситських в Чехії та Моравії (1419-1434), закінчуючи Гугенотськими у Франції (1562-1598).
Україна теж не стояла осторонь цих процесів і 1596 року після Берестейської Унії теж отримала свою релігійну війну яка тривала до 1637 року та закінчилася реставрацією українського православ'я, на відміну від загально-європейського тренду де реформаторські церкви подекуди зайняли навіть домінуюче становище.