Дохтур Лівсі

Дохтур Лівсі

Путлєр тривожно прятався от Навального...

dl

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров розповів про критику РФ за участь в конфлікті на Донбасі і в Сирії.
* * *

Путлєр тривожно прятався от Навального і мнітєльно перебирав пальцями по ядєрной кнопкє.
- Нажать ілі не нажать?.. Вродє офіціально до сіх пор якоби ні прі чом. А з другой сторони, всьо равно всі давно вже в курсі... Приведітє сюда Лаврова фон Ріббентропа! - властно приказав він. Жлоби в кожаних кєпках мрачно кивнули і висипались за двері.
- Шо таке? Шо случилось? Я високопоставлєна лічность, - перелякано завоняло у коридорі. Двері відкрились і всередину залетів Лавров.
- Зіг хайль, мой кудахтенфюрер! - неразборчиво зіганув він . - Увєряю, мене подставили переводчики...
- Садісь, - кротко приказав Путлєр. Хмурі жлоби запхнули Лаврова в крісло.
- Пиши.
Жлоби ткнули лаврову бомажку і тупий огризок карандаша.
- Ізвіняюсь, кудахтенфюрер, но шо писать? - зацокотів Лавров докрізісними імплантами.
- Заяву пиши по собствєнному заднім числом, хіба не понятно? - намєкнув Путлєр. - Скажемо, будто когда ти дєлав дурацкоє заявлєніє, то міністром вже не работав. А був рядовим найомніком хунти і дєйствував по прямому указу Турчинова.
- От двєнадцаті до двадцаті за ізмєну родінє... - пробурмотів Лавров і внєзапно забився в істєрікє:
- Помилуйте, я же столько не проживу!
- Однозначно не проживеш, - согласився Путлєр. - Но так хотя би получим ше пару лєт озабоченності і безобідних санкцій. Пиши.
Хмурі жлоби подтолкнули Лаврова маузєром.
- І дивися, шоб почерк от страха не задрожав. Бо ше скажуть, будто ми тебе катували перед расстрєлом, - строго-настрого предупредили вони...

Докладніше

Стрічка забита цитатами...

dl

Стрічка забита цитатами з інтерв'ю матері полоненого росіянина... В Біблії є така собі притча про Лазаря. І щоразу, коли під черговим потоком думки із запорєбріка люди щиро дивуються "як так можна, пробито дно", видається мені, наче Лазар виліз з могили і вимахує саваном... Чи не ясно, що дно пробито дуже давно? Коли після початку агресії в Росії відбулися не мільйонні і не тисячні мітинги, а всього лише одиночні пікети проти війни. Коли в Пітері люди рвати на шматки портрет загиблого сина художниці, яка вийшла проти агресії. Скільки ще вам потрібно доказів, аби ви перестали дивуватися черговому пробитому дну, бо це є сьогодні є нормою. А дивувалися кожному росіянину, якого бентежить не корупція чи реновація Москви, а військова агресія власної держави проти невинних людей.

Докладніше

Хочу черкнути про таку дивну річ, як прощення...

dl

Певно, слід мені переглянути власний підхід до оцінок та моральних авторитетів. Бо у ньому є жорсткий абсолютизм: хто зрадив раз, так само зрадить і другий; хто ненавидить - ніколи не любитиме щиро. І головне - людина не міняється взагалі, допоки фізично може існувати по старому. Тоді вже або помре - або поміняється.

Тому мене часто обурює, коли, наприклад, людина, що поливала гумусом українську мову, представляє авторитетну думку на зустрічі, присвяченій мові, цінностям та культурі. Або коли хтось зневажливо, з гумором, писав про Голодомор на тему "кугутов настолько давила жаба ділитися, шо вони ладні були подавитися з голоду", мене більше не цікавитиме міра його таланту. Бо кожну отруту можна приправити медом, і вона смакуватиме.

Коли російський інтелігент говорить правильні речі, а потім згадує українців словом на букву "х" та бідкається, що такі нездари зупинили російську армію - я бачу в ньому бурятського "іхтамнєта", котрий ще не отримав свій автомат.

Коли нобелівський лауреат на честь незалежності України пише шовіністично-расистський пасквіль - не можу читати більше його вірші, знаючи, наскільки чорна душа породила їх, заклавши прогнивші наскрізь "людяність" та "любов" між усіх рядків...

Докладніше

На російські мітінги опозиції виповзає...

dl

На російські мітінги опозиції виповзає купа зєвак подивитись на революцію, познімати на телефон демократічєску смєну власті. Особо удачливі попадають до автозаків, де отримують безпрецендєнтну можливість клацнуть селфі, шоб розказувать внукам, як їх гєроїчеськи катував преступний режим.

А на небі тим часом мирно плавали хмари. По землі, мов стадо мурах, снували туди-сюди мєнти, хватая кого попало під востроженні щолкання фотокамер і праздних їбальників. Владімір Владіміровіч мовчки бздів, заховавшись під Мавзолей, і з ужасом роздивлявся склянки, банки і інструменти для ізвлєчєнія органов перед муміфікацією.
- Скажитє, а єслі ботокс, то муміфікації подлєжит? - з жеврічою надією в голосі воспрошав він пламєнних санітаров.
- Не боїсь, ботокс откачаєм і напхаємо вмєсто нього соломи, - з усмішкою отвічали ті. І Владімір Владіміровіч більше не понімав, кого боятися більше: пламєнних санітарів чи безобідну молодь, шо в колічєствє пару десятків тисяч вивалила подивитися шоу "як гражданскоє общество міняє власть" і тепер розчаровано рискала по Твєрской в пошуках того самого гражданского общєства.
- Скажитє, а ето ви гражданскоє общество?
- Что ви, я просто воздухом подишать, запєчатлєть історію... Празнік же!

- Хєрачить, мляяааа! - п'яним голосом орав празнік, роздираючи разодраную тєльняшку в мощной струє фонтана. - За ВДВ!
- Дєнь росії сєгодня, - делікатно підказав календарь.
- Ну і? Нє віжу разніци, - обіжено набичився празнік. - Хєрачить, хєрачить... Не нравиться росія - валі в США!
- Та я вже, - намєкнув калєндарь. - У вас тут просто стрєлки перевести забули, лєт на 500 назад. Живуть іллюзієй соврємєнного общества...
- Мля... - смачно ікнув празнік, прицільно хєрача калєндарь бутилкою з-под "Совєтского ігрістого". - Сраний інтєлігєнт - думає, размишляє... Хрєн расслабішся тут з таким.

Докладніше

Я, вот, думаю, - мучітєльно проізньос Залдростанов...

dl

Робоча група з підготовки тексту клятви або присяги для отримання громадянства РФ створюється в Держдумі. 
 * * * 
 - Я, вот, думаю, - мучітєльно проізньос Залдростанов, уставившись немигающими глазами на поплавок. 
- Думаю я, вот, - напомнив він, меланхолічно раскачуясь. - А лоха обстьобать не грєх. Не грєх, вєдь?
- Був би грєх - церква б не зарабатувала, - наставітєльно проізньос Гундяй, подозрітєльно зазираючи у гранчак. - А ето точно "Путінка", не пальонка?
- Націдив собствєнноручно, - завірив Пєсков. - А шо там із шашликами, когда уже?
- Скоро, - завірив Шойгу, гортаючи свіжину, яка томно шкварчала на углях. - Свіжачок сєгодня, прямо із ДНР. Єлє втовпився за солдатськими матєрями.
- Хєрачить, хєрачить, - монотонно булькнув Залдростанов. - Ето... Лоха-то, бля... Вон хочет, к прімєру, вся ета, русскоє гражданство. А ми єму: слишішь, лох?..
- Ги, русскоє гражданство, - хмикнув Гундяй. - Точно лох.
- Ну вот! - обрадувався Залдростанов. - А обстьобать-то совсєм не грєх.
- Над убогими скучно сміятись, - замітив Пєсков. - Вони даже не поймуть прикола...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info