Дохтур Лівсі

Дохтур Лівсі

Продивляючись виступ Савченко...

dl

Продивляючись виступ Савченко відчув зненацька, що починаю її поважати. Резонує майже усе крім 20% гєббєльсовщини про українську владу, яка почала і не хоче закінчити війну; про здачу землі, як спосіб утриматися при владі; про Луценка, що майже не персонально вручав наградні гвинтівки "Беркутським" снайперам... Сильні, емоційно насичені виступи із потужним посилом до втомленої частини суспільства.

А ще прекрасний гітлерівський запал, який колись уподобала абсолютна більшість німців, втомлених від війни та ображених принизливою мировою угодою. Додати б ще трохи більше жестикуляцій...

Але повірю, що сценарій підриву Ради - то була провокація. І геть не наших спецслужб - СБУшники, яких мав колись змогу знати, як один були алкоголіки й рекетири, що смоктали гроші із бізнесу за "вирішення проблем"... Гра, яка зараз провелася, швидше всього за межами їхньої здатності планування.

Отже, рашка? Переобраний недо-Сталін просовує маленького недо-Гітлера? І змішались в єдину купу люди, втомлені від ЛДНР та бажаючі зачинити бунт зсередини, та безперешкодний доступ до полонених, якого не може бути без погодження із москвою...

Докладніше

Я підтримую рішення уряду...

dl

Я підтримую рішення уряду розірвати програму економічного співробітництва з РФ. І мені все одно, що про мене за це будуть думати. Як раніше писав, що звик оцінювати конкретні дії, а не людей. І не маю взагалі жодних почуттів до політиків...

І до речі, знайшов сьогодні новину: "Заробітчани дають Україні в 4 рази більше валюти, ніж іноземні інвестори". От зізнаюся - гордий бути заробітчанином, гордий надсилати в Україну валюту. Хай частка моя порівняно невелика на фоні 1,35 млрд доларів, але багато нас - і разом, як можемо, пробуємо вирішувати проблему нестачі експорту, експортуючи самі себе.

І, чорт забирай, як же я сумую за Україною, в якій можна було вільно і без страху висловлювати свою думку... І ніхто за це не чіпляв на лоба якесь дурнувате клеймо.

Докладніше

Сьогодні розганяєтся табличка...

dl

Сьогодні розганяєтся табличка з закликом перечитувати позитив, навіть якщо він є брехнею, і відкидати будь-який негатив (максимум коментувати, але жодним чином не діяти...)

Путінізація України вступає у завершальну фазу. І агресивно до того йде... Цікаво, чи тільки в мене виникає риторичне питання, чому нормальні кияни дозволили зрадойобам провести аж два Майдани - у 2004 і 2013? І чи тактика "бачити лиш прекрасне, не реагуючи на неприємні речі" корелює якось із гідністю, про яку часто люблять поговорити?

Які, наприклад, неприємні речі можна не бачити? Ось, геть недавно застрелився герой АТО Владислав Волошин. "Був останнім часом пригнічений" - повідомляють сайти. Але ж чомусь ніхто нічого не помічав, доки той був живий?

І як багато іншого воліємо не побачити, захоплено спалюючи одне одного у полум'ї "зрадойобства" та жадібно викльовуючи з повітря крапельки позитиву? В Росії, он, колонки навіть й паркани заради такого навчилися "торжествєнно откривать"... Хіба не очевидно, що за нормальних умов позитив вишукувати не треба - достатньо озирнутися навкруги? А от коли потрібно хороше шукати - то не усе насправді нормально. А ще вірніше - ненормально усе...

У 2012 я написав маленьку мініатюру про мушлю та верблюда, котрий, послухавши поради молюска, заховав голову у пісок. І так стояв, доки його колючки не зжер агресивний молодняк і не розтоптав самого, з гигиканням пробігаючи мимо.

Докладніше

Одначе, ділитися думкою...

dl

Одначе, ділитися думкою або враженням - справа не дуже вдячна Одне тільки хочу сказати. Я писав, що сиджу в "берлозі", із якої дертися некомфортно. Але не тому, що боюся інших людей.

Боюся того, що можу з ними зробити.

Поранити, поламати, зіпсувати хороший вечір, навалити купу важких, непотрібних слів - і піти.

Проблема завжди всередині... Й це змушує пірнати глибше і глибше у власне "я", аби знайти причину. Змушує бути чесним перед собою - і пізнавати факти неприємні настільки, що сам собі стаєш прокурором, судом та розстрільною бригадою...

Я зараз пишу книжку. Такий, розлогий вирок собі самому. Щоб розібратися до кінця і поставити жирну крапку.

Маски зірвано, в тому числі й маску Лівсі. І зненацька все утратило значення - політичний вихор, прогнози та передбачення. Навіть "авторитетна" думка відносно "хайпових" тем.

Мої малюнки мабутнього говорять, що усе це невдовзі стане геть неважливим. От і вигадав собі місію - написати про них...

Та, мабуть, поки все пишеться, то дуже важко і нудно читати мене таким. 

Докладніше

Круги на воде (2012 р.)

dl

1. В один из многих дождливых дней, которыми была особенно щедра нынешняя осень, некий карапуз шутки ради бросал камни в большую лужу на тротуаре. Это занятие изрядно развлекало его, и малыш весело хохотал, совершенно не замечая строгих взглядов прохожих.
Его мама стояла рядом и что-то нервно рассказывала по мобильному телефону, не обращая на чадо совершенно никакого внимания.
- Следите за своим ребенком, - сердито попросил случайный прохожий.
Она набросилась на него словно пантера, энергично размахивая руками и не подбирая выражений. Смущенный, он поспешил затеряться в толпе, и молодая мама продолжила что-то надрывно доказывать в трубку. “Видимо, день у нее не заладился”, - подумал Натан, с интересом наблюдая это мимолетное происшествие.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info