Дохтур Лівсі

Дохтур Лівсі

Я не засуджую лицемірство, це один із...

dl

Я не засуджую лицемірство, це один із найкращих засобів маніпуляції ідіотами. Сидиш такий собі, волаєш про липецьку фабрику, про блокаду, про нелюдів, які мають зиск від бізнесу з окупантом, домішуєш декілька крапель "крові загиблих героєв" - і прошу, готове блюдо на десятки "героям слава!" і сотні лайків.

І наплювати, що сам маєш клієнтів з Росії, домовляєшся про якийсь взаємовигідний зиск, "то ж не ватніки - наші, хароші люди. Я провіряв..."

Дзвониш по МТС, носиш російську "Глорія", скуповуєш в супермаркеті російські делікатеси, лайкаєш російський "розважальний контент", засмічуючи стрічки друзів "Свадєбними фотками Путіна і других совєтских знамєнітостей".

Слухаєш російську естраду, дивишся серіали, користуєшся Яндекс.браузером, Мейл.ру, розкриваєш свої контакти в "Однокласниках" та "Вконтактє" для російських спецслужб...

Шариш "тести онлайн на бєрємєнность - унікальниє, без полосок" з дибільними результатами "звьозди кажуть, шо ваш характєр - шото срєднєє мєжду стєрва і ко-ко-ко" і накручуючи у кращому випадку рекламний прибуток російським власникам сайту.

Інтеліґентно вчитуєшся в Пєлєвіна, надрукованого у Пітері чи Москві. І принципово кличеш до бойкоту російського бізнесу, за блокаду і розірвання дипломатичних зв'язків. Й це природньо, бо принциповість пересічного українця щодо Росії закінчується там, де закінчується необхідність банальної показухи.

Ось тільки цікаво, чи це лицемірство призначене для невибагливої публіки, чи лицеміриш перед собою теж? Існуючи в когнітивному дисонансі на два зовсім різні життя: палкого і принципового патріота - ідейного, не гнучкого до найменших дрібниць, - та звичного "я ж чуть-чуть, трохи можна. Кому воно може шкодить?"...

Докладніше

Хочу винести коментар із попереднього допису...

dl

Хочу винести коментар із попереднього допису "Право на бидло" - "Глобальні погляди людини, яка прокинулася.....Важко таким - ні заснути назад, ні терпіти сонних рабів....."

Мабуть, то була би моя найбільша ілюзія, якби повірив у те, що прокинувся. Що скинув кайдани, що підсвідомо не відчував би "пресинг" чужого "авторитету", що не поводився би як мінімум обережно... Той же "журналіст" з попереднього допису "сєтував" у кінці, мовляв, як жаль, що я поспішав і не зміг взяти участь у вгамуванні бидла. Та звісно не зміг, ніхто ж не буде хєрачить "руку дающую", ризикуючи лишитися "за бортом". Значно краще уже наступного дня, обговоривши деталі та прийнявши зважене рішення, написати у блог. І заспокоїти свою совість - "поспішав"...

Мені доводилося дуже багато раз заспокоювати власну совість. Мовчати, проходити осторонь, накопичувати злість... Є моменти, за які соромно відверто.

Тому що в глибині підсвідомості я такий самий раб. Який принаймі усвідомлює це про себе і тому має змогу "смикати за рукав" та силуватись поводитися інакше.

Докладніше

Тихо... Ані шурхоту, ані вітру

dl

Нічне небо, пожовкле від потужного штучного світла безлічі ліхтарів... Але букви зовсім не йдуть. Не зліплюються докупи, не нанизуються на нитку готових речень... Дуже важливі букви, дуже важливий текст про наше майбутнє.

Я живу ним вже кілька місяців, розчиняюсь у ньому. Отримуючи частинами, відкриваю нові шари і парадоксальні сенси. Навіть не знаю, чи у природі існують такі слова, аби передати все...

Але більше не дивуюся. Лавровим, Прилєпіним, тисячам освічених, інтелігентних та високоморальних ідіотів з ідеєю-фікс "хєрачить і убивать". Бо маю нарешті уявлення, що не так. Та звідки беруться усіі масові психози, які свого часу скосили навіть прагматичних німців, перетворивши їх на засліплених катів...

Навіть нам уже не дивуюся. Бо наша прихована та відкрита ненависть один до одного тієї ж природиТ. І жодним словом чи аргументом, на жаль, не можна вилікувати її.

Тільки чекати, коли тумани розвіються і людина зможе на власні очі побачити, що встигла наробити у сліпоті...

Докладніше

ПРАВО НА БИДЛО

dl

В Черкасах п'яний депутат облради побив ветерана Афганістану, розхєрачив чужу машину і збив ще кількох людей, намагаючись втекти з місця подій. Про це більш детально написано на УП, з подачі ще одного "журналіста", котрий уже давно працює політиком по інтересам певних місцевих сил і тому, власне, має гордо іменуватися "політологом", наслідуючи київських колег... Але мова про інше.

Часто можна почути, що немає більшого ката, аніж вчорашній раб, якому надали право катувати собі подібних. Випадкова влада зводить людину з глузду, змушує шурупати іржавою "елітарністю", спотворює відчуття реальності... Для учорашнього раба, чий паспорт роками лежав в сільраді, а вічно п'яний голова колгоспу безроздільно володів його долею, два зовсім різні поняття - "чиновник" і "пан" - міцно переплелися у підсвідомості. А пану завжди можна було усе, бо державою гарантоване право на землю та кріпосних...

Ілюзія ця підтримується зверху до низу. Якийсь миршавенький депутатишко міської ради може з ноги відчинити двері в будь-яку школу чи іншу бюджетну установу і, важно спацеруючи між рядами вишикуваних рабів, з насолодою плювати в обличчя кожному, відмічаючи, як ті радісно посміхаються, не сміючи втертися.

Тому що батьки учили: начальство потрібно слухаться. Начальство має ключі до твоєї долі. Начальство - це той же бог, тільки у плоті й крові, та без зайвих заморочок відносно любові...

Соціальні ліфти, відхекуючись, вперто виносять нагору вчорашніх чмошників. Котрі, раптом ставши "начальством", починають вести себе відповідно із розумінням "начальственності". Їздять п'яними, хєрачать людей з вогнепальної / травматичної зброї, гвалтують дівчат, забльовують ресторани, примушуючи прибирати за собою зубною щіткою... І вперто-вперто гвалтують-гвалтують закон, коли їх зненацька хапають за руку.

Докладніше

Жаль, що я музику не пишу

dl

Вірніше, писав колись, але то було так, побалуватись... Іноді хочеться закинути якусь пісню, що резонує в наушниках прямо під настрій. Тільки одразу хапаю себе за руку: це МІЙ настрій, МОЇ відчуття. Навіть якщо вони виникли після перегляду стрічки / сайту новин / якогось переосмислення... Навряд чи хтось саме зараз розділяє цей самий настрій.

"Натягуючи" на себе інших у прагненні зрозуміти ніколи не відчуємо правильно. Роздивимося тільки самих себе через них.

Велика проблема у тому, що людина, маючи гордість від своєї неймовірної скромності, майже ніколи не просить, чого бажає. Не каже, що їй потрібно. Воліє обходитися натяками чи взагалі прийняти мовчазну позу, закутавшись у загадковість...

І дметься, жалібно натякаючи, що зовсім не розуміють...

Життя тим часом минає з космічною швидкістю. І кожен, хто не навчиться ясно висловлювати свої бажання або думки, ризикує геть нічого не встигнути...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info