Дохтур Лівсі

Дохтур Лівсі

У мене складна історія з оптимізмом :)

dl

Колись давно я вірив, що все буде добре. Сидів, вірив і чекав, коли вже нарешті буде. Гриз сємки, питався в Бога, ставив будильник навмання... Життя тим часом проходило далі, мимо. Міняючи все навколо, руйнуючи те, що здавалося стабільним та довговічним. І врешті-решт дійшло до того моменту, коли чекати більше було несила...

Нічого не буде добре саме по собі.

Світом рухають причини і наслідки, дія і реакція на неї. Можна вірити, що ракова пухлина розсмокчеться сама по собі, відмовлятись від лікування - і померти. Можна діяти за обставин, які сильніші - і програти. А можна діяти на упередження цих обставин - і принаймні триматися на плаву...

То кого вважатимемо оптимістом? Того, хто, підкорившись фобіям, чекатиме безпідставно, коли обставини зміняться і "все буде неодмінно добре?" Чи людину, що не складатиме руки у складних ситуаціях, бо віритиме, що вихід існує завжди?

У запальних "усе буде добре, хунто!" я читаю банальний страх безвиході. Бо тому, хто насправді вірить, що все буде добре, не треба переконувати себе та інших.

А треба діяти і спонукати до дії.

І будь-який волонтер, що виснажився за три роки війни, але невтомно везе допомогу на передову, є значно більшим оптимістом, аніж тисячі позитивних блогерів та читачів, які відрізають себе від найменших натяків на свій страх, стараючись самозануритися в солодкий сон...

Докладніше

Кожен раз, коли я читаю в стрічці…

dl

Кожен раз, коли я читаю в стрічці "так живемо, бо не того обрали" - десь в мені помирає чергова одна крихта віри в майбутнє. Ну хіба не награлися за 26 років у вибори, не обирали "правильних" Ющенка, Порошенка? Що по суті змінювали Майдани і перетрус "еліти", крім незначних коливань впливу й можливостей олігархів?

Навіть олігархи за всі ці 26 років не змінювались. Не було свого Ходорковського, всеукраїнські монополії мов застигли в бетоні й навіть Курченко досі рубає якесь бабло...

І, здається, суспільство із головою занурене в інфантилізм. Мов дитина, що нетерпляче чекає батьків з роботи, бо смачненьке щось принесуть, пограються, нагодують й перед сном прочитають казку. Й через рік після кожних виборів чути дитячий плач: "не потрібен мені такий татко, хочу іншого!" Й штурханина: "Це через тебе він прийшов у мій дім!"

Докладніше

Хєрачить, хєрачить…

dl

- Хєрачить, хєрачить… - усєрдно размишляв Гітлєр, старатєльно вимальовуючи у блокноті зорю Давида. - А вообще, сєйчас кофєйку би…
- Уже бєгу, Адольф Алоїсич!
В кабінєт ворвався рижеволосий мужик з чашкою гарячої кави.
- Пєсков? - недоумьонно скривився Гітлєр. - Ти откуда тут взявся?
- Адьютантом служу, Адольф Алоїсич, - пояснив рижеволосий. - А це работа такая, куда пошлют…
- Майн фюгах!
Доктор Гєббєльс строєвим шагом увійшов у кабінєт і брєзгливо уставився на Пєскова.
- Це ше откуда тут?
- Нє ізвольтє бєспокоїться Адольф Алоїсич, - засуєтився Пєсков. - Я і коллєгє вашому кофє організую.
І мгновєнно іспарився за двері. Гєббєльс провів його вніматєльним поглядом.
- Майн фюгах, - вкрадчиво прокартавив він. - Англія посмотрєла мой сюжет про ядєрну пиль і, як слєдувало ожидать, очень обеспокоєна. Чемберлен… Простітє, Тереза Мей, уже зробила осторожну заяву, шо у неї по плану Брекзіт і срать потому на проблєми сілєзійських… простітє, донбаських народних рєспублік. Британію, як актівного ігрока на ринкє санкцій, можна вичоркувать.
- А шо там Меркель з Макроном? - злобно уточнив Гітлєр. - Так же лежать под Рузвєльтом?
- Трампом, - поправив Гєббєльс. - Но про ето лучше спросить Лаврова Фон Ріббєнтропа, я же міністро пропаганди, а не іностранних дєл.
- І як дєла з пропагандой? - поінтєрєсувався Гітлєр. - Всьо тє же 86%?
- На уровнє і колєблється, - туманно пояснив Гєббєльс. - Хотя ми прикладаємо всі усілія по надуванію. Учора був на передовой, так гєнєрали росказували, шо солдати прєдпочитають запальні промови міністерських лідеров мнєній про перемоги, а не істерику зрадойобів, які пророчать для Германії пораженіє…

Докладніше

Путін сидів на троні...

dl

Путін сидів на троні і методично ламав ручки, хіщно обводя взглядом недоумєвающих міністрів.
- Шось не так, Владімір Владімірович? - осторожно спросив Мєдвєдєв.
- Я вчера укропов нашол, - грозно просичав Путін.
- Настоящих укропов? Тут? - встревожено зашептались міністри.
- Ідіоти. Не тут, конєчно. В фейсбукє, - уточнив Путін. - Там у них заповєднік, клондайк. Істєрія слова і мислі… І знаєте, про шо пишуть?
- Про шо, Владімір Владімірович? - учтіво поінтєрєсувався Мєдвєдєв.
- Шо ви поголовно бездарі, лєнтяї і кровопійци, - намєкнув Путін. - Вот ти, Кугутовіч, в курсє, шо укропський міністр оборони лічно перед тобою докладує? Тогда какого хєра, питається, с карманним укропським командованієм ми до сіх пор не виіграли войну?
- Е-е-е… - офігєв Шойгу.
- Дальше ідьом. Сілуанов.
- Я! - вскочив переляканий Сілуанов.
- Твой непосрєдствєнний подчіньонний Порох злив тобі українськую економіку, фінансовиє потокі і ліпєтскую фабріку. Спрашується: гдє дєньги і почему, скотіна ряженая, ти до сіх пор не видав йому приказ офіціально визнати Крим?
- Так я, того… - зацокав зубами Сілуанов.
- Скритий укроп? - плотоядно уточнив Путін. - Значить, пока ми гєроїчеськи з Трампом маялись да Корєю снабжали ядєрними боєголовками, ти, козліна, мог устним распоряженієм прекратить стагнацію економіки? Значить вот шо я вам скажу, упирі недодєлані. Подсидіти мене рішили? Обвинити во всєх негараздах, а послє тихо з укропами порєшать? А нє вийдєт, накося викусі. Кугутовіч!
- Так точно! - отчеканив раскраснєвшийся Шойгу, трясущоюся рукою отдавши честь.
- Шоб завтра усі доклади Полторака були у мене, - приказав Путін. - І прикажи йому спєшно готовиться к нємєдлєнному отступлєнію. Сілуанов!
- Я! - снова подскочив Сілуанов.
- Нємєдлєнно отдай приказ Порошенку признати Крим і виступити в ООН із трєбованієм зняти з Росії санкції. Я покажу вам, гади, як помєщать мене в інформаційний вакуум. Я вам всєм єщо покажу!

І, громко хрякнувши напослєдок очерєдную ручку, Владімір Владімірович нєрвно удалився, грюкнувши за собою дверима.

- Пі..пі..піздєц, - насилу видушив з себе Мєдінскій. - Кажися, главний моїх Ольгінцев почитав.
- Скотіна, завтра в штрафбат у мєня пойдьош, - безсило скрипнув Шойгу…

Докладніше

Бойовим втратам боєвих сил рФ...

dl

Бойовим втратам боєвих сил рФ, понесеним при штурмі воображаємого протівніка Вєйшнорії, присвячується старенький боянчик (тому й російською):

- Летять у-утки, летять у-утки...
- Где, бля?
- Дык вона, товарищ подполковник! (тычет пальцем в небо)
- Ага, вижу... (Наводит бинокль) Кажись, с севера.
- Норвежские, санкционные... (Жадно облизывается) Чё делать будем?
- Поднимай авиацию! (Командует) Взвод. Хотя лучше два, чтобы наверняка.
- Ахтунг, ахтунг! (Визжит сирена) Всем экипажам подняться в воздух, план перехват...
- Товарищи бойцы, стадо санкционных уток нарушило воздушное пространство нашей Родины. Приказано уничтожить.
- Они чё, пиздец гребанулись? (Шёпотом)
- Разговорчики, блеать! Значит слушать сюда: противник коварен и хитёр. Недоступен для обнаружения радаром, невозможен для наведения ракеты воздух-воздух. Поэтому первый взвод подлетает с тыла, второй - с фланга. И делаем пулемётами небо в клеточку.
- Точно пиздец гребанулись...
- Что стоим, блеать? Цурюк, цурюк!
(Взревели моторы исстребителей)
- Товарищ подполковник...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info