Дохтур Лівсі

Дохтур Лівсі

Одразу на упередження...

dl

В.Портніков:
"Історія із Надією Савченко - ще один доказ того, як важливо бути чесним із самим собою. Адже я розумів те, що відбувається, з першого дня, однак не хотів висловлюватись, щоб не демотивувати співгромадян ну й не ставати чергового разу об'єктом цькування. Висловлювався хіба що у приватних розмовах - але це не виправдання. 
Буде мені уроком."
* * *

Одразу на упередження: "Де пан Віталій - а де я, і хто я такий, щоб його тексти оце тут коментувати". З цим розібралися...

Мабуть, найбільша глупість, яку можна вчудити сьогодні - це бути публічно чесним. Не тільки тому, що чесність викликає стійку відразу заангажованих читачів - а інформаційні атаки на нашу свідомість давно перетворили нас на заангажованих.

Чесність не здатна геть нічого змінити.

Зате чудово уміє робити людину самотньою.

Наша "зона комфорту" знаходиться у брехні. Війна значно підвищила необхідність позитивних ілюзій. Свого часу Надія Савченко сприймалася символом, здатним прискорити перемогу. Символом нескореної України. Я дуже добре пам'ятаю лозунги тих часів:

"Надія - це Україна!"

Докладніше

У художніх історіях про людину...

dl

У художніх історіях про людину нейомвірно важкої долі в переломний момент дуже часто стається містика, що пояснює й виправдовує попереднє життя позитивним сенсом майбутнього.

Будь-який автор прагне намацати тут причинно-наслідкові зв'язки. Пояснити - для себе у першу чергу - "чорну смугу" через високу мету... Я пригадую це щоразу, читаючи новину про те, як якась недолуга мати викинула дитину з вікна і викинулася сама чи залишила вдома дітей помирати голодною смертю, закрутившись у вирі розваги та насолод...

Для якої неймовірно високої цілі слугувала коротка дитяча доля? Яку систему ми можемо тут знайти?..

Раціо не існує.

Немає причин і наслідків, лиш доцільність. На якомусь етапі жінка пішла на вчинок, який вважала доцільним. Людина робила вчинки, які вважала доцільними - і отримала нещасливу долю у результаті. Чи ще гірше - стала жертвою чужої доцільності, як діти в Алєппо, яких бомбила російська (не путінська - саме російська!) авіація.

І кожна людина, як центр власного всесвіту, прагне доцільності. Дивуючись й ображаючись, коли її використовують, як матеріал у досягненні чужої мети.

Докладніше

Я не засуджую лицемірство, це один із...

dl

Я не засуджую лицемірство, це один із найкращих засобів маніпуляції ідіотами. Сидиш такий собі, волаєш про липецьку фабрику, про блокаду, про нелюдів, які мають зиск від бізнесу з окупантом, домішуєш декілька крапель "крові загиблих героєв" - і прошу, готове блюдо на десятки "героям слава!" і сотні лайків.

І наплювати, що сам маєш клієнтів з Росії, домовляєшся про якийсь взаємовигідний зиск, "то ж не ватніки - наші, хароші люди. Я провіряв..."

Дзвониш по МТС, носиш російську "Глорія", скуповуєш в супермаркеті російські делікатеси, лайкаєш російський "розважальний контент", засмічуючи стрічки друзів "Свадєбними фотками Путіна і других совєтских знамєнітостей".

Слухаєш російську естраду, дивишся серіали, користуєшся Яндекс.браузером, Мейл.ру, розкриваєш свої контакти в "Однокласниках" та "Вконтактє" для російських спецслужб...

Шариш "тести онлайн на бєрємєнность - унікальниє, без полосок" з дибільними результатами "звьозди кажуть, шо ваш характєр - шото срєднєє мєжду стєрва і ко-ко-ко" і накручуючи у кращому випадку рекламний прибуток російським власникам сайту.

Інтеліґентно вчитуєшся в Пєлєвіна, надрукованого у Пітері чи Москві. І принципово кличеш до бойкоту російського бізнесу, за блокаду і розірвання дипломатичних зв'язків. Й це природньо, бо принциповість пересічного українця щодо Росії закінчується там, де закінчується необхідність банальної показухи.

Ось тільки цікаво, чи це лицемірство призначене для невибагливої публіки, чи лицеміриш перед собою теж? Існуючи в когнітивному дисонансі на два зовсім різні життя: палкого і принципового патріота - ідейного, не гнучкого до найменших дрібниць, - та звичного "я ж чуть-чуть, трохи можна. Кому воно може шкодить?"...

Докладніше

Хочу винести коментар із попереднього допису...

dl

Хочу винести коментар із попереднього допису "Право на бидло" - "Глобальні погляди людини, яка прокинулася.....Важко таким - ні заснути назад, ні терпіти сонних рабів....."

Мабуть, то була би моя найбільша ілюзія, якби повірив у те, що прокинувся. Що скинув кайдани, що підсвідомо не відчував би "пресинг" чужого "авторитету", що не поводився би як мінімум обережно... Той же "журналіст" з попереднього допису "сєтував" у кінці, мовляв, як жаль, що я поспішав і не зміг взяти участь у вгамуванні бидла. Та звісно не зміг, ніхто ж не буде хєрачить "руку дающую", ризикуючи лишитися "за бортом". Значно краще уже наступного дня, обговоривши деталі та прийнявши зважене рішення, написати у блог. І заспокоїти свою совість - "поспішав"...

Мені доводилося дуже багато раз заспокоювати власну совість. Мовчати, проходити осторонь, накопичувати злість... Є моменти, за які соромно відверто.

Тому що в глибині підсвідомості я такий самий раб. Який принаймі усвідомлює це про себе і тому має змогу "смикати за рукав" та силуватись поводитися інакше.

Докладніше

Тихо... Ані шурхоту, ані вітру

dl

Нічне небо, пожовкле від потужного штучного світла безлічі ліхтарів... Але букви зовсім не йдуть. Не зліплюються докупи, не нанизуються на нитку готових речень... Дуже важливі букви, дуже важливий текст про наше майбутнє.

Я живу ним вже кілька місяців, розчиняюсь у ньому. Отримуючи частинами, відкриваю нові шари і парадоксальні сенси. Навіть не знаю, чи у природі існують такі слова, аби передати все...

Але більше не дивуюся. Лавровим, Прилєпіним, тисячам освічених, інтелігентних та високоморальних ідіотів з ідеєю-фікс "хєрачить і убивать". Бо маю нарешті уявлення, що не так. Та звідки беруться усіі масові психози, які свого часу скосили навіть прагматичних німців, перетворивши їх на засліплених катів...

Навіть нам уже не дивуюся. Бо наша прихована та відкрита ненависть один до одного тієї ж природиТ. І жодним словом чи аргументом, на жаль, не можна вилікувати її.

Тільки чекати, коли тумани розвіються і людина зможе на власні очі побачити, що встигла наробити у сліпоті...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info