Дохтур Лівсі

Дохтур Лівсі

Владімір Владімірович дивився...

dl

Владімір Владімірович дивився по тєлєвізору форум в Давосі і прєзірав учасників.
- Раби, подстілки, грязь Москви, - розфиркався, ледь побачивши українську делегацію. - Їздять по Європам в поісках дєнєг... Чим моє бабло не понравилось?
- Так ви же не прєдлагали, Владімір Владімірович, - напомнив Пєсков. - Сразу хєрачить сунулись, мол, нахрєна платить, когда можно поімєть. Лучше погляньте, шо у газєтах пишуть: "по сравнєнію з Сталіним, нинішній черезчур мягкотєл". Ілі вот: "Крим без єдіного вистрєла - це не прєдмєт для гордості, а позор сюсюканія й слюнтяйства російськой армії".
- Ідіоти, - обіженно пробурчав Путін. - Шо оні понімають в многоходовочках?
- Вопрос не в многоходовочках, а в том, шо люди давно не кушали крові, поетому ізголодались, - напомнив Пєсков. - Вторая Чеченская вон аж коли була.
- А как же Алєппо? - сердито уточнив Путін. - Зря я його бомбив, чи шо?
- Гдє то Алєппо, - махнув рукою Пєсков. - Кров оттуда приходила несвіжа і спорчена от жари. Нужно хєрачить когось побліже. Вот, посмотрітє рейтінг Владіміра Вольфовіча - он всіх наситить кров'ю пообіщав.
- Вискочка й популіст...
Путін розстроєнно уставився в тєлєвізор.
- Шо робити з українською коррупцією? - воспрошали з екрана якогось робота.
- Ми не можемо запустити отвєт в ефір, в ньом слішком много мата, - шопотом пожалувався оператор машини ведущему.
- Ну тогда просто молчі, - цикнув на нього тот.
- Но голод, Владімір Владімірович, пустими словами не вилічиш, - вздохнув Пєсков. - Нужно буде таки шото рішать...
- Пойми, не могу сєйчас укропов хєрачить, - взорвався Путін. - Трамп, скотіна, держить за жабри санкціями...
- Тут такоє... - знизав плечима Пєсков. - Лібо ми непонятно як заллємо Росію свєжей і вкусной кров'ю, лібо нашої вип'ють, злетівши з катушек з голоду. Трєтьєго не дано...

Докладніше

Нарешті вибрався у кіно...

dl

Нарешті вибрався у кіно, на "Темні часи". Лізти із відлюдькуватої берлоги в люди було ліниво і некомфортно, через запізнення автобусу довелося брати таксі...

Власне, для мене завжди було загадкою, як звичайна людина може стати титаном в буремний час. Це те щось, чого я не бачив на власні очі - тільки в кінохроніці, на фотографіях та у скупих цитатах.

Проблема - і найбільша трагедія - в тому, що в буремні часи людина залишається людиною. Нема ніяких титанів, тільки злісна посмішка часу й відсутність вибору. І у цій відсутності вибору крокуєш вперед наосліп, розраховуючи хіба що на милосердя долі...

Саме те, що ми маємо в час сьогоднішньої війни. Балансуємо від страху до впевненості, що "на горі" десь є вже договорняки і принаймні далі не сунуться... Чорт, хотілося би бодай краєчком ока зазирнути за завісу часу і побачити, чим закінчиться... Щоб робити правильний вибір сьогодні, аби не захлинутися в спекуляціях, пропаганді та відвертій брехні...

Але такого привілею не існує. І усі довготривалі плани, надбання, надії на майбутнє дітей... Усе це може бути знищено в одну мить...

Черчіль в фільмі - сама звичайна людина. Ексцентрична, нестримана, та надміру вразлива... Людина з вибором між смертю або смертю, з різницею цифр. Людина, яку не хочеться мати поруч - та без якої не обійтися у скрутний час...

Але звичайна людина.

Така самісінька, як і усі ми.

Мабуть, я не там шукаю титанів... То є люди із металевим серцем й гранітним мозком, здатним тільки до нищення, - не любові чи співчуття... Люди, такі як Сталін, Путін чи Гітлер. Яких відригує час від часу природа, як девіації. Чия вроджена здатність викликати до себе повагу через тваринний страх дозволяє їм володіти народами, легким порухом пальця посилаючи їх на смерть.

Докладніше

Розказував сьогодні колезі...

dl

Розказував сьогодні колезі, як воно - належати до української меншини в Україні. Ну це коли на прохання звертатися українською чуєш "какая разніца", що плавно переходить у "мовай бидла общаться не буду з принципа". А за нормальною україномовною книжкою треба їхати аж у Київ в "Книгарню Є", бо місцеві "дома кніг" закидані оккультизмом, Донцовою і культом вєлікой пабєди. Не знаю, як воно зараз, бо було трохи не до книжок після початку війни... Але колега у відповідь розповідав, що в Польщі теж був період, коли окупанти (чи то німці, чи то австрійці) забороняли вивчати польську мову. І єдина різниця, яку ми змогли знайти у подіях минулого - це сталінський голокост.

Нині Росія булькає з приводу якогось фільма про смерть Йосифа. Обов'язково відшукаю час його подивитися, кращої рекомендації не знайти  Відкотилися хутко від засудження сталінізму до страху перед тираном - живим та мертвим. Десь на рівні генетики після Магнітского, Нємцова і Політковської вимальовується знак тотожності між старим й молодим мурлом.

І вже образа Сталіна "обробляється", наче образа Путіна. А кримнаш посів місце поруч із побєдой дєдов...

Й питання уже не в тому, наскільки глибока прірва, куди потенційно може відкинутись хомо сапієнс з важким отруєнням мозку від несвіжих чужих побєд.

Питання в тому, який відсоток населення планети людина з накопиченими шарами етики, релігії та моралі готова в принципі принести в жертву заради комфорту власних уявних страхів.

Докладніше

ЛИЛА (2013 р.)

dl

Все началось с неуемного желания новорожденного божества творить и наслаждаться созиданием. Его страсть была подобна громадной вспышке света, а задорный смех до сих пор откликается гулом в дальних уголках вселенной. Божество нетерпеливо щелкнуло пальцами, и в окружающем ничто появилась фигура человека с длинной, густой и черной как смоль бородой.

- Бархилай к вашим услугам. Чего желаете? - человек галантно поклонился прыгающему от радости божеству.
- Всего! - задорно крикнуло божество. - Всего, всего, всего!
- Давайте начнем со звезд, - предложил Бархилай. - Не хотелось бы, знаете ли, вот так взять и затеряться во тьме.
- Давайте! - согласилось божество и принялось весело кружиться в танце, разбрасывая вокруг искрящуюся пыль. 
- Скучно, - вскоре пожаловалось оно и ткнуло пальцем в случайно пролетавшую мимо пылинку. В мгновение ока пылинка выросла до размеров планеты. А, быть может, это они уменьшились до размеров пылинки - Бархилай так и не понял, что произошло. Он с явным раздражением рассматривал окружающие камни, отряхивая свою одежду от пыли. 
- Ух ты! - восхитилось божество, жадно рассматривая все вокруг.
- К чему эти голые камни, когда есть целая вселенная? - недоумевал Бархилай. Но божество не слушало его. Оно вприпрыжку бегало по каменному плато, целиком увлекшись творением.
- Траву хочу, ромашек. И бабочек! А вон там пусть будет баобаб, - повелевало божество, преображая случайную пылинку до неузнаваемости. Бархилай сел по-турецки на свежесотворенную траву и зажмурился, предпочитая не мешать. Божество же тем временем продолжало резвиться, наполняя красками жизни бездушный каменный шар…

Докладніше

ТАМ, ЗА НЕБОМ

dl

Ще трохи "некропостинга", доки пишу нові тексти. 2013 рік. Тоді я писав російською, бо набагато краще її відчував...
* * *
ТАМ, ЗА НЕБОМ

- Евгений, немедленно прекратите вращаться! Люди же смотрят, - возмущалась строгая дама в огромной вязаной шапке, испепеляя взглядом немолодого мужчину, лишь только начавшего седеть, который зачем-то крутился на месте, расставив в стороны руки и громко смеясь.
- Но это же так весело, Клавдия Ивановна. Вот попробуйте, - отвечал мужчина.
- Еще чего, - шипела дама, пытаясь ухватить его за рукав.
- Тогда не мешайте, Клавдия Ивановна. Смотрите, и не мешайте…
Прохожие недоуменно оглядывались, криво улыбаясь и перешептываясь между собой. 
- Тяжело вам, наверное… - громко посочувствовала даме шаркающая мимо старуха. - Мой тоже пил вот так, а потом и помер…
- Да идите вы! - огрызнулась дама, краснея. - Евгений, ну хватит, ну пожалуйста, неудобно же…

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info