Дохтур Лівсі

Дохтур Лівсі

Андрій Пауков - ось про це мав честь говорити з Вами...

dl

Андрій Пауков - ось про це мав честь говорити з Вами, невеличкий відгризок :)
* * *
Трагедія долі полягає лише у тому, що часто - або завжди, - її визначають прості, спонтанічні рішення.
- Ніколи не пробувала у сквері! - спокушає дівчина напідпитку ошелешеного юнака, настирливо затягуючи в кущі. І потім до самої смерті страждає від сина-пияки, приховуючи синці та більш-менш коштовні речі, щоб не пропив.

Чи мала дівоча доля шанси бути інакшою? Наприклад, якби молодий поліцейський не пройшов у той вечір мимо, лиш посміхнувшись. Чи пес самотньої пані Агати не погнався тоді за білкою, оминувши улюблений кущ для справляння малих потреб... Доленосний ідіотизм - усього лише ланцюжок дрібних випадковостей, помножений на нескінченність людської глупості.

Докладніше

Найгірший день Гордея Алєбастровіча почався з того...

dl

Найгірший день Гордея Алєбастровіча почався з того, що Божество, продерши ледве очі, занудьгувало. - Ану киш, бо вжужжалися! - роздратовано махнуло Воно рукою, відганяючи дрейфуючих ангелів, що невтомно і без упину волали «Слався!». Ангели перелякано забилися в тінь під ліжком. - Слався! Слався! - звідти долинув тремтячий шепіт. - От і що із ними робити? - сумно знизало плечима Божество. - З одного боку, сил терпіти немає, а з іншого - як замовкнуть і почнуть думати, неодмінно втраплять до пекла… Зачувши про пекло, ангели зойкнули і принишкли. - Нарешті… - Божество зітхнуло полегшено і замріяно задивилося на зірки. - Як, цікаво, там мої маленькі ящери? - згадалося Йому раптом в блаженній тиші. - Все ще мирно пасуться пальмами й баобабами, заїдаючи одне одним? Божество простягнуло руку в глибини космосу. І, намацавши щось наосліп, витягнуло на Божий світ.
- Хлябі нєбєсниє - да розвєрзнуться! - заволав раптом перехожий у переході та, улесливо вишкірившись, кинувся на Гордєя Алєбастровіча: - Рублік би, на лєчєніє… - В дупу пішов, алкаш, - гидливо скривився Гордєй мимоволі схопившись за гаманець, аби ніхто не вкрав. - Ібо сказано: дай просящому всякому, - нагадав перехожий, поважно піднявши вгору вказівний палець. - Ну а тепер - звиняй… - Ідіот, - пробурчав Гордєй Алєбастровіч і поспішив до виходу. І зненацька розверзлися хлябі небесні. І вказуючий перст придавив Гордєя до тротуару. А, розмацавши, ухопив обережно за шкірку і потягнув у відкритий космос. - Там же атмосфери немає! Чим я буду дишать? - істерив Гордєй Алєбастровіч, а Земля тим часом зменшилась до горошинки. - Японамать! - тільки й зойкнув, гепнувшись об кільце Сатурна. - Трєбую поставить мене на мєсто! - заявив, вперши руки в боки, ошелешеному Божеству.
Докладніше

24

dl

- Ви ж у двадцять четверту, так?
Худорлява бабця привітно кивнула і пошкандибала далі. Я мовчки провів її поглядом і зайшов у незнайомий під’їзд. “Квартира №24” - значилось у візитівці. Тільки звідки стара дізналася?
- Напевно, туди ходить багато людей, - заспокоїв мозок вельми логічним поясненням і занурився в плин думок.
- По чотири квартири на поверх, номер двадцять чотири… Отже - шостий, - швидко порахував, викликаючи ліфт. Мертва лампочка повернулася до життя, запалавши яскраво-жовтим світлом…
- Все на світі можна змінити, - запевняв мене новий знайомий у якійсь наливайці, де я прагнув напитися до нестями, аби забути.
- Ти дурний? - звів сердито на нього досі тверезі очі. Скільки ж випити треба, зараза, доки врешті візьме…
- Кажу, як є, - не вгамовувався той. - Ось, тримай візитівку. Бачиш? У он тому будинку, квартира двадцять чотири, - показав рукою на багатоповерхівку, чиї вікна світилися різними кольорами десь вдалині.
- І що там? - мала бути скептична посмішка, а вийшов скривлений вишкір…
- Там міняють минуле. Просто кажеш - такий-то місяць, такий-то день. І, виходячи, опиняєшся у потрібному місці в потрібний час. Ну а далі, знаючи наперед, що буде, без проблем виправляєш все.
- Сам хоч віриш у те, що кажеш? - ще одна спроба посмішки, знову невдала.
Докладніше

Путлєр тривожно прятався от Навального...

dl

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров розповів про критику РФ за участь в конфлікті на Донбасі і в Сирії.
* * *

Путлєр тривожно прятався от Навального і мнітєльно перебирав пальцями по ядєрной кнопкє.
- Нажать ілі не нажать?.. Вродє офіціально до сіх пор якоби ні прі чом. А з другой сторони, всьо равно всі давно вже в курсі... Приведітє сюда Лаврова фон Ріббентропа! - властно приказав він. Жлоби в кожаних кєпках мрачно кивнули і висипались за двері.
- Шо таке? Шо случилось? Я високопоставлєна лічность, - перелякано завоняло у коридорі. Двері відкрились і всередину залетів Лавров.
- Зіг хайль, мой кудахтенфюрер! - неразборчиво зіганув він . - Увєряю, мене подставили переводчики...
- Садісь, - кротко приказав Путлєр. Хмурі жлоби запхнули Лаврова в крісло.
- Пиши.
Жлоби ткнули лаврову бомажку і тупий огризок карандаша.
- Ізвіняюсь, кудахтенфюрер, но шо писать? - зацокотів Лавров докрізісними імплантами.
- Заяву пиши по собствєнному заднім числом, хіба не понятно? - намєкнув Путлєр. - Скажемо, будто когда ти дєлав дурацкоє заявлєніє, то міністром вже не работав. А був рядовим найомніком хунти і дєйствував по прямому указу Турчинова.
- От двєнадцаті до двадцаті за ізмєну родінє... - пробурмотів Лавров і внєзапно забився в істєрікє:
- Помилуйте, я же столько не проживу!
- Однозначно не проживеш, - согласився Путлєр. - Но так хотя би получим ше пару лєт озабоченності і безобідних санкцій. Пиши.
Хмурі жлоби подтолкнули Лаврова маузєром.
- І дивися, шоб почерк от страха не задрожав. Бо ше скажуть, будто ми тебе катували перед расстрєлом, - строго-настрого предупредили вони...

Докладніше

Стрічка забита цитатами...

dl

Стрічка забита цитатами з інтерв'ю матері полоненого росіянина... В Біблії є така собі притча про Лазаря. І щоразу, коли під черговим потоком думки із запорєбріка люди щиро дивуються "як так можна, пробито дно", видається мені, наче Лазар виліз з могили і вимахує саваном... Чи не ясно, що дно пробито дуже давно? Коли після початку агресії в Росії відбулися не мільйонні і не тисячні мітинги, а всього лише одиночні пікети проти війни. Коли в Пітері люди рвати на шматки портрет загиблого сина художниці, яка вийшла проти агресії. Скільки ще вам потрібно доказів, аби ви перестали дивуватися черговому пробитому дну, бо це є сьогодні є нормою. А дивувалися кожному росіянину, якого бентежить не корупція чи реновація Москви, а військова агресія власної держави проти невинних людей.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info