Дохтур Лівсі

Дохтур Лівсі

Новини із України все більше нагадують "записки шизофреника"...

dl

На Донбасі загинули українські військові - в Одесі в цей час офіційним проросійським(!) активістам(!!) не сподобався "пам'ятник революціонеру". Вони гидливо покрутили носом і розійшлись по домівках.

Учасника ДТП, якому просто виголосили підозру, беруть під варту без права застави, аби не втік і не тиснув на свідків. У той же час лідера харківського антимайдану суддя, що лишився після люстрації(!!), випускають одразу після оголошення вироку - 8 років - по амністії. А корупціонерам на кшталт Насирова чи молодшого Авакова призначають копієчні платежі і домашній арешт.

І я розумію, що це не проблема окремо взятих міністра чи депутата, прем'єра чи президента. Проблема в тому, що люди у нас такі.

Що суд за бажанням може собі дозволити не помічати війни. Що хтось із ваших сусідів - я в цьому певен! - доводить себе до оргазму на фото путіна й бажає, аби Україна щезла з лиця землі.

Суспільство - не моноліт. Роздвоєна особистість з яскраво вираженими суїциідальними нахилами... І от не знаю - ви точно впевнені, що після цього найбільшою проблемою є неправильні посадовці?

Що роблять люди для того, щоб об'єднати суспільство? Окрім, звичайно, відфрендів, банів та небажання вступати в будь-який діалог - потреба зачищати приватний простір... Але цей простір рано чи пізно втоне у середовищі, що майже наполовину сформоване тими самими "неправильними людьми".

Саме тому після кожної революції все дуже швидко "вертається взад". Бо хтось піймає злочинця - а хтось відпустить, хтось віддаватиме життя за країну - а хтось стрілятиме в спину.

І я не знаю, як можна усе це вирішити й чи можна вирішити взагалі... :(

Докладніше

Хочу відповісти Богдан Грубич...

dl

Хочу відповісти Богдан Грубич на його, на жаль, закритий пост відносно того, що ситуація знову стала складною, і люди потребують гумор, а "Рєпка" мовчить.

За всіх казати не буду, скажу за себе...

У 2013-2014 все було очевидно і чорно-біло. Загальний внутрішній ворог - Янукович, загальний зовнішній ворог - Путін. І користь від памфлєтів про них відчувалася "шкірою".

Сьогодні все набагато сумніше, неоднозначніше. Ворогів стало так багато, що українці подробилися на частини, кидаючись на будь-яку альтернативну думку з агресією - наче від того залежить їхнє життя. Царат засів в голові, і кожному треба "лідер" чи "ім'я лідера", якого тільки внеси у владу - і "сдєлаєт нам красіво".

Одна половина аудиторії кривиться від згадки про "Рошен", інша - жаліється, що їм десь "дають по морді" за те, що не кривиться. Хтось печеться про сина Авакова, хтось біжить на майдан Саакашвілі, хтось складає легенди про безсмертного борця з олігархами Юлію Тимошенко... І вчепитися одне одному у горлянку - то національний спорт.

Докладніше

У мене складна історія з оптимізмом :)

dl

Колись давно я вірив, що все буде добре. Сидів, вірив і чекав, коли вже нарешті буде. Гриз сємки, питався в Бога, ставив будильник навмання... Життя тим часом проходило далі, мимо. Міняючи все навколо, руйнуючи те, що здавалося стабільним та довговічним. І врешті-решт дійшло до того моменту, коли чекати більше було несила...

Нічого не буде добре саме по собі.

Світом рухають причини і наслідки, дія і реакція на неї. Можна вірити, що ракова пухлина розсмокчеться сама по собі, відмовлятись від лікування - і померти. Можна діяти за обставин, які сильніші - і програти. А можна діяти на упередження цих обставин - і принаймні триматися на плаву...

То кого вважатимемо оптимістом? Того, хто, підкорившись фобіям, чекатиме безпідставно, коли обставини зміняться і "все буде неодмінно добре?" Чи людину, що не складатиме руки у складних ситуаціях, бо віритиме, що вихід існує завжди?

У запальних "усе буде добре, хунто!" я читаю банальний страх безвиході. Бо тому, хто насправді вірить, що все буде добре, не треба переконувати себе та інших.

А треба діяти і спонукати до дії.

І будь-який волонтер, що виснажився за три роки війни, але невтомно везе допомогу на передову, є значно більшим оптимістом, аніж тисячі позитивних блогерів та читачів, які відрізають себе від найменших натяків на свій страх, стараючись самозануритися в солодкий сон...

Докладніше

Кожен раз, коли я читаю в стрічці…

dl

Кожен раз, коли я читаю в стрічці "так живемо, бо не того обрали" - десь в мені помирає чергова одна крихта віри в майбутнє. Ну хіба не награлися за 26 років у вибори, не обирали "правильних" Ющенка, Порошенка? Що по суті змінювали Майдани і перетрус "еліти", крім незначних коливань впливу й можливостей олігархів?

Навіть олігархи за всі ці 26 років не змінювались. Не було свого Ходорковського, всеукраїнські монополії мов застигли в бетоні й навіть Курченко досі рубає якесь бабло...

І, здається, суспільство із головою занурене в інфантилізм. Мов дитина, що нетерпляче чекає батьків з роботи, бо смачненьке щось принесуть, пограються, нагодують й перед сном прочитають казку. Й через рік після кожних виборів чути дитячий плач: "не потрібен мені такий татко, хочу іншого!" Й штурханина: "Це через тебе він прийшов у мій дім!"

Докладніше

Хєрачить, хєрачить…

dl

- Хєрачить, хєрачить… - усєрдно размишляв Гітлєр, старатєльно вимальовуючи у блокноті зорю Давида. - А вообще, сєйчас кофєйку би…
- Уже бєгу, Адольф Алоїсич!
В кабінєт ворвався рижеволосий мужик з чашкою гарячої кави.
- Пєсков? - недоумьонно скривився Гітлєр. - Ти откуда тут взявся?
- Адьютантом служу, Адольф Алоїсич, - пояснив рижеволосий. - А це работа такая, куда пошлют…
- Майн фюгах!
Доктор Гєббєльс строєвим шагом увійшов у кабінєт і брєзгливо уставився на Пєскова.
- Це ше откуда тут?
- Нє ізвольтє бєспокоїться Адольф Алоїсич, - засуєтився Пєсков. - Я і коллєгє вашому кофє організую.
І мгновєнно іспарився за двері. Гєббєльс провів його вніматєльним поглядом.
- Майн фюгах, - вкрадчиво прокартавив він. - Англія посмотрєла мой сюжет про ядєрну пиль і, як слєдувало ожидать, очень обеспокоєна. Чемберлен… Простітє, Тереза Мей, уже зробила осторожну заяву, шо у неї по плану Брекзіт і срать потому на проблєми сілєзійських… простітє, донбаських народних рєспублік. Британію, як актівного ігрока на ринкє санкцій, можна вичоркувать.
- А шо там Меркель з Макроном? - злобно уточнив Гітлєр. - Так же лежать под Рузвєльтом?
- Трампом, - поправив Гєббєльс. - Но про ето лучше спросить Лаврова Фон Ріббєнтропа, я же міністро пропаганди, а не іностранних дєл.
- І як дєла з пропагандой? - поінтєрєсувався Гітлєр. - Всьо тє же 86%?
- На уровнє і колєблється, - туманно пояснив Гєббєльс. - Хотя ми прикладаємо всі усілія по надуванію. Учора був на передовой, так гєнєрали росказували, шо солдати прєдпочитають запальні промови міністерських лідеров мнєній про перемоги, а не істерику зрадойобів, які пророчать для Германії пораженіє…

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info