Подолай-хама XIV

Подолай-хама XIV

Оце ж є два професійні підходи

Перший такий, що як не лізе - не берись, а краще відкрий автомийку, чи шо.

Другий протилежний - їбати скелю в одному місці до сказу, і прийде успіх.

Є ще варіацї на тему, чуть шо не так - одразу бухать. Існує також синтетичний підхід - їбати одразу декілька скель, але манюньких, та іноді трошечки бухать, як ото роблю я.

Також є суперечливий професійний підхід - вопше нічого і ніколи не робити, а якось ото крутитися. Отакі особи є найуспішнішіми. А є ще такий - пожив-пожив собі трохи та й вмер в кущах. Жодних проблем.

Але найкраще просто красти щось корисне, але невеличке, бо це дійсно вигідно. Вкрав і одразу шото маєш.

Але так скажу - хто не вміє пиздіти, і при тому досконало вміє щось інше, вважай, нічого не вміє. Сидиш собі в темній кімнаті, шиєш під мікроскопом жупанчики для комах, складаєш їх на купку, і час від часу тужиш на балконі позираючи вдалечінь. Мовчки. Але це вже праце-йога.

Таких людей я дуже поважаю, але боюсь. Мало лі, а вдруг стрибне на спину і відкладе лічінку прямо в мій трудовий горбик. Ну то хай собі сидять по кімнатах.

Докладніше

Я ніколи не ставився надто серйозно...

Я ніколи не ставився надто серйозно до такої, на мій смак, дикунської розваги як перебування в лоні тієї чи іншої церкви. Тим більш московитської церкви. Як відомо, церква - це збіговисько вєрующіх, і московитська церква не є виключенням. Інша справа, що в них там є об’єктом віри - господь Саваоф, Іосіф Двалін, чи новоспечений крученик віри Бузина.

Сумно бачити людей яких ти знаєш ледь не з дитинства, і котрі на певному етапі свого життя, з якоїсь причини, увірували. Та й хуй би з тим, мало лі в кого які збурення в макітрі - це все абсолютно приватна справа, і кожен має право на свого Небесного Павіана.

Докладніше

Цікава штука, прямо аж не зручно, якось.

Пише хороша і розумна людина про одного музичного критика, вкраїнського. Що який він лютий, всіх безжально обсирає, і, чомусь, особливо, саме україномовні гурти. Якась зрада, чи шо, а може навіть україножерство. А я дуже люблю таке, коли хтось когось обсирає і шбурляє калом в натовп.

Оце ж поліз почитати, що воно таке. Дійсно - кладе ковровим бомбометанням, кучно і по квадратах. Але читати приємно, бо запас відповідної лексики і сарказму чималий. То ж я поліз за посиланнями, і переслухав купу вкраїнських гуртів (про які ніколи до цього не чув), що потрапили під критичну длань цього паскудника. І дійсно - всі гурти, як один, хуйові до нестями. Всі вторинні, передбачувані на рівні, навіть, знайомих до болю музичних фраз і всесвітньо відомих заготовок в потрібному, по всій музичній науці, місці. Копії чиїхось цуплених копій.

Докладніше

Бурят-ординський тужливий зойк "У хохлов все заебись!".

(Співати жалісно, гуртом в товарному вагоні, на мотив ірландської народної пісні "Що ж ти, Джонні, наробило?")

У бурят, братушка, горе
НАТО, сука, в Черном море
Скачуть негры с сапогах
По морям, увы и ах!

Докладніше

Непокоїть ночами така тривожна думка...

Непокоїть ночами така тривожна думка, що коли постане Трансгалактична Наддніпрянська Імперія, вся наскрізь чіпізована, космічна і надтехнологічна, то тамтешні мешканці друкуватимуть на електронних гривнях мій кудлатий їбальник в окулярах, замість образу Пророка в дикунській шапці над очима.

Наші нащадки, вкраїнці майбутнього, матимуть вигляд титанових механизаторів з галактичної молотарки, пацьовитих і наділених тяжінням до всесвітнього панування, так я собі думаю. Нововідкриті планети матимуть традиційні назви - Лантух, Радюжка, Дерть, Макуха, Ріпак, Бараболя, Заступ, Слоїк, Рябець, Ряднина, Гробки, Толока, Дідух, Обжинки тощо-абощо. На всіх цих планетах йтимуть сірчані зливи, а атмосфера складатиметься з отруйного іприту, і лише вкраїнці майбутнього могтимуть сіяти на тих страшних нивах свою йобану синьоглазку, і при тому збирати рекордні врожаї. І фітофтора не поб’є такий врожай, і довгоносик не поточить. Лише космічні регіонали майбутнього тихцем виїдатимуть бруньки і пагони нового життя, через свою космічну і всеосяжну хижість.

Але й агрономи не сплять, пильнують.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info