Подолай-хама XIV

Подолай-хама XIV

Взагалі, все впирається у визначення мистецтва взагалі...

podolaihama

Взагалі, все впирається у визначення мистецтва взагалі. Я часто даю такий приклад.

Висрати дупою цифру 1979, і не просто, а готичним шрифтом - це мистецтво, нехай своєрідне але мистецтво. Воно потребує певних знань, хороше володіння інструментом (сракою), чіткої професійної дієти, щоби кал лягав на поверхню як слід, щоби цифри виглядали композиційно і колористично привабливо. Все це вірно, але взагалі-то це гівно.

Можна його критикувати, можна обговорювати, можна ненавидіти або навпаки вихваляти, чи просто приймати як факт, толерувати. А можна прибрати з-під дверей, вимити підлогу і побалакати з митцем про життя. Тут настає момент істини для митця, чи здатен він балакати про життя, і чи вистачить йому розуму, гнучкості та рішучості закріпити свою художню позицію в інших, не галерейних обставинах.

Так, я розумію, що це пересмикування, однак воно дає інший ракурс, що теж корисно.

З приводу того, де починається територія мистецтва і де вона закінчується, в якому саме просторі можна або неможна псувати підрамники з лакокрасочним покриттям. Це галерея, чи це вулиця? І де межа? За дверима? Чи цей простір починається там, де починається політичний манфіест? Чи взагалі неможна? Чи можна кругом і всюди? А якщо художник сам хоче щоби якісь довбойоби це зробили? А якщо хоче, але мовчить?

Дуже просто. Чіткої інструкції нема. Все це відбувається згідно історичного моменту, політичних обставин, особистої відповідальності.

Треба бути гнучким. Однак художник в принципі не має бути впертим дебілом і дуболомом, інакше він не художник, а телеграфний стовп.

Докладніше

Хуліганити можна й потрібно осмислено, з орднунгом та чіткою стратегією

podolaihama

http://m.tyzhden.ua/Culture/184498

Іван Семесюк: «Хуліганити можна й потрібно осмислено, з орднунгом та чіткою стратегією»

Про епатаж у сучасному мистецтві та руйнування суспільних міфів, а також про те, як перенести арт-практики з минущого повсякдення на сторінки вітчизняної культурної історії, Тижню розповів популярний український художник Іван Семесюк.

 

Виставки імпресіоністів або авангардистів за їхнього часу оцінювали як своєрідний епатаж, хуліганство. Нині ці художники стали класиками, без яких важко уявити високе мистецтво. Чим є особисто для вас, сучасного митця, отой дебош, можливість часом похуліганити й поепатувати? У чому її привабливість і чи всі творчі люди на це здатні?

— Відразу розкрию невеличку таємницю. Чому мистецтво та хуліганство є настільки спорідненими? Бо вони використовують той самий спосіб взаємодії з навколишнім світом, глядачем, публікою. Він називається контрастом. Умовно кажучи, мистецтво починається з неакуратної дірки посеред гладенької поверхні, а закінчується складними взаємодіями зеленого з квадратним або гучного з твердим. Нема контрасту — вважай, нема мистецтва, бо людський мозок налаштований на помічання незвичного, незвичайного, і все це з єдиною метою — вижити й уникнути небезпеки. Тому мистецтво й використовує цей предковічний сигнальний механізм і в ньому, власне, укорінюється. Так само й хуліганство у широкому розумінні слова створює турбулентність — соціальну, культурну тощо. Воно також є методом подачі сигналу суспільству. Інша річ — мета.

Докладніше

З приводу Васі Ложкіна додам останнє

podolaihama

Московити, як я бачу, вкрай талановиті в сенсі театральних здібностей і акторського хисту.

Был очень мил и обходителен, посетил Лавру, а также Андреевский спуск, встречался с друзьями, говорил об искусстве, сука. Не пил, выглядел дружелюбно.

Не дивно, що театральна школа у них на високому рівні. Хороший актор має бути підступним по-жизні, інакше глядач йому не повірить.

П.С. За усіма їхніми розкладами ми дійсно виглядаємо як довірливе селянське лошьйо. Але уявіть собі суспільство, в котрому навіть у круглощокіх митців в очочках менталітет уркаганів с рабочєго пасьолка. Сцуко, це просто пиздець.

Докладніше

Якщо ви міксуєте художню діяльність...

podolaihama

Якщо ви міксуєте художню діяльність з політичним активізмом, використовуєте мистецтво як політичний інструмент, то вам можуть надавати по рогах, це якби очевидно. Але це будуть не арткритики, бо арткритики, як відомо, не пиздять митців за "пейзажі рідного краю", адже пейзажі рідного краю - це мистецький жанр в чистому вигляді, а не політичний маніфест.

Крім того, дивує інфантилізм лівих митців, котрі підтримують і усіляко радіють лівому екстремізму (барвистим вуличним погромам, наприклад) але вкрай нетерпимо ставляться до проявів екстремізму з правого флангу. Так роблять мудаки.

Але головне - в країні котра втратила під комуністичним пануванням мільйони життів та шанс на нормальний історичний розвиток, простий розгром політичної акції (будьмо відвертими) у вигляді політичних же плакатів від митця-комуніста, це вже само по собі везіння, бо комуністів в принципі треба топити в Дніпрі, просто по самому факту налічія.

В якому толерантному і подекуди навіть беззубому суспільстві ми все ж таки живемо. Повезло художнику.

Докладніше

Чесно кажучи, нежданчик для мене

podolaihama

Художник Вася Ложкін (з Московії) теж потрапив під каток ватної пропаганди і тепер бере участь в проденеерівських акціях.

Але, треба віддати належне, тримався він довго і публічно оскотинився лише зараз. От уйобок, а я з ним за руку здоровкався і міло общался свого часу.

Дійсно, у них там якийсь лютий генератор ватних смислів стоїть, проломить будь-яку свідомість. Тьху.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info