Вовк

Вовк

#михась2

vovk

... був у пана Михайла і в людському виді характер паскудний, а в рептилоїдному вопше берега пустився. На людей чатувати почав. Ідуть бува комсомольці чи дружинники народні, а він, почвара луската, купу наложе і давай гімном кидацця. Всі як обісрані д хаті приходили.Вже й прикмета виробилася, шо як не закидав кого ящер паскудний то явно з тою людиною шось не то. Бандеровець там, хвостіст чи аліменти не платить. То два комсомольця, Тарас і Улугбек, одне одного своїм калом намазали, аби в партію попасти. Але парторг по запаху обман оприділив і з комсомола в армію вигнав

А ше любив Михась кагебістів допікати. Вернеться бува слєдоватєль домів, полумисок вареників вгате і на бокову. А птеродактиль рило в форточку засуне і протоколи допросів йому вночі читає. Чи ізбрані епізоди з Барки і Багряного. То люде сивіли, в відставку йшли, а троє навіть стрілялося. Страшні діла творились тоді.

А раз партійне начальство аж з самого Києва прилетіло і давай в обкомі ювілей Дзєржинського одмічать. Аж тут хтось "Слава Україні" як крикне коло самого вікна. Вибігли всі на вулицю - а нема нікого. Тільки за стіл сіли - опять за самим вікном хтось кричить. А вікно то на третьому поверсі і охрана по периметру на мотоциклах. А то Михась студента з Нігерії піймав і в пащі вокруг обкома носив. Підлетить раптово до вікна, смикне Мохамеда за яйця, шоб той крикнути не забув і за хрущовки околишні ховається. Він чорний, студент чорний і хуя шось побачиш. Півночі отак еліту республіканську допікав.

Докладніше

Я часом перечитую той лист...

vovk

Я часом перечитую той лист. Тексту там небагацько, Одна сторінка зошита . Баба Ганя раз на десять років переписувала його готичним шрифтом. Це була її особиста пам`ять. Сторінка імені дядька Отто.

Бабу Ганю замели в липні сорок другого, але вона втекла. Буяло літо, тисячолітній Райх продовжував наступати, заліза на танки не бракувало, а нафта все ще прудко текла жилами вермахту. Німці були благодушні, розніжені, пригощали дітей чокулядою і не сильно пильнували за майбутніми рабами.

Вдруге по неї прийшли взимку і втекти не получилось. Конвой був злий, наляканий і шкірився собачими мордами. Усіх пійманих спакували до вагона і справили в напрямку Майданека. Скотовоз імені вуйка Адольфа помалу котився перегруженими коліями 43 року, ядушно бухикав і помалу перетворювався на морг. У вагонах було зимно як у могилі, а холодна пайка виморожувала до серця. Половина людей доїхала в гарячці. Вони кашляли, стогнали і не могли йти. На пероні їх усіх відділили. Нікого з них баба більше не бачила.

Гарячка розібрала її на другий день по приїзду. Тяжко боліла голова, підкошувалися ноги і плило перед очима. Ганя з останніх сил крутила машинку - цех обшивав поліцію і треба було давати норму. Бабу спасла пані Ванда, колись знана краківська кравчиня. Очі в неї були зелені, губи тонкі, а руки - вправні і холодні. Пані Ванда зауважила неладне майже одразу, поклала суху маленьку долоню бабі на чоло, прошепотіла " Згінєш, дзєцко, згінєш" і відтягнула в дальній кут цеху, де зберігався матеріал. Баба закопалася в купу різнобарвного шмаття і лежала весь день. В обід навідався доктор Мендель з попередньої партії і напоїв якоюсь гіркою мерзою. До вечора баба змогла ходити. Норму за неї доробила пані Ванда з дівчатами. Доктора Менделя за місяць добили пострілом в потилицю на будівництві дороги.

Докладніше

Костюм у дяді Колі був чорний...

vovk

Костюм у дяді Колі був чорний, напрасований і виглядав як новий.

- раз на місяць підновлюю - пояснював він. - чищу, глажу через марлю і назад до скрині. У монастирі позволяють.

Дяді Колі було за сімдесять і він вічно бомжував. Блукання його почалось ще за небіжчика союзу і помалу перетворились на філософію вічної дороги. Коля постійно мандрував, але ніколи не покидав міста.

- усі міста однакові - роз'ясняв він дослідникам руїн. - Львів, Гданськ, Торонто - тільки шлях. І оживити його можна коли ходиш по ньому, дихаєш його димом, злизуєш іржу з клямок. А тепер налийте і гайда. Покажу дещо.

Показати було що. Микола Петрович мешкав на мертвому шкірзаводі. Він водив юних туристів лункими порожніми цехами, виводив астрономів-любителів на дах покинутого гуртожитку, плутав нескінченим двором до Труби і говорив з деревами. Дерева він знав по іменах.

Докладніше

усі про браконьєрів пишуть...

vovk

усі про браконьєрів пишуть і я напишу. цирк Кобзон у нас в пгт гастролірував, 5 літ тому. хороший цирк - жонгльори столітнім чівасом кидались, бегемоти нижній брейк крутили, клоун з лицем президента за бюджет розказував. душевно було. а за цирком тим вдогон депутат приїхав, Мирон Дмитрович, борець і патріот. акробатку Стеллу Петровну любив. бува закатиться вечором до неї в шатро з циганами чи капелою бандуристів і до ранку гуде.

а коло шатра Стелли павіан Гриша в обізянніку жив. ну і остопизділи йому ті брачні ігри з національним колоритом по самі сідничні мозолі. стащив він проти ночі у дресіровщіка ключ і всіх мавпів випустив. так вони депутату, охрані і народному хору піздюлєй за всі недоспані ночі виписали. а Гриша костюм депутатський надів, дипломата з відкатом забрав і на автобусі до Верховини поїхав. водію стодоларову купюру з чемодана дав і сам у салоні катив, а як молоду гарну жіночку у вікно бачив то гугукав і матню чухав. то шофер потім усім хвалився, шо композитора Фальосу проводити кастинг возив.

Докладніше

За Бодю давно не розказував...

vovk

Бодя, кум мій, на лайнері круїзному офіціантом робив. Захоче бува якась китайська моделька осетринки в клярі в два ночі – і метушаться на камбузі дипломовані італійці, і лютує шеф, і лається соусьє і мчить Бодько з термостатичним підносиком через два поверхи і три прольоти, аби та холєра ломтіка одного зжувала і назад завернула. Нєрвна робота була, але грошова. Чайових багато давали.

Слов'ян наших там почті не було, то Бодька з філіпінцями заприязнився. І футбола катав, і на празники сімейні ходив і заручився навіть за їхньою синьйориною. Хуанітою звалася, красіва була і на коледж відкладала. Діло житєйське.

Філіпінці його власне до гріха і довели. Постійно легенду про Золотого Хоакіна розказували. Хоакін той десять літ тому прибиральником на цьому ж лайнері служив. І осьо вийшов він уночі палубу помити, аж тут місіз Догерті, вдова канзаського короля супермаркетів, з перепою у басейн впала. Так би і втопла старушка, але скочив Хоакін в той басейн рибкою і виловив таки горопашну. Так вона його після того вподобала шо з собою в штати забрала. Помила, приоділа, на віце-міс Орегон женила і в Гарвард вчитись одправила. А так як дітей у неї не було і все майно на мопса Скиппі було записане, то вона і заповіт перемінила. Шоб половина грошей Хоакіну, а друга – цуцику. Осьо так повезло чоловіку.

Став з того часу Бодя щовечора попри басейн ходити. Іде бува з підносом і косе оком набік чи не впаде якась бабка у воду. Але не везло, тільки раз бабка упала, та й та полковничиха з десятьма внуками. Стресу море, а доходів тільки десятка чайових і фото на дошці пошани. Засумував Бодько, аж тут йому Ніна Івановна трапилась.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info