Вовк

Вовк

Коля, баба Соля і кіт Бараболя 3

vovk

Розділ послідній

І от пробився Коля аж на Херсонщину. Іде голодний, змучений, ноги болять,серце пече. Аж бачить - циганка з картами долю віщує. Підійшов він до неї, вийняв послідню десятку та й каже:

- Бабушка-бабушка, а скільки мені жить осталось?

- А ніхуя - каже циганка. Халата цвітастого скинула і в прокуроршу Поклонську перекинулась. Двинула нещасного Колю ризиновим хуєм межи очі, шо світ йому померк. і в Севастополь потащила.

Проснувся Коля аж в прокуратурі. Дивиться - а перед ним прокурорша гола, в самих ботфортах і георгіївській лєнті стоїть. І форму царську протягає. Мол бери, друг болєзний, будеш мені тут Миколу другого ізображати. А як нє, то ми тебе тут за шпіонаж посадим.

Заплакав Коля, а робить нічого. Надів форму, ордена і корону, а та курва йому ше батога простягає. Та й каже:

- А тепер накажи міня.

Ну і став Коля од безісходності її шмагати. Аж тут зайшов в кабінет кіт в кожанці і будьоновці та й як крикне комісарським басом:

- Развратнічаєте всьо, сатрапи? Пизда вам, революція прийшла - та й як стрельне з маузера в люстру.

Прокурорша перелякалась та й в самих ботфортах у вікно, прямо в грузовик з неграми вискочила. А кіт з Кольою угнали водний велосипед і уплили в Турцію аніматорами працювати.

Фото Вовчика Сірего.
Докладніше

Прадідо мій тіточний...

vovk

Прадідо мій тіточний, Орест Петрович, на шарікопідшипниковому в 1941 році работав. Прямо з рабфака - і в цех. Ну і участвував у всьому. Марші фізкультурників, товаріщєскі суди, встрєчні плани, колективні письма - час був такий. Гарячий і суровий. Було де розвернутись ентузіасту. А на день рождєнья Ільїча підійшли до нього старші товаріщі і в самодіяльність художню іти загітували. А то завод на 10 тищ душ, половину республіканської оборонки тягне, а в театрі три добровольця і уборщиця - навіть агропоему паршиву не поставиш. Ну і пристав він на то, тому шо молодий був і труднощів не боявся.

А у театрі тому режисер якраз новий об'явився, Петрович, із ітееровців. Дарма шо бувший гімназист, а голова світла і партійної лінії державсь. І рішив він п'єсу поставить, про рождєніє Сталіна. Текст хороший присочинив, ролі роздав і давай репетирувать. А в ніч перед прем'єрою генеральну репетицію вдарив, в актовому залі, перед комсомольцями і партячейкою.

Піднялися значить куліси, а на сцені - курна ізба десь в Шушенському. А в ізбі тій Папа і Мама, обоє вусаті, в кожанках і з маузерами, щоб революційну романтіку показати. А в колисці - Коба, в маршалському френчі з орденом, Правду читає і Герцоговину Флор курит. Аж тут відкрилися двері - і заходять Три Комуніста - Маркс, Енгельс і Академік Тімірязєв. Дари тому шо принесли - серп, молот і сахарного пітуха ліпецького проїзводства. Подарки під люлькою склали, під стєнкою построїлись і Інтернаціонала співають. А потім фізкультпривіт Вождю оддали і давай бог ноги - спішать. А прадідо чита із-за куліс шо вони за ново путєводною звєздою в Германію поспішають де через десять літ великий соціаліст і луччий друг Союзу народиться, Адольфом звать будуть.

Аж тут як загупає надворі, аж стіна в театрі обвалилась. Вибігли артісти і рабочі на вулицю - аж то Германія подло і без об'явлєнія на Союз напала, фашисти немиті тому шо.

То старий рабочий Яковлєв, той самий шо Маркса грав, не був дураком, а побіг в НКВД і всьо про новаторську п'єсу розказав. То режисера і остальних Двох Комуністів до висшої награди представили, а остальним артистам путьовки в Магадан од 15 до 25 літ роздали. А прадіду по молодості тільки 10 дали, та й то в Казахстані.

Ось так колись народ театром увлікався, не то шо зараз. Золоті врємєна були.

Самі то як православні? в тіятр ходите?

Докладніше

І засурмив перший янгол

vovk

І спалахнув небокрай, і вдарив грім, і засвистів ураган, і зійшов на Майдан Незалежності Ісус, і мовив голосом густим як мед і гучним як єрихонська труба:

- Прийдіть до мене, українці. Бо приніс я мир на цю святу землю і достаток у ваші оселі. Вийдіть до мене, діти мої улюблені і обійміть богочоловіка, як брата свого.

Але нічого не відповів йому пустельний Київ, застигнувши у своєму тисячолітньому мовчанні.

І засурмив другий янгол. І прозрів Вандер, і заговорив Хокінг, і підвівся з руїн могутній Вавилон. І мовив Ісус голосом дужим, що долинув від Карпат до Маріуполя, швидше за поїзд Інтерсіті:

- Прийдіть до мене діти мої. Бо возлюбив я вас і приніс дари великі - страхову медицину, низьку комуналку, європейську освіту, ловкости у всі облцентри і скидки на стімі. Йдіть до мене, браття і нагороджена буде ваша віра.

Але ніхто не прийшов на той поклик. І засурмив тоді третій янгол і мовив Ісус голосом Всепланетним, так щоб уся діаспора почула:

Докладніше

Попри озеро сьодні йшов

vovk

А назустріч - дітиська, перший-другий клас з виду. Спереду йде білобрисий хлопчик, доїда морозиво і кида палочку на доріжку. І тут ззаді наліта товста дівчинка з рюкзачком, хапа капарника за вухо та й каже:

- Підбери.

Бешкетник шморга носом і підбира. А далі під суровим жіночим ескортом викида непотріб в урну. Почісує ушкоджене вухо і пита:

- А за що?

- Ти екологію забруднюєш.

- Я більше не буду. Вийдеш за мене коли виростеш?

- Я подумаю. Ти главне дураком не будь.

І беруться вони за руки і дрібним підстрибом несуться вдаль, услід класу, науковому прогресу і Загірній Комуні Чистоти.

Нормальні діти ростуть. Не то шо ми сірі.

Самі як, православні? усі здорові?

Докладніше

Сусідка у мене була, Степанида Яківна...

vovk

Сусідка у мене була, Степанида Яківна, учителька відставна. Пішла вона, значить, якось на базар і найшла інопланетянина. У нас тоді якраз біля города генерал Кузьмук учєнія ПВО проводив, так тарілку і збили случайно. І ось іде пані Стефа за бульбою і кефіром, аж бачить - карлик сидить. Сизий весь від холоду, з великою головою, плаче і слова всякі непонятні говорить. Ну там гіперперехід, квазар, нібіру і мундирні очколупи. Пожаліла пані вчителька нещасного ксеноморфа, подумалашо рибьонок-олігофрен мамкою питущою кинутий. Загорнула його в куртку свою та й додому повела.

А поки йшла то рішила хлопчика горопашного всиновить. Бо дітей у неї не було, муж в Афгані уночі так усьо простудив шо тільки гранчак на столі стояв. Та й вмер Назар Петрович уже п'ять год назад, царство йому небесне. "А як виросте - думала пані Стефа - то до Васіліча в бурсу віддам. Хай на слєсаря його вивчить, чи хоть на трудовика. Жениться Івасик то мій на хорошій простій дівчині, внуки заведе. Буде хоть кому стакан води подати".

Привела вона Івасика свого додому, помила, накормила і в костюмчик матроський вбрала, той самий шо на утрєнік колись сусідському Васі пошила, а він і не забрав. Та й пішла сусідкам хвалитися, шо синочка має.

Аж тут нагодився до під'їзду маньяк сексуальний Артьом. Побачив як хлопчик з вікна загляда, до дверей підійшов, постукав і каже:

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info