Вовк

Вовк

Дідо мій тіточний провідником був

На Одесу їздив. Багацько всього бачив, а найбільше за Чорний Вагон розказував.

Вагони ті нарком Каганович в тридцяті придумав. Мовляв простий народ несвідомий і у всьому йому помагать треба. А якщо світова революція - то й подавно, щоб не розгубилися, а красне знамя побєди чорту в зуби несли. І тоді до кожного пасажирського поїзда почали Чорні Вагони чіпляти. Зовні вагон як вагон, а всередині - арсенал для пасажирів, бочка спірту на фронтові сто грам і купе з Мертвими Комісарами. Ну щоб командувать було кому.

В тому вагоні дідів кум, Вася Гарбузький, служив. Робота, казав, не бий лежачого. Тільки раз в день комісарів одеколоном Лісова Діброва обтерти аби не воняли, а далі лафа і повний соціалізм. Хоть Крокоділа читай, хоть Кобзона слухай, хоть тьолочок підвози. Главне шоб в комісарське купе не ходили, а то в куйбишевському якась курва Чапаєва розбудила, так комдів вже другий рік состави під откос пускає.

А раз їхали Дід з Васьою на Одесу, а у Васі день народження. Найшов Вася якихось комсомолок з Лохвиці, столічної ящик притащив, три курки, помідорів банку, ікри кабачкової і давай за 25 з'їзд і меліорацію Туркменістану наярювать.

А зранку встав Дідо, надів з перепою Васіну форму, та й поплентав як в тумані. Прошумавсь, а вагон якийсь странний, незнайомий. Почухав дід голову та й пішов чай готовить. Напарив чорного, індійського, зі слоном, рафінаду по два куска. та й в купе почимчикував. А там Будьоний і Щорс в гробах лежать, при орденах і шашках. І мертвий попугай-політрук голосом Лєвітана маніфест компартії чита.

Докладніше

Взагалі, шановні, на цьому масовому падежі...

Взагалі, шановні, на цьому масовому падежі рязансько-сизранської худоби можна незле заробити.

Наприклад організувать церкву вічноживих новоросів.

Главним предметом поклоніння зробить нетлінні мощі. Коли проект буде згорнуто, допитливі вчені підрахують що в храмах головної постсовєтської конфесії виставлялось 12 правих рук мотороли, 8 нижніх чєлюстєй мозгового, 22 ягодиці філіпса і три ̶х̶у̶я̶ мозга поетеси моріц. Мощі смердітимуть гімном і явно гнитимуть, що змусить проповідників час від часу міняти їх на нові експонати з мєстних моргів. В народі ходитиме поголос, що цілування мощей лікує від безпліддя, онанізму і критичного мислення, сподвигаючи посполитих до кілометрових черг та відродить професію стояльщика, котрий за гроші триматиме місце для охочих.

Непоганим доповненням до бізнесу будуть лавочки з утваррю,. де можна буда прикупить хрестика, зробленого з кусочка Того-Самого-Ліфта чи затаритись єлеєм з жиру Відомого Фантаста. Процвітатимуть закусочні з Фронтовими Бєляшами на щурятині і рюмочні з Фронтовими Метиловими Коктейлями. щоб перегар був ровний, як у батюшки і ніжний, як шестиміячний чеченський ослик. А бачити істинному патріоту не треба, перший канал можна і слухать.

А рядом з храмом будочку - збирать гроші добровольцям. Яким не уточнять.

А збірний пункт для власне добровольців - отуточки, рядом. Шоб зразу в кунг і арештні стройбати. Лби здорові,а десять літ не срок. Хай відбудовують, шо сусіди і родичі розхуярили.

Хороша релігія буде. Проголошую себе Патріархом. Хто до мене в єпископи?

Докладніше

рийшли якось студенти Шевченко і ПономарьоВ...

Прийшли якось студенти Шевченко і Пономарьов до свого приятеля, художника Петровського, в гості. А той сидить сумний-невеселий та й думу думає. Задали, каже, в Академії ангела намалювать. Всього вже намалював, а крила не можу, зразок потрібен. Посидів ото Петровський, пожурився та й пішов до матінки своєї на квартиру обідати. А Шевченко з Пономарьовим давай гадати, як другові помогти. І придумали гусака роздобуть.

Зайшли до помічника поліцмейстера, що по сусідству жив, на задній двір. Вхопили гусака, дзоба затисли та й в майстерню принесли. Петровський зрадів, крила ангелу домалював, а гусакові карк скрутив і в самовар вариться запхав. А далі вийняв карбованця і пішов з цімборами хліба та оковитої до мняса взяти.

Аж тут зайшов до майстерні філософ-слов'янофіл Хом'яков, за братство православних народів поагітувати. Зиркнув у всі сторони - нікого. А далі гусака побачив, слину пустив, матню почухав, тушку з самовара вихопив і в двори побіг.

Вернулись живописці, а гусака нема. Кинулись до сторожа Мітьки, а той і каже, мовляв да, був злодюга. Косоворотка, чоботи бутилками і борода як у Дугіна, оно в підворотню побіг, лапайте його хлопці.

Піймали художники філософа в підворотні, гусака відібрали, ще й пизди дали. А як побачили, що він з гусаком тим зробив, то ще раз пизди дали, ще й гусаком тим насильно накормили.

І з тих часів Хом'яков не любив Шевченка. А Тарас Григорович не вірив у братство народів.

Отака історія. Йдіть спати, парафіяни.

Докладніше

Перестрів якось Лис Вовка...

Перестрів якось Лис Вовка. Та й пита:

- А шо, куме. Їсти хочеш?

- Хочу - каже Вовк. - Завжди хочу. А є що?

- Мазь чарівна. Контрабандна. 7 доларів за банку. Намастив хвоста - і в ополонку. Риба одразу клює.

- Отак і одразу?

- Та шоб я скис, куме. Мастите чи ні?

намастив Вовк хвоста мазюкою чарівною, вибіг на середину озера, засунув в ополонку - клюнуло. Вийняв карасика, ковтнув, знов засунув - клюнуло. Нажерся Вовк, що вже йти не годен, а й далі сидить, рибу лове, на запас склада. Ще й лиса з берега до себе кличе.

- Чо на березі сидите, Куме. Йдіть сюда, собі наловіть. Ше півбанки маю, вам позичу.

А лис тільки головою хита і на годинника поглядає.

Аж тут пробила північ і почавсь опалювальний сезон. Запалили в озері всі батареї, лід розтанув, а вовк і потонув. А лис крикнув "Слава Теплокомуненерго" і вовчицю єбати побіг.

Докладніше

Вони ростимуть у вазонах...

Років через двадцять я відкрию надприбутковий бізнес. Збудую в передгір'ях Карпат музей Дерева - хижий гострий хмародер з шкла, бетону та високотехнологічного пластику. Жодне дерево при будівництві не постраждає. Тому що дерев в Карпатах на той момент не буде. Ніде. Крім музею.

Вони ростимуть у вазонах та міні-грядках з дефіцитним чорноземом. Мініатюрні смереки, буки та ялиці. На фоні гігантських настінних фотопанно, що зображатимуть заліснені гори часів Франца-Йосипа. Під звуки нічного лісу та гірського джерела. Вдихаючи ароматизоване сосною повітря ви відчуєте Щастя і захочете повертатись щодня.

Один долар за вхід. Студентам - півціни. Дитячі екскурсії - безплатно. Місцеві не допускаються.

І на дві години ви опинитеся в раю. Вчений екскурсовод покаже вам усе - і улюблену смереку Ющенка, і ялівець під котрим спав Параджанов, і останню осику на котрій повісився гуцул Петро, коли скінчився ліс і стало нічого красти.

А в останню чергу він вам покаже зачинених до клітки останніх лісорубів. І скаже:

- А це, діти, оті жадібні підараси, що знищили нашу екологію.

І якась дитина обов'язково підніме симпатичну шестипалу руцю і запитає:

- А скажіть, що таке екологія?

... рівно через двадцять років я відкрию музей дерева і озолочуся. На захланних хуєсосах, котрі срали на майбутнє власних дітей.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info